Ухвала суду № 131255709, 14.10.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

757/61483/24-ц

2-зз-36/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову/

14 жовтня 2025 року

Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Єрмічової В. В.,

за участю секретаря судового засідання Римської Л. А.,

представника позивача адвоката Гаврилової І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гаврилової Ірини Анатоліївни про скасування заходів забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 2-8004/2010 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гаврилова І. А. подала клопотання про скасування заходів забезпечення позову шляхом зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва (суддя Волкова С. Я.) від 29.10.2010 у справі № 2-8004/2010. Клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.10.2010 у вказаній справі судом були вжито заходи забезпечення позову. Оскільки, квартира, на яку накладено арешт, станом на даний час не є власністю відповідача ОСОБА_2 , а реалізована на прилюдних торгах іншій особі з подальшою реєстрацією за останньою права власності, підстави для існування та дії заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у вигляді арешту на квартиру АДРЕСА_1 , наразі відсутні. Заходи забезпечення позову скасовані не були, у зв`язку з наведеним, позивач звернулася до суду з указаною заявою.

Представник позивача в судовому засіданні клопотання підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату та час повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши клопотання про скасування заходів забезпечення позову та додатки до нього, суд дійшов такого висновку.

Установлено, що Печерським районним судом м. Києва розглянуто справу № 2-8004/2010 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Під час розгляду справи № 2-8004/2010 ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.10.2010 задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка, на той час, належала відповідачу ОСОБА_2 .

Рішенням Печерського районного суду м. Києва в справі № 2-8004/2010 від 05.11.2010 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 084 966,24 грн та судові витрати в розмірі 1820 грн.

На виконання даного рішення Печерським районним судом м. Києва 30.03.2011 видано виконавчий лист.

Постановою головного державного виконавця Слободчика Д. Г. ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 04.07.2012 було відкрито виконавче провадження на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва в справі № 2-8004/2010 від 05.11.2010.

В порядку виконання рішення суду державним виконавцем накладено арешт на майно боржника відповідно до постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 05.02.2014.

В порядку реалізації арештованого майна боржника Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 07.11.2014 проведено електронні торги з продажу квартири АДРЕСА_1 , яка на той час належала боржнику ОСОБА_3 .

Указана квартира продана на прилюдних торгах Товариству з обмеженою відповідальністю «Кейнас» (код ЄДРПОУ 38716051).

Тобто, на даний час квартира, на яку накладався арешт в порядку забезпечення позову, реалізована в порядку виконання рішення суду та не належить відповідачу (боржнику) на праві власності. Власником є інша особа, це - ТОВ «Кейнас», що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.11.2024.

В матеріалах справи міститься постанова старшого державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві Мусієнко Д. В. про зняття арешту з майна від 10.12.2014, де зазначено: «…в ході примусового виконання рішення суду державним виконавцем накладено арешт на майно боржника відповідно до постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 05.02.2014 року. В порядку здійснення виконавчого провадження Дії "Інформаційний центр" МЮУ проведено електронні торги з реалізації нерухомого майна боржника, а саме кв. АДРЕСА_1 18.11.2014 на рахунок ДВС надійшли кошти у сумі 430 236 грн. від реалізації зазначеного майна. На підставі протоколу про проведення електронних торгів від 07.11.2014 № 9478 державним виконавцем видано відповідний акт.

Відповідно до абз. 2 п. 4 Розділу 8 Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 №656/5, не пізніше наступного робочого дня з дня затвердження акта про проведені електронні торги державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна.

Постановлено: Звільнити з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.02.2014 року № 33241755. наступне майно: кв. АДРЕСА_1 , що належить боржнику:

ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

1) Звільнити виключно вказане майно з-під арешту з моменту надходження постанови…»

Тобто, постановою державного виконавця з указаної квартири було знято арешт з подальшою реєстрацією права власності новим власником.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Як роз`яснив пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно з частинами 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Забезпечення позову за своєю суттю є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Забезпечувальні заходи скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Ураховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Питання, пов`язані із забезпеченням позову, зміною виду чи їх скасуванням вирішуються у порядку, передбаченому ЦПК України, і не можуть бути предметом розгляду в іншому провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 158 ЦПК України із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може звернутися виключно учасник справи. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.01.2020 в справі № 753/12741/17 (провадження № 61-15806св19), від 22.04.2020 в справі № 607/15533/17 (провадження № 61-43809св18), від 06.05.2020 в справі № 756/8156/18 (провадження № 61-48774св18), від 19.11.2020 в справі № 759/3883/17 (провадження № 61-21905св19), від 27.01.2021 в справі № 757/9023/18-ц (провадження № 61-14051св19), від 10.02.2021 в справі № 641/1271/19-ц (провадження № 61-5579св20), від 25.05.2023 в справі № 334/1250/22 (провадження № 61-12728св22).

Суд звертає увагу на те, що матеріали клопотання не містять даних про те, що:

- власник вищевказаного майна ТОВ «Кейнас» був залучений позивачем як заінтересована особа для розгляду клопотання;

- відсутні відомості, що власник майна повідомлений про наявність (розгляд) даного клопотання;

- інші особи намагаються вчиняти будь-які дії щодо належного йому на праві власності нерухомого майна, оскільки позивач ніколи не була і не є власником даного майна, тобто жодні її права не порушені, однак через 11 років у позивача виникла потреба в скасуванні заходів забезпечення позову.

Ураховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обґрунтованість звернення з даним клопотанням, тому правові підстави для задоволення клопотання відсутні.

Суд роз`яснює, що власник майна, який безпідставно не був залучений позивачем як заінтересована особа, не позбавлений права звернутися до суду з позовом про зняття арешту з майна.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала (ч. 4 ст. 158 ЦПК).

Керуючись статтями 158, 268, 352-356 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гаврилової Ірини Анатоліївни про скасування заходів забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Суддя Віта ЄРМІЧОВА