Рішення № 131272135, 11.09.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6093/24

Провадження № 2/204/3656/25 р.

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Журавльова Г.С., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Аршава І.О. про визнання права власності в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року позивач звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просила встановити факт спільного постійного проживання ОСОБА_2 , із спадкоємцем ОСОБА_3 до часу відкриття спадщини, а саме на час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати в порядку спадкування за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , як спадкоємця після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовної заяви вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 . Спадкоємцем після нього є ОСОБА_1 , яка звернулася до нотаріальної контори з відповідною заявою. Згодом вона звернулась до нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 11 грудня 2023 року за нею було оформлено в порядку спадкування право власності на частину квартири. На іншу частину свідоцтво не було видано, у зв`язку з тим, що постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01 вересня 2022 року ОСОБА_4 було відмовлено видачі свідоцтва про право на спадщину на частину квартири після смерті ОСОБА_2 (його матері). Нажаль належним чином дооформити спадщину ОСОБА_3 не встиг, так як перебував в похилому віці і хворів та фактично через декілька місяців помер. Позивач змушена звернутися до суду за визнанням права власності на 1/2 частину квартири після смерті ОСОБА_2 та її спадкоємця ОСОБА_3 . Так дана квартира належала померлим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20.07.1994 року, виданого ДЗУБМ, згідно розпорядження № 3/11-94, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу № 200п за реєстровим № 57. Фактично ОСОБА_3 проживав постійно разом зі своєю матір`ю ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Періодично на літню пору вона їздила до м. Бердянська на короткий термін для лікування та відпочинку і так сталося, що саме в період відпочинку вона і померла, але фактично до поїздки на відпустку та лікування вона постійно проживала разом з сином, так як він доглядав за нею. Так факт постійного проживання вказаних осіб будуть доведені свідками.

Не погодившись з позовними вимогами, представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Так, у позовній заяві містяться відомості, що квартира АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20.07.1994 року належала ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , речові права відносно вказаного нерухомого майна зареєстровані КП «ДМБТІ» ДМР. Позивачка є спадкоємицею за заповітом майна, що залишилось після смерті та належало за життя ОСОБА_3 . Отже, зі змісту позовної заяви можливо встановити, що спадкодавцеві ОСОБА_3 належала частина квартири АДРЕСА_1 щодо якої й було складено заповіт на ім`я Позивача. Стосовно спірну частини квартиру, яка є предметом даної справи, то ОСОБА_3 не набув речових прав відносно неї та, зважаючи на зазначене у постанові приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, пропустив термін для подання заяви про прийняття спадщини, та оскільки мав відмінне місце реєстрації з покійною матір`ю, вважається таким, що не прийняв спадщину після її смерті. У даному випадку, у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом оскільки попущено визначений законодавством термін для подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_3 є таким, що не набув речових прав на 5 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала його матері, не здійснив державну реєстрацію таких речових прав, та як результат у Позивача відсутні правові підстави для визнання права приватної власності у порядку спадкування відповідно до поданої позовної заяви. Таким чином, відсутність належного оформлення та державної реєстрації щодо нерухомого майна свідчить про те, що спадкодавець не набув спадкових прав після смерті своєї матері, а тому відсутність таких речових прав, вони не можуть перейти до спадкоємців, яким є Позивач у справі. Отже, відсутність речових прав спадкодавця та відсутність державної реєстрації щодо частини квартири АДРЕСА_1 свідчить про те, що вказана частина об`єкту нерухомого майна не є об`єктом спадкування і не увійшла до спадкової маси, що свідчить у свою чергу про відсутність порушеного права у позивача стосовно нього.

Представник позивача подав до суду заяву, відповідно до якої просив судове засідання проводити без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представником відповідача подав до суду заяву відповідно до якої просив судове засідання проводити без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про день та час судового засідання були повідомленні належним чином.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню по наступним підставам.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 12).

ОСОБА_3 та його матері ОСОБА_2 на праві власності належала квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20.07.1994 року, виданого ДЗУБМ, згідно розпорядження № 3/ІІІ-94, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу № 200п за реєстровим № 57.

Спадкоємцем після ОСОБА_3 за заповітом є ОСОБА_1 , яка звернулася до нотаріальної контори з відповідною заявою.

Згодом вона звернулась до нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 11 грудня 2023 року за нею було оформлено в порядку спадкування право власності на частину вищевказаної квартири. Як вказано в позові, свідоцтво на іншу частину не було видано через те, що інша частина квартири не була зареєстрована за ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 померла.

Спадкова справа після її смерті була заведена у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Журавльової Г.С.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01 вересня 2022 року ОСОБА_4 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину квартири після смерті ОСОБА_2 , яка була його матір`ю, що підтверджується свідоцтвом про народження від 18 травня 2021 року Урюпінським районним бюро реєстрації актів цивільного стану управління НКВД Сталінградської області через те, що він звернувся після спливу шестимісячного строку і ним не надано доказів проживання з спадкодавцев на момент смерті.

На момент смерті померла ОСОБА_2 не була зареєстрована у квартирі, яка належала їй на праві власності разом з її сином, а тому йому було запропоновано звернутися до суду за захистом свого права на спадщину.

Звернутися до суду з метою захисту свого права ОСОБА_3 не встиг, адже помер.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1268 даного кодексу, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно пп. 4.10 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року в справі № 569/15147/17; від 18 листопада 2020 року в справі № 523/19010/15-ц; від 02 квітня 2021 року в справі № 191/1808/19; від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Відсутність реєстрації місця проживання особи за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року в справі № 175/4514/20.

За загальним правилом, визначеним статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що є одним із основоположних його принципів. За змістом частини третьої зазначеної норми, обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які посилається особа як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на кожну із сторін.

Згідно із частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так в ході розгляду справи було допитано свідків зі сторони Позивача. Свідок ОСОБА_6 повідомила, що знала померлу ОСОБА_2 та її сина ОСОБА_3 . Останній раз бачила ОСОБА_2 наприкінці весни-на початку літа 2011 року в районі вулиці Робоча, в м. Дніпро. Під час спілкування померлої ОСОБА_2 із матір`ю свідка в її присутності, свідок дізналася, що померла продовжує постійно проживати разом із своїм сином ОСОБА_3 , який піклується про неї через її похилий вік. Також повідомила, що і цього літа (в 2011 році) планує відпочинок та лікування у м. Бердянськ, куди її син купує постійно їй путівку до санаторія. Згодом свідок від своєї матері дізналася, що ОСОБА_2 раптово померла перебуваючи на відпочинку. Також свідок повідомила, що їй відомо, що її син був уважним сином та померла завжди добре про нього висловлювалася та вказувала, що проживає разом з ним. Свідок ОСОБА_7 повідомив, що він знав ОСОБА_3 , так як батько свідка спілкувався з померлим та батько свідка неодноразово був у квартирі померлого за адресою: АДРЕСА_3 , так як займався ремонтом котлів. Також батько свідка спілкувався з ОСОБА_3 і з приводу певних будівельних робіт, адже ОСОБА_3 спеціалізувався на цьому. В 2010-2011 роках батько свідка також був в квартирі померлих і бачив, що ОСОБА_3 продовжує проживати зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , бачив, що її особисті речі знаходяться в квартирі та у неї спільний побут з сином. Згодом свідку стало відомо, що ОСОБА_2 померла. Свідок ОСОБА_8 повідомила, що знала померлу ОСОБА_2 та її сина ОСОБА_3 . Вказала, що ОСОБА_3 працював на ОСОБА_9 заводі і в 2009-2010 роках зустрічався з подругою свідка та вони часто зустрічалися в компанії та проводили спільно час відпочинку. Під час спілкування часто чула, як він обговорював з її подругою свою матір ОСОБА_10 , що він любив свою матір та проживав разом із нею в їх спільній квартирі та піклувався про неї. Згодом з подругою у померлого відносини припинилися, так як подрузі не подобалося, що ОСОБА_11 дуже багато часу приділяв своїй матері та фактично був «маминим синком». Згодом від спільних знайомих свідок дізналася, що ОСОБА_12 померла в літку 2011 року на відпочинку.

Таким чином, факт постійного проживання ОСОБА_3 разом із своєю матір`ю на момент її смерті в червні 2011 року на час відкриття спадщини, тобто на день смерті останньої, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні на підставі досліджених судом доказів. Доказів на спростування вказаного з боку Відповідача не надано.

Судове рішення про задоволення позову має забезпечити відновлення порушеного або оспорюваного права чи інтересу, у позивача не має бути потреби повторно звертатися до суду з іншими вимогами, і таке судове рішення можна виконати. Згідно з принципом процесуальної економії судове рішення не має створювати передумов для іншого судового процесу, в якому відбуватиметься захист права чи інтересу позивача (постанова ВПВС від 21вересня 2022року у справі №908/976/19 (пункти5.6, 5.9), від 22вересня 2022року у справі №462/5368/16-ц (п.44) та ін.).

В 2023 році ВП ВС вказала, що суд, розглядаючи справи, повинен насамперед з`ясувати мету, яку ставить перед собою позивач. Іноді формулювання позовної вимоги може бути нечітким, але якщо зважати на мотиви звернення до суду, то стає зрозуміло, якого результату особа хоче досягти. І це може бути підставою для часткового задоволення позову. Деякі висновки ВП ВС вказують, як суди мали б використовувати процесуальні можливості (зокрема п.4 ч. 5 ст.13 ГПКУкраїни) для тлумачення позовних вимог (постанова від 12липня 2023року у справі №757/31372/18-ц (пункти5860) та ін.).

У зв`язку з тим, що фактично ОСОБА_3 , який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, то саме він є власником 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належала померлій ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку спадкування.

Той факт, що ним не було отримано свідоцтва та не зареєстровано за собою право власності не свідчить про те, що він не є власником, адже відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Такий же висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 травня2020 року у справі №303/6974/16 (провадження №61-39511св18).

А тому і позовні вимоги позивача про визнання за нею права власності на вказану частину квартири підлягають задоволенню, адже Позивач є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 .

Відтак позовні вимоги, піддягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355,416, 430 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Журавльова Г.С., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Аршава І.О. про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт спільного постійного проживання ОСОБА_2 , із спадкоємцем ОСОБА_3 до часу відкриття спадщини, а саме на час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати в порядку спадкування за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , як спадкоємця після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ;

Дніпровська міська рада, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26510514, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75;

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Журавльова Г.С., місцезнаходження: 49128, м. Дніпро, вул. Велика Діївська, буд. 32, прим. 570;

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Аршава І.О., місцезнаходження: АДРЕСА_5 .

Суддя В.В. Самсонова