Рішення № 131246990, 17.10.2025, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/1885/20

Провадження № 2/439/2/25

17 жовтня 2025 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

в складі:

головуючого - судді Петейчук Б.М.

з участю секретаря

судового засідання Ковальчук Н.І.,

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Проскурня Т.В.,

відповідач 1 Видавництво «Просвіта»,

представник відповідача 1 Яцюк В.Ю.,

відповідач 2 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Видавництва «Просвіта», ОСОБА_2 , про захист честі, гідності, ділової репутації та визнання інформації недостовірною та зустрічними позовами Видавництва «Просвіта» до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, ухвалив таке рішення.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовними вимогами до відповідачів, у яких просить суд визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, викладену в публікаціях:

- «Пірати з Карибського моря, або Олеський завод мінеральної нафти», розміщеної в Інформаційному віснику Бродівського видавництва «Просвіта» «Брідська газета» №5, жовтень, 2020 р. наступного змісту:

1.?«... ініційована Белеєм при участі «керівника Львівської області» (звісно що у вишиванці) атака львівської податкової міліції на ТОВ «Бродиавтошляхсервіс» 24 лютого 2016 року проводилася під цілком надуманим приводом пошуку «незаконно виготовлених підакцизних товарів», зокрема солярки» (сторінка №1, абзац №1);

2.?«Але, бродівський жулік ОСОБА_3 , який спровокував рейдерський наскок прекрасно обізнаний з терміном «незаконно виготовлені нафтопродукти» (сторінка №1, абзац №5, речення №1);

3.?«Тепер він мер. Тому світитися у бізнесі не бажано, бо як пояснити народу, що мер українського міста має частку у розмірі 20% спільно з офшорною компанією з Белізу?» (сторінка №1, абзац №10, речення 6-7);

4.?«Що то за таємнича «фізична особа з 20% статутного капіталу», ім`я якої не вказано? Часом не третій брат ОСОБА_4 ?» (сторінка №1, абзац № 9, речення №№1,2);

5.?« ОСОБА_5 що цей досвід Гондурасу запозичив і ОСОБА_4 , бо в 2016 році особисто ходив ночами по бродівських барах, ресторанах і змушував їх закриватися, а допомагали йому у цій нелегкій справі бродівські поліцейські, які супроводжували мера з автоматами. У такий спосіб ОСОБА_6 , зловживаючи службовим становищем, усував конкурентів і тим самим створював умови аби клієнти йшли у родинний нічний клуб «Бродвей», якому єдиному у Бродах міськвиконком дозволив працювати і торгувати алкоголем не до 23-ї години, як усім, а до самого ранку» (сторінка №1, абзац №13, речення №№6-7);

6.?«...який розбив би в пух і прах цілком недолугі звинувачення міліцейських посланців, рейдера Белея...» (сторінка №3, абзац №4, речення №3);

- ? «Як нищили «Імперію» уривки з публікації у «Брідській газеті» № 2, 2016 р.» розміщеної в Інформаційному віснику Бродівського видавництва «Просвіта» «Брідська газета» №5, жовтень, 2020 р. наступного змісту:

1.?«Першим стало обмеження роботи усіх кафе, барів, ресторанів міста Броди 23 годиною вечора, за винятком «Бродвею» - сімейного закладу належного родині ОСОБА_1 . «Бродвей», єдиний у місті, отримав офіційний дозвіл від, очолюваного тим же самим ОСОБА_1 , міськвиконкому торгувати спиртним і працювати до третьої години ранку. Між іншим у цьому факті вбачаються порушення антимонопольного законодавства України, зловживання службовим станом з корисливою метою - здобуття неправомірних переваг для одного підприємства та ще й власного, родинного, тобто, яскраво виражених корупційних діянь.» (сторінка №4, абзац №3, речення №№1-3);

2.?«Контроль за тим аби заклади ресторанного типу закривалися рівно о 23-й годині особисто здійснював Бродівський міський голова А.А. Белей. Ті заклади, які виявили «непослух», зазнали усіляких перевірок.» (сторінка №4, абзац №5);

3.?"Міський голова не раз ходив вечорами в «Імперію» та особисто контролював, аби усі клієнти залишили заклад о 23-й! Разом із ОСОБА_1 приходили дужі хлопці, які називали себе «самообороною», часто мер навідувався і з нарядами міліції. Саме з допомогою міліції людям не давали доїсти вже замовлені страви і виганяли з приміщення!» (сторінка № 4, абзац № 6);

4.?«Я мер, а «Бродвеєм» керують мої діти» (сторінка №4, абзац №12, речення №2);

?

- « ОСОБА_7 », розміщеної в Інформаційному віснику Бродівського видавництва «Просвіта» «Брідська газета» №4, жовтень, 2020 р. наступного змісту:

1.?«Рейдер А.А. Белей. Фото знято під час позачергової сесії міськради, яка під керівництвом ОСОБА_8 приймала незаконне рейдерське рішення на підставі сфальсифікованих ним документів» (підпис під фотографією на сторінці №1);

2.?«Очевидно, що таке викликало у новоявленого мера міста ОСОБА_9 ОСОБА_3 якісь нехороші плани, він мабуть вирішив, що це майно погано лежить і накинув на нього своє зажерливе око. Незаконні дії та захланні апетити цієї особи спричинили майже п`ятирічну судову драму. Але перед тим як про неї розповісти зазначу, що впродовж 1996 - 2013 років між засновниками ЗАТ «Бродиавтошляхсервіс» не виникало жодних непорозумінь, а тим більше конфліктів і протистояння. Усе змінилося з появою на посаді мера міста Броди мало знаного «бізнесмена» А. А. Белея.» (сторінка №1, абзац №12, речення №№1-2);

3.?«...підготовлений паном Белеєм статут мав неприховано рейдерський характер.» (сторінка №1, абзац №13, речення №4);

4.?«Згідно проекту Белея директор ТОВ одним розчерком пера міг передати майно будь кому!» (сторінка №2, абзац №1, речення №3);

5.?«Саме тому ОСОБА_6 не бажав ділити між учасниками майновий комплекс і брати їх на облік у міській раді.» (сторінка №2, абзац № 1, речення № 7);

6.?«Після того як явно рейдерський проект нового статуту учасники відхилили ОСОБА_6 пробував «домовитись» з одним із учасників. Насамперед він прямо, двічі перший раз сам на сам, а другий прилюдно сказав головному редактору видавництва «Просвіта» ОСОБА_10 : «Що вам дати, аби ви звідси уступилися?». Тобто йшлося про банальну претензію ОСОБА_3 на частку видавництва.» (сторінка №2, абзац №2, речення №2-3);

7.?«Впродовж 2013-2014 років пан ОСОБА_3 не зміг протягнути у статут явно рейдерське положення але вже після виборів 2015 року, в повній згоді з новообраними керівниками району і області став готувати нові підступні плани по захопленню ТОВ «Бродиавтошляхсервіс». Окрім усього іншого справу вели до банального банкрутства підприємства та його ліквідації» (сторінка № 2, абзац №4);

8.?«У відповідь ОСОБА_6 впродовж 2015-2016 років 5 разів зривав загальні збори учасників, не приходив сам і не допускав участі у них представників міськради. Таке діялось з однією метою - збільшити борги підприємства та довести його до банкрутства» (сторінка №2, абзац №6);

9.?«Той факт, що за перевіркою автостоянки стоять Бродівський міський голова ОСОБА_6 і голова облради ОСОБА_11 не викликало жодного сумніву.» (сторінка № 2, абзац №13, речення №1);

10.?«... обідав у ресторані «Імпульс» з мером-рейдером Белеєм...» (сторінка № 2, абзац №15);

11.?«Усе свідчить, що рейдерство ОСОБА_3 щодо автостоянки здійснювалося під вищим владним прикриттям.» (сторінка №2, абзац № 16, речення № 1);

12.?«Звісно, що завадити цьому процесу та залучити обласну податкову міліцію на таке діло мер-рейдер не міг одноособово» (сторінка № 2, абзац № 16, речення №23);

13.?«Спроба рейдерського захоплення частки майна вирішувалася у районному, господарських та адміністративних судах. Але і там представники мера-рейдера Белея проявляли чудеса крутійства та окозамилювання.» (сторінка №23, абзац №г2);

14.?«Справи за позовами Бродівського видавництва «Просвіта» до Бродівського міського голови ОСОБА_8 і міськвиконкому, щодо рейдерського захоплення частки у розмірі 37 відсотків у майновому комплексі ТОВ «Бродиавтошляхсервіс» складаються із кількох томів документів.» (сторінка №23, абзац №23, речення №2І);

