Рішення № 131283196, 27.10.2025, Новоселицький районний суд Чернівецької області

27.10.2025

Справа № 720/2281/25

Провадження № 2-о/720/481/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2025 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

з участю секретаря Савка К.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту родинних відносин,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту, посилаючись на те, що він звернувся до Новоселицької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_1 .. Однак, нотаріус повідомила, що для оформлення спадщини, необхідно встановити факт перебування у зареєстрованому шлюбі його батьків, оскільки в свідоцтві про шлюб наданою заявником є розбіжності в написані по-батькові, а саме замість « ОСОБА_2 » записано « ОСОБА_3 ». Просив встановити юридичний факт, що померлий ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі. Визнання вказаного юридичного факту необхідно йому для оформлення спадщини.

В судове засідання представник заявника не з`явився, однак направив до суду клопотання, в якому заяву підтримав та просив її задовольнити, а справу розглянути без його участі.

Представник заінтересованої особи Новоселицької міської ради Чернівецької області в судове засідання не з`явився, надавши суду заяву в якій не заперечував щодо задоволення заявлених вимог та просив розглянути справу у його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був чоловіком ОСОБА_4 та перебував з нею у юридичному шлюбі, зареєстрованому 27 лютого 1960 року виконавчим комітетом Довжоцької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області, актовий запис № 06.

Даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб, свідоцтвом про смерть ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , та довідкою Берестянсько-Довжоцького старостинського округу № 8 Новоселицької міської ради № 376 від 16 грудня 2024 року та іншими матеріалами справи.

Вирішуючи питання про встановлення даного факту суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Зі змісту ч. 2 ст. 315 ЦПК України слідує, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Встановлення факту родинних відносин між дружиною чи чоловіком чинним законодавством не передбачено, оскільки між ними не має кровного споріднення, для них може мати правове значення встановлення факту реєстрації шлюбу чи факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у відповідних випадках.

Відповідно п.п. 10, 18 вищевказаної постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року, суди можуть встановлювати факти реєстрації шлюбу, якщо в органах реєстрації актів громадського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадського стану. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформляють права, що виникають у зв`язку із встановленням судом фактом.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту перебування у шлюбі його батьків з тих підстав, що в документах міститься неточності у написанні по-батькові його матері, що не дозволяє йому оформити спадщину.

Тим самим, встановити факт реєстрації шлюбу судовим рішення у даній ситуації не можливо, оскільки факт реєстрації шлюбу підтверджено наявним у справі актовим записом про одруження № 00043952582 від 07 березня 2024 року, в якому невірно зазначено по-батькові його матері, а саме замість « ОСОБА_2 » записано « ОСОБА_3 ».

Слід зазначити, що згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.

Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic), «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC v. CROATIA), «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France).

Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Слід прийняти до уваги, що суд не наділений повноваженнями розглядати в порядку окремого провадження справи про встановлення факту належності особі свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, однак судом в порядку ч. 2 ст. 315 ЦПК України можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, або він не може бути встановлений у відмінний від судового порядку/способу.

Заявник в позасудовому порядку не може вирішити питання щодо усунення розбіжностей у вказаних документах у зв`язку із смертю свого чоловіка. Задоволення заяви має юридичне значення для заявника.

У суду немає підстав ставити під сумнів істинність фактів, повідомлених заявником та підтверджених документами.

Враховуючи, що законом не визначено іншого порядку встановлення даного факту, він має бути встановлений в судовому порядку, а встановлення такого юридичного факту в силу ст.5ЦПК України з урахуванням зазначених об`єктивних перешкод для заявника буде ефективним способом захисту його порушеного права.

На підставі ст.ст. 293, 315-319 ЦПК України, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був чоловіком ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та перебував з нею у юридичному шлюбі, зареєстрованому 27 лютого 1960 року виконавчим комітетом Довжоцької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області, актовий запис № 06.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ляху Г.О.