Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
Справа № 293/619/25
Провадження № 2/293/414/2025
20 жовтня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.
за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
УСТАНОВИВ:
Процесуальні дії по справі.
Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 , відповідно до змісту якого просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №315969 від 17.09.2018 року у розмірі 23374,22 грн, з яких:
17860,00 грн - заборгованість по кредиту;
3905,35 грн інфляційні витрати;
1608,87 грн 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору №315969 від 17.09.2018 року.
03.06.2025 суд у порядку ч.6 ст. 187 ЦПК України звернувся до виконавчого органу Черняхівської селищної ради з метою отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 .
10.06.2025 на адресу суду від Черняхівської селищної ради надійшов лист, згідно якого встановлено, що гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 11.06.2025 суд позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" залишив без руху та надав позивачу 7-деннийстрок з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
17.06.2025 за вх.№3347 позивач на виконання вимог ухвали суду від 11.06.2025 направив заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 18.06.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників. Розгляд справи по суті призначив на 14.07.2025.
Ухвалою від 14.07.2025, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, суд відклав розгляд справи на 13.08.2025.
Ухвалою від 13.08.2025, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, суд відклав розгляд справи на 22.09.2025.
22.09.2025 розгляд справи не відбувся з підстав перебування головуючої судді - Лось Л.В., у нарадчій кімнаті у кримінальному провадженню №293/109/24.
Наступне судове засідання суд призначив на 20.10.2025
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору №315969 від 17.09.2018, укладеного між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 (відповідач).
Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань з повернення кредиту у відповідача утворилась заборгованість за договором № 315969 в розмірі 23374,22 грн, з яких 4000,00грн -заборгованість заосновним боргом; 2160,00 грн заборгованість за процентами; 10800,00 грн заборгованість за пенеюта штрафами; 3905,35 грнінфляційні втрати; 1 608,87 грн 3% річних.
12.04.2018 року між ТОВ "Авентус Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" укладений Договір факторингу №1, відповідно до якого ТОВ "Він Фінанс" набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором.
Позивач зазначає, що всупереч умов кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання та заборгованість не погасила ні перед первісним кредиторам, ні перед позивачем.
Вказує, що на час набуття права вимоги до відповідача сума заборгованості відповідача становила 17860,00 грн, з яких: 4000,00 грн-заборгованість заосновним боргом; 2 160,00 грн заборгованість за процентами; 10800,00 грн заборгованість за пенею та штрафами.
У зв"язкуз несвоєчаснимвиконанням грошовихзобов"язаньпозивач нараховував до стягнення з відповідача за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 - збитки від інфляції в розмірі 3905,35 грн; та за період з 23.02.2019 до 31.12.2019 3% річних, що становить 1608,87 грн.
З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.
У судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.
Позивач повноважного представника у судове засідання не направив, при звернені до суду у прохальній частині позовної заяви просить розглядати справу без участі представника позивача та не заперечує щодо винесення заочного рішення (а.с.6).
Відповідачу ОСОБА_1 за її зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , направлялась судова повістка про виклик до суду на 14.07.2025, 13.08.2025, 22.09.2025, 20.10.2025.
Однак на адресу суду повернулись судові повістки про виклик відповідача до суду з відміткою поштового відділення про неможливість вручення поштового відправлення з причин "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.71,78, 85,92).
Відповідно до пункту 4 частини восьмоїстатті 128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, оскільки довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду та, зокрема, свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18; та правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 рокуу справі № 755/17944/18.
Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307/16 - учасник справи, що повідомлявся за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, ухилявся від отримання судової повістки, тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як вебсторінка суду.
Відповідач у порядкуст. 178 ЦПК Україниу визначений строк відзиву на позовну заяву не подала.
Як встановлено, частиною 8статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1ст.223 ЦПК Українинеявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із ч.1ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За нормами ч.1ст. 281 ЦПК України, про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, з урахуванням наявності умов, за яких можливе проведення заочного розгляду справи, відповідно до ст.280,281 ЦПК Українисуд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, яка у порядку ч.5ст. 259 ЦПК Українизанесена до протоколу судового засідання від 20.10.2025.
Відповідно до ч.4ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5ст.12 ЦПК Українистворив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановленихЦПК України.
У судовому засіданні від 20.10.2025 відповідно до ч.6 ст. 259, ст. 268 ЦПК України, суд підписав скорочене (вступну та резолютивну частину) рішення суду.
Згідно із ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
17.09.2018 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 (відповідач) укладений договір №315969 про надання фінансового кредиту (а.с.12-13).
Відповідно до п.1.1 договору товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 4000.00грн (чотири тисячі грн 00 коп ) (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Сторони погодилифіксовану процентнуставку закористування кредитом0.9%від сумикредиту закожний денькористування кредитом(328,50%річних)у межахстроку наданнякредиту,зазначеного впункті 1.4цього договору,починаючи знаступного дняпісля днянадання кредиту.Сукупна вартістькредиту складає127,00%від сумикредиту (упроцентному виразі)або 5080,00грн та включаєв себе:проценти (відсотки)за користуваннякредитом 27,00%від сумикредиту (упроцентному виразі)або 1080,00грн.(угрошовому виразі).Строк діїдоговору 30днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. Кредит надається строком на 30 днів (п.п.1.2.-1.4 договору).
Кредит надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок клієнта (п.1.5. договору).
Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно Графіка платежів, який є невід`ємною частиною цього договору.
Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованос за кредитом за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, починаючи з наступного дня після дня надання кредиту (перерахування грошових коштів на банківський картковий pax; клієнта) до дня повного погашення заборгованості за договором (зарахування коштів на поточний банківський рахунок товариства) включно.
Отримані грошові кошти від клієнта товариство направляє для погашення заборговані за договором у такій черговості: у першу чергу - на погашення нарахованої пені та/або штрафів; у другу чергу - на погашення нарахованих процентів за кредитом; у третю чергу - на повернення суми кредиту.
У разі порушення клієнтом строків виконання зобов`язань за договором та у разі, якщо встановлена підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 цього договору процентна ставка за користування кредитом менша ніж 1.8 % (один кома вісім процента) від суми кредиту за кожен день користування кредитом, клієнт зобов`язаний сплатити товариству процент за користування кредитом у розмірі 1.8 % (один кома вісім процента) від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору. При цьому клієнт розуміє та надає згоду товариству, що така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов договору (п.п.3.1.- 3.5. договору).
У випадку прострочення повернення суми кредиту за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству: пеню в розмірі 3% (три процента) від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з 4 (четвертого) дня прострочення. Строк нарахування пені не може перевищувати 30 (дев`яносто) днів; на 4 (четвертий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 100 грн; на 30 (тридцятий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300 грн; на 90 (дев`яностий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 500 грн (4.3.- 4.4. договору).
Згідно із графіком розрахунків до договору про надання фінансового кредиту №315969 від 17.09.2018, що є додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту №315969 від 17.09.2018 визначено дату повернення кредиту 17.10.2018/ сума кредиту - 4000 грн/ суму нарахованих процентів -1080,00 грн/реквізити для оплати (а.с.14).
За даними копії листа ТОВ "Авентус Україна" (а.с. 17-21) та копії листа ТОВ "Вей Фор Пей", що надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, укладений договір між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Вей Фор Пей" №ВП-200417-1 від 20.04.17, на виконання умов якого 17.09.2018 за договором кредиту №315969/код транзисакції creditplus - 687075 перераховано кошти у сумі 4 000 грн на платіжну картку/маска картки НОМЕР_1 (а.с. 31-38).
Згідно із довідкою про ідентифікацію, виданої ТОВ "Авентус Україна" (первісний кредитор), товариство підтверджує ідентифікацію ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору із зазначенням суми кредиту, зниженої/стандартної процентної ставки/ одноразового ідентифікатора/номер мобільного телефону на який було відправлено ідентифікатор/ дати переказу кредитних коштів (а.с.26 зворотна сторона).
Відповідно до розрахунку заборгованості сформованого первісним кредитором ТОВ "АвентусУкраїна" задоговором №315969 від 17.09.2018, заборгованість відповідача по договору станом на дату відступлення прав вимоги становить 17 860,00 грн, з яких: 4000,00 грн-заборгованість заосновним боргом; 2 160,00 грн заборгованість за процентами; 10800,00 грн заборгованість за пенею та штрафами (а.с.26, 41- 44).
12.04.2018 між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Фінансова Компанія "Довіра та Гарантія" укладений договір факторингу №1 відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Довіра та Гарантія" набуло право грошової вимоги за кредитними договорами ТОВ "Авентус Україна" (а.с.8-10).
