Ухвала суду № 131251731, 21.10.2025, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД М.ПОЛТАВИ

Справа №552/3957/19

Провадження № 2-п/552/46/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2025 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретаря судового засідання Цимбалюк І.О.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Полтави від 13 вересня 2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

До судунадійшла заявапредставника відповідача ОСОБА_2 про переглядзаочного рішенняКиївського районногосуду м.Полтави від13вересня 2019року.У заявізазначив,що улипні 2025року ОСОБА_2 дізналась проарешт власнихрахунків,відкритих вАТ КБ«ПриватБанк»,який накладений упорядку примусовоговиконання заочногорішення Київськогорайонного судум.Полтави від13вересня 2019року,яким стягнутосолідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користьАТ «КредіАгріколь Банк»заборгованість закредитним договором№ 9951/478145від 01.07.2008у розмірі46232,49(сорокшість тисячдвісті тридцятьдва долариСША сорокдев`ятьцентів (еквівалентно1210876,21грн (одинмільйон двістідесять тисячвісімсот сімдесятшість гривеньдвадцять однакопійка);стягнуто з ОСОБА_3 на користьАТ «КредіАгріколь Банк»витрати посправі урозмірі 9068грн 07коп (дев`ятьтисяч шістдесятвісім гривеньсім копійок);стягнуто з ОСОБА_4 на користьАТ «КредіАгріколь Банк»витрати посправі урозмірі 9068грн 07коп.Зі змістузаочного рішеннявбачається,що суддійшов висновку,що відповідач ОСОБА_4 була належнимчином повідомленапро деньта чассудового розгляду.Дійсно, ОСОБА_4 перебувала взареєстрованому шлюбііз ОСОБА_3 та підчас шлюбувиступила майновимпоручителем закредитним договором№ 9951/478145від 01.07.2008.Рішенням Київськогорайонного судум.Полтави від27.05.2014у справі№ 552/2241/14-цшлюб міжними розірвано.З матеріалівсправи вбачається,що місцемпроживання ОСОБА_4 зазначено: АДРЕСА_1 .Однак цейбудинок фізичноне існує,оскільки вінбув знесенийпри розбудовікварталу «ТОВСучасний дім»приблизно у2006році,хоча станомна 2008рік ОСОБА_4 залишалася тамзареєстрованою.З 24.07.2009офіційним зареєстрованиммісцем проживання ОСОБА_2 є: АДРЕСА_2 . Таким чином, ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена як про існування судового провадження, так і про день та час розгляду справи судом. Повний текст судового рішення, що направлявся судом, ОСОБА_2 отриманий не був, однак днем його отримання необхідно вважати день ознайомлення адвоката Галушко А.О. з матеріалами справи, тобто 22.07.2025. Дана заява про перегляд заочного рішення подається в межах 20-денного строку з дня ознайомлення адвоката з матеріалами справи.

З метою забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору № 9951/478145 укладеного між АТ «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 6651/478145. ПАТ «Креді Агріколь Банк», звертаючись до Київського районного суду м. Полтави у 2019 році з даним позовом всупереч вимогам ст. ст. 2, 3 ЦК України діяв недобросовісно та не повідомив суду обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. ПАТ «Креді Агріколь Банк» не повідомлено суду, що у 2015 році ПАТ «Креді Агріколь Банк» вже звертався до Київського районного суду м. Полтави із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по даному кредитному договору № 9951/478145 (справа № 552/6403/15). В межах даної справи ПАТ «Креді Агріколь Банк» було надано докази про те, що банк 03.08.2015 пред`являв як позичальнику - ОСОБА_3 , так і ОСОБА_4 , як поручителю, вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором. Такими діями ПАТ «Креді Агріколь Банк» змінив строк виконання основного зобов`язання. А тому враховуючи, діюче на той час законодавство, після спливу шестимісячного строку з дня пред`явлення вимоги про дострокове повернення боргу (03.08.2015), договір поруки з березня 2016 року припинив свою дію. Таким чином, відсутні жодні правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 , як з поручителя за кредитним договором № 9951/478145, заборгованості у даній справі.

Просив поновити строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Полтави від 13.09.2019 у справі № 552/3957/19, визнавши поважними причини пропуску строку. Скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 13.09.2019 у справі № 552/3957/19. Справу призначити до судового розгляду.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 заяву підтримав пославшись на викладені в ній обставини та просив задовольнити.

Інші сторони в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення не надходило.

За змістом ч.1 ст.287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Судом установлено,що заочнимрішенням Київськогорайонного судум.Полтави від13вересня 2019року по цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства « Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства « Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором №9951/478145 від 01.07.2008 року у розмірі 46232, 49 ( сорок шість тисяч двісті тридцять два долари США сорок дев`ять центів ( еквівалентно 1210876, 21 грн. ( один мільйон двісті десять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень двадцять одна копійка ).

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства « Креді Агріколь Банк» витрати по справі у розмірі 9068 грн. 07 коп. ( дев`ять тисяч шістдесят вісім гривень сім копійок).

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства « Креді Агріколь Банк» витрати по справі у розмірі 9068 грн. 07 коп. ( дев`ять тисяч шістдесят вісім гривень сім копійок).

При вирішенні заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 120, 122, 123, 124, 126 127 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Також, якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

Водночас ЄСПЛ, висновки якого належить застосовувати судам, вказав, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, параграфи 53, 55, від 06 грудня 2007 року).

Такі вимоги можуть установлюватися до категорії прийнятності апеляційної скарги як в аспекті змісту і форми апеляційної скарги чи строків її подачі, так і через призму дотримання відповідачем процедури перегляду заочного рішення, яку законодавець визначив як передумову перегляду справи апеляційним судом за апеляційною скаргою відповідача.

За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).

Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Відповідно до ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Як передбачає ч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідач у заяві про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення просить поновити строк на подання заяви, із врахуванням того, що копія заочного рішення не отримана нею засобами поштового листування, натомість її представник ознайомилась з матеріалаи справи та заочним рішенням 22 липня 2025 року.

За змістом заяви, відповідач ОСОБА_2 зазначає, що судові повістки про виклик в судове засідання та судове рішення направлялись за адресою АДРЕСА_1 . Однак цей будинок фізично не існує, оскільки він був знесений при розбудові кварталу «ТОВ Сучасний дім» приблизно у 2006 році, хоча станом на 2008 рік ОСОБА_4 залишалася там зареєстрованою. З 24.07.2009 офіційним зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 є: АДРЕСА_2 .

Проте, як вбачається з матеріалів справи, а саме позовної заяви, яка подана до суду 12 липня 2019 року, адреса місця проживання відповідачів зазначена АДРЕСА_1 .

Ця ж адреса була зазначена відповідачем ОСОБА_2 і у договорі поруки від 01 липня 2008 року ( а.с.18-19) , пункт 2.5 якого передбачає, що поручитель зобов`язується протягом п`яти робочих днів повідомляти Банк про зміну фактичного місця проживання або місця прописки (реєстрації) , зміну номерів контактних телефонів, прізвища та/або імені, а також інших обставин, що можуть вплинути на виконання його зобов`язань за цим Договором з наданням відповідних документів, що їх підтверджують.

Отже, враховуючи ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 у заяві про перегляд заочного рішення, особисто зазначає, що за адресою АДРЕСА_1 вона не проживала на час укладення договору поруки, приблизно у 2006 році будинок був знесений, тобто фактично не існував, про дані обставини остання банк не повідомила, не надала адресу фактичного місця проживання чи адресу для листування, а отже достеменно розуміла, що будь-яка кореспонденція на її ім`я, у тому числі і з судових органів нею не буде отримуватися.

Суду не надано доказів, що відповідач ОСОБА_2 зверталась до позивача АТ «Креді Агріколь Банк» з заявою, де повідомляла своє фактичне місце проживання чи реєстрації за іншою адресою, у тому числі за адресою АДРЕСА_2 .

