Рішення № 131303354, 23.10.2025, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4142/25

№ 2/183/3512/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2025 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про:

- визнання за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 55,1 кв. м, житловою площею 30,0 кв. м, згідно зі свідоцтвом, зареєстрованим у Сєвєродонецькому бюро технічної інвентаризації, записаним у реєстрову книгу за № 859 від 10 жовтня 1997 року,

В С Т А Н О В И В:

у квітні 2025 року ОСОБА_1 (надалі позивач-1), ОСОБА_2 (надалі позивач-2), ОСОБА_3 (надалі позивач-3) звернулись до суду з цим позовом у порядку підсудності, визначеної розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, яким змінено територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області і визначено Самарівському (Новомосковському) міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачам на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, зареєстрованого в Сєвєродонецькому бюро технічної інвентаризації.

З метою реєстрації права власності в Державному реєстрі прав на нерухоме майно позивачі звернулися до державного реєстратора, проте у здійсненні реєстрації права власності їм було відмовлено з тих підстав, що не надано інформацію про права, які виникли та зареєстровані в установленому законодавством порядку до 01 січня 2023 року, про що свідчить рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 20 лютого 2025 року № 77928960.

10 квітня 2025 року з метою отримання підтвердження інформації щодо реєстрації права власності на квартиру, адвокат Клімук Н. А. звернулася до КП «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації», однак, листом від 11 квітня 2025 року за № 188 повідомлено, що інвентаризаційна справа на об`єкт нерухомості (квартиру АДРЕСА_1 зберігалася в архіві КП «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» на паперових носіях. Територія Северськодонецької міської територіальної громади на сьогоднішній день є окупованою російською федерацією.

Згідно з технічним паспортом від 1997 року, квартира АДРЕСА_1 має загальну площу 55,1 кв. м, житлову площу 30,0 кв.м.

Оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо реєстрації права власності на квартиру, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності на квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території на даний час неможливо, позивачі не можуть розпоряджатися своїм майном, що порушує їх право власності.

Постановленою суддею ухвалою від 02 травня 2025 року позовну заяву залишено без руху. Відомості про усунення недоліків отримані судом 10 червня 2025 року.

Постановленою суддею ухвалою від 11 червня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання. Від позивачів витребувано для огляду в судовому засіданні оригінали або нотаріально посвідчені копії доказів, доданих у копіях до позову.

04 липня 2025 року на виконання вищевказаної ухвали до суду від позивачів надійшли нотаріально посвідчені копії доказів.

Постановленою судом ухвалою від 26 серпня 2025 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивачі в судове засідання не з`явились, кожен окремо надали заяви, в яких просили проводити розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, також не заперечували проти ухвалення рішення в заочному порядку.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно, належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відзив на позов не надав.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Суд, перевіривши доводи позовної заяви матеріалами справи висновує таке.

З дослідженої в судовому засіданні, засвідченої Кушнарук А. Ю., приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області 13 червня 2025 року за реєстровим № 1436, копії свідоцтва про право власності на житло від 15 вересня 1997 року, встановлено посвідчення Сєвєродонецьким ДВП об`єднання «Азот» Луганської області, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 дійсно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та членам його сім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа квартири становить 55,1 кв. м, а відновна вартість на момент приватизації 9 гривень 92 копійки. Свідоцтво видане згідно з розпорядженням (наказом) від 1 вересня 1997 року № 425. Зворотна сторона копії свідоцтва містить штамп та печатку Бюро технічної інвентаризації м. Сєвєродонецьк про реєстрацію права власності з підписом посадової особи про набуття права власності на квартиру АДРЕСА_3 , запис відомостей в реєстрову книгу за № 859 10 жовтня 1997 року /а.с.45/.

З дослідженої в судовому засіданні, засвідченої Кушнарук А. Ю., приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області 13 червня 2025 року за реєстровим № 1437, копії технічного паспорту квартири АДРЕСА_1 , вбачається підтвердження відомостей про площу квартири (загальна 55,1 кв. м, житлова 30,0 кв. м), відомостей про власників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . Технічний паспорт містить печатки Бюро технічної інвентаризації м. Сєвєродонецьк, підписи посадових осіб /а.с.46-47/.

З належним чином засвідченої копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 встановлено, що 23 червня 2015 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вступила в зареєстрований шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та змінила прізвище на « ОСОБА_6 » /а.с.16/.

З відмітки у копії паспорта громадянина України позивача-1, ОСОБА_1 , серія НОМЕР_2 вбачається, що з 06 серпня 1996 року місце проживання позивача-1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.5-6/. З копії довідки від 11 квітня 2022 року № 755-5000959063 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що місце проживання/перебування позивача-1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 /а.с.8/.

З відмітки у копії паспорта громадянина України позивача-2, ОСОБА_2 , серія НОМЕР_3 вбачається, що з 06 серпня 1996 року місце проживання позивача-2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.9-10/. З копії довідки від 11 квітня 2022 року № 755-5000959305 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що місце проживання/перебування позивача-2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 /а.с.11/.

З відмітки у копії паспорта громадянина України позивача-3, ОСОБА_3 , серія ТТ296823 вбачається, що з 14 травня 2018 року місце проживання позивача-3 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 /а.с.12-13/. З копії довідки від 11 квітня 2022 року № 755-5000959497 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що місце проживання/перебування позивача-3 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 /а.с.17/.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Фіц О. Ю., Виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області від 20 березня 2025 року № 77928960 відмовлено в проведенні реєстраційних дій за заявою № 65790547 від 13 березня 2025 року. Підставою відмови вказано те, що на запит державного реєстратора не надано інформації про права, які виникли та зареєстровані в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року /а.с.21/.

Вказана в рішенні державного реєстратора інформація стосовно неможливості перевірки права власності також підтверджується наданою позивачами копією відповіді Комунального підприємства «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» від 11 квітня 2025 року № 188 /а.с.23/.

За відомостями офіційної вебсторінки органу місцевого самоврядування м. Сєвєродонецька Луганської області, які є загальнодоступними, встановлено, що 22 червня 1999 року перейменовано у м. Сєвєродонецьк вулицю Дзержинського на Вілєсова.

19 січня 2024 року розпорядженням Керівника Сєвєродонецької міської військової адміністрації перейменовано у м. Сєвєродонецьк вулицю Вілєсова на ОСОБА_7 .

Постановою Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19 вересня 2024 року № 3984-IX перейменовано: Сєвєродонецький район на Сіверськодонецький район; місто Сєвєродонецьк Сєвєродонецького району на місто Сіверськодонецьк.

Таким чином, матеріали справи свідчать про наявність спору, що пов`язаний з невизнання державою факту належності позивачам майна на праві власності через відсутність можливості отримати відомості щодо видачі правовстановлюючих документів для реєстрації права власності відповідно до діючого законодавства та відсутністю запису про право власності в Державному реєстрі права власності.

Вирішуючи позов суд ураховує таке.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як установлено вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до п. 1.2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі, споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продаж; пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майн подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права ні утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у редакції, чинній на 26 лютого 1996 року передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

У позивачів наявні документи, що засвідчують їх право власності (свідоцтво про право власності на житло), яке зареєстровано згідно з чинного на момент його видачі законодавства, однак відсутність можливості перевірки дійсності його видачі шляхом звернення до органу, який на момент переходу до позивачів права власності здійснював державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у зв`язку з тимчасовою окупацією рф території України, позбавляє позивачів можливості довести своє право.

Верховний Суд України у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, утому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

На день розгляду справи територія Сіверськодонецької міської територіальної громади є окупованою. Сіверськодонецька міська територіальна громада зазначена в Переліку територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженому наказом Мінреінтеграції від 25 квітня 2022 року № 75. Вона також зазначена як тимчасово окупована територія російською федерацією у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженому наказом Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року № 309, який став на заміну зазначеному вище Переліку. Внаслідок викладеного відновити документ, отримати його дублікат чи засвідчену з оригіналу копію як позивач, так і суд позбавлені можливості.

Позивачами право власності набуте у 1997 році. Надані позивачами докази у виді свідоцтва про право власності на житло, технічного паспорту видані та посвідчені органом, що здійснював реєстрацію права власності на 1997 рік Сєвєродонецьким БТІ, з відповідними відмітками про реєстрацію набуття права власності, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації права власності на квартиру.

Оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про право власності позивачів, отримання інформацію щодо зареєстрованого права власності позивачів на спірну квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території (м. Сіверськодонецьк Луганської області) є неможливим, іншого порядку підтвердження права власності у відносинах, що склалися, державою не встановлено, суд висновує, що позивачі не можуть розпоряджатися своїм майном через невизнання державою їх права власності, що, в свою чергу, порушує таке їх право.

Щодо частки позивачів у праві власності.

За ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України). Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч. 1 ст. 368 ЦК України). Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (ч. 4 ст. 368 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч. 3 ст. 372 ЦК України).

Зважаючи на те, що у правовстановлюючому документі вказано про належність майна до спільної сумісної власності (без визначення часток), позивачів, доказів відхилення від рівності часток у праві спільної сумісної власності також не надано та такі обставини у позові не аргументовані, суд висновує, що позов підлягає задоволенню та за позивачами слід визнати право спільної часткової власності на вищевказане майно.

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд висновує про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачами доведено їх право власності на спірну квартиру належними та допустимими, достатніми доказами та існуючі перешкоди для його реалізації.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 55,1 кв. м, житловою площею 30,0 кв. м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення у повному обсязі складене та підписане 27 жовтня 2025 року.

Учасники справи:

позивач-1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; фактично проживає (ВПО) за адресою: АДРЕСА_4 ;

позивач-2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_5 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; фактично проживає (ВПО) за адресою: АДРЕСА_4 ;

позивач-3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ; фактично проживає (ВПО) за адресою: АДРЕСА_4 ;

відповідач Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, код в ЄДРПОУ 44083662; місцезнаходження за адресою: Луганська обл., м. Сіверськодонецьк, б-р Незалежності України, буд. 32.

Суддя Д. О. Парфьонов