Рішення № 131269800, 24.10.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2025 рокусправа № 380/16203/24

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОРВАРД УКРАЇНИ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОРВАРД УКРАЇНИ» (далі ТОВ «АГРО ФОРВАРД УКРАЇНИ», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови №UA209230/2024/000257 у митному оформленні товарів за митною декларацією №24UA209230009021U5, прийняту Львівською митницею;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100060/1 від 30.01.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивачем ввезено на митну територію України товар із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, однак митним органом прийнято рішення про коригування вартості товарів. Зазначає, що причиною прийняття рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів вказано неможливість завершення митного оформлення у зв`язку з невірно заповненими графами гр. 12, 45, 43, 44, 46, 47, що прямо суперечить наведеним у ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України (далі МК України) виключним підставам відмови у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю. Стверджує, що для митного оформлення було надано всі документи, які підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару, страхування не проводилося, транспортні витрати підтверджуються договором та довідкою про транспортні витрати. З метою захисту порушеного права звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків.

19.08.2024 позивач подав заяву про усунення недоліків, до якої долучив належним чином засвідчені переклади викладених іноземною мовою документів, доданих до позовної заяви, та просив включити вартість послуг по перекладу доказів до судових витрат та покласти їх на відповідача.

Ухвалою судді від 26.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

10.09.2024 від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією від 29.01.2024 № 24UA209230009021U5 опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено таке: у п.9 зовнішньоекономічного контракту від 15.09.2023 № С15092023 зазначено, що ціна товару не включає вартість страхування. Оформлення страховки здійснює покупець на свій розсуд. У наданих товаросупровідних документах відсутні відомості щодо наявності/відсутності страхування партії товару; наданий платіжний документ, що підтверджує оплату за товар не містить відміток банку; у митній декларації країни відправлення сума статистичної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, не відповідає фактурній вартості товарів, яка наведена в інвойсі на умовах поставки FCA. Крім того, така декларація не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст. 53 МК України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи: - замовлення; - сертифікат безпеки на товар; - характеристики товару. Разом з тим, документів, які спростовують виявлені розбіжності, декларантом на вимогу митного органу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Стверджує про застосування митницею методу 2г (ст. 64 МКУ). Відтак просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою від 16.09.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

12.09.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій ТОВ «АГРО ФОРВАРД УКРАЇНИ» зазначає, що під час митного оформлення товарів позивач подав відповідачу усі документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки, на які покликається відповідач, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів. Позивачем включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на переконання відповідача, застосування основного методу визначення митної вартості товарів. Вважає, що відповідач не довів, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

23.10.2025 позивачем подано клопотання про долучення доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

15.09.2023 ТОВ «АГРО ФОРВАРД УКРАЇНИ» (Покупець) уклало зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу № С15092023 з компанією «ІМПЕКСТРАКО НВ» (IMPEXTRACO NV, Королівство Бельгія) (Продавець) (далі Договір).

Згідно з п.1 Договору, з урахуванням Додаткової угоди №1 від 10.10.2023 та Додаткової угоди №2 від 10.11.2023, протягом терміну дії цього Договору Продавець продає, а Покупець купує, приймає та оплачує товари, зазначені в комерційних інвойсах до даного Договору, отриманих протягом дії даного Договору, які є невід`ємною частиною цього Договору.

За змістом п. 2 Договору ціна товару узгоджена Сторонами визначається комерційним інвойсом на відвантаження і є невід`ємною частиною цього Договору. Пакування Товару визначається пакувальним листом на кожне відвантаження Товару. Загальна кількість Товару відповідно до Договору складається з загальної суми всіх комерційних інвойсів, виданих Покупцеві на всі відвантаження протягом дії даного Договору. Загальна вартість Договору складається з загальної суми всіх комерційних інвойсів, виданих Покупцеві на всі відвантаження протягом дії даного Договору.

Відповідно до п. 10 Договору «Умови поставки (згідно з «Інкотермс-2020») FCA, Хайст -оп- ден- Берг, Бельгія» продавець доставляє товари у вказане місце, яке знаходиться під контролем продавця, після виконання всіх митних формальностей, передбачених вимогами країни експорту. Продавець несе відповідальність за завантаження товарів в автотранспорт перевізника покупця. Ціна товару включає всі витрати Продавця (митне очищення товару, завантаження в автотранспорт, експортне замитнення).

Ціна Товару не включає вартість страхування проти транспортних ризиків. Оформлення відповідної страховки здійснюється Покупцем на власний розсуд і за свій рахунок.

Право власності переходить до Покупця одночасно з ризиками загибелі або пошкодження Товару згідно з відповідними умовами поставки, обраному за цим Договором.

На підставі Договору купівлі-продажу №C15092023 від 15.09.2023, проформи інвойс №90019436 від 16.01.2024 та відповідно до рахунка-фактури (інвойсу) №2023-90001137 від 22.01.2024 позивач придбав у Продавця товари на загальну суму 16304,00 доларів США, а саме:

1. L-ASCORBATE-2-MONOPHOSPHATE у кількості 2000 кг на суму 3960,00 доларів США (ціна за одиницю товару 1,98 доларів США)

2. BIPEX H10 у кількості 100 кг на суму 1780,00 доларів США (ціна за одиницю товару 17,80 доларів США)

3. VITAMIN B6 HCL в кількості 200 кг на суму 3768,00 доларів США (ціна за одиницю товару 18,84 доларів США)

4. VITAMIN B2 80% в кількості 300 кг на суму 5304,00 доларів США (ціна за одиницю товару 17,68 доларів США)

5. TOCOMIX 500 в кількості 200 кг на суму 1492,00 доларів США (ціна за одиницю товару 7,46 доларів США).

22.01.2024 на виконання умов Договору позивач здійснив оплату в розмірі 100 відсотків передоплати за товар в сумі 16304,00 доларів США на рахунок Продавця, що підтверджується копією платіжного доручення (квитанції) про SWIFT-переказ №103 від 22.01.2024 на рахунок ВЕ20405050820856 IMPEXTRACO NV 16304,00 доларів США (код 33В).

У призначені платежу вказано: «передоплата Договір №C15092023 від 15.09.2023 року Проформа Інвойс №90019436 від 16.01.2024».

Рух коштів підтверджується також випискою АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» з рахунку ТОВ «Агро Форвард України» (Код 39613589) № UA203006140000026005500152246/USD.

29.01.2024 з метою митного оформлення придбаних товарів за Договором уповноваженим представником декларанта до Львівської митниці подано митну декларацію №24UA209230009021U5.

Товар заявлений за фактурною митною вартістю згідно рахунку-фактури (інвойса) №2023-90001137 від 22.01.2024, ціна визначена у загальній сумі 16304,00 доларів США, за основним методом - за ціною договору.

29.01.2024 Львівською митницею скеровано повідомлення, в якому зазначено про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

У відповідь на вимогу відповідача уповноваженою особою декларанта до Львівської митниці надано відповідь від 29.01.2024.

На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації №24UA209230009021U5 митної вартості товару та обраного методу її визначення декларантом подано такі документи: пакувальний лист (Packing list) від 22.01.2024, рахунок-проформу (Proforma invoice) №90019436 від 16.01.2024, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №2023-90001137 від 22.01.2024, автотранспортну накладну (Road consignment note) FЕВ 209608329, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №82 2024 001648 від 22.01.2024, банківський платіжний документ, що стосується товару від 22.01.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавиця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1208 від 29.01.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №29/01-519 від 29.01.2024, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 12.01.2024, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №С15092023 від 15.09.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 10.10.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 10.11.2023, договір про надання послуг митного брокера 1/21 від 18.03.2021, договір (контракт) про перевезення №4648 від 18.01.2024, договір (контракт) про перевезення №П131021/1 від 13.10.2021, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №11011993 від 28.01.2024, декларацію-інвойс, складену уповноваженим (схваленим) експортером, від 22.01.2024 №2023-90001137, виписку з рахунку від 22.01.2024, комерційну пропозицію від 15.01.2024, сертифікат аналізу BIPEX H10, сертифікат аналізу L-ASCORBATE, сертифікат аналізу TOCOMIX 500, сертифікат аналізу VITAMIN B2, сертифікат аналізу Vitamin B6, копії митних декларацій країни відправлення 24BEE0000004329874 та 24BEE0000004330150 від 22.01.2024.

Відповідачем відмовлено у митному оформленні задекларованого товару у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000257.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/100060/1 від 30.01.2024.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товару, позивач пред`явив цей позов.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Приписами ст. 49 МК України унормовано, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положеннями ст. 53 МК України закріплений перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 МК України унормовано, що обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч. 4 ст. 53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За правилами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас у розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положеннями ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 МК України.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

За правилами ч. 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

Крім того, ч. 1 ст. 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. У частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується, а саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

За змістом ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Водночас митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

При цьому митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та вказати документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15, від 02 травня 2024 року у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Неподання декларантом документів, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

Спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом - за ціною договору (контракту).

Матеріалами справи стверджується, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів, а саме: пакувальний лист (Packing list) від 22.01.2024, рахунок-проформу (Proforma invoice) №90019436 від 16.01.2024, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №2023-90001137 від 22.01.2024, автотранспортну накладну (Road consignment note) FЕВ 209608329, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №82 2024 001648 від 22.01.2024, банківський платіжний документ, що стосується товару від 22.01.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавиця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1208 від 29.01.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №29/01-519 від 29.01.2024, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 12.01.2024, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №С15092023 від 15.09.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 10.10.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 10.11.2023, договір про надання послуг митного брокера 1/21 від 18.03.2021, договір (контракт) про перевезення №4648 від 18.01.2024, договір (контракт) про перевезення №П131021/1 від 13.10.2021, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №11011993 від 28.01.2024, декларацію-інвойс, складену уповноваженим (схваленим) експортером, від 22.01.2024 №2023-90001137, виписку з рахунку від 22.01.2024, комерційну пропозицію від 15.01.2024, сертифікат аналізу BIPEX H10, сертифікат аналізу L-ASCORBATE, сертифікат аналізу TOCOMIX 500, сертифікат аналізу VITAMIN B2, сертифікат аналізу Vitamin B6, копії митних декларацій країни відправлення 24BEE0000004329874 та 24BEE0000004330150 від 22.01.2024.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом виявлено розбіжності у поданих документах щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме:

- у зовнішньоекономічному контракті від 15.09.2023 №015092023 пункт 9 зазначено, що ціна товару не включає вартість страхування. Оформлення страховки здійснює покупець на свій розсуд. У наданих товаросупровідних документах відсутні відомості щодо наявності/відсутності страхування партії товару;

- наданий платіжний документ, що підтверджує оплату за товар, не містить відміток банку;

- у митній декларації країни відправлення сума статистичної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, не відповідає фактурній вартості товарів, яка наведена в інвойсі на умовах поставки FCA. Крім того, така декларація не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.

Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені ст. 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару. При цьому відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, та документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

У спірному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли слугувати правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Експортна декларація це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

Суд вважає, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

При цьому, у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Вказана обставина відповідачем жодними доказами не спростована.

Щодо тверджень відповідача про відсутність на митній декларації країни відправлення відміток митних органів країни відправлення, суд зазначає, що до митного оформлення надана міжнародна автомобільна накладна (CMR) FЕВ 209608329, згідно з якою транспортування товару від виробника товару (Heist-op-den-Berg, Бельгія) до пункту призначення (Україна) здійснювалося перевізником на автомобілі НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , обставин же перетину цим транспортним засобом з вантажем митних кодонів Бельгії та країн транзиту відповідачем документально не спростовано.

Водночас суд зауважує, що не впливають на визначення складових митної вартості відомості у митних деклараціях, автотранспортних накладних та у деклараціях країни відправлення про країну відправлення, перевізника, місце та дату завантаження, оскільки поставка товару покупцеві включена у вартість товару, зазначену в інвойсі, та здійснюється продавцем незалежно від перевізника, місця та дати завантаження товару. Відсутність відміток в автотранспортних накладних про перетин кордону України та у деклараціях країни відправлення відміток митного органу, через яку здійснювався експорт товарів, не впливає на правильність визначення усіх числових значень складових митної вартості товарів. Більше того, вказані документи не визначають числові складові митної вартості.

Щодо доводів митниці про підтвердження оплати за товар у контексті того, що платіжний документ не містить відміток банку, то суд ретельно дослідив зміст платіжного документа та встановив, що у наданому електронному повідомленні SWIFT від 22.01.2024 №103 міститься покликання на контракт (Contract C15092023 DD 15.09.2023) та проформу-інвойс 90019436, зазначено дату операції, суму операції в доларах США та найменування банку відправника і банку отримувача, а чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на Swift повідомленні.

Аналогічна позиція сформована Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 у справі №826/9719/16.

Крім того, рух коштів додатково підтверджується також випискою АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» по рахунку ТОВ «Агро Форвард України» (Код 39613589) №UA203006140000026005500152246/USD, відповідно до якої 22.01.2024 здійснено валютний переказ на суму 16304,00 USD, призначення платежу: «передоплата Договір №C15092023 від 15.09.2023 року Проформа Інвойс №90019436 від 16.01.2024».

Щодо страхування, то суд зазначає, що відповідно до п.10 Договору поставка здійснювалася на умовах FCA, Хайст -оп- ден- Берг, Бельгія згідно з «Інкотермс-2020». Продавець доставляє товари у вказане місце, яке знаходиться під контролем продавця, після виконання всіх митних формальностей, передбачених вимогами країни експорту. Продавець несе відповідальність за завантаження товарів в автотранспорт перевізника покупця. Ціна товару включає всі витрати Продавця (митне очищення товару, завантаження в автотранспорт, експортне замитнення).

Пунктом 10.3 Договору передбачено, що ціна Товару не включає вартість страхування проти транспортних ризиків. Оформлення відповідної страховки здійснюється Покупцем на власний розсуд і за свій рахунок.

Згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) термін FCA (FREE CARRIER (...named place) ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику названому місці.

Відповідно до умов FCA продавець та покупець не мають зобов`язань щодо укладення договору страхування. Обов`язок продавця щодо укладення договору страхування в інтересах покупця передбачено на умовах, зокрема CIF. Проте сторони обрали умови FCA, який відповідно до п. 10.3. Договору передбачає розсуд, право, можливість покупця здійснити страхування, але не обов`язок.

Договір страхування не укладався і такі документи не подавались до митного оформлення.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Позивач стверджує, що страхування не здійснювалось, оскільки умовами FCA Інкотермс 2020 на сторони такий обов`язок не покладено. Відсутність страхування Товару не впливає на митну вартість і тому не може бути підставою для коригування митної вартості.

Відсутність страхування вантажу додатково підтверджується довідкою про транспортні витрати до рахунка №1208 від 29.01.2024, ТОВ «Транс-Сервіс-1» від 29.01.2024 за №29/01-519.

Таким чином, підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, відсутні, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки, та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Крім того, вимоги ч. 3, 4 ст.53 та ч. 2 ст. 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити ці складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Заразом наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Суд зазначає, що відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах, що дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що відповідачем митна вартість товару визначена за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене ст. 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Суд зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, однак відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Водночас при прийнятті спірного рішення відповідач на підставі цінової інформації наявної у митного органу навів номер і дату митної декларації, митну вартість, з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України, не зазначив щодо якого з двох товарів стосується коригування митної вартості.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки сторони вільні в формуванні цін на товари за взаємним погодженням, виходячи з кон`юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції, ступеня новизни товару і його корисності, співвідношення попиту та пропозиції, враховуючи необхідність отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Щодо доводів про ненадання декларантом на вимогу митного органу усіх витребуваних додаткових документів, то суд зазначає, що у повідомленні про необхідність подачі додаткових підтверджуючих документів вказано, що такі мають бути надані за наявності, тобто їх неподання у зв`язку з відсутністю, не може розцінюватися як відмова.

Суд вважає, що у відповідача були у наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч. 1 ст. 58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною договору, а митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, натомість відповідач не спростував достовірність документів, які були подані до митного оформлення та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів правомірність дій щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100060/1 від 30.01.2024 та картки відмови №UA209230/2024/000257 у митному оформленні товарів за митною декларацією №24UA209230009021U5.

Доводи відповідача спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та правовими позиціями Верховного Суду. Тому такі міркування суд не враховує.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України регламентовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 4844,80 грн.

Отже, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 4844,80 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо відшкодування витрат, пов`язаних із залученням перекладача, суд зазначає таке.

За змістом приписів ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.139 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Згідно з ч. 5-8 ст. 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд встановив, що з метою доведення своєї правової позиції у справі позивач організував здійснення перекладу з англійської та нідерландської мов на українську мову документів, які подавалися до митного оформлення.

На виконання вимог ч. 5 ст.137 КАС України позивач до суду надав такі документи, які підтверджують розмір витрат на залучення перекладача:

- договір на послуги з письмового перекладу №25 від 26.10.2023, укладений між Приватним підприємством «Ньюстрім-центр» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро форвард України»;

- рахунок-фактуру №00277/24 від 15.08.2024;

- акту виконаних робіт від 15.08.2024;

- платіжну інструкцію №9498 від 15.08.2024 р. про оплату за послуги письмового перекладу та засвідчення згідно рахунку №00277/24 від 15.08.24 без ПДВ.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входять до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Переклад документів, наданий на виконання вимог ухвали суду, з метою доведення своєї позиції у справі, тобто понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

Суд зауважує, що клопотань від відповідача про зменшення розміру витрат на оплату послуг перекладача, заявлених позивачем до стягнення, чи зауваження про неспівмірність таких витрат із складністю відповідних послуг, їх обсягом та часом, витраченим на їх надання, до суду не надходило.

Отже, ураховуючи надані позивачем докази реального понесення ним витрат на залучення перекладача, відсутність будь-яких заперечень щодо їх співмірності, вимоги у частині стягнення таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 6258,00 грн підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОРВАРД УКРАЇНИ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100060/1 від 30.01.2024.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000257.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОРВАРД УКРАЇНИ» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОРВАРД УКРАЇНИ» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці 6258 (шість тисяч двісті п`ятдесят вісім) гривень 00 копійок понесених витрат на оплату послуг перекладача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОРВАРД УКРАЇНИ» (місцезнаходження: вул. Здолбунівська, буд. 7 Д, корп. літ. 3, оф. 401 А, м. Київ, 02081; ЄДРПОУ 39613589).

Відповідач - Львівська митниця (місцезнаходження: вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000; ЄДРПОУ 43971343).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна