Ухвала суду № 131296273, 27.10.2025, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/1173/25

У ХВ АЛ А

27 жовтня 2025 року селище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Ковальчука М.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

21 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» адвокат Сачок А.В. звернувся до Романівського районного суду Житомирської області в інтересах ОСОБА_1 з позовом, в якому просить скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 08 жовтня 2025 року № ПС 000540 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн за те, що 27 серпня 2025 року вантажовідправником дочірнє підприємство «Звягельський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомиробларголіс» (керівник Яремчук С.К.) (подальший текст постанови не можливо встановити) допущено внесення (зазначення) відомостей про масу або габарити вантажу до ТТН від 27.08.2025 № ЖКБ 760926, що не відповідають фактичним даним або допущено внесення (зазначення) відомостей про масу або габарити вантажу до вказаної ТТН, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри, а саме: фактичні вагові або габаритні параметри перевищують нормативно встановлені законодавством параметри на понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків (13,87 %).

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки суб`єктом вказаного правопорушення є уповноважена посадова особа вантажовідправника, якою може бути не лише керівник підприємства, а і інша особа (в даному випадку старший майстер, до службових обов`язків якого входило забезпечення виконання організації перевезення вантажів та останній вніс відповідні дані до ТТН). При цьому наголошено, що зміст спірної постанови не містить конкретизації невірно внесених до ТТН відомостей (про масу чи про габарити).

23 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 08 жовтня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-2 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн до набрання законної сили рішення суду у даній справі.

Заява обґрунтована тим, що винесена відповідачем постанова № ПС 000540 по справі про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 132-2 КУпАП про накладення адміністративного стягнення є виконавчим документом на підставі якого може бути здійснено виконання органами державної виконавчої служби. Безальтернативність відкриття виконавчого провадження та загроза можливості проведення державним виконавцем виконавчих дій, здійснення яких вплине на фінансовий стан фізичної особи позивача, обмежить його можливість вільно розпоряджатися своїми грошовими коштами у разі накладення арешту на рахунки та майно, створює складність у подальшому відновити права, свободи та інтереси позивача. Відтак наразі існує необхідність у забезпеченні позову, адже у випадку незастосування заходів забезпечення в подальшому виконання судового рішення може бути ускладнено та призведе до виникнення додаткової заборгованості по сплаті пені та нових штрафів за несвоєчасну виплату податків та зборів.

Відповідно до частини першоїстатті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 розділу І Загальних положеньКАС України, яка визначає підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі, метою якого є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом.

Так, частинами першою та другоюстатті 150 КАС Українипередбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першоїстатті 151 КАС Українипозов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина другастатті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шостастатті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевірити, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2022 року у справі № 640/31815/21 дійшов такого висновку: «Колегія суддів зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другійстатті 129 Конституції України, основними засадами (принципами) судочинства, а саме: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому таке судового рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними».

Предметом спору у даній справі є законність/протиправність постанови Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 08 жовтня 2025 року № ПС 000540 по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 132-2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник позивача просить застосувати захід забезпечення позову шляхом зупиненням дії індивідуального акта - постанови від 08 жовтня 2025 року № ПС 000540 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Водночас, зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що представник позивача у поданій заяві мотивує необхідність застосування заходу забезпечення позову шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. В обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення позову, останнім вказано, що примусове стягнення штрафу в порядку виконавчого провадження може призвести до завдання значної шкоди інтересам позивача та негативні наслідки у вигляді звернення стягнення на кошти, майно тощо, призведе до виникнення додаткової заборгованості по сплаті пені та нових штрафів за несвоєчасну виплату податків та зборів. При цьому, без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде складно і для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зазначити, що оскаржувана у даній справі постанова про накладення адміністративного стягнення, прийнята Управлінням державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, є самостійним виконавчим документом і може бути пред`явлена до виконання органам державної виконавчої служби в порядку, встановленомуЗаконом України «Про виконавче провадження.

Пунктом 1 частини першоїстатті 26 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3 цього Закону.

Пунктом 6 частини першоїстатті 3 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно вимогстатті 307 КУпАПштраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбаченихстаттями300-1, 300-2, 300-3 цьогоКодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченогочастиною першоюцієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

Відповідно достатті 308 КУпАПу разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першоюстатті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповіднійстатті цього Кодексута зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ізстаттею 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною першоюстатті 12 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Підстави ж для зупинення вчинення виконавчих дій установленістаттею 34 Закону України «Про виконавче провадження». Вказаною статтею не передбачена можливість зупинити вчинення виконавчих дій у разі оскарження в судовому порядку постанов органів контролю та нагляду за дотриманням вимог безпеки в сфері транспорту про накладення штрафів.

УЗаконі України «Про виконавче провадження»взагалі відсутні норми, які б передбачали можливість зупинення вчинення виконавчих дій чи зупинення виконавчого провадження у випадку оскарження в судовому порядку, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, рішень інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.

За приписами частини четвертоїстатті 150 КАС Україниподання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відтак, зупинення вчинення виконавчих дій не є тотожним забезпеченню позову судом шляхом зупинення дії постанови у справі про адміністративне правопорушенняпро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-2 КУпАПта накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі. При розгляді спорів про оскарження постанов у справі про адміністративне правопорушенняпро накладення штрафів забезпечення позову може бути виправданим лише за певних умов.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 17 червня 2025 року у справі №160/31913/24.

Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2019 року по справі № 200/3887/19-а не підтримав висновок судів про забезпечення позову з тих мотивів, що державний виконавець, здійснюючи примусове виконання відповідного виконавчого документа, уповноважений накладати арешт на кошти та/або майно боржника лише у межах суми стягнення. Решта ж коштів та інших матеріальних активів залишається у вільному розпорядженні боржника, який за їх рахунок може безперешкодно провадити свою господарську діяльність, забезпечувати виконання своїх договірних та інших зобов`язань, виплачувати заробітну плату тощо.

Верховний Суд у означеній постанові застосував підхід, за якого при вирішенні подібних заяв необхідним є надання відомостей щодо поточних фінансових показників суб`єкта господарювання, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо. В контексті цього суди повинні перевіряти, чи володів заявник фінансовими можливостями, з урахуванням сум штрафів, визначених у спірних постановах, достатніми для нормального функціонування суб`єкта господарювання і здійснення ним своєї діяльності.

Також, у постанові від 01 червня 2022 року по справі №380/4273/21 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшла таких висновків: «Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову направлений на захист прав та інтересів позивача від негативних наслідків рішення суб`єкта владних повноважень, яке оспорюється позивачем.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно достатті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другоюстатті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти».

При цьому, суд зазначає, що саме по собі відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про арешт коштів боржника в межах суми стягнення не є беззаперечним свідченням настання тяжких негативних наслідків для позивача.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 380/12789/21, який підлягає врахуванню судом.

Судом встановлено, що під час подання заяви про забезпечення позовустороною позивача не було надано доказів того, що у разі проведення державним виконавцем виконавчих дій майновий та фінансовий стан позивача не дозволить в повному обсязі сплатити застосовані відповідачем штрафні санкції із витратами виконавчого провадження, або що арешт грошових коштів та їх подальше стягнення призведе до незворотних наслідків або неможливості подальшого виконання судового рішення чи необхідності докладання значних зусиль для відновлення прав та інтересів позивача

Доказів стягнення на підставі постанови у справі про адміністративне правопорушення від 08 жовтня 2025 року № ПС 000540 (направлення державним виконавцем платіжних інструкцій до банківських установ з метою стягнення грошових коштів з рахунку позивача тощо) до заяви стороною позивача не надано.

При цьому суд зазначає, що у випадку задоволення позовних вимог щодо скасування спірної постанови відповідача, законодавством передбачена процедура повернення безпідставно стягнутих коштів в рамках примусового виконання виконавчого документа.

З огляду на зазначене, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підтверджена жодними доказами та належним чином не обґрунтована, в тому числі щодо необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення порушених (оспорюваних) прав, що свідчить про відсутність підстав для її задоволення.

Представником позивача не зазначено з посиланням на відповідні докази й про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту й унеможливити поновлення порушених прав позивача.

Суд наголошує, що стороною позивача не обґрунтовано наявність жодної із зазначених підстав можливості вжиття заходів забезпечення позову та не надано доказів, з яких би суд міг пересвідчитись про можливість існування таких підстав.

Забезпечення позову в спосіб, обраний представником позивача, є неспівмірним з позовними вимогами, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову, який просить останній, є неможливим без дослідження спірної постанови, її законності, що в свою чергу, є предметом спору у даній адміністративній справі.

Станом на момент подання представником позивача заяви про забезпечення позову, факт законності/протиправності постанови від 08 жовтня 2025 року № ПС 000540 не встановлено.

Також суд звертає увагу на те, що представник позивача не надав доказів існування очевидних ознак протиправності рішення (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи яка звернулась до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю та очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі за поданим позовом до суду, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) таких прав та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав у майбутньому.

Під час розгляду даної заяви про забезпечення позову суд застосовує висновки Верховного Суду викладені у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/14303/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі №640/16242/19, в яких зазначено щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

За наведених обставин та матеріалів справи суд дійшов висновку, що підстав для вжиття заходів забезпечення позову, про які просить представник позивача, на даний час не вбачається.

Між тим, не заслуговують на увагу суду доводи викладені у заяві про забезпеченні позову щодо порушення прав та інтересів позивача,оскільки вирішення даного питання призведе до фактично вирішення справи по суті до постановлення рішення в даній справі.

Таким чином, в обсязі встановлених у даній справі фактичних обставин, враховуючи положення частини другої статті150та частини другої статті151 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 .

Керуючись статями 150-151, 353 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня вручення учаснику справи відповідної ухвали у порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Суддя М.В. Ковальчук