15.?«Охоплений неймовірною жагою захоплення чужої приватної власності та відчуваючи підтримку близького по духу львівського каліфа на годину у вишиванці, ОСОБА_6 вдався до небаченого у практиці господарського права в Україні - він особисто, без будь-якої участі двох інших учасників ТОВ «Бродиавтошляхсервіс» - Бродівської районної ради і видавництва «Просвіта» виключив їх із числа учасників цього господарського суб`єкта підприємництва! Більше того ОСОБА_6 домігся протизаконної державної реєстрації ТОВ із цілком іншими учасниками та іншим статутом! Все робилося у суворій таємниці й звісно ж без будь-яких погоджень і відома «Просвіта». Про таке там дізналися чисто випадково» (сторінка №3, абзац №4);

16.?«Так за один присід ОСОБА_3 єдиним розчерком пера у чисто рейдерський спосіб нахабно і брутально позбавив видавництво «Просвіта» майнової частки у розмірі 37%, що у грошовому вимірі складало 70466 грн. (в цінах 1996 року). Ось у такий неймовірно нахабний і незаконний спосіб ОСОБА_3 особисто виключив видавництво з числа учасників ТОВ «Бродиавтошляхсервіс». Підкреслюю! ОСОБА_3 вчинив це без згоди, участі та відома самого видавництва. Окрім цього, прикриваючи своє волаюче беззаконня, ОСОБА_3 протягнув через виконком і сесію міської ради ряд незаконних рішень. При цьому ОСОБА_6 скоїв цілу низку із кількох десятків порушень Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування», Цивільного і Господарського кодексів України чим грубо знехтував законними правами та інтересами видавництва «Просвіта»...» (сторінка№3, абзац №6);

17.?«... У той же час інтереси ОСОБА_8 у судах захищали аж три юристи: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , але що вони витворяли!» (сторінка № 3, абзац №7, речення №3);

18.?«... захисники Белея...» (сторінка №3, абзац №8, речення №4);

19.?«... представників Белея...» (сторінка №3, абзац №9, речення №1);

20.?«... незаконно створеного мером-рейдером Белеєм нового підприємства на майновій частині видавництва.» (сторінка №3, абзац №12, речення №4);

21.?«... адвокатів Белея...» (сторінка№3, абзац №13, речення №1);

22.?«Так закінчився «футбол» між господарським і адміністративним розглядом справи мера-рейдера Белея.» (сторінка №3, абзац №17, речення №4);

23.?«...адвокати Белея...» (сторінка №3, абзац №18, речення №2);

24.?«Тим самим господарські суди усіх рівнів визнали неправомірність і незаконність особистих діянь Бродівського міського голови ОСОБА_8 та ініційованих і протягнутих ним рішень виконкому й самої Бродівської міської ради щодо видавництва «Просвіта». Рішення судів дають юридичну підставу кваліфікувати ОСОБА_8 не лише як правового невігласа і нікчемного профана, брутального порушника Конституції України та законів України, а й цинічного, нахабного та підступного зловмисника; вони цілком і повністю дозволяють оцінити його злісні діяння як незаконні, аморальні та рейдерські, а його самого назвати злочинцем і рейдером на посаді мера.» (сторінка №3, абзац № 26, речення №2-3);

25.?«Рішення господарських і адміністративних судів засвідчили протиправність дій Бродівського міського голови, вони підтвердили прямі й неодноразові звинувачення ОСОБА_8 видавництвом «Просвіта» у порушеннях ним Конституції України, законів України, Цивільного і Господарського кодексів України та присяги посадовця.» (сторінка №4, абзац №27, речення №1);

26.?«Тобто ОСОБА_3 своїми рейдерськими діями, бездарністю та безглуздям добряче «завантажив» господарські, районні, адміністративні, апеляційні, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України та Верховний Суди» (сторінка №4, абзац №3);

27.?«... адвокати Белея...» (сторінка №4, абзац №4, речення №3);

28.?«Внаслідок протиправної діяльності мера-рейдера Белея, створене в 1996 році підприємство ТОВ «Бродиавтотехсервіс», в 2016 році перестало діяти та існувати, 7 його працівників втратили роботу, троє з них - за два-три роки до виходу на пенсію.» (сторінка №4, абзац №8, речення №1);

29.?«У 2015 році, тобто до рейдерської атаки Белея...» (сторінка №4, абзац №11, речення №2);

30.?«На рейдерські авантюри Белея з міського бюджету з липня до грудня 2016 року витрачено 350113 (триста п`ятдесят тисяч сто тринадцять) гривень. Ці шалені кошти пішли на утримання незаконно створеного з ініціативи Белея на майновій частці видавництва «Просвіта» КП «Бродиавтошляхсервіс» (сторінка №4, абзац №12, речення №1);

31.?«...незаконно створеного Белеєм КП «Бродиавтошляхсервіс»...» (сторінка №4, абзац №12, речення №3);

32.?«Виникає резонне запитання: «Навіщо мер-рейдер незаконно ліквідував ТОВ «Бродиавтошляхсервіс», яке в рік сплачувало до 80000 грн податку?» (сторінка №4, абзац №13, речення № 1);

33.?«Програвши з тріском усі господарські та адміністративні суди, у 2017 році ОСОБА_3 ліквідував своє незаконно створене на чужому майні дітище під лукавою назвою КП «Бродиавтошляхсервіс», відімкнув електропостачання і покинув майновий комплекс автостоянки на Старих Бродах напризволяще.» (сторінка №4, абзац №15, речення №1);

34.?«Внаслідок рейдерської атаки Белея кримінальні покарання отримали троє осіб.» (сторінка №4, абзац №16, речення №1);

35.?«Підсумовуючи можна сказати: якби не Белей, то не було б розгрому автостоянки та кримінальних судимостей аж трьох брідщан та інших невтішних наслідків» (сторінка №4, абзац №19);

36.?«Рейдером на посаді мера...» (сторінка №4, абзац №21);

37.?«До наслідків рейдерства Белея слід віднести і чималі затрати держави України на спровоковані його беззаконням суди» (сторінка №4, абзац №22);

38.?«...позови і скарги на дії спровоковані Белеєм розглядали десятки суддів. ... І все через рейдерські протиправні діяння однієї вкрай непорядної та безсоромної особи.» (сторінка №4, абзац №23 речення №2, речення №5);

39.?«У вражаючій історії ТОВ «Бродиавтотехсервіс» А. Белей дуже яскраво засвітив власне глибоко приховане дуже брудне нутро та свою справжню суть. Насамперед він проявив себе вкрай нахабною й цинічною особою без совісті, сорому та будь-яких моральних обмежень, типом, який не зупиняється ні перед чим і цілком свідомо та продумано коїть Зло. З усього видно, що ОСОБА_6 не тільки не соромиться людей, а й не боїться ОСОБА_15 . Як назвати таку особу? Бандитом на посаді мера? Брехуном, циніком, нахабою, негідником, мерзотником? Мабуть що він поєднує в собі усі ці якості.» (сторінка №4, абзац №26).

Також, ОСОБА_1 у своїх позовних вимогах просить суд зобов`язати ОСОБА_2 та Видавництво «Просвіта» припинити поширення недостовірної інформації проти ОСОБА_1 , шляхом вилучення за власний рахунок цих публікацій з накладу та припинення подальшого їх тиражування.

Також, просить суд зобов`язати ОСОБА_2 та Видавництво «Просвіта» спростувати поширену ними інформацію, що викладена у зазначених публікаціях, у той спосіб, у який така інформація була поширена, а саме шляхом публікації в найближчому після набрання рішенням у цій справі законної сили Інформаційному віснику Бродівського видавництва «Просвіта» «Брідська газета» резолютивної частини рішення суду у цій справі.

Також, просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 Видавництва «Просвіта» в свою користь завдану моральну шкоду у розмірі 10000гривень.

ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 із зустрічним позовом про стягнення моральної та матеріальної шкоди, у якому просить суд стягнути із ОСОБА_1 в свою користь 50430 гривень прямих майнових втрат, а також 50 000 гривень моральної шкоди.

Видавництво «Просвіта» звернулося до ОСОБА_1 із зустрічним позовом про стягнення моральної шкоди, у якому просить суд стягнути із ОСОБА_1 в свою користь 100 000 гривень моральної шкоди.

Стислий виклад позиції позивача ОСОБА_1 .

