Постанова № 131285180, 30.09.2025, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1668/25 Провадження № 3/304/899/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2025 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Перечин об`єднаний адміністративний матеріал (протокол серії ЕПР1 № 396675 від 19.07.2025 року, протокол серії ЕПР1 № 396694 від 19.07.2025 року, протокол серії ЕПР1 № 396712 від 19.07.2025 року), який надійшов з відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Вільшинки Перечинського району Закарпатська область, не працюючого, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130, ст.124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

19 липня 2025 року о 18 год. 50 хв., водій ОСОБА_2 , рухаючись в с.Турички по вулиці Івана Франка, 2 та керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 2107» д.н.з НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв дорожньо-транспортну пригоду, в`їхав у кювет. Внаслідок ДТП вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.12.1 ПДР України. Після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 місце пригоди залишив, чим порушив вимоги п.2.10 «а» ПДР України. При цьому, водій ОСОБА_2 знаходився в стані алкогольного сп`яніння та огляд якого проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер» та своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, кваліфікуючими ознаками якого є: порушення водіями Правил дорожнього руху України, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна; адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП України, кваліфікуючими ознаками якого є: керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що знижує його увагу та швидкість реакції; адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП, кваліфікуючими ознаками якого є: залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Постановою Перечинського районного суду Закарпатської області від 05.08.2025 року справи за протоколами про адміністративні правопорушення (серії ЕПР1 № 396675 від 19.07.2025 року, протокол серії ЕПР1 № 396694 від 19.07.2025 року, протокол серії ЕПР1 № 396712 від 19.07.2025 року) відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.130, ст.124, ст.122-4 КУпАП на підставі статті 36 КУпАП об`єднані в одне провадження за Єдиним унікальним номером справи №304/1668/25 (провадження № 3/304/899/25).

В судове засідання ОСОБА_2 повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час проведення судового засідання у встановленому законом порядку, що підтверджується довідками про доставку 28.07.2025 року та 01.08.2025 року адресату ОСОБА_2 sms-повідомлень, які є в матеріалах справи (а.с.11-12), проте про причини неявки суду не повідомлено, жодних документів на підтвердження поважності причин неявки, суду не надано, будь-яких заперечень на складені протоколи про адміністративні правопорушення на адресу суду ОСОБА_2 не подано.

Враховуючи строки розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_2 , на підставі наявних у об`єднаній справі доказів. При цьому суд також враховує, що категорія правопорушень за ч.1 ст.130, ст.ст.124,122-4 КУпАП не відноситься до тієї категорії справ, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов`язковою (ч.2 ст.268 КУпАП).

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Повно та всебічно вивчивши матеріали об`єднаної справи про адміністративні правопорушення, вина ОСОБА_2 знайшла своє повне підтвердження у досліджених судом наступних доказах: - протоколом серії ЕПР1 № 396694 від 19.07.2025 за ст.124 КУпАП (а.с.1); схемою місця ДТП від 19.07.2025 року за підписом водія ОСОБА_2 , який будь-яких зауважень на вказаній схемі останнім не відображено (а.с.3); письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 19.07.2025 року, з яких вбачається, що останній свою вину визнавав у повному обсязі (а.с.4); - протоколом серії ЕПР1 № 396712 від 19.07.2025 року за ст.122-4 КУпАП (а.с.1), фотосвітлиною із зображенням автомобіля ВАЗ-2107 д.н.з НОМЕР_1 , який з`їхав в кювет, та знаходиться на території дворогосподарства (а.с.8); - протоколом серії ЕПР1 №396675 від 19.07.2025 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1), направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння до КНП ОЗНПД м.Берегова» від 19.07.2025 року, в якому зазначено, що ОСОБА_2 о 22 год. 01 хвилині направляється до закладу охорони здоров`я та в результаті огляду, проведеного поліцейським, у водія ОСОБА_2 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння обличчя (а.с.2); акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеним поліцейським СРПП відділення поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Дякулич Ю.Є. (а.с.3); роздруківкою тестування на алкоголь до протоколу № 396675 та в ході перевірки стану алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_2 за допомогою приладу алкотестера «Drager-6810», та відповідно до тестування (тест № 4879) вбачається, що ОСОБА_2 о 22:00 годині 19.07.2025 року перебував у стані алкогольного сп`яніння (1,56 проміле); носієм інформації у виді DVD-R диску, який відтворений в судовому засіданні та який містить 16 файлів з відеозаписами подій, які мали місце 19.07.2025 року за участю ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом ВАЗ 2107 д.н.з НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння та вказані обставини ОСОБА_2 не оспорював та на пропозицію працівника поліції пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп`яніння, враховуючи вчинене ДТП, ОСОБА_2 погодився та за результатом алкотестеру у останнього виявлено 1,56 проміле алкогольного сп`яніння, який ОСОБА_2 не заперечував, у заклад охорони здоров`я їхати не бажав, з результатом тестування був згідний. Також ОСОБА_2 погоджувався з тими обставинами, що 19.07.2025 року, керуючи автомобілем марки ВАЗ 2107 д.н.з НОМЕР_1 , в с.Турички по вул.Івана Франка, він не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням та, вказуючи на технічну несправність автомобіля (вискочила шара), ОСОБА_2 скоїв дорожньо-транспортну пригоду, з`їхав автомобілем у кювет, внаслідок чого отримав механічні пошкодження, та в подальшому, як пояснював ОСОБА_2 , він покинув місце дорожньо-транспортної пригоди, оскільки злякався відповідальності. З відтвореного відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 фактично не оспорював вживання ним спиртних напоїв перед тим, як сісти за кермо автомобіля, при цьому вказував, що випив пляшку горілки. Працівниками поліції було роз`яснено ОСОБА_2 про відповідальність за вчинені ним адміністративні правопорушення та складення відносно нього, ОСОБА_2 відповідних протоколів про адміністративні правопорушення за ст.130,124,122-4 КУпАП та з вказаними протоколами ОСОБА_2 ознайомився, при цьому будь-яких зауважень від ОСОБА_2 не надходило (а.с.13); постановою серії БАД № 268309 від 19.07.2025 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1,2 ст.126,121-3 КУпАП та на нього накладеного стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн. (а.с.5), рапорті інспектора чергового відділення поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, зареєстрованого в ЖЄО від 19.07.2025 року (а.с.6).

Згідно вимог ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

У відповідності до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735. За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пункт 1 розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (в редакції станом на час складання протоколу про адміністративне правопорушення) (далі за змістом Інструкція) встановлює, що ця Інструкція визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Пункт 3 розділу ІХ Інструкції передбачає, направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюється відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п.7 Порядку, поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Частина 4 ст.266 КУпАП передбачає огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Відповідно до статті 266 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під дією препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, який здійснюється в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Такий порядок був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 та діє зі змінами та доповненнями на даний час.

Відповідно до п.2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу, швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Згідно п.п.2,3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Таким чином, вищезазначені нормативні акти чітко визначають, коли у поліцейського виникає право проводити огляд на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу, а саме у поліцейського мають бути підстави вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, згідно з ознаками такого стану.

Отже, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання.

Відповідно до ст.8 Конституції, в Україні визнається і діє принцип Верховенства права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії», в пункті 31 зазначив, що принцип верховенства права - одне з підвалин демократичного суспільства - закріплений в усіх статтях Конвенції, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Згідно з пунктом 34 вказаного рішення, суд повинен проаналізувати, чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищатися від обвинувачення.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до приписів ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає та, враховуючи вимоги ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У відтвореному в судовому засіданні відеозаписі в достатній мірі об`єктивно зафіксовано факт проходження водієм ОСОБА_2 огляду на стан алкогольного сп`яніння, результат його проходження.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_2 , як повнолітня, дієздатна особа, не міг не усвідомлювати обов`язковість вимог працівників поліції, зокрема вимог щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, які ґрунтуються на приписах пункту 2.9а Правил дорожнього руху України. Вказані Правила є обов`язковими для ОСОБА_2 і він, як учасник дорожнього руху, повинен бути з ними ознайомлений.

Під час розгляду справи судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що поліцейський Дякулич Ю.Є. був упередженим при складанні адміністративних протоколів відносно ОСОБА_2 . При цьому суд зазначає, що будь-яких зауважень до протоколів від ОСОБА_2 , під час їх складання не надходило і такі ні в письмових пояснення, ні безпосередньо у протоколах останнім не відображено.

Матеріали об`єднаної справи про адміністративне правопорушення не містять жодних даних щодо протиправності дій працівників поліції, й оскарження таких дій ОСОБА_2 та його результатів.

Не надано й доказів, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість працівників поліції.

Об`єктом адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона цього правопорушення виражається у керуванні особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що знижує його увагу та швидкість реакції.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджуються зібраними та ретельно дослідженими у справі доказами.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість складеного щодо ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення у зв`язку із порушенням ним п.2.9 «а» Правил дорожнього руху. Тому, цей протокол приймається судом як доказ винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того, відповідно до статті 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Об`єктами правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення в даній ситуації виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні, оскільки відповідно до Правил дорожнього руху, дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки. У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди відповідно до вимог п.2.10. Правил дорожнього руху водій зобов`язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати швидку медичну допомогу, а якщо це неможливо, звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; г) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г", відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також стан транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди; є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або евентуального (непрямого) умислу.

Отже, згідно п.2.10 "а" Правил дорожнього руху, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

З суб`єктивної сторони правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП, характеризується наявністю виключно прямого умислу.

Вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні доказів, відеозаписом подій 19.07.2025 року, та даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, які узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, суд дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_2 вбачається порушення Правил дорожнього руху, а саме п.2.10 "а" ПДР України, та наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВ України № 1395 від 07.11.2015 року, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_2 , щодо якого складено протокол серії ЕРП № 396712 від 19.07.2025 року, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, та вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного правопорушення доведена встановленими судом доказами «поза розумним сумнівом».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, що підтверджується зібраними у справі доказами, у тому числі відтвореним в судовому засіданні відеозаписом подій, та які на переконання суду, є належними та допустимими, повністю взаємоузгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам вчинення ОСОБА_2 правопорушення за ст.122-4 КУпАП.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.

У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015 року, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Відповідно до ст.252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, положення пункту 2.3 б Правил дорожнього руху передбачають, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Положеннями п.12.1 ПДР України встановлено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст.124 КУпАП.

Відповідно до приписів статті 124 КУпАП, передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Суд вважає, що дії водія ОСОБА_2 перебувають у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, а тому вина останнього у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є доведеною.

Повно та всебічно дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, врахувавши всі обставини справи, аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки складу адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124, ч.1 ст.130 КУпАП та вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 ч.1 ст.130 КУпАП, є доведеною належними доказами та підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні письмових доказів, які не викликають сумнівів у їх достовірності.

Підстав не довіряти вказаним доказам за відсутності конкретних відомостей про упередженість поліцейського ОСОБА_3 при складанні протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 396675 від 19.07.2025 року, серії ЕПР1 № 396694 від 19.07.2025 року, серії ЕПР1 № 396712 від 19.07.2025, судом не встановлено.

А отже, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у скоєному ДТП доведена та жодними доказами не спростована.

Виявлені і зафіксовані в протоколах факти знайшли своє підтвердження під час судового розгляду. Складені поліцейським ВП №1 Дякулич Ю.Є. протоколи відповідають вимогам ст.256 КУпАП, містить виклад суті вчинених правопорушень та є джерелом доказової інформації про подію правопорушень та особу, яка їх вчинила.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 , суд враховує характер i ступінь суспільної небезпеки вчинених ним ряду адміністративних правопорушення та його особу, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

При цьому суд враховує, що керування в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.

За загальними правилами накладення стягнення за адміністративні правопорушення, викладеними у ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, стан здоров"я, майновий та сімейний стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно положень ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи вимоги ст.33 КУпАП, суддя приходить до висновку про необхідність накладення на правопорушника стягнення, достатнього для його виправлення.

В силу положень ст.ст.34,35 КУпАП обставин, які б пом`якшували або обтяжували відповідальність ОСОБА_2 , в ході судового розгляду справи судом не встановлено.

Частиною другою ст.36 КУпАП передбачено, що, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Приймаючи до уваги характер та обставини вчинення адміністративних правопорушень, їх суспільну небезпеку, враховуючи особу правопорушника, його вік, матеріальний та сімейний стан, а також ті обставини, що ОСОБА_2 вчинив суспільно-небезпечні адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130, ст.124, ст.122-4 КУпАП, які відносяться до категорії підвищеної суспільної небезпечності. Разом з тим, суд приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_2 на теперішній час не працює, суспільно-корисною працею не займається, стійкі соціальні зв`язки відсутні. При цьому суд також враховує, що ОСОБА_2 раніше, протягом року, не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, оскільки інших відомостей матеріали об`єднаної справи не містять, при цьому, суд приймає до уваги, що вчинені ОСОБА_2 адміністративні правопорушення вважаються суспільно-небезпечними правопорушеннями, скоїв інкриміновані правопорушення ОСОБА_2 у вечірній час доби, та з урахуванням відсутності обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність ОСОБА_2 , відсутність його каяття, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яке буде необхідне і достатнє для його виховання та запобіганню вчиненню нових правопорушень, а саме у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на певний період, та при призначенні ОСОБА_2 адміністративних стягнень за вчинення декількох правопорушень суд застосовує положення ст.36 КУпАП. Та враховуючи суспільну небезпеку вчинених правопорушень та їх характер, суд вважає доцільним застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення, а саме за санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. ст. 13, 31, 33, 36, 40-1,122-4, 124, 130 ч.1, 276, 279, 280, 283 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та у відповідності до положень ч.2 ст.36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить - 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням ОСОБА_2 права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в сумі - 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UA908999980313111256000026001, призначення платежу: «Судовий збір на користь держави», код 22030106).

Адміністративний штраф сплачувати за наступними реквізитами: Отримувач: ГУК у Закарпатській області/Закарпатська область/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37975895, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UA538999980313030149000007001, призначення платежу: «адміністративний штраф у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», код 21081300.

Роз`яснити правопорушниці, що згідно частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення їй постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, а в разі оскарження такої постанови, - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення апеляційної скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, при примусовому виконанні постанови суду, згідно ч. 2 ст.308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання постановою законної сили або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд Закарпатської області.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю. В.