Ухвала суду № 131316894, 20.10.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/40108/25

Провадження № 1-кс/761/25741/2025

УХВАЛА

20 жовтня 2025 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22024000000001120 від 28.11.2024,

установив:

19.09.2025 за допомогою поштового зв`язку прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва (вхід № 98593) із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 22024000000001120 від 28.11.2024.

Обґрунтовуючи клопотання про арешт майна, прокурор ОСОБА_3 зазначив про таке.

Слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України, за процесуального керівництва прокурорами Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 28.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22024000000001120, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

За версією органу досудового розслідування встановлено, що у період з 2022 року по теперішній час громадянин України ОСОБА_5 , будучи службовою особою українського суб`єкту господарювання ТОВ «Форвард - Сервіс» (ЄДРПОУ 34856925) та будучи службовою особою російських суб`єктів господарювання ООО «Форвард», ООО «Гарантия 100», ООО «Доминион», ООО «Форвард Сток» та ООО «ТК Форвард», діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 та іншими невстановленими на даний час громадянами України, вчиняють умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво) з метою завдання шкоди Україні шляхом передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора.

18.09.2025 за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ухвали Шевченківського районного суду міста Києва № 761/38983/25 від 16.09.2025, проведено обшук, під час якого виявлено та вилучено таке майно:

- предмети схожі на грошові кошти у сумі 53 618 доларів США;

- предмети схожі на грошові кошти у сумі 450 євро;

- мобільний телефон Redmi 9 A IMEI\sim1 НОМЕР_1 , IMEI\sim2 НОМЕР_2 ;

- мобільний телефон Iphone 16 Pro серійний номер НОМЕР_3 IMEI1 НОМЕР_4 , IMEI НОМЕР_4 ;

- ноутбук DELL серійний номер 642BGC2.

Під час проведення досудового розслідування вилучені речі та предмети визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 22024000000001120, оскільки, на думку прокурора, вони зберегли у собі відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та\або одержані внаслідок його вчинення.

У зв`язку викладеним, з метою збереження вилученого майна, запобігання можливості його приховування, псування, знищення, перетворення, відчуження у сторони обвинувачення виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене майно, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 України.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 22.09.2025, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 23.09.2025 клопотання разом з додатками передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.

Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити, доповнивши про те, що 25.09.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, а тому просив накласти арешт на вилучене майно на підставі п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Адвокат ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про арешт майна, зазначивши, що вилучені під час обшуку грошові кошти на праві власності належать ОСОБА_7 (батьку ОСОБА_5 ), є його особистими накопиченнями, які набуті законним шляхом для здійснення лікування, при цьому ні ОСОБА_7 , ні грошові кошти не мають жодного відношення до обставин, які розслідуються у кримінальному провадженні. Крім того, адвокат зазначила, що ОСОБА_5 надав слідчим безперешкодний доступ до вилучених пристроїв, зокрема повідомив паролі від техніки, пояснив слідчим, де вони можуть знайти необхідну інформацію на пристроях.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши клопотання та додані на його обґрунтування матеріали, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити про таке.

Так, слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000001120 від 28.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється, зокрема прокурорами відділу Офісу Генерального прокурора.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.09.2025 у справі № 761/38983/25 надано дозвіл слідчому в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України підполковнику юстиції ОСОБА_8 , а також іншим слідчим, які входять до складу слідчої групи у кримінальному провадженні № 22024000000001120, на обшук квартири ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення знарядь кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, зокрема: документів у паперовому та електронному вигляді, які відображують фінансово-господарські операції ООО «ФОРВАРД» (ИНН 7810002344), постачання товарів в адресу російських компаній та представникыв держави - агресора, а також відомості щодо обставини підготовки та вчинення кримінального правопорушення; мобільних терміналів, сім-карток операторів мобільного зв`язку, комп`ютерної техніки (ноутбуків, нетбуків, планшетів, моноблоків, системних блоків тощо), стаціонарних жорстких дисків комп`ютерної техніки, з`ємних жорстких дисків, інших з`ємних носіїв інформації (флеш-накопичувачів, карток пам`яті усіх форматів, оптичних дисків тощо), які містять відомості щодо фінансово-господарської діяльності ООО «ФОРВАРД» (ИНН 7810002344) на території російської федерації.

Відповідно до протоколу обшуку від 18.09.2025 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.09.2025 у справі № 761/38983/25 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено майно на яке прокурор просить накласти арешт.

Звернення прокурора 19.09.2025 з клопотанням про арешт на зазначене тимчасово вилучене майно зумовлено необхідністю збереження речових доказів та забезпечення можливої конфіскації майна.

Постановою слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 від 19.09.2025 майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, визнано речовими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в цьому випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Крім того, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що ці докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в цьому кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано це клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування та відчуження мобільних телефонів та ноутбуку, які визнані речовими доказами постановою слідчого від 19.09.2025, приходить до висновку про наявність на цьому етапі досудового розслідування достатніх підстав для накладення арешту на вилучені технічні пристрої.

На думку слідчого судді, накладення арешту на технічні пристрої в цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження.

Водночас, як вбачається з протоколу обшуку, предмети схожі на грошові кошти вилучені 18.09.2025 та під час проведення обшуку - не оглядались. Станом на дату розгляду клопотання слідчому судді також не надано відповідних матеріалів (протоколи оглядів, постанови про призначення експертиз тощо), які би вказували, що вилучені предмети схожі на грошові кошти містить інформацію, яка є доказом фактів та обставин, що встановлюються в межах цього кримінального провадження, у зв`язку з чим не доведено необхідність накладення арешту на це майно.

Крім того, прокурором не надано доказів того, що 25.09.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

З огляду вищевикладене, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора про арешт майна, слід задовольнити частково, відмовивши в частині арешту предметів схожих на грошові кошти вилучених 18.09.2025 під час обшуку.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків часткового арешту майна для третіх осіб. Що стосується прав та законних інтересів власника майна, то слідчий суддя вважає, що такі обмеження не є занадто обтяжливими для нього. При цьому слідчий суддя звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який надалі може бути скасований у визначеному законом порядку.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 170-173, 309, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22024000000001120 від 28.11.2024 - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, яке 19.09.2025 виявлено та вилучено під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

- мобільний телефон Redmi 9 A IMEI\sim1 НОМЕР_1 , IMEI\sim2 НОМЕР_2 ;

- мобільний телефон Iphone 16 Pro серійний номер НОМЕР_3 IMEI1 НОМЕР_4 , IMEI НОМЕР_4 ;

- ноутбук DELL серійний номер 642BGC2.

В іншій частині клопотання - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1