Ухвала суду № 131297507, 27.10.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

"27" жовтня 2025 р. № 520/33302/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку письмового провадження заяву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції 06.10.2025 звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій просить суд вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення по справі № 520/33302/24 шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області на користь ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з серпня 2024 року по жовтень 2024 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2 270 грн, на 1 січня 2022 року - 2 481 грн, на 1 січня 2023 року - 2 684 грн, з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, загальна сума до сплати складає 125 769,06 грн (сто двадцять п`ять тисяч сімсот шістдесят дев`ять гривень 06 коп).

В обґрунтування заяви зазначено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 по справі № 520/33302/24 знаходиться у черзі на виконання шляхом стягнення з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», відкритої на рівні територіального управління. Станом на 16.09.2025 кошторис по зазначеній бюджетній програмі становить 0,00 грн. На адресу відділу надійшов лист від боржника від 29.09.2025 за вих. № 06-15/2971/2025, до якого додавався розрахунок № 04-49/513 від 25.11.2024, згідно якого ОСОБА_1 до виплати суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму 3 028,00 грн за період з 01.08.2024 по 31.10.2024 складає 125 769,06 грн. Із тексту листів боржника вбачається факт невиконання рішення у повному обсязі та наявності обставин, що істотно ускладнюють своєчасне виконання рішення або роблять його неможливим, що є підставою для зміни способу та порядку виконання судового рішення в даній справі.

Ухвалою від 08.10.2025 прийнято до розгляду заяву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі та призначено судове засідання по адміністративній справі на 27.10.2025 об 11:00 год.

Учасники справи в судове засідання, призначене на 27.10.2025 об 11:00 год, не прибули, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заявник просив розглянути заяву без його участі.

За приписами ч. 2 ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 КАС України, беручи до уваги, що сторони у судове засідання не прибули, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та подану заяву про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі, суд встановив наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за період з серпня 2024 року по жовтень 2024 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3 028,00 грн. Зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за період з серпня 2024 року по жовтень 2024 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3 028,00 грн. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за період з серпня 2024 року по жовтень 2024 року включно суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з серпня 2024 року по жовтень 2024 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн., на 1 січня 2022 року - 2481 грн., на 1 січня 2023 року - 2684 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили 11.03.2025.

З програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що Харківським окружним адміністративним судом 22.04.2025 видано позивачу виконавчі листи по даній справі.

За доводами заявника, викладеними в заяві про зміну способу і порядку виконання судового рішення, на даний час наявний факт невиконання рішення суду в повному обсязі та наявності обставин, що істотно ускладнюють своєчасне виконання рішення або роблять його неможливим, що є підставою для зміни способу та порядку виконання судового рішення в даній справі.

Надаючи правову оцінку викладеним в заяві обставинам, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені ст. 378 КАС України.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.

Неможливість виконання рішень зобов`язального характеру, боржником за яким є державний орган, відповідно до встановленого Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" порядку безспірного списання відповідних коштів із рахунків такого державного органу фактично призводить до неможливості їх виконання в цілому. Така обставина є підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі №281/1820/14-а, від 16.05.2018 у справі № 556/2609/14-а, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15 та від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.

Спосіб виконання судового рішення є способом реалізації захисту порушених прав позивача, який визначений самим рішенням та повинен відповідати вимогам закону. Під зміною ж способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації прийнятого рішення. Ці заходи мають забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.

Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI від 05.06.2012, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган, державні підприємство, установа, організація.

Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025, що набрало законної сили 11.03.2025, зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за період з серпня 2024 року по жовтень 2024 року включно, виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3 028,00 грн. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з серпня 2024 року по жовтень 2024 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн., на 1 січня 2022 року - 2481 грн., на 1 січня 2023 року - 2684 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Тобто, за результатами розгляду справи та вирішення спору між сторонами, суд постановив рішення, яким зобов`язав суб`єктів владних повноважень вчинити певні дії задля захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах.

Натомість, у поданій заяві заявник просить суд змінити спосіб і порядок виконання вищевказаного рішення шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області на користь ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з серпня 2024 року по жовтень 2024 року в загальній сумі 125 769,06 грн.

Обраний спосіб відновлення порушених прав позивача фактично свідчить про зміну резолютивної частини рішення суду, із зобов`язального характеру у спосіб стягнення конкретної суми, що суперечить усталеній позиції Верховного Суду (постанова від 10.07.2018 у справі №490/9519/16-а, від 30.07.2019 у справі № 281/1618/14-а, від 24.07.2023 у справі №420/6671/18).

Суд зазначає, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення, та передбачають відмінний механізм виконання судових рішень.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2023 у справі №340/6875/21.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що при ухваленні рішення в цій справі способом відновлення порушеного права позивача судом було обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретної суми не було обрано в якості способу відновлення порушених прав позивача, тому суд доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить позивач, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі.

Оскільки зміна на підставі ст. 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до ст. 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання суб`єктів владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справах № 21-394а14, № 21-475а14, та в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 755/7078/16-а.

Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, в якій суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

При цьому, суд враховує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості з недоотриманої суддівської винагороди, не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірних відносинах йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у такому випадку не захищає право позивача на отримання сум заборгованості, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.

Інших обставин, що були би підставами для зміни способу і порядку виконання судового рішення, заявником не наведено.

Окрім того, матеріалами справи не підтверджено, що на даний час вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», оскільки матеріали справи містять лише копії постанов державного виконавця про відкриття провадження у справі, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, прийнятих 25.07.2025 у межах виконавчого провадження № 78688354 з приводу примусового виконання виконавчого листа № 520/33302/24. Відомостей та відповідних доказів щодо вчинення державним виконавцем інших дій при примусовому виконанні судового рішення в межах виконавчого провадження № 78688354 матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, судом не встановлено обґрунтованих та доведених підстав для задоволення заяви позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі № 520/33302/24.

Згідно ч. 8 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалу за результатами розгляду питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

На підставі викладеного, керуючись положеннями статей 241, 248, 256, 294, 295, 297, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН