Рішення № 131247269, 24.10.2025, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1707/25

Провадження №2-а/443/37/25

РІШЕННЯ

іменем України

24 жовтня 2025 року Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря Кушнір М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, інспектора відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Микитчина Ігоря Дмитровича про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, інспектора відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Микитчина Ігоря Дмитровича, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА №5679302 від 09.09.2025 про притягнення його адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі.

В обґрунтуванняпозовнихвимог покликаєтьсяна те,щооскаржуваноюпостановою йогобуло визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП за те, що керував автомобілем з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби. Однак, вважає оскаржувану постанову протиправною, оскільки не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фіксацію порушення, обставини, викладені у постанові є безпідставними і необґрунтованими, не доведені належними та допустимими доказами.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 06.10.2025відкрито провадження у справі та призначено до розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, згідно позовної заяви просить розглядати справу у його відсутності, просить позов задоволити.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Відповідно до вимог ч.3 ст. 205 КАС України неявка відповідача та представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши надані суду докази, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з постанови серії ЕНА №5679302 від 09.09.2025 (а.с.18), 09.09.2025 о 00:31 год. в с.Загурщина, ОСОБА_1 керував автомобілем марки CITROEN BERLINGO, н.з. НОМЕР_1 , з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п.31.4.3 «в». Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Диспозиція ч.1 ст.121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Згідно вимог п.31.4.3 «в» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів Українивід 10жовтня 2001року №1306 (далі ПДР), забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Відповідно доч.2ст.2КАС України, усправах щодооскарження рішень,дій чибездіяльності суб`єктіввладних повноваженьадміністративні судиперевіряють,чи прийняті(вчинені)вони,зокрема: обґрунтовано,тобто зурахуванням усіхобставин,що маютьзначення дляприйняття рішення(вчиненнядії); безсторонньо(неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно,зокрема здотриманням необхідногобалансу міжбудь-якиминесприятливими наслідкамидля прав,свобод таінтересів особиі цілями,на досягненняяких спрямованеце рішення(дія); зурахуванням праваособи научасть упроцесі прийняттярішення.

Згідно зст.9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність

Остаточна оцінка поведінки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дається в постанові по справі.

Постанова (рішення) по справі про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, при складанні якого необхідно враховувати встановлені законом вимоги до змісту і форми цього документа.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч.2 ст.283 КУпАП, постанова має містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

У цьому процесуальному документі необхідно обґрунтовувати і мотивувати юридичну оцінку обставин справи, вид і захід застосованого стягнення. Обґрунтованість постанови по справі пов`язана з повним, всебічним і об`єктивним дослідженням обставин справи, привальним застосуванням матеріально-правових і процесуально-правових норм. При цьому аргументація висновків має ґрунтуватися на даних, досліджених під час розгляду справ.

Висновок про наявність в діях (бездіяльності) особи складу адміністративного правопорушення може бути зроблено лише на підстави доказів, отриманих у встановленому законом порядку.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до принципу презумпції невинності обов`язок доказування лежить на органі (посадовій особі), що розглядає справи про адміністративне правопорушення.

Аналіз положень вказаних статейКУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП.

У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Натомість воскаржуваній постанові поліцейський обмежився лише описом скоєного, на його думку, правопорушення без належної мотивації оцінки обставин, без зазначення будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

До оскаржуваної постанови не додано жодних доказів, які поза розумним сумнівом доводять вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення, зокрема матеріалів відео або фотофіксації з яких можна було б зробити висновок про винуватість позивача, не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, та не представлено жодних інших доказів.

Крім того, у графі 7 «До постанови додаються» вказано «відео з боді камери 331».

Однак, відповідачем не подано відзиву на позов, а також не надано відео, про яке вказується у оскаржуваній постанові.

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим.

Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відтак, суд відхиляє дані зазначені у постанові, оскільки у такій не наведено жодних належних та достатніх доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем вказаного правопорушення, при винесенні такої повно і всебічно не були дослідженні усі обставини справи.

Згідно ч.2ст.77КАС України,в адміністративнихсправах пропротиправність рішень,дій чибездіяльності суб`єктавладних повноваженьобов`язок щододоказування правомірностісвого рішення,дії чибездіяльності покладаєтьсяна відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однак, відповідачем не подано до суду будь-яких належних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, тобто не доведено правомірність оскаржуваної постанови.

Більше того, зазначені постанови є саме предметом спору між сторонами та не можуть розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних у таких.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови та таку слід скасувати.

Вирішуючи питання розподілу між сторонами судових витрат по справі, суд враховує положення ч.1ст.139 КАС України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, і вважає необхідним відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати по справі в розмірі 605 гривень 60 копійок.

Керуючись ст.ст.77, 241-246, 286 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Скасувати постанову серії ЕНА №5679302 від 09.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП.

Справу пропритягнення ОСОБА_1 доадміністративної відповідальностіза ч.1ст.121КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок судових витрат на сплату судового збору.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десятиднівз дняйого проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя С.І. Сливка