Із матеріалів справи встановлено, що судом здійснювався запит на Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо встановлення місця реєстрації відповідача ОСОБА_2 . Відповідь, що надійшла до суду не містила відомостей щодо місця реєстрації останньої.

Таким чином, судова кореспонденція направлялась на адресу, яка була зазначена у позовній заяві, а саме АДРЕСА_1 та поверталась до суду без вручення з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення».

Також, на офіційному веб-порталі Київського районного суду м. Полтави в рубриці «Оголошення про виклики в судові засідання» розміщувалось повідомлення Кропмайер Ю.М. про розгляд цивільної справи № 552/3957/19 за позовом Акціонерного товариства « Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, що згідно ч.11 ст.128 ЦПК України є належним способом повідомлення відповідача зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження якого невідоме.

За приписами ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Так, судові повістки, скеровані відповідачу завчасно, повернуті до суду із приміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Крім того, згідно з ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Оскільки судом направлялись судові повістки за останнім відомим місцем реєстрації та проживання відповідача, до того ж повідомлення про виклик в судове засідання розміщувались на офіційному веб-порталі Київського районного суду м. Полтави в рубриці «Оголошення про виклики в судові засідання», а тому відповідач ОСОБА_2 вважається такою, що належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Суд наголошує, що за приписами ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Проте, пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення з урахуванням встановлених судом обставин жодним чином не обґрунтований.

Поняття поважності причин пропуску процесуального строку є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. При цьому, виходячи з системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом чи встановлений відповідно до нього судом строк.

При цьому, Велика Палата Верховного суду в своїй постанові від 09 листопада 2021 року у справі №214/5505/16, пр.№14-74цс21 дійшла висновку, згідно якого не у всіх випадках, коли до суду надійшли документи після спливу процесуального строку, ці документи слід залишати без розгляду. Якщо відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення поза межами встановлених частинами другою і третьою статті 284 ЦПК України строків, то це згідно з положеннями Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України не звільняє суд від обов`язку застосувати порядок, визначений у ст.287 ЦПК України, та постановити через пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення ухвалу про залишення цієї заяви без задоволення, якщо немає підстав для задоволення заяви про поновлення відповідного строку.

Згідно з ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалю: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Суд враховує, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

За приписами ч.4 ст.263 ЦПК України суд враховує правові висновки, здійснені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 9 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, пр. № 14-74цс21. Так, Велика Палата зауважила, що процесуальний закон не передбачає, що суд, розглянувши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення (зокрема на предмет того, чи є підстави у зв`язку з пропуском строку на її подання розглядати цю заяву по суті), може вчинити інші дії, ніж передбачені у частині третій статті 287 ЦПК України. Тому у випадку, якщо суд вважатиме неможливим поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, він має залишити її з цієї підстави без задоволення. Разом з цим, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).

Проте, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20, пр.№ 14-25цс24, наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку. Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

Тлумачення статей 286, 287 ЦПК України в сукупності із частиною першою статті 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Для застосування повноважень, передбачених у частині третій статті 287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з`явитися на судове засідання, а також подати відзив, у зв`язку із чим і було ухвалене заочне рішення. Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Зважаючи на посилання сторони відповідача, суд зазначає, що сторона відповідача із суб`єктивних причин самоусунулась від отримання судової кореспонденції , не надала суду поважних причин зволікання із зверненням до суду з даною завою починаючи з 2019 року , а тому приймаючи до уваги викладене та враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні заяви (клопотання) про поновлення процесуального строку та залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду.

Керуючись ст. 287 ЦПК України ,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку на подання до суду заяви про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі № 552/3957/19 за позовом Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі № 552/3957/19 за позовом Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без розгляду.

Заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 13 вересня 2019 року у цивільній справі № 552/3957/19 за позовом Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала суду в частині відмови у поновленні строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня її складення (п.10 ч.1 ст.353 ЦПК України).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 15-ти днів з дня її вручення.

Повний текст ухвали виготовлений 24 жовтня 2025 року.

Суддя Ж.В.Кузіна