Рішення № 131264760, 27.10.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7408/25

(2/199/3938/25)

Рішення

Іменем України

21 жовтня 2025 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра, в складі:

головуючого судді - Кошлі А.О.,

за участі:

секретаря судового засідання Кахикало А.С.

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в м.Дніпро цивільнусправу запозовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення в розмірі 83167,57 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

28.05.2025 року Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (далі-позивач) звернулося до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 (відповідач-1), ОСОБА_2 (відповідач-2) про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення в розмірі 83167,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що між КП «Дніпроводоканал» та ОСОБА_1 встановилися фактичні відносини з приводу надання послуг, згідно рішення Дніпровської міської ради № 526 від 20.04.1995 про розподіл платні за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал», абоненту відкритий особовий рахунок. 01.12.2021 року КП «Дніпроводоканал» розмістив повідомлення про публічну пропозицію (оферту) у зв`язку з прийняттям ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» та керуючись нормами ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 633, 634 ЦК України позивач опублікував публічну пропозицію (оферту) про укладання Публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення для споживачів. Договір вважається укладеним якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному сайті КП «Дніпроводоканал» співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. На даний час від відповідачів не поступало жодної заяви про вибір моделі договірних відносин або відмови від надання централізованого водопостачання та водовідведення, тому останніх вважають користувачами вказаних послуг. Відповідно до наданого розрахунку сума заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_1 , якому відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 та станом на 28.02.2025 року складає 72688, 56 грн., заборгованість утворилась за період з 2008 по лютий 2025 року. Відповідно до довідки про склад сім`ї за місцем реєстрації відповідального квартиронаймача зареєстровані інші члени його сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тому відповідно до вимог ст.. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» просить солідарно стягнути з відповідачів 1, 2 заборгованість в розмірі 83167, 57 грн. (суму основного боргу за період з 2008 по лютий 2025 року 72688,56 грн., інфляційне збільшення суми боргу за період з 07.2018 по 01.2022 9280,96 грн., розмір 3% річних за період з 07.2018 по 01.2022 1198,05 грн.).

26.08.2025 року відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позов в якому зазначив, що договір з позивачем не укладав, факт надання послуг не заперечує, проти вони були надані в значно меншому обсязі ніж вказує позивач, також звертався до позивача з проханням роз`яснити розмір нарахувань та встановлення лічильника, проте його звернення проігноровано. Також вказано, що зроблено невірні розрахунки заборгованості, включено послугу гарячого водо постання та водовідведення, тоді як вказана система в будинку була демонтована в 2018 році. Окрім того, відповідачем-1 зроблено заяву про застосування строку позовної давності та наслідків його пропуску, так як надано розрахунок заборгованості з грудня 2008 року, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судовому засіданні підтримав свою позицію, просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення відповідача, встановлено наступне.

КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надає фізичній особі споживачу житлово-комунальні послуги, що полягають у водопостачанні і водовідведенні за його місцем проживання.

Відповідач не заперечує факт користування послугами водопостачання і водовідведення в квартирі, водночас з ним не укладено договір, визначені обсяги німим не підтверджені, лічильник не встановлено.

Як вказує позивач між ним та відповідачами встановилися фактичні відносини з приводу послуг водопостачання та водовідведення шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 , на ім`я ОСОБА_1 , кількість мешканців 3.

Згідно наданих розрахунків вказано про наявність заборгованості починаючи з 2008 року по лютий 2025 року, водночас в розрахунках за період з 2008 по 2018 року не вказано обсяги наданих послуг, зазначена лише сума нарахування. В розрахунках з 2018 по 2025 року вказано послуги ГВВ, ЦВП, ЦВП.

Оскільки в добровільному порядку заборгованість не сплачена, вона підлягає стягненню в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку відносинам які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зістаттею 9 Конституції Україниє складовою національного законодавства.

Згідно ч. 1ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідност. 10-13 ЦПК України- суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Стаття 89 ЦПК Українивстановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 95 ЦПК Українипередбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 68 ЖК України власник або наймач зобов`язаний вчасно вносити квартирну плату й плату за комунальні послуги.

Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно ч. 3 ст. 815 ЦК України наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги.

Згідно ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з вимогами абз. 1 ч. 1ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором .

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (абз. 2 ч. 1ст. 9 Закону №2189-VIII).

Відповідно до ст. 13, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з централізованого водопостачання та водовідведення віднесено до комунальних.

Відповідно до п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги.

Нарахування за надані послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення за вказаною адресою проводиться на підставі тарифів, встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг у відповідності до п 20 Правил № 630.

Згідно ч. 1ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» передбачено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до п. 11 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до умов встановлених фактичних відносин з приводу послуг водопостачання та водовідведення шляхом відкриття особового рахунку, рішення № 526 Дніпропетровської міської ради від 20 квітня 1995 року про розподіл платні за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради, абоненту відкрито особовий рахунок, споживач зобов`язаний вносити своєчасно і в повному розмірі плату за надані послуги по водопостачанню і водовідведенню.

Відповідно до державної програми забезпечення населення України послугами водопостачання та водовідведення Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради надає послуги водопостачання та водовідведення споживачам, які повинні оплачувати дані послуги щомісяця.

01 грудня 2021 року КП «Дніпроводоканал» на офіційному сайті розмістив повідомлення про публічну пропозицію (оферту) у зв`язку з прийняттям Закону України від 03 грудня 2020 року № 1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» та керуючись нормами ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 633, 634 Цивільного Кодексу України, Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради опублікував публічну пропозицію (оферту) про укладення ПУБЛІЧНОГО ІНДИВІДУАЛЬНОГО ДОГОВОРУ ПРИЄДНАННЯ про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (Договір) для споживачів - власників (співвласників, користувачів) житлових та нежитлових приміщень в багатоквартирному будинку, а також власників (користувачів) індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Договір вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на :с дійному сайті КП «Дніпроводоканал»https://vodokanal.dp.ua/співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуга, а власник (користувачів) індивідуального (садибного) житлового будинку не вчинив дій щодо відключення (відмови) від послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (за наявності).

Індивідуальні споживачі у багатоквартирних житлових будинках, власники (користувачі) індивідуальних (садибних) житлових будинків, які фактично користуються послугами з централізованого водопостачанні та/або централізованого водовідведення або звертаються до КП «Дніпроводоканал» для отримання вказаних послуг вважаються такими, що ознайомлені, погоджуються та приєднуються до умов Договору.

У зв`язку з тим, що даний Договір є договором приєднання, його умови не підлягають узгодженню зі стороною, що приєднується (споживачем). Договір розміщено на веб-сайті КП «Дніпроводоканал» у вільному доступі та у спосіб, що забезпечує ознайомлення зі змістом цього Договору кожної особи, що отримує та звертається до підприємства, для отримання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення.

Також, 01 березня 2022 року КП «Дніпроводоканал» на офіційному сайті розмістив Повідомлення про публічну пропозицію (оферту), у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови № 85 від 02 лютого 2022 року «Пре внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690».

Як вказує позивач, від відповідача не поступало жодної заяви про вибір моделі договірних відносин або відмови від надання централізованого водопостачання та водовідведення, тому вважаємо останніх такими, що є користувачами послуг.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно до ч. 1 ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Як вказано відповідачем водопостачання і водовідведення використовується без обліково, лічильник не встановлено, проте ним зроблено самостійно розрахунок фактичного споживання води, який долучено до справи, на рівні біля 3,9 куб.м на місяць.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма права і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інші особи, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно ст. 65 ЖК України особи, які вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням.

Суд приймає до уваги також і ті обставини, що лічильник в помешканні відповідача не знаходиться, договір на послуги водопостачання і водовідведення до житла відповідача відсутній, але особовий рахунок відкрито і плата за користування спожитим водопостачанням і водовідведенням відповідачем раніше була (останній раз в 2008), отже між сторонами склалися відповідні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім`ї власника квартири, які проживають з ним в квартирі, яка йому належить, користуються житловим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування даним приміщенням.

За таких обставин суд вважає, що позивач довів наявність надання послуги з водопостачання та водовідведення і утворення заборгованості за користування цією послугою за час її надання.

Щодо строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статей 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно ч.2,3 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно п.12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Закон України від 30.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п.12, набрав чинності 02.04.2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин.

Дію карантину, встановленого зазначеною постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020, № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 360 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 року №651, карантин скасовано.

Крім того, відповідно п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України уперіод дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З 24.02.2022 року в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24.02.2022 року (з наступними змінами).

Таким чином, з 02.04.2020 року строк позовної давності продовжився у зв`язку з карантином, а з 24.02.2022 року строк позовної давності зупинився у зв`язку звоєнним станом в Україні.

4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025№ 4434-IX. Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу редакціїЗакону України від 30 березня 2020 року № 540-IXперелічені всістатті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦКУкраїнищодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.

За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.

Тому позивачем не пропущено позовну давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за щомісячними платежами за період з квітня 2017 року.

Протягом зупиненого строку позовної давності відсутні відомості які б свідчили про визнання відповідачами заборгованості в частині здійснення її сплати, або направлення вимог з необхідністю здійснення оплати заборгованості.

Правовідносини виникли з 2008 року та охоплювали період коли строк позовної давності зупинявся, однак позивачем вказано про стягнення заборгованості за весь період, заперечень на заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не надано.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 14.06.2023 у справі №755/13805/16, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Якщо право чи інтерес не порушено, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Приймаючи до уваги вказане, суд вважає, що позивач пропустив строк позовної давності за вимогами які утворились за період 2008 року по квітень 2017 року, вказані обставини не було спростовані позивачем та не надано пояснень з цього приводу.

У зв`язку з цим позов в цій частині не підлягає задоволенню у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Щодо обґрунтованості розрахунку заборгованості за період з квітня 2017 по лютий 2025 року, судом встановлено, що за результатами перегляду сайт КП «Дніпроводоканал» в частині ПОВІДОМЛЕННЯ від 01.12.2021 про публічну пропозицію (оферту) вбчається, що в Переліку адресбагатоквартирних будинків та індивідуальних (садибних) житлових будинків, які приєднуються до публічного індивідуального договору про надання послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, відсутня адреса відповідачів: АДРЕСА_1 . Вказана адреса у вигляді зазначення будинку АДРЕСА_2 з`явилася лише після публікації повідомлення від 30.01.2024 року.

Окрім того, при запереченні відповідача проти задоволення позовних вимог суду слід здійснювати перевірку обґрунтованості заявленої заборгованості, підстави нарахування вартості послуг, складові її утворення, дати затвердження тарифів та норм споживання. Проте в матеріалах справи відсутня така інформація, зокрема наданий розрахунок містить інформацію про обслуг. Організацію ЖЄУ-19, проте позов не містить відомостей яке відношення має вказана організація як до позивача так і до відповідача. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, передбачає обов`язок сторін надавати всі наявні докази на підтвердження своїх вимог, та відсутність повноважень суду на збирання доказів. Також в розрахунку за період з 07.2018 по 02.2025 року особовий рахунок вказаний як 1-974600000045, в іншій частині як № НОМЕР_1 , тобто розбіжність в нумерації, також включено відомості про надання послуг гарячого водопостачання та водовідведення, тоді як відповідач вказує на відсутність вказаної системи.

Тому в цій частині позивачем не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про обґрунтованість здійсненних розрахунків заборгованості з надання послуг водопостачання та водовідведення, з наданням відомостей щодо їх обсягу, вартості, тощо. Тому позовні вимоги в цій частини не підлягають задоволенню з підстав їх недоведеності.

Підсумовуючи викладене відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенніпозовних вимогКомунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення в розмірі 83167,57 грн. відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 27.10.2025 року.

Суддя А.О. Кошля

27.10.2025