Рішення № 131323944, 28.10.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3087/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській, третя особа Міністерство соціальної політики України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач), третя особа Міністерство соціальної політики України про визнання протиправними дії щодо застосування до нарахованої на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №140/16885/20 від 30.09.2021 пенсії з 01.01.2025 коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»; зобов`язання відновити з 01.01.2025 виплату нарахованої на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №140/16885/20 від 30.09.2021 пенсії без обмеження граничного розміру та застосування коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з квітня 2010 року отримує пенсію за вислугу років призначену на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі № 140/16885/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.10.2020 в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою на підставі довідки Волинської обласної прокуратури №21-39вих-20 від 21.10.2020, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням фактично виплачених сум.

На виконання вказаної постанови суду відповідач здійснив перерахунок та проводив виплату пенсії з жовтня 2021 року в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії до січня 2025 року. Надалі, позивач отримав пенсію меншу, ніж отримував до цього часу.

09.03.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив відновити виплату пенсії, нарахованої на підставі вказаного вище рішення суду. У відповіді за №0300-1605-8/38344 від 19.03.2025 з якої слідує, що, у січні 2025 року пенсія виплачена відповідно до статті 46 Закону України від 19 листопада 2024 № 4059-ІХ «Про Державний Бюджет України на 2025 рік» (далі- Закон № 4059). Вважаючи протиправними дії відповідача щодо застосування з 01.01.2025 до виплати пенсії коефіцієнтів, визначених Постановою №1, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №140/3087/25 за вказаною позовною заявою.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 провадження у справі №140/3087/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинський області, третя особа Міністерство соціальної політики України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №320/2229/25.

Проте, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинський області, третя особа Міністерство соціальної політики України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

11.08.2025 дана справа повернулася до Волинського окружного адміністративного суду та передана судді Ксензюку А.Я.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції відповідач вказав, що статтею 46 Закону №4059-IX установлено у 2025 році у період дії воєнного стану виплату пенсій, зокрема, призначених відповідно до Закону №2262-XII та розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність (23610,00 грн), здійснювати із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України. З метою реалізації цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1. З 01.01.2025 розмір пенсії позивача становив 60585,00 грн (перевищує 23610,00 грн), а тому з урахуванням приписів Постанови №1 для визначення розміру пенсії позивача застосовано коефіцієнти пониження до відповідної суми перевищення 0,5 та 0,4 й в результаті перерахунку розмір його пенсії становить 32 501,70 грн, що відповідає вимогам чинного законодавства. Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Інші заяви по суті справи сторони не подали.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області, як отримувач пенсії за вислугу років з 07.04.2010 відповідно до Закону № 1789-ХІІ, що не є спірним та підтверджується особовим рахунком № НОМЕР_1 та відзивом на позовну заяву.

Як слідує з листа ГУ ПФУ у Волинській області №3672-3164/Ц-02/8-0300/25 від 19.03.2025 розмір пенсії обчислений на виконання рішення суду з розрахунку 90% заробітної плати та до 01.01.2025 складав 60585,00 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії (23 610,00 грн) та відповідно до Постанови №1 відповідач застосував коефіцієнти пониження 0,5, 0,4, 0,3, 0,2 та 0,1 до нарахованої суми в результаті перерахунку розмір пенсії (з надбавками), що підлягає до виплати, становить 32501,70 грн з 01.01.2025.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зістаттею 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалисяЗаконом УкраїниПро прокуратуру№1789-ХІІ від 05.11.1991.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури та набув право на пенсійне забезпечення на підставістатті 50-1 Закону України«Про прокуратуру»№1789-ХІІ від 05.11.1991(в редакції, чинній на час набуття такого права).

14.10.2014 прийнято новийЗакон УкраїниПро прокуратуру№1697-VII, який набрав чинності з 15.07.2015. Таким чином, з 15.07.2015 втратив чинністьЗакон УкраїниПро прокуратуру№1789-ХІІ від 05.11.1991, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.

Питання пенсійного забезпечення почали регулюватисьстаттею 86 Закону УкраїниПро прокуратурувід 14.10.2014 №1697-VII.

Статтею 58 Конституції Українизакріплено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогамистатті 64 Конституції Україниконституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України.

За приписами статей21,22 Конституції Україниправа і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якоюКонституція Українивідокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно достатті 17 Конституції Україниперебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо, (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99у справах щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення №5-рп/2002).

22 травня 2008 року Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполученнязвуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина, що міститься в частині третійстатті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005, згідно з яким...конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянин Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

Виходячи з викладеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Суд враховує, що оскільки пенсія позивачу була призначена ще 07.04.2010 за нормамиЗакону УкраїниПро прокуратуру№1789-ХІІ від 05.11.1991, якими не було встановлено жодного обмеження щодо її граничного розміру, тому відповідно до цього, поширення на позивача відповідних нормЗакону УкраїниПро прокуратуру№1697-VII від 14.10.2014, в частині обмеження граничного розміру пенсії буде прямо суперечитистатті 22 Конституції України, яка прямо забороняє звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, в тому числі і гарантованогостаттею 46 Конституції Україниправа на соціальний захист, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

Застосовуючи наведені рішення Конституційного Суду України на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 ОСОБА_1 здійснено перерахунок та виплату пенсії за нормамиЗакону України«Про прокуратуру»у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження її максимальним розміром.

В той же час,статтею 46 Закону УкраїниПро Державний бюджет України на 2025 рікустановлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно доМитного кодексу України,законів УкраїниПро державну службу,Про прокуратуру,Про статус народного депутата України,Про Національний банк України,Про Кабінет Міністрів України,Про дипломатичну службу,Про службу в органах місцевого самоврядування,Про судову експертизу,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів,Про наукову і науково-технічну діяльність,Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб,Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВРПро затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України(з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Окрім того,стаття 46 Закону УкраїниПро Державний бюджет України на 2025 рікнаділяє Кабінет Міністрів України правом визначати розміри і порядок застосування до суми перевищення коефіцієнтів.

Відповідно достатті 46 Закону УкраїниПро Державний бюджет України на 2025 рікКабінет Міністрів України прийнявпостанову №1 від 03.01.2025Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану, яка застосовується з 01.01.2025.

Пунктом 1постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно доМитного кодексу України,Законів УкраїниПро державну службу,Про прокуратуру,Про статус народного депутата України,Про Національний банк України,Про Кабінет Міністрів України,Про дипломатичну службу,;Про службу в органах місцевого самоврядування,Про судову експертизу,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів,Про наукову і науково-технічну діяльність,Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб,Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВРПро затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України(з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Як встановлено судом, з 01.01.2025 розмір пенсії позивача визначений саме з урахуванням коефіцієнтів, визначенихпостановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025(становить 32501,70 грн).

Так, данапостановадійсно містить посилання наЗакон УкраїниПро прокуратурупро те, що пенсії розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.

Однак, суд наголошує, що питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури врегулювано насампередЗаконом УкраїниПро прокуратуру.

Частиною двадцятоюстатті 86 Закону УкраїниПро прокуратурувід 14.10.2014 №1697-VIIвизначено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Законом УкраїниПро внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів Українивід 28.12.2014 №76-VIIІвнесені зміни до частини 20статті 86 Закону УкраїниПро прокуратурувід 14.10.2014, зокрема частину 20 було викладено у такій редакції:Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 було визнано неконституційним положення частини двадцятоїстатті 86 Закону УкраїниПро прокуратурувід 14 жовтня 2014 року №1697-VIIзі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України та встановлено, що частина двадцятастатті 86 Закону УкраїниПро прокуратурувід 14 жовтня 2014 року №1697-VIIпідлягає застосуванню в первинній редакції.

Таким чином, з 13 грудня 2019 року частина 20 статті 86 Закону, відповідно до якої Кабінет Міністрів України мав встановити певний порядок перерахунку пенсії, не діє, а діє її первинна редакція, яка автоматично надає пенсіонерам право на перерахунок пенсії.

У вказаному Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що вОсновному Законі Українивстановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановленихКонституцією Українимежах і відповідно до законів України (стаття 6).

Згідно з приписамиКонституції Україниєдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України; до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, прийняття законів (стаття 75, пункт 3 частини першої статті 85).

Відповідно до частини першоїстатті 92 Конституції Українивиключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; судоустрій, судочинство, статус суддів; організація і діяльність прокуратури (пункти 6, 14).

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади; до його повноважень належить, зокрема, вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечення проведення фінансової політики та політики у сфері соціального захисту; розроблення і здійснення загальнодержавних програм економічного, соціального розвитку України (частина перша статті113, пункти 2,3,4статті116 Конституції України).

Конституційний Суд України зазначав, що метою функціонального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову є, зокрема, розмежування повноважень між різними органами державної влади, що означає самостійне виконання кожним із них своїх функцій та здійснення повноважень відповідно доКонституціїта законів України (абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 8 липня 2016 року №5-рп/2016).

Працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.

Частина двадцята статті 86 Закону в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте, згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України. З огляду на це Конституційний Суд України, перевіряючи на відповідністьКонституції Україниположення частини двадцятої статті 86 Закону, вийшов із такого.

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухваленій на її 724-му засіданні 6 жовтня 2000 року, №Rес (2000)19 зазначено, щоу країнах, у яких прокуратура є незалежною від уряду, держава має вжити ефективних заходів для того, щоб гарантувати закріплення в законі суті й обсягу незалежності прокуратури(пункт 14).

Конституційний Суд України у Рішенні від 3 жовтня 2001 року №12-рп/2001 зазначив, що стале забезпечення фінансування судів з метою створення належних умов для їх функціонування та діяльності суддів, а також, зокрема, органів прокуратури, робота яких тісно пов`язана з діяльністю судів, є однією з конституційних гарантій реалізації прав і свобод громадян, їх судового захисту (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Відповідно до частини другоїстатті 92 Закону УкраїниПро Конституційний Суд УкраїниКонституційний Суд України вважав за доцільне конкретизувати свою юридичну позицію, викладену в Рішенні від 3 жовтня 2001 року №12-рп/2001, вказавши, що стале забезпечення фінансування судів з метою створення належних умов для їх функціонування потребує також сталого фінансування органів прокуратури, зокрема, належного соціального захисту їх працівників та осіб, які вийшли на пенсію. Потреба у належному соціальному захисті працівників органів прокуратури випливає з характеру покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними функцій держави, є гарантією незалежності їх діяльності у ефективному судовому захисті прав громадян.

Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановленихКонституцією Українимежах і відповідно до законів України.

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, щоправа делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України)Основним Законом Українине передбачено. Таке делегування порушує вимогиКонституції України, згідно з якими органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цієюКонституцієюмежах і відповідно до законів України, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України (частина друга статті6, частина друга статті19 Основного Закону України). До аналогічних висновків Конституційний Суд України дійшов у рішеннях від 9 жовтня 2008 року №22- рп/2008, від 23 червня 2009 року №15-рп/2009(абзац другий підпункту 3.2 пункту З мотивувальної частини Рішення від 20 травня 2010 року №14-рп/2010).

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України. Отже, положення частини двадцятої статті 86 Закону суперечить статті6, пункту 14 частини першої статті92 Конституції України.

Аналіз вищенаведеного дає підстави стверджувати, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Більше того, Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений уКонституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року №6-рп/2007).

Крім того, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 дійшов висновку, щоБюджетним кодексом Українине можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті6, частині другій статті19, статті130 Конституції України.

Суд повторно наголошує, що питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури врегулювано насампередЗаконом УкраїниПро прокуратуру, який є спеціальним у спірних правовідносинах.

З наведених у частині п`ятійстатті 86 Закону УкраїниПро прокуратуру№1697-VIIположень (щодо наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченогостаттею 28 Закону УкраїниПро загальнообов`язкове державне пенсійне страхуваннята пенсійного віку, установленогостаттею 26 цього Закону) слідує, що законодавство про пенсійне забезпечення працівників прокуратури, які мають право на пенсію за цим Законом, складається зокрема і зЗакону УкраїниПро загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно достатті 7 Закону УкраїниПро загальнообов`язкове державне пенсійне страхуваннязагальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Так, принцип законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб`єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов`язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України. Це забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. При цьому, цей принцип також передбачає рівність прав і гарантій, адже законодавство повинно гарантувати однакові умови участі в системі для всіх осіб, незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу. Крім того, зазначений принцип загальнообов`язкового державного пенсійного страхування полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розмір внесків і виплат, що дає змогу громадянам чітко розуміти свої права та обов`язки. Цей принцип правового регулювання також втілює принцип соціальної справедливості, адже законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи, враховуючи сплачені внески та тривалість страхового стажу.

Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування. Оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу - чим довший стаж, тим вищий розмір пенсії. Це стимулює громадян працювати довше та сплачувати страхові внески протягом більшого періоду. Крім того, пенсійні виплати обчислюються з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Більший розмір заробітної плати означає більший внесок до Пенсійного фонду, що впливає на кінцевий розмір пенсії. Отже, вказаний принцип стимулює громадян працювати офіційно, отримуючи легальну заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, адже це безпосередньо впливає на майбутні пенсійні виплати. Отже, принцип диференціації розмірів пенсії залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати спрямований на створення прозорої, справедливої та економічно обґрунтованої пенсійної системи. Він забезпечує зв`язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.

Таким чином, законодавче визначення умов і порядку загальнообов`язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.

Суд зазначає, щоЗакон УкраїниПро Державний бюджет України на 2025 рікне повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.Конституція Українине надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип праваспеціальний закон скасовує дію загального закону(Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобтоЗакону УкраїниПро прокуратуру, а положенняЗакону УкраїниПро Державний бюджет України на 2025 ріквважати загальними нормами (lex generalis).

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Враховуючи зазначене, численні позиції Конституційного Суду України, суд вважає, що обмеження пенсії позивача шляхом застосування положеньпостанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025є протиправним, відповідно право позивача на перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить сутність взятих на себе державою зобов`язань.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Вказана стаття крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бутиефективнимяк у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справіАфанасьєв проти Українивід 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже,ефективний засіб правого захистуу розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Так, перерахунок пенсії позивача було здійснено на виконання рішення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 в результаті якого розмір пенсії позивача до 01.01.2025 становив 60 585 грн. Для визначення розміру пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану застосовано коефіцієнти пониження до відповідної суми перевищення 0,5; 0,4; 0,3; 0,2 та 0,1 в результаті перерахунку розмір пенсії позивача, який підлягає виплаті з 01.01.2025 становить 32 501,70 грн.

Згідно з частиною першоюстатті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

В даному випадку, право позивача на перерахунок пенсії та її виплату без обмеження її граничного розміру десятьма прожитковими мінімумами встановленими для осіб, які втратили працездатність (тобто у розмірі 60585,00 грн. на момент виникнення спірних правовідносин) було встановлено постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі №140/16885/20.

Беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи вимогистатті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправними дій щодо застосування з 01.01.2025 до виплати пенсії ОСОБА_1 коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, визначенихПостановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області відновити з 01.01.2025 виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру та застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, визначенихПостановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

Частиною першоюстатті 2 КАС Українивизначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першоїстатті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, знайшли підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 968,96 гривень, що підтверджується квитанцією від 24.03.2025.

Керуючись статтями 243-246, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третя особа Міністерство соціальної політики України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити діїпро визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо застосування з 01.01.2025 до виплати пенсії ОСОБА_1 коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, визначенихПостановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області відновити з 01.01.2025 виплату ОСОБА_1 пенсії на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №140/16885/20 від 30.09.2021 без обмеження максимального розміру та застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, визначенихПостановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір у розмірі 968,96 гривень (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).

Третя особа: Міністерство соціальної політики України (01601, місто Київ, вулиця Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 37567866)

Суддя А.Я.Ксензюк