Рішення № 131285367, 15.10.2025, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1614/25

Провадження № 2-а/309/19/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2025 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого судді Довжанин М.М.

за участю секретаря судового засідання Драб Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хуст адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ГБВ №228883 від 20.04.2025 року, винесену Хустським РУП ГУНП в Закарпатській області щодо ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 посилається на те, що постановою ГБВ №228883 від 20.04.2025 року Хустським РУП ГУНП в Закарпатській області на неї накладено адміністративне стягнення за ст. 183 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень за завідомо неправдивий виклик поліції. Вважає, що постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Фактично позивач не здійснювала жодного виклику. Виклик було здійснено її неповнолітньою донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка, будучи у стані емоційного хвилювання, невірно оцінила ситуацію вдома та зателефонувала до поліції, помилково вважаючи, що виникла загроза. Таким чином, відсутній склад правопорушення, передбачений ст. 183 КУпАП, а саме завідомість неправдивого виклику з боку позивача.

Постанову позивачка отримала лише 29.04.2025 року, про що свідчить її особистий підпис про отримання. У день отримання, 29.04.2025, позивач звернулася до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, а вже 05.05.2025 року видано доручення адвокату Бурлакову М.О. № 017/03.6/4118 для представництва її інтересів. Позивачка не має юридичної освіти та дізналась про правові можливості захисту лише після звернення за правовою допомогою. Таким чином позивачка немала можливості своєчасно реалізувати своє процесуальне право на звернення до суду у строки, визначені Законом, враховуючи, що копію оскаржуваної постанови отримала лише 29.04.2025року.

26.05.2025 року, відповідач Головне правління Національної поліції в Закарпатській області надав суду відзив на позову заяву.

У відзиві Головного управління Національної поліції Закарпатській області зазначено, що постанова ГБВ №228883 від 20.04.2025 року є законною, обґрунтованою та такою що не підлягає скасуванню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 20.05.2025 року дитиною гр. ОСОБА_1 ОСОБА_3 було зроблено завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме поліції. Зокрема, заявник ОСОБА_3 (неповнолітня дочка ОСОБА_1 ) на прохання своєї матері ОСОБА_1 повідомила, що батько вчиняє по відношенню до матері домашнє насильство Однак, факти щодо здійснення по відношенню до позивачки ОСОБА_1 домашнього насильства не знайшли свого підтвердження, що підтверджується відеопоказом з нагрудної камери поліцейського, поясненнями, наданими ОСОБА_1 (відео ОСОБА_1 00хв. 30сек), де позивачка підтверджу, що не було домашнього насильства. Відповідач стверджує, що постанова складалась за участі позивачки, з якою вона була ознайомлена та не згідна. Даний факт підтверджується її підписом у постанові та відео доказом з нагрудної камери поліцейського. Формальна відсутність у змісті складеної постанови відмітки про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, не може слугувати за встановлених в цій справі обставин достатньою підставою для неврахування цього доказу, при тому, що фіксація правопорушення не здійснювалася в автоматичному режимі.

07.07.2025 року позивач - ОСОБА_1 надала до суду відповідь на відзив. Щодо неправдивого виклику: відповідач у своєму відзиві фактично підтверджує, що виклик поліції здійснила неповнолітня дочка позивачки ОСОБА_3 , яка, відповідно до вимог законодавства, є самостійним суб`єктом. Факт здійснення виклику саме дитиною встановлений та не заперечується. Важливо підкреслити, що відповідно до ст. 183 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення до відповідальності є наявність завідомо неправдивого виклику саме з боку особи, яку притягують до адміністративної відповідальності. Проте позивач не здійснювала жодного виклику. Відповідач у відзиві зазначає, що виклик було здійснено» на прохання матері». Втім, жодних належних і допустимих доказів на підтвердження цього немає. Жодних об`єктивних доказів, які б підтверджували, що позивач свідомо, умисно та завідомо доручила неповнолітній дочці зробити неправдивий виклик, у матеріалах справи не міститься. Посилання на пояснення позивача та відеозаписи з нагрудних камер не підтверджують факту такого умисного доручення. Зі змісту відеозапису, на який посилається відповідач, випливає лише те, що факт домашнього насильства не підтвердився, проте це не доводить, що позивач давала завідомо неправдиву інформацію чи мала умисел на таке порушення. Відеофіксація, на яку посилається відповідач, не є належним доказом здійснення неправдивого виклику, оскільки з відео не вбачається сам факт здійснення дзвінка позивачкою. Відсутність у матеріалах справи інформації про абонента,з якого був здійснений дзвінок, є ключовою прогалиною у доказовій базі відповідача. Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП, доказами в справі є фактичні дані, які беззаперечно підтверджують вчинення правопорушення саме особою,яка притягується до відповідальності. У цій справі таких доказів немає. Щодо презумпції невинуватості: відповідно до ст. 62 Конституції України та позиції Верховного Суду всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Вданому випадку факт вини позивача не доведений належними та допустимими доказами, а тому вважається, що особа не є винною. Відповідач не надав доказів, які б беззаперечно свідчили про умисел або за відомість в діях позивача. Відповідач лише припускає, що донька діяла на прохання матері, не довівши це. Позивачка не мала наміру, не давала вказівок та не вчиняла умисних дій, які б свідчили про її участь у неправдивому виклику. Ці обставини чітко вказують на відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. Щодо правильного застосування норм права: наведення відповідачем ст. 222 КУпАП та інших законодавчих норм не має правового значення для розгляду даної справи, оскільки предметом спору є не повноваження поліції, а питання правомірності складання постанови щодо особи, яка фактично не вчиняла правопорушення. Наведена в відзиві правова позиція Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 936/120/24 не стосується суті цього спору, оскільки у цій справі не заперечується наявність відеозапису. Однак навіть наявність відео не може підтвердити умисел і за відомість у діях позивача. Щодо строків звернення: посилання відповідача на начебто пропущений строк оскарження є безпідставним, оскільки позивачка отримала копію постанови 29.04.2025 року, а звернення до суду було подано у межах строку з урахуванням часу, необхідного на отримання безоплатної правової допомоги та підготовку адміністративного позову. Відеозапис, на який посилається відповідач, не є належним доказом вручення копії постанови. Факт підпису під час складання постанови не свідчить про її вручення у розумінні закону, а свідчить лише про ознайомлення із змістом постанови. Відповідач не надав жодних належних доказів, що саме 20.04.2025 року позивач отримала копію постанови. Відповідно, обчислення строку з цієї дати є безпідставним. Позивачка не має юридичної освіти, дізналася про порушення своїх прав тільки після отримання постанови 29.04.2025 року та звернулася за безоплатною правовою допомогою. З огляду на це, навіть у випадку формального пропуску строку, підстав для залишення позову без розгляду немає.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. До суду від представника позивача- адвоката Бурлакова М.О. надійшла заява, в якій він позов підтримав у повному обсязі, просив розглянути справу за його відсутності та відсутності позивачки.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Закарпатській області до суду в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 229 КАС України у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, суд ухвалив проводити розгляд справи по суті на підставі наявних доказів та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до вимог ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В судовому засіданні встановлено, що 20.04.2025 року працівником Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області на гр. ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. Згідно постанови ГБВ № 228883 від 20.04.2025 року близько 19 год. 20хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, здійснила завідомо неправдивий виклик поліції з телефону своєї неповнолітньої доньки про те, що її чоловік вчиняє домашнє насильство, за що на неї накладено адміністративне стягнення за ст. 183 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень за завідомо неправдивий виклик поліції.

Стаття 183 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція ст. 183 КУпАП, передбачає об`єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Пунктами 3, 5, 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про національну поліцію", визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, передбачені статтею 183 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із урахуванням приписів ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Україна проголошена демократичною, правовою державою, в якій права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 1, ч.2 ст.3 Конституції України).

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади повинні здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (ч.2 ст.6 Конституції України).

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Складена на позивачку постанова про адміністративне правопорушення ГБВ №228883 від 20.04.2025 року не відповідає вищезазначеним вимогам.

Отже, враховуючи вище встановлене, суд констатує, що постанову про адміністративне правопорушення ГБВ №228883 від 20.04.2025 року, складену на ОСОБА_1 слід вважати неналежним доказом, тому як Хустським РУП ГУНП в Закарпатській області допущено неповноту та неправильність під час розгляду матеріалів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та порушено права особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, наслідком чого стало прийняття оскаржуваної постанови та притягнення позивачки до адміністративної відповідальності.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд приходить до переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позиваки до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст. ст. 248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду зазначеної статті та враховуючи здобуті в ході розгляду справи докази, суд вважає, що постанову ГБВ №228883 від 20.04.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення на неї адміністративного стягнення за ст. 183 КУпАП слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Крім того, зважаючи на те, що оскаржувану постанову ОСОБА_1 не було вручено в день винесення, і вона її фактично отримала лише 29.04.2025 року, що стверджується її підписом про отримання, суд вважає, що позивачці слід поновити строк для оскарження такої постанови, як такий, що пропущений нею з поважних причин.

Також з відповідача підлягають стягненню судові витрати на користь позивача.

На підставі ст.ст.7, 210-1, 251, 256, 268, 280 КУпАП, керуючись ст. ст.8, 9, 77, 139, 242-246, 286 КАС України суд,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення ГБВ №228883 від 20.04.2025 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову ГБВ №228883 від 20.04.2025 року, винесену Хустським РУП ГУНП в Закарпатській області про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 за ст. 183 КУпАП у вигляді - штрафу у розмірі 3400 грн.

Справу щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183КУпАП закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за рахунок бюджетних коштів на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять ) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Хустського

районного суду: Довжанин М. М.