Рішення № 131285598, 27.10.2025, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/3663/25

Провадження №2/333/2935/25

РІШЕННЯ

Іменем України

27 жовтня 2025 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді ТучковаС.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справи №333/3663/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, треті особи приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Комунарського районного суду м.Запоріжжя із позовом до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ДебтФорс» провизнання виконавчогонапису нотаріусатаким,що непідлягає виконанню,треті особи приватнийнотаріус Броварськогорайонного нотаріальногоокругу Київськоїобласті ГамзатоваАліна Анатоліївна,приватний виконавецьвиконавчого округуміста КиєваКлітченко ОксанаАнатоліївна.В обґрунтуваннясвоїх позовнихвимог позивачпосилається нате,що 02серпня 2019року приватнимнотаріусом Броварськогорайонного нотаріальногоокругу Київськоїобласті ГамзатовоюА.А.вчинено виконавчийнапис №1443щодо стягненняз позивачазаборгованості закредитним договором.Приватний виконавецьвиконавчого округуміста КиєваКлітченко О.А.на підставівищевказаного виконавчогонапису нотаріусавідкрив виконавчепровадження ВП№59951107.Позивач вважає,що виконавчийнапис вчиненийз численнимипорушеннями законодавства,у зв`язкуз чимпросить судвизнати вказанийвиконавчий написнотаріуса таким,що непідлягає виконанню,а також стягнути з відповідача суму стягнутих коштів в межах виконавчого провадження №59951107 у розмірі 6635,30 гривень, судові витрати по оплаті судового збору і витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 гривень.

У судове засідання позивач і її представник не з`явилися, про часі місцерозгляду справибули повідомленісудом своєчасноі належнимчином.Представник позивачанадав судузаяву,в якійпросив розглядатисправу заїхньої відсутності, визнати виконавчийнапис нотаріусатаким,що непідлягає виконанню,стягнути з відповідача стягнуті кошти в межах виконавчого провадження, а також судові витрати по оплаті судового збору і витрати на правову допомогу. У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що виконавчий напис був вчинений з порушенням законодавства, на підставі акту, який уже не мав юридичної сили та щодо документа, який не відповідав критеріям безспірності та нотаріального посвідчення. ТОВ «Дебт Форс» є належним правонаступником у зобов`язанні і має повний обсяг прав і обов`язків первісного кредитора. Твердження відповідача,Ю що він не отримав кошти після заміни стягувача не підтверджене належними доказами. Відповідач має реальну можливість перевірити рух коштів, отримати офіційну інформацію від виконавця та документально підтвердити свою позицію.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно і належним чином, надав суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Позивач у своєму позові не зазначив жодної обставини, яка б свідчила, що заборгованість не є безспірною. ТОВ «Дебт Форс» в даних кредитних правовідносинах є правонаступником права вимоги виконання зобов`язання від первісного кредитора ТОВ «Вердикт Капітал». ТОВ «Дебт Форс» було передано від попереднього кредитора суму заборгованості за кредитним договором, яка існувала на момент відступлення права вимоги. Також правонаступництво у виконавчому провадженні відбулося 28.05.2024 року, а до цього часу стягнення коштів із позивача боржника здійснювалося на користь попереднього стягувача ТОВ «Вердикт Капітал». Коштів, у такому розмірі, як вказано позивачем у позовній заяві ТОВ «Дебт Форс» не отримував. Приватним виконавцем не перераховувалися жодні кошти на користь нового стягувача ТОВ «Дебт Форс». Крім того, представник відповідача надав суду заяву про зменшення витрат на правничу допомогу, в якій просив відмовити у стягненні судових витрат на правничу допомогу, оскільки розмір витрати на правову допомогу є неспівмірним з обсягом виконаної роботи. Відсутні документи на підтвердження оплати таких послуг.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені судом своєчасно і належним чином, причини неявки суду не надали.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін і третіх осіб, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов таких висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

02серпня 2019року приватнимнотаріусом Броварськогорайонного нотаріальногоокругу Київськоїобласті ГамзатовоюА.А.було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1443 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 71325,56 гривень (а.с.21 зворотна сторона).

На підставі вищезазначеного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. відкрито виконавче провадження №59951107 і звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.22).

Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 07.05.2024 року замінено стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» на ТОВ «Дебт Форс» у виконавчому провадженні №59951107 щодо стягнення кредитної заборгованості у розмірі 71325,56 гривень з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» (а.с.23-25).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. від 28.05.2024 року змінено стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» на ТОВ «Дебт Форс» (а.с.16).

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.18 ЦК України, ст.87 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до пунктів 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, було визнано незаконною і не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст.254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.

Верховний Суд у своїй Постанові від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 у справі №645/1979/15-ц.

Крім того, навіть у разі наявності правових підстав у відповідності до п.2 Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, для вчинення виконавчого напису нотаріуса, то неможливість вчинення спірного виконавчого напису була обумовлена й іншими обставинами, наведеним нижче.

Згідно з правовим висновком, викладеним у Постанові Верховного суду України від 05 червня 2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що при вчиненні напису нотаріус отримував від кредитодавця первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, зазначений у написі є безспірним. Крім того, суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що боржник був належним чином обізнаний про порушення ним грошового зобов`язання та про можливі наслідки не усунення вказаних порушень. При цьому, право боржника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення, що повинно підтверджуватися документами про вручення, або про неможливість вручення такого повідомлення у зв`язку з відмовою отримувача, або самовільною зміною його місця проживання. Відповідач з причин, невідомих суду, не надав матеріали, на підставі яких був вчинений виконавчий напис нотаріуса. Розрахунок заборгованості, який надавався стягувачем приватному нотаріусу, суду також наданий не був.

Згідно зі ст.50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Крім того, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем повинна бути безспірною.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що при вчиненні виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», правонаступником якого є ТОВ «Дебт Форс» заборгованості в сумі 71325,56 гривень, приватний нотаріус не переконалася належним чином у безспірності суми, що підлягає стягненню, та безспірності характеру правовідносин сторін, що не відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, згідно з правовою позицією, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20 червня 2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно зі ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на викладене, суд вважає можливим визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1443, вчинений 02 серпня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області ГамзатовоюА.А., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в сумі 71325,56 гривень.

Щодо позовної вимоги про стягнення грошових коштів, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання невигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18 та від 28.01.2020 у справі № 910/16664/18,від 08.09.2021 у справі №201/6498/20.

При цьому, виходячи із змісту постанови Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №201/6498/20, вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а також про повернення грошових коштів, що були стягнуті з боржника на підставі даного виконавчого напису нотаріуса, можуть бути заявлені в одному позові.

Таким чином оскільки, виконавчий напис №1443, вчинений 02 серпня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в сумі 71325,56 гривень, підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, то грошові кошти стягнуті з ОСОБА_1 та перераховані на користь стягувача під час примусового виконання виконавчого напису підлягають поверненню на підставі ст.1212 ЦК України, оскільки правова підстава, на якій вони були отримані, відпала.

Поряд з тим, відповідачем за вимогою про стягнення коштів на підставі приписів ст. 1212 ЦК України має бути учасник цивільних відносин, який безпосередньо та безпідставно збагатився за рахунок позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до інформації вих.№10587 від 23.04.2025 року, наданої приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А., в межах виконавчого провадження №59951107 з ОСОБА_1 стягнуто 6635,30 грн. в рахунок погашення заборгованості перед стягувачем (а.с.21).

Згідно з довідкою вих.№ 1-6611 від 21.05.2025 року ТОВ «Дебт Форс» платежів за кредитним договором №500393784, де боржник ОСОБА_1 , не отримував (а.с.55).

В обґрунтування позовних вимог, позивачем не надано доказів того, що кошти, які були стягнуті з останньої в рамках виконавчого провадження, були перераховані на рахунок ТОВ «Дебт Форс», зокрема матеріали справи не містять довідки від приватного виконавця, щодо перерахування грошових котів саме на рахунок ТОВ «Дебт Форс» та суми, яка була стягнута з позивача на користь відповідача, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.

Клопотань про витребування доказів, зокрема розрахунку виконавця щодо цільового призначення та розміру складових стягнутих коштів на підставі виконавчого напису нотаріуса у межах вказаного вище виконавчого провадження, позивач не заявляла.

Позовні вимоги до ТОВ «Вердикт Капітал» про повернення безпідставно набутих коштів, позивачем не заявлялись, в той же час пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові.

Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині повернення безпідставно отриманих коштів, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіляючи судові витрати, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору при подачі позовної заяви і заяви про забезпечення позову, з відповідача ТОВ «Дебт Форс» повинен бути стягнений в дохід держави судовий збір за задоволену вимогу немайнового характеру (визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню) у розмірі 1211,20 грн і за заяву про забезпечення позову у розмірі 605,60 грн, що разом складає 1816,80 грн.

Судовий збір за вимогу майнового характеру з відповідача не стягується, оскільки такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 7000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права. Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правова допомога позивачу надавалася адвокатом Таштановою О.Г. на підставі договору про надання правничої допомоги №15/04/2025-ЦС від 15.04.2025 року (а.с.18-20).

На підтвердження факту надання професійної правничої допомоги надано також довідку про обсяг виконаної роботи від 15.04.2025 року (а.с.17), згідно з якою ОСОБА_1 сплатила 7000,00 грн. за надання правової допомоги: складання позовної заяви (1 год. 4000,00 гривень), складання заяви про забезпечення позову (1 год. 3000,00 гривень) (а.с.17).

Разом з тим, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі у сумі 7000,00 грн., адже судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони, і такий розмір, окрім іншого, має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

В даному випадку суд дійшов висновку про те, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним із складністю справи, складністю та обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим ним часом.

Отже, враховуючи, що дана цивільна справа є незначної складності, має місце усталена судова практика розгляду справ цієї категорії, адвокат участь у судових засіданнях не брав, а також виходячи з предмету спору, значення справи для сторін, часткового задоволення позовних вимог, критеріїв реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру, враховуючи заперечення представника відповідача ТОВ «Дебт Форс» проти відшкодування вказаних витрат, суд керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, відповідно до вимог ст.137 ЦПК України вважає необхідним зменшити розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з розглядом цієї справи до 4500,00 грн. та стягнути їх з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.15, 16, 18, 1212 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, ст.ст.10-13, 77-80, 133, 137, 141, 263-265, 280-283, 289 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) доТовариства зобмеженою відповідальністю«Дебт Форс» (код ЄДРПОУ 43577608, адреса: м.Київ, Харківське шосе, буд.201/203, літера 2А, офіс 602) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, треті особи приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна (Київська область, м.Бровари, вул.Шевченка, буд.13, оф.7), приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна (м.Київ, вул.Микільського Слобідська, буд.2-Б, секція 3, прим.250-А/1), задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1443, вчинений 02 серпня 2019 року приватним нотаріусомБроварського районногонотаріального округуКиївської областіГамзатовою АліноюАнатоліївною, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Вердикт Капітал»заборгованості на суму 71325,56 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (кодЄДРПОУ 43577608,адреса:м.Київ,Харківське шосе,буд.201/203,літера 2А,офіс 602) судовий збір на користь держави в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (кодЄДРПОУ 43577608,адреса:м.Київ,Харківське шосе,буд.201/203,літера 2А,офіс 602) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 27 жовтня 2025 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя С.С. Тучков