Рішення № 131247019, 23.10.2025, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №439/1245/25

Провадження № 2/439/579/25

23 жовтня 2025 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі:

головуючого-судді: Петейчука Б.М.,

за участі: секретаря

судового засідання: Ковальчук Н.І.,

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалив таке рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернувся до Бродівського районного суду Львівської області зі позовними вимогами до відповідача: ОСОБА_1 , в яких просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором позики за № 268218312 від 04 березня 2024 року в розмірі 39 480 (тридцять дев`ять тисяч чотириста вісімдесят) гривень.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач зазначає, що 04 березня 2024 року між ОСОБА_1 , як боржником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» як кредитором було укладено договір позики за № 268218312, відповідно до якого боржник погодився з усіма його істотними умовами, зокрема й умови про порядок повернення, строк повернення та оплату за користування грошовими коштами, про що власноруч поставив електронний цифровий підпис, із урахуванням вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором позики кредитор виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися грошовими коштами на умовах, передбачених Договором та в межах обумовленого предмета договору. Проте відповідач, який зобов`язався повернути кредитні кошти, не надав своєчасно кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов`язанням.

Позивач мотивує, що взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 39 480 (тридцять дев`ять тисяч чотириста вісімдесят) гривень, з яких: 10 400 (десять тисяч чотириста) гривень заборгованості за тілом кредиту, 29 080 (двадцять дев`ять тисяч вісімдесят) гривень заборгованості за відсотками.

Позивач зазначає, що право грошової вимоги за договором позики за № 268218312 від 04 березня 2024 року за договором факторингу №28/1118-01 від 28.112018 року та додатковими договорами до нього перейшло від ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТзОВ «Таліон Плюс».

В свою чергу право грошової вимоги за договором позики за № 268218312 від 04 березня 2024 року за договором факторингу від 19.12.2024року №19/1224-01 та додаткового договору до нього від ТзОВ «Таліон Плюс» перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс».

Далі 04.06.2025 року право грошової вимоги за договором позики за № 268218312 від 04 березня 2024 року за договором факторингу №04/06/25-Ю від ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло до позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»

Відтак, позивач із метою належного та повного виконання зобов`язання просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором за № 268218312 від 04 березня 2024 року, та судові витрати по справі.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

10 липня 2025 року відкрито провадження у справі.

Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів, із моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, подати відзив на позовну заяву.

Позивач у судове засідання участь свого представника не забезпечив. Від представника позивача: Тараненка Артема Ігоровича надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд задовольнити останні. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від нього не надходило клопотань про відкладення розгляду справи та не подавався відзив.

Суд, зі згоди позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 Цивільного процесуального кодексу України.

За правилами норми частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами у справі встановлено, що 04 березня 2024 року між ОСОБА_1 , як боржником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», як кредитором було укладено договір кредитування за № 268218312 , відповідно до якого боржник погодився з усіма його істотними умовами, зокрема й умови про порядок повернення, строк повернення та оплату за користування грошовими коштами, про що власноруч поставив електронний цифровий підпис, із урахуванням вимог Закону України «Про електронну комерцію, що підтверджується наданою суду на дослідження копією договору від 04 березня 2024 року та паспортом до кредитного договору.

Право грошової вимоги за договором позики за номером: 268218312 від 04 березня 2024 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Таліон Плюс», що підтверджується договором факторингу від 19.12.2024 року №19/1224-01 та додатковими договорами до нього.

Право грошової вимоги за договором позики за номером: 268218312 від 04 березня 2024 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФК «Онлайн Фінанс»», що підтверджується договором факторингу за номером: 05/0820-01 від 05.08.2020 року.

Право грошової вимоги за договором позики за номером: 268218312 від 04 березня 2024 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», що підтверджується договором факторингу за номером: №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року; актом прийому-передачі Реєстру боржників від 04 вересня 2024 року; витягом з Реєстру боржників від 04 червня 2025 року.