Про перехід танабуття такихправ вимогизаборгованості закредитним договоромдо відповідача,окрім договоруфакторингу, позивачдодає копіюдодаткової угоди№12від 18.02.2019,укладених між ТОВ"АвентусУкраїна"та "ФінансоваКомпанія "Довірата Гарантія" до договору факторингу №1 від 12.04.2018 (а.с.40), копію реєстру прав вимог №13 від 18.02.2019 (а.с.23-24), довідку ТОВ "Авентус Україна" про проведений розрахунок ТОВ "Він Фінанс" за укладеним договором факторингу №1 та додатковими угодами до нього.
За даними позивача 25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" (ЄДРПОУ 38750239) протоколом №1706 було вирішено змінити найменування прийнято рішення про зміну найменування ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" на ТОВ "Він Фінанс" (ЄДРПОУ 38750239) про що відповідно до наказу №55 від 25.07.2024 на виконання протоколу №1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства (а.с.15-16).
Відповідно до копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ідентифікаційний код юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» - 38750239 за датою та номером запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.07.2024 (а.с.22).
Позивач зазначає, що в порушення умов вказаного кредитного договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, допустила прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого у останньої виникла заборгованість за договором у розмірі 23374,22 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 4000 грн; прострочена заборгованість по відсоткам 2160 грн; заборгованість за штрафами та пенею 10 800 грн, нараховних станом на 17.02.2019; інфляційні втрати за період 23.02.2019 по 23.02.2022/ 3 905,35 грн; 3% річних за період 23.02.2019 по 31.12.2019 1 608,87 грн.
Оскільки, відповідач добровільно не погасила існуючу заборгованість ні перед первісним кредиторами, ні перед позивачем після набуття права вимоги останнім, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду з даним позовом.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором особою, яка набула таке право відповідно до договору факторингу.
Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов`язань із своєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідач електронно-цифровим підписом у договорі визнав та погодився на запропоновані позивачем умови користування та порядком надання товариством грошових коштів.
Отже, підписання кредитного договору свідчить про те, що ОСОБА_1 (відповідач) всі умови цілком зрозуміла та своїм підписом письмово підтвердила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір №315969 від17.09.2018 підписаний відповідачем електронно-цифровим підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі №489/2951/16-ц зазначено, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов`язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом в постанові від 14.02.2018 по справі № 564/2199/15-ц.
Суд встановив, що відповідач з умовами договору була ознайомлена, підписала кредитний договір однак умови договору порушила. Зворотного відповідач не доведено.
Факт отримання кредитних коштів відповідачем також не спростовано.
Пунктом 1 ч.1ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1ст. 513 ЦК Україниправочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно ч. 1ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як встановленосудом тане спростовановідповідачем правогрошової вимогизаборгованості закредитним договоромперейшло до ТОВ "Він Фінанс" (позивач).
З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань порушило право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані в кредит.
Враховуючи вище викладені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, розрахунок вимог є арифметично вірним та таким, що ґрунтується на умовах договору та чинного законодавства, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на відповідача.
Щодо витрат позивача на правову допомогу у розмірі 5 000 грн, суд зазначає таке.
Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі строна зробила про це відповідну заяву (ст. 141 ЦПК України).
Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ЦПК України).
Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.
Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Так, на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію детального опису робіт (наданих послуг (а.с.25), копію додаткової угоди до договору №33 про надання правової допомоги від 22.03.2024 (а.с.28), копію договору №33 про надання правової допомоги від 22.03.2024 (а.с.45-47), копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30.05.2025 (а.с. 48).
Таким чином, у справі, що розглядається позивачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги.
Як визначено нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
При ухваленні рішення суд, відповідно до положеньстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.
Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з ч.3ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд уважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача відповідає критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Отже, суд дійшов до висновку про задоволення заяви щодо стягнення понесених позивачем витрат за надання правової допомоги у розмірі 5000,00 та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у заявленному розмірі.
Керуючись ст.ст.258,259,263-265,268,272,273, 280-284, 354,355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнутиз ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,адреса зареєстрованогомісця проживання: АДРЕСА_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 )накористь Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" (адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112, ЄДРПОУ 38750239)
- 4000,00 грн заборгованість за основним боргом;
- 2 160,00 грн заборгованість за процентами;
- 10800,00 грн заборгованість за пенею та штрафами;
- 3 905,35 грн інфляційні втрати;
- 1 608,87 грн 3% річних;
- 2422,40 грн судового збору;
- 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" (адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112, ЄДРПОУ 38750239)
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Повне рішення складено 27.10.2025.
Суддя Людмила ЛОСЬ
Судове рішення № 131273665, Черняхівський районний суд Житомирської області було прийнято 20.10.2025. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 293/619/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: