Ухвала суду № 131297435, 01.10.2025, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3783/24

1-кс/569/7347/25

УХВАЛА

01 жовтня 2025 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2

представник заявника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засідання в м.Рівне клопотання представника заявника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту з рухомого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024181110000003 від 09.01.2024 р. за попередньою правовою кваліфікацією , передбаченою ч.4 ст. 191 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського міського суду з клопотання про скасування арешту з рухомого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024181110000003 від 09.01.2024 р. за попередньою правовою кваліфікацією , передбаченою ч.4 ст. 191 КК України звернулася представник заявника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що Рівненським РУП ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023181170000064 від 22.02.2023 р. за попередньою правовою кваліфікацією , передбаченою ч.4 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 15.05.2024 р. у задоволенні клопотання слідчого СВ Рівненського районного управління поліції ГУ НП в Рівненській області ОСОБА_5 , яке погоджено прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження №42024181110000003 від 09.01.2024 за попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 4 ст. 191 КК України про арешт на майно, майно що належить ОСОБА_3 та яке було вилучено під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено (копія ухвали суду додається).

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 30.05.2024 р. апеляційну скаргу прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_7 задоволено, ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2024 року скасовано. Клопотання слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42024181110000003 від 09.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України задоволено:

- накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_3 та яке було вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

-чотири характеристики на жителів будинку від ОСББ «Князь» на 4 арк.;

-1 системний блок «ACER».

Представник заявник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні своє клопотання підтримала в повному обсязі та просила його задоволити.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слід прийти до висновку, що клопотання підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що Рівненським РУП ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023181170000064 від 22.02.2023 р. за попередньою правовою кваліфікацією , передбаченою ч.4 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 15.05.2024 р. у задоволенні клопотання слідчого СВ Рівненського районного управління поліції ГУ НП в Рівненській області ОСОБА_5 , яке погоджено прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження №42024181110000003 від 09.01.2024 за попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 4 ст. 191 КК України про арешт на майно, майно що належить ОСОБА_3 та яке було вилучено під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено (копія ухвали суду додається).

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 30.05.2024 р. апеляційну скаргу прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_7 задоволено, ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2024 року скасовано. Клопотання слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42024181110000003 від 09.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України задоволено:

- накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_3 та яке було вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

-чотири характеристики на жителів будинку від ОСББ «Князь» на 4 арк.;

-1 системний блок «ACER».

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини першоїстатті 174 Кримінального процесуального кодексу Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як встановлено в судовому засіданні, що на даний час має місце арешт речей та документів, які не мають жодного відношення до будь-якого кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінально-процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява 31107/96, п. 58). Вимога, щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994рр.; справа «Кушог проти Болгарії» від 10 травня 2007р.).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982р. у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986р. у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановления нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі" Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому (41 L1 постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09,82, «новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Відповідно до положень статті 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

У свою чергу, право власності в Україні охороняється законом, держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Згідно вимог статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Таким чином, необхідність скасування накладеного арешту майна обумовлені такими обставинами як невідповідність майна, на яке накладено арешт, критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, та (або) накладення арешту на майно особи, яка у кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, не належить до осіб, які в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, в цілях не порушення гарантованого права власності особи, слідчий суддя приходить до переконання, що необхідності в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна не має, а тому клопотання підлягає до задоволення.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 170, 171,174 КПК України, -

УХВАЛИВ :

Клопотання представника заявника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту з рухомого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024181110000003 від 09.01.2024 р. за попередньою правовою кваліфікацією , передбаченою ч.4 ст. 191 КК України задоволити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Рівненського апеляційного суду від 30.05.2024 р. по справі № 569/3783/24, провадження № 11-сс/4815/171/24 на майно, що належить ОСОБА_3 та яке було вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

-1 системний блок «ACER».

Ухвала , відповідно до ст.309 КПК України, оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_9