Рішення № 131261080, 23.10.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2025 року справа № 580/10589/25 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівські області від 12.09.2025 № 232730009651 про відмову у не переведенні на повну пенсію ОСОБА_1 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести та виплатити повну пенсію за віком ОСОБА_1 з дати звернення із заявою про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період з 18.07.1985 до 18.05.1990 згідно довідки № 3 від 18.05.1990 яка видана в/ч польова пошта НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 року щодо проведення з 10 квітня 2025 року індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11; 1,14; 1,197; 1,079; 1,115 та з 01 березня 2025 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що у зв`язку з досягненням пенсійного віку 60 років звернулась до органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід на повну пенсію, однак відповідач відмовив у такому переведенні.

Ухвалою від 24 вересня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

08.10.2025 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представниця відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивачці відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 18.05.1990 № 3, оскільки у ній не зазначено повністю ім`я та по батькові заявниці, а зазначено лише ініціали.

Щодо вимог про індексацію пенсії зазначила, що відповідач розглядав лише заяву ОСОБА_1 про проведення перерахунку набуття стажу до повної пенсії від 05.09.2025 № 15736.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

05.09.2025 позивачка звернулась до органів пенсійного фонду із заявою про набуття стажу до повної пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення від 12.09.2025 № 232730009651 про відмову позивачці в проведенні перерахунку, зазначивши, оскільки в довідці військової частини НОМЕР_1 від 18.05.1990 № 3 не зазначено повністю ім`я та по батькові заявниці, а зазначено лише ініціали. Згідно інших наданих документів стаж зараховано.

Рішення ГУ ПФУ у Львівській області про відмову у не переведенні на повну пенсію позивачка вважає протиправним, а тому звернулась в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. з ч. 3 ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення до стажу роботи зараховується також період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

Пунктом 13 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637) передбачено, що період проживання дружини військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками (додаток 4), виданими командирами (начальниками) військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, підприємств, установ і організацій, або довідками, що видаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки чи відповідним підрозділом розвідувального органу.

Суд встановив, що позивачка надала до органу Пенсійного фонду України довідку військової частини НОМЕР_1 від 18.05.1990 № 3, відповідно до якої ОСОБА_2 проходить військову службу у ВЧ ПП НОМЕР_1 у період з 18.07.1985 до 18.05.1990, разом з яким проживала дружина ОСОБА_1 , яка має спеціальність інженера-економіста та не працювала з 18.07.1985 до 18.05.1990 у зв`язку із неможливістю працевлаштування по цій спеціальності. Довідка скріплена підписом посадової особи Військової частини та її печаткою.

Суд врахував, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 від 02.04.1983 позивачка є дружиною ОСОБА_2 .

З урахуванням зазначених обставин суд доходить висновку, що позивачка має право на зарахування до її страхового стажу періоду з 18.07.1985 до 18.05.1990 проживання, як дружини військовослужбовця у місцевості, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю.

Суд встановив, що відповідач не зарахував вказаний період до страхового стажу позивачки з підстав не зазначення у довідці ім`я та по батькові заявниці повністю.

Під час надання оцінки вказаним підставам, суд зазначає, що певні недоліки щодо заповнення довідки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд зауважує, що позивачка не може бути позбавлена права на пенсійне забезпечення через неналежне заповнення відомостей у довідці службовою особою, оскільки така обставина не залежить від позивачки.

Крім того наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності та взаємозв`язку спростовують будь-які сумніви у належності довідки військової частини ПП НОМЕР_1 від 18.05.1990 № 3 саме позивачці.

Таким чином, період з 18.07.1985 до 18.05.1990 має бути зарахований до страхового стажу позивачки.

Суд врахував, що під час розгляду заяви позивачки відповідач обмежився виключно оцінкою довідки військової частини ПП НОМЕР_1 від 18.05.1990 № 3. Разом з тим, відповідач не встановив у спірному рішенні обсягу наявного у позивачки страхового стажу та не надав оцінки цій обставині у контексті наявності/відсутності у позивачки права на призначення пенсії за віком.

Суд врахував, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, що висловлені у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу спірного рішення на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, суд встановив, що вказане рішення є необґрунтованим, оскільки відповідач не визначив конкретних підстав його прийняття у рішенні не визначено обсягу наявного у позивачки страхового стажу та не надано оцінки цій обставині у контексті наявності/відсутності у позивачки права на призначення пенсії за віком.

Невмотивованість рішення суб`єкта владних повноважень є підставою для його скасування, у зв`язку із чим, для належного захисту прав позивачки суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.09.2025 № 232730009651.

Обираючи належний та ефективний спосіб відновлення порушеного права позивачки, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо призначення/перерахунку пенсії перевірка поданих позивачкою документів належить до повноважень органу Пенсійного фонду, який, однак, у спірних правовідносинах не перевірив достатність підстав для призначення позивачці пенсії за віком, у зв`язку із чим виконуючи завдання адміністративного судочинства, передбачене у ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що для належного судового захисту порушених прав позивачки слід зобов`язати відповідача (як орган, який прийняв протиправне рішення) зарахувати до страхового стажу позивачки період з 18.07.1985 до 18.05.1990 та повторно розглянути заяву позивачки від 05.09.2025 із доданими матеріалами та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.

Вимоги позивачки про зобов`язання відповідача здійснити індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, суд вважає передчасними, оскільки у заяві від 05.09.2025 позивачка не просила здійснити індексацію пенсії.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України Про судовий збір та не надала доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.09.2025 № 232730009651 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період з 18.07.1985 до 18.05.1990, повторно розглянути її заяву від 05.09.2025 із доданими матеріалами та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська обл., Львівський р-н, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 код ЄДРПОУ 13814885).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 23.10.2025.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК