Ухвала суду № 131276263, 24.10.2025, Зміївський районний суд Харківської області

УХВАЛА

про зміну запобіжного заходу

Справа № 621/1111/20

Провадження 1-кп/621/10/25

24 жовтня 2025 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники справи:

прокурор ОСОБА_3

представник потерпілого - ОСОБА_4 ,

представник потерпілого - ОСОБА_5 (не з`явився)

обвинувачений ОСОБА_6 ,

обвинувачений - ОСОБА_7

обвинувачений - ОСОБА_8 (не з`явився)

обвинувачений - ОСОБА_9 (не з`явився)

захисник - адвокат ОСОБА_10

захисник - адвокат ОСОБА_11

захисник - адвокат ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу №621/1111/20 за обвинуваченням

ОСОБА_13 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 статті 28, ч.4 статті 246 Кримінального кодексу України;

ОСОБА_14 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 статті 28, ч.4 статті 246, ч.1 статті 263 Кримінального кодексу України;

ОСОБА_15 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 статті 28, ч.4 статті 246 Кримінального кодексу України;

ОСОБА_16 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 статті 28, ч.4 статті 246 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Зміївського районного суду Харківської області перебуває кримінальна справа № 621/1111/20 за обвинуваченням ОСОБА_13 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 статті 28, ч.4 статті 246 Кримінального кодексу України; ОСОБА_14 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 статті 28, ч.4 статті 246, ч.1 статті 263 Кримінального кодексу України; ОСОБА_15 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 статті 28, ч.4 статті 246 Кримінального кодексу України; ОСОБА_16 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 статті 28, ч.4 статті 246 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 12.10.2020 справу призначено до судового розгляду, вирішено питання щодо прийняття цивільних позовів потерпілих до спільного розгляду з кримінальним провадженням.

24.10.2025прокурор заявивклопотання пропродовження обвинуваченомузапобіжного заходуу видітримання підвартою.В обґрунтуванняклопотання вказав,що ухвалоюЗміївського районногосуду Харківськоїобласті від04жовтня 2023року обвинуваченому ОСОБА_17 було обранозапобіжний західу видітримання підвартою,строк якогоспливає 25.10.2025. ОСОБА_17 пред`явленообґрунтоване обвинуваченняу вчиненнітяжкого кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3статті 28,ч.4статті 246КПК України,за якев разівизнання йоговинуватим,йому загрожуєпокарання увиді позбавленняволі настрок від5до 7років,а відтакнаявні ризики,передбачені статтею177КПК України,зокрема:ризик переховуваннявід судуз метоюухилення відкримінальної відповідальності,а такожризик вчиненняобвинуваченою іншихкримінальних правопорушень.Враховуючи викладене,просив продовжити ОСОБА_17 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Представник потерпілого підтримав думку прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_15 та його захисник адвокат ОСОБА_18 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вказавши на недоведеність ризиків, визначених статтею 177 КПК України, просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити йому запобіжний захід на особисте зобов`язання.

Обвинувачений зазначив, що раніше постійно з`являвся до суду, однак з початком військової агресії російської федерації опинився в окупованому місті Куп`янськ Харківської області, після звільнення якого потрапив до фільтраційного лагеря, а за цей час судом був оголошений у розшук. Він не збирається переховуватись від правосуддя, оскільки мав таку можливість під час окупації, однак залишився на території Харківської області і нікуди тікати не збирається. Зобов`язується з`являтися до суду за першою ж вимогою.

Обвинувачений ОСОБА_7 та захисники ОСОБА_12 , ОСОБА_11 підтримали клопотання про зміну запобіжного заходу.

Заслухавши думки учасників судового засідання, дослідивши доводи клопотання та матеріали справи, суд зазначає наступне:

Відповідно до частин 1, 3, 4, 5 статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення. У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу.

Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування (в тому числі продовження, зміну) запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до положень ч.2, ч.4 статті 194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Судом встановлено, що ОСОБА_17 пред`явлено обвинувачення у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.4 статті 246 Кримінального кодексу України, за яке, в разі визнання винуватим, їй загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 7 років.

Ухвалою Зміївськогорайонного судуХарківської областівід 04жовтня 2023року обвинуваченому ОСОБА_17 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, в подальшому продовжений до 25.10.2025. Тобто обвинувачений тримається під вартою 2 роки, а з об`єктивних підстав завершити судовий розгляд вказаного кримінального провадження не видається за можливе.

Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме: змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення. Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (пункт 79 рішення ЄСП у справі "Харченко проти України" від 10.02.2011 року).

Право на справедливий суд у розумінні положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року № ETS № 005, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція), то зазначеною нормою передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумногостроку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У поданому клопотанні прокурор посилався на ризики, передбачені ч.1 статті 177 КПК України, що були підставою обрання ОСОБА_17 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

На данийчас,обвинувачений тримаєтьсяпід вартоюподнад 2роки,відомості про вчинення ним інших кримінальних правопорушень відсутні, доказів впливу на свідків чи перешкоджання провадженню іншим чином, до клопотання не надано.

Як зазначалося вище, згідно частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є, в першу чергу, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, що не може ототожнюватися фактично з відбуванням покарання за злочин, винуватість обвинуваченої в якому до теперішнього часу не підтверджена вироком суду

Перебування обвинуваченого під вартою впродовж двох років не може вважатися виправданим з точки зору презумпції невинуватості і , на думку суду, само по собі нівелює небезпеку зазначених у клопотанні ризиків, а нових підстав, які б вимагали подальшого тримання обвинуваченої під вартою прокурором у клопотанні не наведено.

Також суд звертає увагу на те, що прокурором не доведено, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Таким чином, оскільки ризики, що були підставою для обрання запобіжного заходу обвинуваченому, суттєво зменшилися, суд вважає, що зміна запобіжного заходу на менш суворий з тією ж вірогідністю зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків та буде найбільш співмірним заходом на теперішній час, який збалансовує інтереси суспільства і держави та інтереси обвинуваченого.

За таких обставин, клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою належить відмовити.

Згідно статті 179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов`язки та роз`яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Контроль за виконанням особистого зобов`язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.

На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 314-316, 372, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.

Клопотання сторони захисту задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

На підставі ч.5 статті 194КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки, а саме:

- прибувати за першою вимогою до суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це суд;

- повідомляти суд чи прокурора про зміну свого місця проживання, реєстрації, роботи та номеру засобів зв`язку;

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1 , письмово під розпис, що в разі невиконання обов`язків, покладених судом, до неї може бути застосований більш суворий запобіжний захід, а також накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_15 з - під варти в залі суду негайно.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання обвинуваченим покласти на прокурора.

В судове засідання викликати учасників судового провадження.

Ухвала можебути оскарженадо Харківськогоапеляційного судушляхом поданняапеляційної скаргипротягом п`ятиднів здня їїоголошення.

Повний текст ухвали складено і проголошено 27.10.2025.

Суддя ОСОБА_19