Рішення № 131276169, 22.10.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18915/24

Провадження № 2-о/638/75/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Цвіри Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Дрозденко У.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харків, цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересованаособа:Ізюмський відділДержавної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті, -

встановив:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , заінтересованаособа:Ізюмський відділДержавної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті.

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Так, ІНФОРМАЦІЯ_3 , її чоловік - громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер на території російської федерації (у м. Москва).

Смерть чоловіка підтверджується копією Довідки про причину смерті від 14.11.2023 р., виданої країною - агресоркою. Причина смерті: І. а) набряк головного мозку G93.6; б) ішемія церебральна хронічна 167.8; II гіпертензивна серцево - судинна хвороба із застойною серцевою недостатністю.

Хвороби, що спричинили ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , колишнього учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інваліда II групи, були виявлені за декілька років до настання смерті, що підтверджується Витягом з протоколу № 329 засідання 12 Регіональної ВЛК від 06.08.2020 р.,

Зазначає, що згідно з останньою волею її чоловіка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після його смерті, було здійснено кремацію, для можливості його поховання в Україні, в м. Ізюм, Харківської області, де він проживав усе своє життя, з 3- річного віку, коли переїхав разом з батьками до м. Ізюм, а також де поховані усі його рідні люди.

Як вже було зазначено вище, відповідно до останньої волі покійного чоловіка, його прах було перевезено до України, після чого, 18.09.2024 р. відбулося його поховання на цвинтарі, що розташоване по АДРЕСА_1 і підтверджується Довідкою № 19, виданою 24.09.2024 р. Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (ритуальні послуги).

Також факт поховання чоловіка заявниці підтверджується фото з місця поховання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з табличкою, що додаються до цієї заяви. Таким чином, беззаперечним доказом смерті чоловіка є факт його поховання на території України, яке відбулося 18.09.2024 р., що підтверджується довідкою, виданою цвинтарем, що розташований по АДРЕСА_1 .

Оскільки на сьогоднішній день, документи про смерть, видані країною - агресоркою, не відносяться до підстав для реєстрації смерті на території України, тому єдиним способом зареєструвати смерть чоловіка та, відповідно, отримати Свідоцтво про його смерть, - є встановлення факту його смерті, у судовому порядку.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, в порядку окремого провадження.

Ухвалою суду від 02 травня 2025 року визнано явку заявника ОСОБА_1 у судове засідання обов`язковою.

14 липня 2025 року до суду надійшли письмові пояснення заявника, у яких просила задовольнити заяву та долучити до матеріалів справи рішення з аналогічним предметом спору.

Ухвалою суду від 21 липня 2025 року клопотання заявника про виклик свідків задоволено. Викликано для допиту у судовому засіданні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У судовому засіданні 25.09.2025 заявник ОСОБА_1 вимоги заяви підтримала, просила задовольнити.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засідання 25.09.2025 повідомила, що після початку бойових дій стан ОСОБА_2 погіршився, під час окупації м. Ізюм медицина була відсутня, тому заявник з чоловіком мали намір виїхати. Через деякий час дізналась, що вони виїхали до Росії, оскільки заявниця телефонувала з російського номеру. Також повідомила, що була присутня під час похорону ОСОБА_2 у місті Ізюм у 2024 році.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки не повідомив.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалась згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, який зареєстровано 14 листопада 2017 року, актовий запис № 183.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Довідкою про реєстрацію місця проживання особи.

Відповідно до Довідки про смерть № А-02152, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 о 18 год. 55 хв. у м. Москва, Росія. Причина смерті: І. а) набряк головного мозку G93.6; б) ішемія церебральна хронічна 167.8; II гіпертензивна серцево - судинна хвороба із застойною серцевою недостатністю.

Відповідно до Довідки №19, виданої ФО-П ОСОБА_3 , 18.09.2024 ОСОБА_2 був похований в місті Ізюм на цвинтарі по вул. Шекспіра, 18.09.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану, орган реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» № 2398-УІ від 01 липня 2010 року, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , який помер у м. Москва, заявниця зазначає, що отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся в момент проживання в країні, яка наразі є територією країни-агресора, а медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті - відсутній.

Згідно п. 14 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, зі змінами, у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника.

Відповідно п. 1 Розділу 5 «Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», затвердженихнаказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затвердженанаказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затвердженанаказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до ч. 4, 7 глави 1 розділу ІІ вищевказаних Правил, у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; державна реєстрація повинна проводитись в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; з проханням про державну реєстрацію звернулась недієздатна особа або особа, яка немає необхідних для цього повноважень.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно роз`яснень, викладених у п.1постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Ключове значення, яке має встановлення факту смерті або народження особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ст.263ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Відповідно до ст.13Закону України«Про міжнароднеприватне право» у редакції від 23.12.2022, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

На час дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, статтею 13 передбачено, що документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Крім того, документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

23.12.2022 року набрав чинності Закон України від 01.12.2022 №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993». Цим Законом передбачено зупинення у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України 22.01.1993 та Протоколу 1997 року до Конвенції, вчиненого від імені України 28.03.1997 та вихід України з Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997.

Так, дія Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997 зупинена з 27.12.2022.

Факти збройної (військової) агресії російської федерації відносно України, окупації частини території України, є загальновідомими, закріпленими на державному рівні на підставі нормативно-правових актів, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами частини третьоїстатті 82 ЦПК України.

Отже, заявником обґрунтовано підставу звернення до суду з заявою про встановлення факту смерті, яка настала, на території іноземної держави.

У цьому контексті суд зауважує, що п. 8 ч. 1ст. 315 ЦПК України передбачає можливість встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Суд, оцінивши подані заявником докази, врахувавши показання свідка, вважає їх належними, допустимими та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається заявник, а в сукупності, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з законом, встановлення вказаного факту породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, а саме: встановлення факту смерті чоловіка заявника- ОСОБА_2 дає змогу заявнику реалізувати свої права. Дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією розірвані. Отримати оригінал свідоцтва про смерть та надати йому необхідної юридичної сили на території України заявниця не може, як і отримати майнові чи соціальні права.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога: встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Москва, рф, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідно до ч. 7ст. 294 ЦПК України, судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 12, 13, 78-82, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересованаособа:Ізюмський відділДержавної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Старий Крим, Кіровський район, АР Крим, зареєстрованого на момент смерті за адресою: АДРЕСА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Москва, російська федерація.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з моменту проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua).

Інформація щодо учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Заінтересована особа: Ізюмський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (адреса місцезнаходження: просп. Незалежності, 64, м. Ізюм).

Суддя Д.М. Цвіра