Рішення № 131264960, 22.10.2025, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/998/25

2/180/818/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2025 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Тананайської Ю.А.

при секретарі Павлович Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Марганець в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 180/998/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (надалі ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 12.02.2020 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН», ОСОБА_1 подав Заявку на отримання кредиту №1187873. Дана заявка знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.

ТОВ «МІЛОАН» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит № 1187873 від 12.02.2020, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.

Відповідно до умов Кредитного договору, до укладення Договору відповідач отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, розміщеними на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору. На підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 8000 грн.

Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого, 20.08.2020 згідно умов Договору відступлення прав вимоги №02/08, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за Кредитним договором №1187873 від 12.02.2020 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача.

24.01.2022 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» укладено Договір факторингу № 1/15 (далі Договір факторингу), у відповідності до умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №1187873 від 12.02.2020.

Згідно додатку № 1 до Договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 24280 грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 8000 грн.; - заборгованість за відсотками становить 15000 грн.97 коп., заборгованість за комісією 960 грн., заборгованість за пенею 320 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором №1187873 від 12.02.2020 у розмірі 24280 грн. та судові витрати сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 гривень.

Ухвалою судді від 12.08.2025 р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.2,3 ст.274, ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву, згідно якої просить справу розглянути за відсутності представника позивача на підставі наявних доказів, позов підтримують у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання 15.09.2025 р. та 22.10.2025 р. двічі поспіль не з`явився, про дати розгляду справи повідомлявся за останнім відомим місцем реєстрації шляхом розміщення оголошення на сайті суду.

Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом відповідач, в судові засідання повторно не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся, а також не скористався правом подачі відзиву на позов.

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дати розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, відповідно до положень ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 12.02.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1187873, згідно з умовами якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Сума (загальний розмір) кредиту становить 8000 грн. Кредит надається строком на 15 днів з 12.02.2020 (строк кредитування), термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 27.02.2020 року, комісія за надання кредиту 960 грн., загальна вартість процентів 3000 гривень, що підтверджується кредитним договором №1187873 від 12.02.2020 з додатками та анкетою-заявою на кредит.

Договір укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» та підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджено анкетою-заявою на кредит.

ТОВ «Мілоан» виконав умови договору про споживчий кредит та перерахував шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідача кошти в розмірі 8000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення та випискою з обліку кредитної заборгованості за картковим рахунком НОМЕР_1 , яка емітована на ім`я ОСОБА_1 .

10.07.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 01/07, відповідно до умов якого відбулося відступлення права грошової вимоги і за кредитним договором №1933616 (індивідуальна частина) від 17.05.2020, сума та розрахунок заборгованості було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан», що підтверджено договором факторнгу № 01/07 від 10.07.2020 та витягом з додатку до Договору факторингу.

24.01.2022 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» було укладено договір факторингу №1/15, відповідно до умов якого відбулося відступлення права грошової вимоги і за кредитним договором №1933616 (індивідуальна частина) від 17.05.2020, сума та розрахунок заборгованості було передано позивачу від попереднього кредитора ТОВ «Діджи Фінанс», що підтверджено договором факторингу № 1/15 від 24.01.2022 та витягом з додатку до Договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022.

Сума заборгованості відповідача, згідно розрахунку позивача, становить 24280 грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 8000 грн.; - заборгованість за відсотками становить 15000 грн., заборгованіість за комісією 960 грн., заборгованість за пенею 320 грн. що підтверджено відомістю про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» за кредитним договором №1187873 (індивідуальна частина) від 12.02.2020.

ТОВ «ФК`Пінг-Понг» на підставі рішення № 1778 єдиного учасника ТОВ «ФК «Пінг-Понг» від 1.07.2025 року та наказу № 70-к від 1.07.2025 року змінено найменування позивача на ТОВ «ФК «Солвентіс».

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України).

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і як наслідок виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся з цим позовом до суду.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до положень статті 207 ЦК України, електронний документ прирівнюється до письмової форми правочину.

Спеціальне законодавство у сфері електронної комерції (Закони України «Про електронну комерцію» та «;Про електронні документи та електронний документообіг») не заперечує юридичної сили електронних документів та договорів, укладених шляхом обміну електронними повідомленнями.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає можливість підписання електронного правочину, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Одноразовим ідентифікатором, як визначено ч. 1 ст. 3 цього ж Закону, є алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що приймає оферту, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Таким чином, використання відповідачем логіну та паролю для входу в особистий кабінет та/або введення одноразового ідентифікатора, надісланого на його контактний номер телефону, є належним способом ідентифікації та підписання електронного договору, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України.

Підписуючи договірпро споживчийкредит № 1187873 від 12.02.2020 року відповідач був проінформований і погодився з усіма його істотними умовами. Такий договір ніким не оспорювався та недійсним не визнавався.

Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі №463/9914/20 дійшов висновку, якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики.

Згідно платіжного доручення №15145270 від 12.02.2020, ТОВ «МІЛОАН» було перераховано на карту , отримувач ОСОБА_1 , призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «Міолан» згідно договором №1187873, у сумі 8000 грн.

Згідно з нормами ст.46 Закону України «Про платіжні послуги» порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право: зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного утримувача кредиту не підтвердилися, операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулася.

На підтвердження виконання кредитором умов Кредитного договору, позивач надав платіжне доручення, що являється доказом видачі кредитних коштів, та на ухвалу суду АТ «Укрсиббанк» надано виписку зобліку кредитної заборгованості за рахунком ОСОБА_1 .

Водночас, відповідачем ОСОБА_1 не подано суду жодних доказів на спростування позиції позивача.

З огляду на вищенаведене, суд вважає доведеним факт укладення між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно дост. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.

При цьому, згідно з п.3 вказаного Положення, клієнтські рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 8 000 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

У позовній заяві ТОВ «ФК«ПІНГ-ПОНГ» просив, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами та заборгованість за комісією.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто, фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

За умовами договору позичальнику надано кредит в розмірі 8 000 грн., який він зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування ним на визначених у кредитному договорі умовах.

Кредит надається строком на 15 днів з 12.02.2020 (строк кредитування) до 27.02.2020.

Пунктом 1.5.2 кредитного договору передбачено, сукупна вартість кредиту, проценти за користування кредитом: 3000 грн., які нараховуються за ставкою 2,5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, комісія за надання кредиту 960 грн.

Розмір відсотків згідно з додатком №1 «Графік розрахунків» до цього договору встановлено в сумі 3000 грн., комісія за надання кредиту 960 грн.

Відповідно до п. 2.3.1. договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на тих самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 правил., у т.ч. сплати комісії за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Разом з тим, в порядку ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України позивачем не надано суду доказів, а матеріали справи таких не містять щодо пролонгації строку кредитування відповідно до п.п.2.3.1.-2.3.1. Договору та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених п. 4.1. договору.

В додатку №1 до кредитного договору № 1187873 від 12.02.2020 року «Графік розрахунків» вказано, що у випадку зміни будь-яких відомостей, зазначених у графіку розрахунку у зв`язку з частковим погашенням заборгованості та/або продовженням строку повернення кредиту, позичальник доручає Товариству самостійно оновити графік розрахунків, шляхом внесення у нього відповідних змін або викладення його у новій редакції та розмістити дані графіку в особистому кабінеті позичальника.

Як слідує з наявної в матеріалах справи відомості про щоденні нарахування та погашення, відповідачу нараховувались проценти за користування кредитом в період з 12.02.2020 по 27.02.2020 відповідно до пункту 1.5.2. договору, з 28.02.2020 по 27.04.2020 відповідно до пункту 1.6 договору.

Проте, ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» не надано доказів на підтвердження продовження строку кредитного договору у відповідності до умов договору, зміни процентної ставки чи оновлення графіку розрахунків, які б передбачали сплату відповідачем процентів у розмірі 12000 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що нарахування відсотків за користування кредитом, починаючи з 28.02.2020, тобто після закінчення строку повернення кредиту, встановленого в пункті 1.3 договору про споживчий кредит та в Графіку платежів, є безпідставним, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом припинилось після спливу визначеного договором строку кредитування.

Звертаючись до суду, підставою позову ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ», правонаступником якого є ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС», визначив саме несплату процентів за користування кредитом (згідно частини першої статті 1054 ЦК України), вимог про стягнення процентів на підставі частини другої статті 625 ЦК України, позивач не заявляв.

За таких обставин, до стягнення з відповідача на користь кредитора підлягає визначена сторонами кредитного договору № 1187873 від 12.02.2020 року заборгованість в розмірі 12280 грн. (8 000 грн. тіло кредиту; 3000 грн. процентів за користування кредитом; 960 грн. комісії, 320 грн. пені).

Що стосується судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Позивач ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ», правонаступником якого є ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС», у позовній заяві просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такі висновки містяться в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суд від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 року у справі №2040/6747/18.

На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано копію договору № 43657029 про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року та Додаткової угоди №1187873 від 03 березня 2025 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконання адвокатом Білецьким Б.М. необхідних для надання правничої(правової) допомоги за позовом ТОВ ФК «ПІНГ-ПОНГ» щодо стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_1 , копію акту №1187873 від 3.03.25 року про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг).

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Суд, врахувавши складність справи, ціну позову та її значення для сторін, обсяг наданих адвокатами послуг, наявність численної усталеної практики та часткове задоволеня заявлених позовних вимог, приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, пропорційно розміру задоволених вимог 1225 грн.17 коп. судового збору за подання позовної заяви, а також 3028 грн. судового збору за подання позивачем апеляційної скарги, а всього 4253 грн.17 коп.

Керуючись ст. ст. 141, 223, 229, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 512, 526, 541, 549, 610, 612, 1049-1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором № 1187873 від 12.02.2020 року у розмірі 12280 гривень (8 000 грн. тіло кредиту; 3000 грн. процентів за користування кредитом; 960 грн. комісії, 320 грн. пені)

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Солвентіс» 4253 грн.17 коп. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення позивачем може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Повний текст рішення складено 22 жовтня 2025 року.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Солвентіс», ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: м.Київ, вул.Рибальська, буд. 22.

Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1

Суддя: Ю. А. Тананайська