Ухвала суду № 131327041, 28.10.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/32962/25

У Х В А Л А

28 жовтня 2025 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного університету оборони України (03049, м. Київ, просп.. Повітряних Сил, б. 28, код ЄДРПОУ 07834530) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 29.09.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національного університету оборони України, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.08.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року;

2. Зобов`язати Національний університет оборони України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27.08.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

3. Визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 01.03.2018 року по 14.06.2019 рік включно із врахуванням щомісячної фіксованої індексації у розмірі 4 463,15 грн. щомісячно;

4. Зобов`язати Національний університет оборони України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.03.2018 року по 14.06.2019 рік включно із врахуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) у розмірі 4 463,15 грн. щомісячно.

Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що він в період з 27.08.2017 по 14.06.2019 проходив військову службу у Національному університеті оборони України. 14.06.2019 було виключено зі списків військовослужбовців, які проходили військову службу у Національному університеті оборони України та знято з усіх видів забезпечення. Однак у день виключення не було проведено усіх необхідних розрахунків, згоду на виключення зі списків особового складу без повного розрахунку я не надавав. Проте у період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме: у період з 27.08.2017 по 28.02.2018 взагалі не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Також, за період з 01.09.2022 по 14.06.2024 виплачувалась тільки поточна індексація. Так, відповідачем в порушення абзаців 3, 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.08.2020 у фіксованому розмірі.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді від 02.10.2025 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; витребувати від Національного університету оборони України належним чином завірені документи, а саме:

- довідку про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.08.2017 по 14.06.2019 включно із відповідними роз`ясненнями;

- довідку про виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.08.2017 по 14.06.2019 включно із відповідними роз`ясненнями.

17.10.2025 від представника відповідача Національного університету оборони України надійшов відзив (вх. №ЕС/109508/25), в якому просить залишити позовну заяву без розгляду; відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши наступне.

Щодо здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 27.08.2017 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). З 01.01.2016 діє наступна редакція частини 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»: «Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка».

Обчислення індексу споживчих цін таким чином проводиться до тих пір, поки він не перевищить поріг індексації, який встановлено в розмірі 103 відсотка. Після перевищення такого порогу індексації, з метою проведення подальшої індексації заробітної плати працівників, обчислення індексу споживчих цін починається знову, з місяця наступного за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив цей поріг індексації. При цьому величина приросту індексу споживчих цін для проведення кінцевої індексації, розрахована між цими проміжками, обчислюється як добуток сум проміжних індексів споживчих цін перевищення порогу індексації помножений на коефіцієнт 100.

В роз`ясненні Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/1485 від 26.03.2018 зазначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення необхідно здійснювати з квітня 2018 року. Більш того, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції від 24.02.2018, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт. Таким чином, правові підстави щодо здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 27.08.2017 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відсутні.

Щодо нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.06.2019 включно із врахуванням індексаціїрізниці у розмірі 4463,15 грн щомісячно. Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Згідно з офіційними даними, які містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за періоду з 01.03.2018 по 14.06.2019 року не перевищив поріг індексації 103 відсотки. А від так, позивач не має права на виплату різниці між сумою індексації виплаченої за період з 01.03.2018 по 14.06.2019 і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року (щомісячної фіксованої суми індексації) у відповідності до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Щодо строків звернення до суду з позовною заявою. Предметом даного адміністративного спору є зобов`язання відповідача нарахувати індексацію грошового забезпечення за період з 27.08.2017 по 14.06.2019. Позивача з 19.07.2019 виключено зі списків особового складу університету та всіх видів забезпечення, та направлено до нового місця служби При виключенні зі списків позивач отримав грошовий атестат, що підтверджується його особистим підписом в ньому. До суду позивач звернувся лише 20.09.2025, тобто із значним пропуском строку звернення до суду. Грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено виплату грошового забезпечення, з яких складових воно складається, як обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових. Враховуючи вищезазначене, на підставі частини 3 статті 123 КАС України, у зв`язку з пропущеним строком звернення до суду, позовна заява позивача підлягає залишенню без розгляду.

Вирішуючи питання щодо доводів представника відповідача в частині залишення без розгляду адміністративного позову у зв`язку з пропуском строку для звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Водночас частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинні на момент звільнення позивача з військової служби) було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.

Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь яким-строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 Кодексу, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 дає підстави для висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Зважаючи на викладене, на спірні правовідносини розповсюджуються положення частини другої статті 233 КЗпП України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Спірний період щодо виплати індексації грошового забезпечення позивача, зазначений у позові за період з 27.08.2017 по 28.02.2018 та індексації-різниці за період з 01.032.018 по 14.06.2019, тобто частина другої статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення до суду, не обмежувався.

Враховуючи викладене, доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки позивач звернувся до суду із позовною заявою в межах встановленого строку.

Керуючись ст. 122, 123, 240-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника відповідача Національного університету оборони України (вх. №ЕС/109508/25 від 17.10.2025) в частині залишення позовної заяви без розгляду у справі №420/32962/25 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з момент підписання її суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Олена СКУПІНСЬКА