Окрім цього, позивачем надано суду на дослідження розрахунки заборгованості за договором позики за номером: 268218312 від 04 березня 2024 року, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», ТзОВ «Таліон Плюс» та Тзов «Юніт Капітал».

Мотиви суду.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту.

За нормативними правилами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Виходячи зі змісту статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Разом із цим, нормою статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Нормою частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України акцентовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Імперативними приписами частини 2 статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Нормативними положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Разом із цим, кредитор надав позичальнику кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, у повному обсязі, що доведено матеріалами справи.

Як встановлено з матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 10400 (десять тисяч чотириста) гривень.

Як встановлено із наданих розрахунків заборгованості ТзОВ «Монівео швидка фінансова допомога» за договором позики за №268218312 від 04 березня 2024 року, ОСОБА_1 не виконувала тому заборгованість за тілом кредиту, в сумі 10 400 (десять тисяч чотириста) гривень.

Отже заборгованість ОСОБА_1 , перед кредитором за тілом кредиту, залишилась непогашеною в сумі 10 400 (десять тисяч чотириста) гривень.

Щодо нарахування процентів за користування грошовими коштами на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України.

Проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом». Тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).

Саме за таке благо: можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу, позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні (правомірні) очікування щодо належного його виконання. Зокрема позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору. Отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, себто та для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до вимог статті 1048 Цивільного кодексу України, поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, вочевидь, порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

У свою чергу, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору, в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін, співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17, зазначила, що в таких випадках також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 р. у справі № 202/4494/16-ц зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16, рішенні Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12.

Як вбачається зі змісту проаналізованого судом договором позики за номером: 268218312 від 04 березня 2024 року, договірні сторони між собою узгодили суму кредиту, яка відповідно до пункту 2.1 договору складає 10400 гривень, згідно пункту 3.1 строк кредитування складає 25 днів з можливістю продовження, нарахування процентів за користування грошовими коштами відповідно до пункту 8.3 договору, становить 2.5 процента від суми кредиту за день користування ним,.

Досліджуване судом зобов`язання не містить у собі умови щодо встановлення нарахування процентів як міри відповідальності позичальника у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, за досліджуваних обставин справи, нарахування відсотків повинно відбуватися на загальних підставах, визначених статтею 148 Цивільного кодексу України. Тобто під час визначеного договором строку кредитування чи до моменту пред`явлення до позичальника вимоги про повернення коштів за зобов`язанням.

Крім того, з наданих суду доказів, не вбачається, що боржнику ОСОБА_1 , у відповідності до «п. 3.2. кредитного договору, де зазначено що «Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.», тобто у відповідності до порядку ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України перед судом, не доведено, що відповідачу доводилось про пролонгацію строку кредитування, зокрема, доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів та інше.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до п. 3.3 кредитного договору № 268218312 від 04 березня 2024 року, загальні витрати за кредитом (проценти за користування) складають 6500 (шість тисяч п`ятсот) гривень.

Отже заборгованість ОСОБА_1 , перед кредитором за процентами, залишилась непогашеною в сумі 6500 (шість тисяч п`ятсот) гривень.

З матеріалів справи, судом встановлено, що право грошової вимоги за договором позики за № 268218312 від 04 березня 2024 року за договором факторингу №28/1118-01 від 28.112018 року та додатковими договорами до нього перейшло від ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТзОВ «Таліон Плюс».

В свою чергу право грошової вимоги за договором позики за № 268218312 від 04 березня 2024 року за договором факторингу від 19.12.2024 року №19/1224-01 та додаткового договору до нього від ТзОВ «Таліон Плюс» перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс».

Далі 04.06.2025 року право грошової вимоги за договором позики за № 268218312 від 04 березня 2024 року за договором факторингу №04/06/25-Ю від ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло до позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»

Тому саме, Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», є належним стягувачем за даним кредитним договором.

Отже загальна заборгованість відповідача - ОСОБА_1 , перед позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», за тілом кредиту та процентами за користування ним складає 16 900 (шістнадцять тисяч дев`ятсот) гривень.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Судом встановлено, що позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві)гривні 40 копійок (а.с. 1).

Нормою частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, ціна позову становила 39 480 (тридцять дев`ять тисяч чотириста вісімдесят) гривень, а позовні вимоги підлягають до задоволення частково, у розмірі 16 900 (шістнадцять тисяч дев`ятсот) гривень, що складає 42,81 відсотка від ціни позову, тому суд вважає, що з відповідача: ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені судові витрати за сплачений судовий збір за подання позовної заяви на рахунок позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», саме пропорційно до частини задоволених вимог, у сумі 1037 (одна тисяча тридцять сім) гривень 03 копійки.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Доказами у справі встановлено, що 05 червня 2025 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги за номером: № 05/06/25-01. Предметом договору визначено, що адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правничу (правову) допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити надані послуги з надання професійної правничої допомоги. Розмір гонорару адвоката за надання клієнту професійної правничої допомоги визначається сторонами у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання сторонами, що підтверджується наданою суду копією такого договору.

Винагорода адвокатаза наданняпослуг згідноцього договорувизначена сторонамизгідно зістаттею 30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» ізурахуванням складностісправи,зайнятості адвоката,економічної вигодидля Клієнтата йогогосподарської діяльності,а саме:шляхом встановленняфіксованої сумигонорару занадання послугпредставництва інтересівклієнта всуді урозмірі 7000(сімтисяч)гривень 00копійок.

Адвокатом:Тараненко АртемомІгоровичем наданоналежним чиномта уповному обсязіТовариству зобмеженою відповідальністю«Юніт Капітал»професійну правничудопомогу вцивільній справізапозовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини 1статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі: Закон за № 5076-VI) договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону за № 5076-VIвстановлено, що представництвом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону за № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістомстатті 137 Цивільного процесуального кодексу Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 3статті 141 Цивільного процесуального кодексу України,при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунківтощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналогічну правову позицію виклала Велика Палата Верховного Суду у судовому рішенні від 19 лютого 2020 року (єдиний унікальний номер справи: 755/9215/15-ц).

Суд, дослідивши надані суду докази витрат на професійну правничу допомогу, приходить до переконання, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Із доказів у справі, зокрема договору про надання правничої (правової)допомоги заномером:№ 05/06/25-01від 05червня 2025року вбачається, що сторони узгодили між собою регулювання ціни договору з фіксованою ставкою надання послуг у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Повно, всебічно встановивши обставини справи, здійснивши оцінку доказів з точки зору дійсності, допустимості, достатності та належності, виходячи із внутрішнього переконання, суд приходить до думки, що надані послуги професійної правничої допомоги представником позивача: адвокатом Тараненко Артемом Ігоровичем та витрати, які були понесені позивачем: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» за надання таких послуг, належать до судових витрат, які у своїй сукупності відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру, з урахуванням складності справи.

Суд вважає, що фактично понесені судові витрати відповідачем за надану професійну правничу допомогу у досліджуваній цивільній справі становлять: 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

За таких обставин, врахувавши розмір пропорційно задоволених позовних вимог, а саме: у розмірі 42,81 %, суд вважає, що доцільно відшкодувати позивачу: Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом досліджуваного цивільного провадження за рахунок відповідача: ОСОБА_1 у розмірі 2996 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 70 копійок.

На підставі статей 16, 526, 527, 530, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором позики за №268218312 від 04 березня 2024 року в розмірі 16 900 (шістнадцять тисяч дев`ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1037 (одна тисяча тридцять сім) гривень 03 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати напрофесійну правничудопомогу в розмірі 2 996(дві тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 70 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: м. Київ, вулиця Рогнідинська, 4а , офіс 10, код ЄДРПОУ: 432541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 який, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 .

Суддя Б.М.Петейчук