Рішення № 131311685, 14.10.2025, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/7800/24

Провадження № 2/932/2812/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14жовтня 2025 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Куцевола В.В.

при секретарі Травкіній В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий цент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2024 року до Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий цент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтуванняпозову позивачзазначив,що 01.03.2024року міжТОВ «Споживчийцентр» та ОСОБА_1 укладений кредитнийдоговір (оферти)№01.03.2024-100001331.Відповідно доумов укладеногодоговору,відповідач отримавкредит урозмірі4000,00грн.,строком на42дні.ТОВ «Споживчийцентр» своїзобов`язаннявиконало вповному обсязі,надавши відповідачукредит відповіднодо умовукладеного кредитногодоговору.Відповідач підтвердиввиникнення своїхзобов`язань,відповідно доумов укладеногокредитного договору,шляхом прийняттявиконання зобов`язанняТОВ «Споживчийцентр»,а самеотримавши кредитнікошти.Відповідач невиконує своїзобов`язання задоговором,в зв`язкуз чимстаном на03.09.2024року утвориласьзаборгованість урозмірі 7920,00грн.,яка складаєтьсяіз:заборгованості затілом кредиту 4000,00грн.,заборгованості попроцентам 3920,00грн.,яку позивачпросить стягнутиз відповідачана своюкористь тавирішити питаннясудових витрат.

Ухвалою суду від 13.11.2024 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 15.07.2025 року справу прийнято до свого провадження цим складом суду та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Сторонам встановлено строк на подання заяв по суті справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові прохав розглядати справу у його відсутність та не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач належним чином викликався до суду, однак у судове засідання не з`явився, причини неявки до суду не повідомив, письмових заяв чи клопотань не надав. Правом на подання відзиву на позов не скористався.

Через це суд, спираючись на норми ст. 247, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалив заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем письмових доказів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.03.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір (оферти) № 01.03.2024-100001331.

Відповідач пройшов ідентифікацію шляхом використання системи Bank ID Національного банку, та отримав одноразовий ідентифікатор Е961 для підписання кредитного договору № 01.03.2024-100001331від 01.03.2024року, для підтвердження ознайомлення з супутніми документами, якими він скористався для укладення кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» взяв на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит, на умовах: сума кредиту 4000,00 грн., строк кредитування 42 дні.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитним договором. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання ТОВ «Споживчий центр», а саме - отримавши кредитні кошти.

Згідно наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість станом на 03.09.2024 року у розмірі 7920,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 4000,00 грн., заборгованості по процентам 3920,00 грн.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як визначено ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Аналізуючи встановлені обставини справи, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 01.03.2024-100001331 від 01.03.2024 року, приймаючи до уваги надані докази на підтвердження позовних вимог та факту укладення між сторонами даного кредитного договору із дотриманням вимог законодавства щодо його змісту та форми, а також встановлено невиконання відповідачем, на відміну від позивача, своїх зобов`язань за цим кредитним договором, що зумовило виникнення у відповідача кредитної заборгованості у вказаному розмірі, а у позивача права вимагати від відповідача її погашення шляхом здійснення повернення кредиту, враховуючи дотримання позивачем вимог закону для реалізації права на пред`явлення до відповідача вимоги про повернення кредиту і протиправне невиконання останнім такої вимоги, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням того, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість, яка ним добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 01.03.2024-100001331 від 01.03.2024 року станом на 03.09.2024 року у розмірі 7920,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 4000,00 грн., заборгованості по процентам 3920,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питаннящодо розподілусудових витратміж учасникамисправи,суд вважаєза необхіднестягнути звідповідача накористь позивача судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2422,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий цент» до ОСОБА_2 про стягненнязаборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий цент» (ЄДРПОУ 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором № 01.03.2024-100001331 від 01.03.2024 року станом на 03.09.2024 року у розмірі 7920,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 4000,00 грн., заборгованості по процентам 3920,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий цент» (ЄДРПОУ 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя В.В. Куцевол