У трьох публікаціях, які були розміщені у Інформаційному віснику Бродівського видавництва «Просвіта» «Брідська газета», а саме: публікація під назвою «Пірати з Карибського моря, або Олеський завод мінеральної нафти» (Інформаційний вісник Бродівського видавництва «Просвіта» «Брідська газета» №5, жовтень 2020р.), публікація під назвою «Як нищили імперію» (Інформаційний вісник Бродівського видавництва «Просвіта» «Брідська газета» №2, 2016р.), публікація під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Інформаційний вісник Бродівського видавництва «Просвіта» «Брідська газета» №4, жовтень 2020р.), міститься інформація негативного характеру про ОСОБА_1 , яка є недостовірною і такою, що порушує його особисте немайнове право на повагу та недоторканість честі, гідності та ділової репутації. У зазначених публікаціях, автори фактично звинувачують ОСОБА_1 у порушенні закону та вчиненні кримінального злочину, що завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації. Такими діями відповідачі спричинили моральну шкоду. Позивач стверджує, що поширення недостовірної інформації щодо ОСОБА_1 журналістом ОСОБА_2 та Видавництвом «Просвіта» було умисним, а тому із відповідачів може бути стягнута моральна шкода.

Стислий виклад позиції відповідача ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав. Зазначає, що він був автором двох публікацій, а саме: «Пірати з Карибського моря, або ОСОБА_16 завод мінеральної нафти» та «Рейдер знову прагне до корита». У першій публікації він описував подію 2014 року, коли на території ОСОБА_16 заводу мінеральних вод виявили несанкціоновану врізку у державний нафтопровід «Дружба». Автор публікації вважав таку подію резонансною та такою, що потребує висвітлення в пресі та донесення інформації до відома громади. У своїй публікації автор висвітлив, кому належить ПАТ «Олеський завод мінеральних вод», та припустив, що одним із співвласників міг бути ОСОБА_1 . Також, автор зазначав, що його твердження про те , що ОСОБА_1 має стосунок до бізнесу своїх двох братів, зокрема Готелю «Європа», що у м. Броди, ґрунтується на особистій розмові із ОСОБА_1 приблизно у 2008 чи 2009році, коли він особисто був у приміщенні готелю, в якому ОСОБА_1 йому представився як господар готелю, і він його саме так і сприймав, оскільки саме ОСОБА_1 показував йому кімнати у цьому готелі. Окрім того, як автору стало відомо пізніше саме ОСОБА_1 був поручителем за кредитом, який отримав ПАТ «Олеський завод мінеральних вод», а тому його припущення, що ОСОБА_6 мав стосунок до цього заводу, не позбавлене підґрунтя.

Також, у цій публікації він називає ОСОБА_1 рейдером, оскільки вважає його таким, з огляду на його діяльність на посаді міського голови (мера). А тому, це є його оціночне судження про діяльність посадової особи представника влади.

Статтю «Як нищили «Імперію» написав журналіст ОСОБА_17 . Однак, він знає, що ОСОБА_18 у своїй публікації опирався на відомості здобуті в результаті інтерв`ювання осіб, які були очевидцями подій, описаних у його публікації. Враховуючи, що стаття була опублікована у 2016 році, а ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду у 2021 році, вважає, що ОСОБА_1 звернувся до суду із пропуском строку позовної давності. Хоча ОСОБА_19 і не був автором публікації «Як нищили «Імперію», однак йому відомо, що до розважального закладу «Бродвей», про який згадується у цій публікації, мала стосунок родина ОСОБА_1 .

У публікації «Рейдер знову прагне до корита», автор описує події довкола ЗАТ «Бродиавтошляхсервіс», засновниками якого були видавництво «Просвіта», відділ комунального майна Бродівської районної ради та виконком Бродівської міської ради, та його наступне перетворення у ТОВ «Бродиавтошляхсервіс», та вихід зі складу його учасників видавництва «Просвіта». Автор описує події щодо зміни в статут товариства, щодо зборів учасників товариства та обставин складення протоколу зборів учасників товариства від 01.03.2016, судові провадження та рішення судів, якими встановлено вихід за межі своїх повноважень виконавчого комітету Бродівської міської ради при прийнятті рішення про припинення товариства. Автор був очевидцем усіх цих події, і звинувачує саме ОСОБА_1 , як міського голову та очільника виконавчого комітету Бродівської міської ради у порушенні закону та називає його «рейдером», оскільки вважає, що його діяльність була спрямована на захоплення майна ТОВ «Бродиавтошляхсервіс». Позивач вважає, що його твердження ґрунтуються на відповідних доказах, зокрема, документах, на яких міститься підпис ОСОБА_1 , рішеннях судів, показах очевидців, тощо. А тому, у нього були усі підстави вважати, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді міського голови порушував закон. А тому він і дав свою суб`єктивну оцінку особі ОСОБА_1 та йод діяльності.

Стислий виклад позиції відповідача видавництва «Просвіта».

Відповідач видавництво «Просвіта» позовні вимоги ОСОБА_1 не визнало. Представник відповідача зазначив, що у трьох зазначених публікаціях мітиться гостра критика Бродівського міського голови ОСОБА_1 , у формі оціночних суджень, які не підлягають спростуванню і не є предметом судового захисту. Враховуючи, що ОСОБА_1 є міським головою, тобто публічною особою, тому межа допустимої критики його, як публічної особи, є значно вищою, ніж окремої пересічної особи.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

11.01.2021 відкрито провадження у справі.

11 лютого 2021 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов зустрічний позов до позивача ОСОБА_1 .

05 травня 2021 року від відповідача Видавництва «Просвіта» надійшов зустрічний позов до позивача ОСОБА_1 .

31 травня 2021 року постановлено ухвалу про відведення від участі у справі судді Бородійчук О.І. та передано справу іншому складу суду в порядку, визначеному ст. 33 ЦПК України.

31 травня 2021 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду в складі головуючого судді Петейчука Б. М. та справу за вищевказаним позовом передано на розгляд такому складу суду.

01.06.2025 суддею Петейчуком Б.М. постановлено ухвалу про прийняття справи до свого провадження, відкриття провадження призначення підготовчого засідання.

21.07.2021ухвалою судупозовні вимогиза зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних витрат і моральної шкоди об`єднано в одне провадженні із первісним позовом ОСОБА_1 до Видавництва «Просвіта», ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та визнання інформації недостовірною. Також, постановлено ухвалупро об`єднанняпозовних вимогза зустрічним позовом видавництва «Просвіта» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних витрат і моральної шкоди в одне провадженні із первісним позовом ОСОБА_1 до Видавництва «Просвіта», ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та визнання інформації недостовірною.

21.07.2025 постановлено ухвалу про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_20 про захист честі, гідності, ділової репутації та визнання інформації недостовірною.

17.09.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляд по суті.

В судовому засіданні під час судового розгляду справи по суті представник позивача адвокат Проскурня Т.В. позовні вимоги підтримала та дала покази аналогічні викладеним у позовній заяві. Зазначила, що усі «факти протиправної поведінки ОСОБА_1 », які викладені відповідачами у спірних публікаціях, ґрунтувалися на чутках, нічим не підтвердженої інформації від третіх осіб та особистих неприязних відношення ОСОБА_2 та інших осіб до ОСОБА_1 . Жодних доказів того, що ОСОБА_1 було вчинено кримінальне правопорушення чи інші неправомірні дії, у яких звинувачується ОСОБА_1 у спірних публікаціях, відповідачами суду не було надано. У своїх публікаціях ОСОБА_2 висловлював твердження про конкретні факти, які не можуть вважтися оціночними судженнями, про що, зокрема, зазначила у своєму висновку №112/20 експерт Л.В. Фраймович. А тому, просить суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі. У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_2 та видавництва «Просвіта» до ОСОБА_1 просить відмовити, у зв`язку із їхньої безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_21 не визнав та просить суд у задоволенні таких відмовити. Відповідач ОСОБА_2 , який окрім пояснень, які він дав в статусі позивача, був за його клопотання та за його згодою допитаний судом в статусі свідка.

Як свідок, ОСОБА_2 дав суду такі покази.

Так, ОСОБА_2 суду пояснив, що причиною усіх трьох публікацій було необхідність донесення до народу тих подій, які відбуваються у громаді. На його думку, висвітлені події у цих публікаціях становили значний суспільний інтерес. До ОСОБА_1 , він не має ніякої особистої неприязні. Жодних особистих конфліктів у нього зі ним не було. У 1995 році було створено ЗАТ «Бродиавтошляхсервіс». Засновниками товариства були видавництво «Просвіта», відділ комунального майна Бродівської районної ради та виконком Бродівської міської ради. Бродівський міський голова Белей А.А., який очолював виконавчий комітет Бродівської міської ради, захотів виключити видавництво «Просвіта» з числа учасників товариства. З цією метою почалось доведення товариства до банкрутства. ЗАТ «Бродиавтошляхсервіс» було перетворене у ТзОВ «Бродиавтошляхсервіс». Юрист міської ради за дорученням міського голови підготував проєкт зміненого статуту товариства, у якому було понад 40 видів діяльності, а також інші положення, які викликали гості суперечки між учасниками товариства. Пізніше, видавництво «Просвіта» висловило свій намір про вихід з числа учасників товариства. Саме А. Белей підписав Проткол №1 зборів засновника ТзОВ «Бродиавтошляхсервіс» від 01 березня 2016р., і це було з його боку порушенням, оскільки він склав його одноособово, без проведення зборів. Це було предметом судового розгляду у господарських судах, які підтвердили протиправність такого протоколу і саме такі дії ОСОБА_8 були предметом публікацій у «Брідській газеті» у 2016 році.

Саме тому, у публікації « ОСОБА_22 знову прагне до корита» він називав такі дії міського голови ОСОБА_1 рейдерськими, оскільки вважав їх такими, що були вчинені всупереч закону, та спрямовані на усунення видавництва «Просвіта» з числа учасників і мали на меті захоплення майна товариства. Крім цього, ОСОБА_1 особисто питав у ОСОБА_2 : «Що Вам дати, щоб Ви звідси вступилися», маючи на увазі частку видавництва «Просвіта» в статутному капіталі ТОВ «Бродиавтошляхсервіс». І це, на думку ОСОБА_2 , також доводить, що ОСОБА_1 прагнув усунути видавництво «Просвіта» з числа учасників ТОВ «Бродиавтошляхсервіс».

Також, ОСОБА_2 зазначив, що називаючи ОСОБА_1 у своїх публікаціях «жуліком», він мав на увазі «дрібного порушника», «особу, яка прагне заволодіти чужим», саме у такому значенні він вжив це слово, і це його особиста оцінка діяльності ОСОБА_8 .

Також, ОСОБА_2 зазначив, що він ніколи не стверджував, що ОСОБА_1 був співвласником ПАТ «Олеський завод мінеральних вод», він у своїй публікації лише припустив, що ним може бути ОСОБА_1 , оскільки двоє інших співвласників є його братами. Висловлене ним припущення не може вважтися твердженням про факти.

Також, ОСОБА_2 зазначив,що ОСОБА_1 хоч іне бувспіввласником ПАТ«Олеський заводмінеральних вод»,але таки маввідношення донього,оскільки виступавпоручителем закредитним договоромцього товариства.Тому,у авторапублікацій буливсі підставипов`язувати ОСОБА_1 із ПАТ «Олеський завод мінеральних вод».

Представник відповідача видавництва«Просвіта» ЯцюкВ.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що частина спірних фрагментів публікацій, які є предметом судового розгляду, не може бути спростована, оскільки містить твердження щодо загальновідомих обставин, як-от: «Тепер він мер», «Я- мер», ще частина фрагментів є оціночними судженнями, які неможливо перевірити їх на достовірність, а тому такі не можуть бути спростованими, такі, як: «…захисники Белея…», «Часом не третій брат ОСОБА_4 ?» тощо. Також, зазначив, що частина спірних фрагментів не порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 , оскільки не може принижувати честь, гідність і ділову репутацію останнього. Такими фрагментами є: « Міський голова не раз вечорами ходив в «Імперію» та особисто контролював, аби усі клієнти залишили заклад о 23-й!», тощо. Такі висловлювання, навіть якщо вони є недостовірними, не можуть ганьбити честь, гідність ділову репутацію ОСОБА_1 , оскільки в цьому випадку він виконував свої посадові обов`язки контроль за дотриманням режиму роботи закладів громадського харчування. Також, зазначив, що вживання автором у публікації висловлювання «рейдер», якими він характеризував ОСОБА_1 є оціночними судженнями, і аж ніяк не звинуваченнями у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Слово «рейдер» не використовується як термін у юридичній мові, також він не зустрічається у правових актах. Тому, звинувачення ОСОБА_1 у рейдерстві не є тотожним звинуваченню у вчиненні злочину, оскільки в українському законодавстві відсутнє поняття «рейдерства» і його кваліфікуючих ознак. Також зазначив, що відповідно до ст. 31 Закону України «Про інформацію», моральна шкода не може бути стягнута у справі за позовом суб`єкта владним повноважень, такі суб`єкти вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Крім того, видавництво «Просвіта» просить суд застосувати позовну давність до вимог, що стосуються спростуванню інформації, викладеної у публікації «Як нищили «Імперію», оскільки така публікація була у 2016 році, тобто більше п`яти років до моменту звернення ОСОБА_1 до суду із позовом. Про таку публікацію ОСОБА_1 знав ще у 2016 році.

Застосовані норми права та висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно дост.34Конституції України,кожному гарантуєтьсяправо насвободу думкиі слова,на вільневираження своїхпоглядів іпереконань. Коженмає правовільно збирати,зберігати,використовувати іпоширювати інформаціюусно,письмово абов іншийспосіб -на свійвибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Аналіз зазначеного національного законодавства та ст.10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежить від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

Відповідно доп.3ч.1ст.42Закону України«Про друкованізасоби масовоїінформації (персу)в Україні»,редакція,журналіст ненесуть відповідальностіза публікаціювідомостей,які невідповідають дійсності,принижують честьі гідністьгромадян іорганізацій,порушують праваі законніінтереси громадянабо являютьсобою зловживаннясвободою діяльностідрукованих засобівмасової інформаціїі правамижурналіста,якщо вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб`єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім`ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

За правилами статтей. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Відповідно дост. 201 ЦК Україниособистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

За змістомст. 297 ЦК Україникожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про інформацію" (від 02.10.1992 №2657-12) оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ( від 02.10.1992 №2657-12) якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Відповідно до ст. 31 Закону України"Проінформацію",у разіякщо порушеннямправа насвободу інформаціїособі завданоматеріальної чиморальної шкоди,вона маєправо наїї відшкодуванняза рішеннямсуду. Суб`єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді.

При ухваленні рішення у цій справі, суд враховує положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Право на недоторканість ділової репутації та честі і гідності публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена "з явним злим умислом", тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Перш за все, на що суд звернув увагу у цій справі, це те, що позивач по справі є публічною особою Бродівським міським головою з 2010 року. Обираючи свою посаду та погоджуючись бути Бродівським міським головою, ОСОБА_1 залишив себе відкритим для суворої критики і пильного нагляду; це той тягар, який публічна особа має прийняти в демократичному суспільстві. Крім того, межа допустимої критики щодо публічної особи, яка виступає у своїй публічній якості, є ширшою ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо відкриває кожне своє слово та вчинок для ретельної уваги журналістів та всього суспільства і тому має виявляти більшу терпимість.

Разом з тим, суд переконаний, що необхідно забезпечувати справедливу рівновагу при застосуванні конституційних прав на захист гідності і честі, з одного боку, та свободи слова з іншого.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини, який застосував положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах "Нікула проти Фінляндії", "Яновський проти Польщі" та інших.

Правильність думки чи оцінки тієї чи іншої особи може бути предметом думки, оцінки інших осіб, і на переконання суду вони можуть оспорюватись у порядку полеміки, у тому числі й в друкованому засобі, по радіо чи в телепередачі або іншим адекватним способом, що мало би наслідком позасудове врегулювання такого спору та зняття існуючої напруги в суспільстві.

Свобода вираження поглядів є однією з основоположних засад демократичного суспільства та однією з базових умов його прогресу в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства». Як встановлено у статті 10 Конвенції, ця свобода підлягає обмеженням, які ... однак повинні чітко тлумачитися, а необхідність будь-якого обмеження повинна бути переконливо встановлена ... (див. пункт 40 рішення Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 15 вересня 2022 року у справі «Анатолій Єременко проти України»).

ЄСПЛ послідовно наголошував, що засоби масової інформації відіграють важливу роль у демократичному суспільстві. Хоча засоби масової інформації не мають переступати певні межі, зокрема щодо захисту репутації та прав інших, тим не менш, їхній обов`язок полягає у поширенні - у спосіб, сумісний з їхніми зобов`язаннями та відповідальністю - інформації та ідей щодо усіх питань, які становлять суспільний інтерес, у тому числі пов`язаних з правосуддям. Засоби масової інформації не лише мають завдання поширювати таку інформацію та ідеї, громадськість також має право отримувати їх. Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висловлених ідей та інформації, але й форму, в якій вони поширені. Свобода журналістів також охоплює можливе використання певного перебільшення або, навіть, провокації (див. пункт 39 рішення ЄСПЛ від 06 травня 2003 року у справі «Перна проти Італії»).

Зпояснень сторін та доказів по справі, досліджених в судовому засіданні, судом встановлено, що інформація, яку позивач просить визнати недостовірноюстосується позивача, була поширена шляхом трьох публікацій, розміщених друкованому виданні - Інформаційному віснику Бродівського видавництва «Просвіта» «Брідська газета», а саме: публікація під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (Інформаційний вісник Бродівського видавництва «Просвіта» «Брідська газета» №5, жовтень 2020р.), публікація під назвою «Як нищили «Імперію» (Інформаційний вісник Бродівського видавництва «Просвіта» «Брідська газета» №2, 2016р.), публікація під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Інформаційний вісник Бродівського видавництва «Просвіта» «Брідська газета» №4, жовтень 2020р.). Авторами двох публікацій, а саме: «Пірати з Карибського моря, або ОСОБА_16 завод мінеральної нафти» та « ІНФОРМАЦІЯ_1 », був журналіст ОСОБА_2 , а автором публікації «Як нищили «Імперію» був журналіст ОСОБА_17 .

Як встановлено судом, поширена інформація стосувалася позивача ОСОБА_1 .

Вказані факти сторонами визнаються.

Отже, питання, які повинен вирішити суд у цій справі:

1. Чи є поширена інформація фактичним твердженням чи оціночним судженням?

2. Якщо така інформація є фактичним твердженням, то чи є вона недостовірною?

3. Якщо поширена інформація є фактичним твердженням, і є недостовірною, то чи поширення такої інформації порушує особисті немайнові права позивача?

Як зазначено у висновку експерта №112/20 за результатами семантико-текстуального дослідження за заявою АО «Група Бізнес Пертнерів» в особі керуючого партнера Проскурні Т.В. від 25.11.2020 (Т.: 1, а.с. 50-71), зміст публікації «Пірати з Карибського моря, або Олеський завод мінеральної нафти» полягає у висвітленні інформації щодо крадіжок сирої нафти з нафтопроводу «Дружба», яка здійснювалась, зокрема, і на території ПАТ «Олеський завод мінеральних вод». Зміст тексту публікації під назвою «Як нищили «Імперію» уривки з публікації у «Брідській газеті» №2, 2016р., включеного до попередньо вказаної публікації, полягає в описі конфліктної ситуації, що виникла навколо розважальних закладів ресторанного типу «Імперія» та «Бродвей», що у м. Броди. В обох текстах фігурує міський голова А.А. Белей. Текст публікації під назвою «Рейдер знову прагне до корита», полягає в інформуванні щодо конфліктної ситуації навколо права власності на підприємство ТОВ «Бродиавтошляхсервіс». Тексти зазначених публікацій містять інформацію негативного характеру, щодо особи ОСОБА_1 .

Проаналізувавши тексти публікацій, суд погоджується із вказаною частиною висновку, оскільки зазначені публікації мають саме таке змістовне наповнення, як це зазначено у цьому висновку.

В той же час, суд не може погодитись із тим, що інформацію щодо ОСОБА_1 викладено у формі фактичних суджень, як це зазначено у вищезазначеному Висновку експерта, і як це зазначає у своєму позові позивач. Суд критично оцінює зазначений Висновок експерта, та вважає, що оцінити спірні фрагменти публікації на предмет того, чи є вони фактичними твердженнями чи оціночними судженнями, суд може самостійно.

Фактичне твердження це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт сам по собі є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом це передумова плюралізму поглядів. (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 757/10886/20-ц (провадження № 61-13490св21), постанову Верховного Суду від 24 травня 2023 року в справі № 536/911/21 (провадження № 61-4812св23), постанову Верховного Суду від 05 лютого 2025 року в справі № 752/30879/21 (провадження № 61-4554св24)).

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.

Фрагменти із трьох публікації, які є предметом позовних вимог позивача ОСОБА_1 , суд оцінює на предмет того, чи є вони фактичними твердженнями чи оціночними судженнями як самостійні, окремі фрагменти, які містять завершену думку, так і в загальному контексті усього тексту публікації.

Так, фрагменти ?«... ініційована Белеєм при участі «керівника Львівської області» (звісно що у вишиванці) атака львівської податкової міліції на ТОВ «Бродиавтошляхсервіс» 24 лютого 2016 року проводилася під цілком надуманим приводом пошуку «незаконно виготовлених підакцизних товарів», та ?«Але, бродівський жулік ОСОБА_3 , який спровокував рейдерський наскок прекрасно обізнаний з терміном «незаконно виготовлені нафтопродукти», «..жулік Белей», «спровокував рейдерський наскок», «прекрасно обізнаний з терміном «незаконно виготовлені нафтопродукти», хоч і викладені у формі тверджень, за своїм змістом є оціночними судженнями автора, які ґрунтуються на певних, відомих автору фактах, оскільки розвивають виключно суб`єктивну думку автора щодо перебігу описаних у публікації подій. Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_2 на час написання публікації існував тривалий конфлікт між учасниками ТОВ «Бродиавтошляхсервіс», а саме видавництвом « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та очільником виконавчого комітету Бродівської міської ради ОСОБА_1 . А тому, коли причиною перевірки податковою поліцією товариства була написана скарга ОСОБА_23 , який товаришував із ОСОБА_1 , автор висловив припущення, що така перевірка була ініційована саме ОСОБА_1 . Тому, суд оцінивши такі фрагменти у взаємозв`язку із загальним семантичним змістом усієї публікації, приходить до переконання, що зазначені оспорювані фрагменти є оціночними судженнями.

Для з`ясування семантичного змісту фрагменту «Що то за таємнича «фізична особа з 20% статутного капіталу», ім`я якої не вказано? Часом не третій брат ОСОБА_4 ?», необхідно оцінювати його у сукупності із попереднім текстом, у якому йдеться про співвласників ПАТ «Олеський завод мінеральних вод» - братів ОСОБА_1 , які володіли 20% та 60% акцій товариства. Це висловлювання містить фактичне твердження автора (про те, що брати ОСОБА_1 мали частку у статутному капіталі товариства), на якому він ґрунтує своє припущення оціночне судження про те, що третім співвласником може бути ОСОБА_1 . ОСОБА_24 фрагмент, такий як: ?« ОСОБА_25 він мер. Тому світитися у бізнесі не бажано, бо як пояснити народу, що мер українського міста має частку у розмірі 20% спільно з офшорною компанією з Белізу?», є продовженням його оціночного судження, думки, яка ґрунтується на припущенні, що мер може мати частку у власності ПАТ «Олеський завод мінеральних вод».

Спірний фрагмент ?«...який розбив би в пух і прах цілком недолугі звинувачення міліцейських посланців, рейдера Белея...», який є предметом позовних вимог, є частиною цілого речення: «Уся біда ОСОБА_26 у тому, що він не послухав доброї поради і не вдався до послуг адвоката, який би розбив в пух і прах цілком недолугі звинувачення міліцейських посланців, рейдера ОСОБА_3 та його львівського сподвижника у вишиванці». Тому, оцінку потрібно давати усьому реченню, а не його частині, яка може бути вирвана із контексту. Ціле речення написано у формі розмірковувань автора щодо вірогідності розвитку подій. Згадуючи ОСОБА_1 , та називаючи його рейдером, автор надає йому оцінку та оцінку його діям, як публічної особи. Такий фрагмент публікаіцї є нічим іншим, як оціночним судженням автора.

Фрагмент? « ОСОБА_5 що цей досвід ОСОБА_27 запозичив і ОСОБА_4 , бо в 2016 році особисто ходив ночами по бродівських барах, ресторанах і змушував їх закриватися, а допомагали йому у цій нелегкій справі бродівські поліцейські, які супроводжували мера з автоматами. У такий спосіб ОСОБА_6 , зловживаючи службовим становищем, усував конкурентів і тим самим створював умови аби клієнти йшли у родинний нічний клуб «Бродвей», якому єдиному у Бродах міськвиконком дозволив працювати і торгувати алкоголем не до 23-ї години, як усім, а до самого ранку» міститься у публікації «Пірати з Карибського моря, або ОСОБА_16 завод мінеральної нафти», за авторства ОСОБА_2 , та є фактичним переданням змісту публікації «Як нищили «Імперію», автором якої був ОСОБА_18 і яка була опублікована у «Брідській газеті» №2 ще у 2016 році.

Уривки із публікації «Як нищили «Імперію» ОСОБА_19 публікує у «Брідській газеті» №5, у жовтні 2020р.

У своїй статті, ОСОБА_18 фактично стверджує, що заклад «Бродвей», є сімейним закладом, який належить родині ОСОБА_1 , і єдиний заклад, який отримав дозвіл від міськвиконкому, очолюваного ОСОБА_1 , працювати до третьої години ранку, на відміну від інших закладів, робота яких повинна завершитись о 23 годині.

У своїй публікації «Як нищили «Імперію» автор ОСОБА_18 висловлює кілька тверджень, у яких згадується позивач ОСОБА_6 .

У такому фрагменті, як: «Першим стало обмеження роботи усіх кафе, барів, ресторанів міста Броди 23 годиною вечора, за винятком «Бродвею» - сімейного закладу належного родині ОСОБА_1 . «Бродвей», єдиний у місті, отримав офіційний дозвіл від, очолюваного тим же самим ОСОБА_1 , міськвиконкому торгувати спиртним і працювати до третьої години ранку. Між іншим у цьому факті вбачаються порушення антимонопольного законодавства України, зловживання службовим станом з корисливою метою - здобуття неправомірних переваг для одного підприємства та ще й власного, родинного, тобто, яскраво виражених корупційних діянь», автором висловив кілька тверджень. Першим твердженням було, що заклад «Бродвей» належить родині ОСОБА_1 . Тобто, автор пов`язує належність розважального закладу саме із родиною ОСОБА_8 , а не з ним особисто. Також, автор стверджує, що міськвиконком очолює ОСОБА_6 , і саме від міськвиконкому «Бродвей», єдиний у місті, отримав офіційний дозвіл торгувати спиртним і працювати до третьої години ранку.

Твердження автора, що заклад «Бродвей» належить родині ОСОБА_6 є оціночним судженням, яке ґрунтується на певних фактах, які автором отримано в процесі інтерв`ювання ОСОБА_28 , про що він зазначає у своїй публікації. Цей фрагмент необхідно оцінювати у сукупності із іншим, а саме: ?«Я мер, а «Бродвеєм» керують мої діти». Саме такий фрагмент, при аналізі усієї публікації є частиною прямої мови ОСОБА_8 , яку відтворила в процесі інтерв`ю ОСОБА_28 .

Отже, оцінюючи вищевказані фрагменти публікації, суд вважає, що автор ОСОБА_18 передав пряму мову ОСОБА_28 , яка повідомила йому певну інформацію, достовірність якої він перевірити не міг. І саме на повідомленій йому інформації автор будує своє оціночне судження, щодо належності родині ОСОБА_8 розважального закладу « ОСОБА_29 ».

Суд наголошує, що репортажі, які ґрунтуються на інтерв`ю або відтворенні тверджень інших осіб, відредаговані чи ні, є одним з найважливіших засобів, за допомогою яких преса може виконувати свою життєво важливу роль «громадського наглядача» (див. наприклад, пункт 59 рішення ЄСПЛ від 26 листопада 1991 року у справі «Обсервер» і «Гардіан» проти Сполученого Королівства»). У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належать журналісту, і коли вони є цитатою іншої особи (див. рішення ЄСПЛ від 25 липня 1992 року у справі «Торгейр Торгейрсон проти Ісландії», пункт 65 рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1994 року у справі «Джерсільд проти Данії»).

Суд підкреслює, що покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб, буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань, які становлять суспільний інтерес, та воно не повинно розглядатись, якщо для цього немає винятково вагомих підстав (див. пункт 31 рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1994 року у справі «Джерсільд проти Данії).

Враховуючи,що авторомвисловлювання ?«Я мер,а «Бродвеєм»керують моїдіти»,яке відтворенеу зазначенійпублікації є ОСОБА_28 ,то саметака особа моглаб підтвердитидостовірність такоїінформації.Судом нездобуто жоднихвідомостей проте,що авторпублікації ОСОБА_18 припустився помилки, викривив цитату або неправильно передав зміст, суду не надано. Видавництво «Просвіта», відповідно до вимог ст. 42 ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», не несе відповідальності за публікацію журналістом відомостей, якщо вониє дослівнимвідтворенням публічнихвиступів фізичнихосіб.

У фрагментах ?«Контроль за тим аби заклади ресторанного типу закривалися рівно о 23-й годині особисто здійснював Бродівський міський голова А.А. Белей. Ті заклади, які виявили «непослух», зазнали усіляких перевірок.», а також «Міський голова не раз ходив вечорами в «Імперію» та особисто контролював, аби усі клієнти залишили заклад о 23-й! Разом із ОСОБА_1 приходили дужі хлопці, які називали себе «самообороною», часто мер навідувався і з нарядами міліції. Саме з допомогою міліції людям не давали доїсти вже замовлені страви і виганяли з приміщення!», автор фактично стверджує, що ОСОБА_1 , як міський голова особисто здійснював контроль, аби заклади ресторанного типу закривалися рівно о 23-й годині. Такі висловлювання за своїм змістом є фактичними твердженнями.

Належними відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

ОСОБА_18 не брав участі у цій справі. Позовні вимоги до автора публікації ОСОБА_30 залишенні судом без розгляду.

Видавництво «Просвіта», як єдиний відповідач в частині позовних вимог ОСОБА_8 , що стосується інформації у фрагментах публікації «Як нищили « ОСОБА_31 », вважало, що така інформація, хоч і поширена у виді фактичних тверджень, навіть, якщо припустити, що вона є недостовірною, аж ніяк не принижує честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 .

Достовірність поширеної інформації повинен доводити той, хто її поширив.

Відповідачем Видавництвом «Просвіта» не надано суду доказів, які б підтверджували достовірність поширеної інформації, що стосується вищевказаних фактичних тверджень у публікації «Як нищили « ОСОБА_31 ».

В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до статтей 270, 299 ЦК України, одними із видів особистих немайнових прав фізичної особи, є право на повагу до гідності та честі,а також право на недоторканність своєї ділової репутації.

Відповідно до ст. 277 ЦК України, право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації про особу має право лише та фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації.

Тобто, якщо недостовірна інформація про особу не принижує його честі, гідності та ділової репутації, така інформація спростуванню не підлягає.

Позивач не навів суду, яким чином поширення саме таких тверджень порушило його немайнове право, і яке саме немайнове право його було порушено.

Тому, суд приходить до переконання, що фактичне твердження автора публікації про те, що ОСОБА_1 , як міський голова особисто здійснював контроль, аби заклади ресторанного типу закривалися рівно о 23-й годині, незважаючи на недоведеність його достовірності, не порушує особисті немайнові права ОСОБА_8 , оскільки за своїм змістом не принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Твердження про, що ОСОБА_6 , будучи міським головою і очільником виконавчого комітету цієї радим, здійснював контроль за виконанням рішень цих органів, навіть при недоведеності їх достовірності, не можуть порушувати особисті немайнові права ОСОБА_8 .

При аналізі усієї публікації, суд погоджується із тим, що за допомогою мовних засобів, основний акцент автором ОСОБА_32 зроблений на тому, що саме ОСОБА_6 , очолюючи Бродівський міськвиконком, використовуючи своє службове становище, усуває конкурентів нічного закладу «Бродвей», до якого має стосунок родина ОСОБА_8 . Такі умовиводи автора є його оціночним судженням, яка ґрунтується на інформації, отриманої від власника закладу «Імперія», ОСОБА_28 .

У публікації «Рейдер знову прагне до корита» автор описує конфліктну ситуацію між учасниками ТОВ «Бродиавтошляхсервіс», а саме між видавництвом «Просвіта» та виконавчим комітетом Бродівської міської ради в особі її очільника міського голови ОСОБА_1 , та звинувачує ОСОБА_1 у «рейдерстві» та неодноразово називає останнього «рейдером» та «зловмисником», оцінює його як злочинця.

Така публікація написана автором у публіцистичному стилі, містить посилання на певні факти на основі яких автором надаються оціночні судження щодо певних подій та щодо конкретних осіб.

В українській мові слово «рейдер» можна розуміти як фізичну або юридичну особу, що спеціалізується на питаннях із перехоплення оперативного керівництва або власності фірми за допомогою спеціально інсценованого бізнес-конфлікту та інших заходів (https://slovotvir.org.ua/words/reider).

Слова «рейдерство», «рейдерський» мають похідне значення від іменника «рейдер».

Сам автор ( ОСОБА_2 ) розуміє вжитий ним термін «Рейдерський», як прикметник, яким він надає негативну оцінку діям позивача, спрямованим на заволодіння майном видавництва «Просвіта».

Слово «рейдер» (або «рейдерство») не має офіційного юридичного визначення в жодному нормативно-правовому акті України. Хоча Верховною Радою України 12.05.2022 приймався Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» № № 2255-IX, такий закон визначення такого поняття не дає.

Під час розгляду справи, ОСОБА_2 надано суду на дослідження рішення господарського суду Львівської області від 19.12.2016 (справа №914/1668/16) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2017, якою рішення першої інстанції залишено без змін. Також, ОСОБА_2 надано суду постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 (справа №914/1302/16).

У рішеннівід 19.12.2016надається оцінкапротоколу №1від 01.03.2016зборів засновників(учасника)ТзОВ «Бродиавтошляхсервіс»,та зазначається,що нізі зміступротоколу №lвід 01.03.2016року,ні зоригінальних матеріалівреєстраційної справи№?1_393_001007_23Товариства зобмеженою відповідальністю«Бродиавтошляхсервіс» (код22359546)(дата початкуформування:27.01.2014-дата закінчення30.05.2016р.),ні зматеріалів даноїсудової справине вбачаєтьсядокументів,а цеповинні бутирішення загальнихзборів учасниківТОВ «Бродиавтошляхсервіс»,які бпідтверджували волевиявленняВидавництва «Просвіта»відступити своючастку встатутному капіталіТовариства (при цьому,безоплатно)на користь іншого учасника, а саме Виконавчого комітету Бродівської міської ради, чи прийняття загальними зборами учасників товариства рішення про зменшення статутного капіталу товариства (Т.3, а.с. 128). Також у рішенні суду зазначено наступне: «Відтак, із зазначеного протоколу вбачається, що Виконавчий комітет Бродівської міської ради вважав себе власником 100% статутного капіталу Товариства, а отже одноособово прийняв рішення про вихід Бродівської районної ради та Видавництва «Просвіта» зі складу учасників ТОВ «Бродиавтошляхсервіс» та, відповідно, прийняв нову редакцію Статуту. Відповідні зміни були зареєстровані державним реєстратором Чорнобай Г.М. 11.03.2016 року. Фактично, оспорюване позивачем рішення, що підтверджується і змістом протоколу №1 від 01.03.2016 року, є одноособовим рішенням, прийнятим Виконавчим комітетом Бродівської міської ради, учасником ТОВ «Бродиавтошляхсервіс».» Цим же рішенням визнано недійсним рішення виконавчого комітету Бродівської міської ради від 14.03.2016 №62 «Про припинення ТзОВ «Бродиавтошляхсервіс» шляхом реорганізації (перетворення).

У Постанові Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 (справа №914/1302/16) рішення Господарського суду Львівської області від 20.04.2017р. залишено без змін. Відповідно до цієї постанови, рішенням господарського суду Львівської області від 20.04.2017 позов видавництва «Просвіта» задоволено, та визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Бродиавтошляхсервіс», що оформлені протоколом №1 зборів засновника (учасника) ТзОВ «Бродиавтошляхсервіс» від 01 березня 2016 року.

Беручи за основу згаданий протокол №1 від 01.03.2016 року, та рішення господарських судів, автор публікації ОСОБА_2 у гострій формі критикує ОСОБА_1 , як міського голову, і очільника виконкому Бродівської міської ради (ч. 5 ст. 51 ЗУ «Про місцеве самоврядування»). Саме ОСОБА_1 , як очільника виконавчого комітету Бродівської міської ради, а не виконавчий комітет, автор на основі рішення суду, звинувачує у рейдерстві та порушенні закону.

Тобто, автор публікації ОСОБА_2 на основі вищеописаних фактів будує свої оціночні судження щодо дій публічної особи ОСОБА_1 , та у гострій, негативній формі критикує його, та висуває звинувачення у порушенні закону, називаючи його при цьому зловмисником та «рейдером». У певних фрагментах публікації, автор ототожнює виконавчий комітет Бродівської міської ради із його очільником ОСОБА_1 , зокрема: ?«... захисники Белея...», ?«... представників Белея...», ?«... адвокатів Белея...», «Справи за позовами Бродівського видавництва «Просвіта» до Бродівського міського голови ОСОБА_8 і міськвиконкому..», «У той же час інтереси ОСОБА_8 у судах захищали аж три юристи: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , але що вони витворяли», «Тим самим господарські суди усіх рівнів визнали неправомірність і незаконність особистих діянь Бродівського міського голови ОСОБА_8 та ініційованих і протягнутих ним рішень виконкому й самої Бродівської міської ради щодо видавництва «Просвіта», ?«Рішення господарських і адміністративних судів засвідчили протиправність дій Бродівського міського голови, вони підтвердили прямі й неодноразові звинувачення ОСОБА_8 видавництвом «Просвіта» у порушеннях ним Конституції України, законів України, Цивільного і Господарського кодексів України та присяги посадовця.», ?«Програвши з тріском усі господарські та адміністративні суди, у 2017 році ОСОБА_3 ліквідував своє незаконно створене на чужому майні дітище під лукавою назвою КП «Бродиавтошляхсервіс», відімкнув електропостачання і покинув майновий комплекс автостоянки на Старих Бродах напризволяще.»

Судом встановлено, що учасником вищезазначених судових процесів був виконавчий комітет Бродівської міської ради, а не його очільник - міський голова ОСОБА_1 . Зазначеними вище рішеннями судів не визнавалися незаконними дії міського голови ОСОБА_1 чи його розпорядчі акти. В той же час, на думку суду, таке ототожнення ОСОБА_2 виконавчого комітету Бродівської міської ради із його очільником ОСОБА_1 , не змінює того, що такі фрагменти тексту публікації є частиною оціночного судження, яке розвивається протягом усього тексту зазначеної публікації, та ґрунтується на тому факті, що саме ОСОБА_6 є очільником виконавчого комітету Бродівської міської ради. Вказане давало автору підставу у своїй публікації ототожнити міського голову ОСОБА_8 із виконавчим органом міської ради і критикувати дії саме міського голови ОСОБА_8 , який водночас є очільником виконавчого комітету міської ради. Тому, на думку суду, таке ототожнення, є частиною суб`єктивного, оціночного судження автора ОСОБА_33 щодо діяльності міського голови ОСОБА_8 .

Такий фрагмент публікації, як « ..підготовлений паном ОСОБА_3 статут мав неприховано рейдерський характер» незважаючи на його категоричне, стверджувальне формулювання, є також оціночним судженням автора ОСОБА_33 , яке він ґрунтує на тому факті, що під час обговорення необхідності внесення змін до статуту ЗАТ «Бродиавтошляхсервіс» та його реорганізації у ТзОВ, саме ОСОБА_6 запропонував, що проєкт нового статуту можуть підготувати юристи Бродівської міської ради. Про це під часу допиту в статусі свідка показав ОСОБА_19 , який також зазначив, що дійсно, проєкт статуту товариства був підготовлений юристом Бродівської міської ради. Тому, у ОСОБА_33 були підстави висловити своє оціночне судження, що проєкт нового статуту підготував саме ОСОБА_6 . Очевидно, що читач може витлумачити вказаний фрагмент по-різному. Може оцінювати його, як твердження про факт, що ОСОБА_6 особисто підготував проєкт статуту, а може як завуальований посил, що проєкт статуту був підготовлений на замовлення чи за дорученням ОСОБА_8 . Однак, незважаючи на це, зазначений фрагмент у контексті усієї публікації є оціночним судженням автора.

Такий фрагмент публікації, як «Той факт, що за перевіркою автостоянки стоять Бродівський міський голова ОСОБА_6 і голова облради ОСОБА_11 не викликало жодного сумніву», необхідно оцінювати в контексті думки, яку розвиває автор у зазначеній публікації. Такий фрагмент є умовиводом автора. Автор, аналізуючи певні події, детальний опис яких наводить у публікації, приходить до висновку, що за перевіркою стоянки стоїть міський голова ОСОБА_6 , і голова облради ОСОБА_11 . Тобто, вказаний фрагмент у взаємозв`язку із іншим текстом публікації є оціночним судженням автора, незважаючи на те, що автор називає фактом, що за перевіркою автостоянки стоять Бродівський міський голова ОСОБА_6 і голова облради ОСОБА_11 .

Відповідач ОСОБА_34 . Чобіт під час судового засідання зазначив, що сукупність письмових доказів, а також особисте сприйняття подій, учасником яких він був, давали йому підстави для написання статті «Рейдер знову прагне до корита» та її публікації.

Судом, за клопотанням ОСОБА_33 було допитано трьох свідків: ОСОБА_35 , ОСОБА_36 та ОСОБА_37 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_38 суду показала, що вона була головою Бродівської районної ради з 2010 по 2020 рік. У 2015 можливо, у 2016 році, точної дати не пам`ятає, вона була присутньою при розмові між ОСОБА_1 та ОСОБА_34 , Чоботом, під час якої ОСОБА_1 спитав у ОСОБА_33 : «Що Вам дати, щоб ви звідси вступилися?». Це стосувалося частки видавництва «Просвіта» у статутному капіталі ТзОВ «Бродиавтошляхсервіс». Це було в той час, коли відбувалася реорганізація ЗАТ «Бродиавтошляхсервіс» у ТзОВ, і йшла робота над новим статутом товариства. З цього приводу були різні непорозуміння та конфліктні ситуації між учасниками, зокрема представниками видавництва "Просвіта" та виконавчим комітетом Бродівської міської ради. Від представників видавництва "Просвіта" звучали звинувачення у «рейдерстві», а проєкт статуту називали «рейдерським». Вона підтверджує ту обставину, що проведення загальних збори учасників зривалось через неявку представників виконавчого комітету Бродівської міської ради. На її думку, це все було частиною процесу обговорення нового статут товариства. І сторони, все-таки, вийшли на прийнятний для усіх проєкт статуту. На її думку, ОСОБА_1 під час усього цього процесу реорганізації товариства, прийняття нового статуту не вчиняв якихось дій, які б могли свідчити про вчинення кримінального правопорушення з його сторони.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_39 суду показав, що з 1996 року по березень 2016 року він був директором ЗАТ «Бродиавтошляхсервіс». Він брав участь у всіх зборах учасників, що стосувалися діяльності товариства. Під час обговорення змін у статут товариства і питань щодо реорганізації товариства із ЗАТ у ТзОВ, Д. Чобіт, який також був присутній під час цього, вживав таке слово як «рейдерський» стосовно проєкту статуту. Йому, як директору, пред`явили рішення виконавчого комітету Бродівської міської ради про призначення ліквідаційної комісії і він, як директор товариства, повинен був віддати печатку, однак він її не віддав. Йому не відомі якісь факти про зловживання ОСОБА_1 своїм службовим становищем та про якісь фальсифікації з боку ОСОБА_1 в процесі реорганізації товариства. Хоча, на його думку, ознаки фальсифікацій були.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_40 суду показав, що з 1995 року по 2012 рів він був директором видавництва «Просвіта». ОСОБА_2 є його товаришем. З публікацією « ОСОБА_22 знову прагне до корита» він знайомий. Вважає, що причиною конфлікту, який виник в процесі реорганізації ЗАТ «Бродиавтошляхсервіс», був особисто ОСОБА_1 , який мав намір заволодіти земельною ділянкою, на якій товариство здійснювало свою діяльність. Проєкт статуту товариства готували юристи Бродівської міської ради. Ознайомившись із таким проєктом статуту, свідок назвав його «рейдерським». Свідок стверджує, що ОСОБА_1 зривав збори учасників товариства, оскільки саме виконком Бродівської міської ради, який очолював ОСОБА_6 , неодноразово не забезпечував свого представника на зборах учасників товариства. Про те, що видавництво «Просвіта» було виключено з числа учасників товариства, він дізнався випадково. Вважає, що це було вчинено з порушенням закону. Стверджує, що про публікацію «Як нищили « ОСОБА_31 », яка вийшла друком у 2016 році, ОСОБА_1 знав ще у 2016 році, оскільки він особисто казав свідкові, що він ні йому, ні ОСОБА_41 цього не пробачить. Свідок зазначив, що вважає ОСОБА_1 «рейдером», оскільки саме йому, на думку свідка, було вигідно, щоб стоянка ЗАТ «Бродиавтошляхсервіс» не працювала.

На переконання суду, покази цих свідків підтвердили ту обставину, що між представниками видавництва «Просвіта», зокрема ОСОБА_42 , та очільником виконавчого комітету Бродівської міської ради А. Белеєм, були непорозуміння та конфліктні ситуації щодо діяльності ЗАТ «Бродиавтошляхсервіс», порядку його реорганізації в ТзОВ , а також щодо виходу із його складу учасника видавництва «Просвіта», які призвели до судових процесів, де сторонами були видавництво «Просвіта» та виконавчий комітет Бродівсьої міської ради.

Таким чином, на основі вищевикладеного, суд прийшов до переконання, що у інформація, яка міститься у всіх фрагментах публікації « ОСОБА_22 знову прагне до корита», яку просить позивач визнати недостовірною та спростувати, з огляду на загальний тон публікацій, є оціночними судженнями автора, а тому не може бути спростована.

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що діяльність органів місцевого самоврядування місцевої ради, а також міського голови, - тема, яка явно становила законний інтерес для широкої громадськості, особливо у період перед черговими виборами міського голови та депутатів місцевих рад.

Тому, розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_8 , суд не зосереджується виключно на правдивості оскаржуваних тверджень і шкоді, яка могла бути завдана діловій репутації, честі та гідності міського голови ОСОБА_1 . У зв`язку з цим Суд підкреслює, що у публікаціях позивач згадується як міський голова (мер), і використані авторами твердження свідчать про можливі порушення закону з боку посадових осіб міської ради, в тому числі і ОСОБА_8 , які були предметом розгляду господарських судів. Враховуючи тяжкість обвинувачень, та вжиття мовних засобів, якими ті звинувачення висловлювались у публікаціях, такі твердження могли завдати шкоди діловій репутації ОСОБА_8 , як міського голови. Проте, проаналізувавши важливість питання, яке становило суспільний інтерес, суд враховує основну функцію, яку преса виконує в демократичному суспільстві (див., пункт 62 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 2007 року у справі «Ліндон, Очаковські-Лоран і Жюлі проти Франції»).

Щодо рівня захисту свободи вираження поглядів пункт 2 статті 10 Конвенції містить небагато обмежень стосовно обговорення питань, які становлять суспільний інтерес.

Право журналіста на поширення своїх інформації, свої думок поглядів про діяльність міського голови не повинна зазнавати більших обмежень, ніж аналогічні дії журналіста, якщо вони стосуються діяльності судової системи, авторитету та безсторонності суду.

Так, у справі № 570/592/15-ц Верховний Суд своєю постановою від 09.04.2025 відмовив у задоволенні позову судді про захист честі, гідності та ділової репутації з огляду на те, що висловлювання містили оціночні судження, та стосувалися функціонування судової системи, що становить суспільний інтерес. Верховний Суд констатував, що твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів, незважаючи на те, що у цій справі суддя прямо звинувачувався у хабарництві, підробці документів, незаконному заволодінні правовстановлюючими документами на квартиру.

З огляду на положення ч. 2 ст. 10 Конвенції, суд вважає, що межа допустимої критики публічної, особи міського голови, щодо питань, які становлять суспільний інтерес, є ширшою у порівнянні із критикою діяльності окремого судді та функціонування судової системи.

Таким чином, на основі вищезазначеного, інформація, зазначена у фрагментах трьох вищевказаних публікацій у інформаційному віснику «Брідська газета», не підлягає визнанню недостовірною та спростуванню.

В цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 суд визнає безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди.

Позивач в обґрунтування такої позовної вимоги зазначає, що у зазначених трьох публікаціях про нього було поширено відомості, які є ганебними, безпідставними, необґрунтованими і принижують його людську честь і гідність, а також ділову репутацію, як міського голови міста Броди. У публікаціях Відповідачі розповсюдили про Позивача недостовірну інформацію, якою Позивачу завдано значну моральну шкоду, оскільки її висловлено в неправдивій, брутальній та принизливій формі, внаслідок чого у громади міста Броди склався негативний імідж Позивача, що зашкодило репутації Позивача як публічної особи. До того ж, метою публікації було не донесення правдивої інформації про Відповідача, а свідоме обливання брудом саме напередодні та під час і так психологічно напружених часів, - передвиборчої кампанії. Про висловлювання Відповідачів стало відомо його колегам у міській раді та виконкомі, близьким родичам та дітям, та й взагалі широкому колу читачів газети, які, насамперед є виборцями, що спричинило Позивачу значні душевні переживання. Дії Відповідачів негативно вплинули на психологічний стан Позивача. Він почав постійно думати про неправдиві образливі висловлювання проти нього, що, як наслідок, викликало значний стрес, неспокій в родині, роздратування, порушення сну, головні болі та неприємні відчуття приниження.

Суд наголошує, що та інформація, яка була поширена у вищезазначених трьох публікаціях, і визнана судом оціночними судженнями авторів, спростуванню не підлягає.

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Суду необхідно з`ясувати, чи фрагменти трьох спірних публікацій містять висловлювання, які викладені у брутальній, принизливій чи непристойній формі.

Як вже було встановлено судом у цій справі, автори у спірних публікаціях неодноразово називали ОСОБА_1 «рейдером», «жуліком», а його діяльність «рейдерською», також в одному із фрагментів його названо «нахабною й цинічною особою без совісті, сорому та будь-яких моральних обмежень, типом, який не зупиняється ні перед чим і цілком свідомо та продумано коїть Зло», « Як назвати таку особу? Бандитом на посаді мера? Брехуном, циніком, нахабою, негідником, мерзотником? Мабуть що він поєднує в собі усі ці якості.»

Як вже зазначалось судом, межа допустимої критики щодо такої публічної особи, як політик, є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (справа «Gazeta Ukraine-tsentr v. Ukraine» від 15 липня 2010 року).

У рішенні у справі «Ляшко проти України» від 10 серпня 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 Конвенції застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів є запорукою побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію.

Таким чином, суд, проаналізувавши зазначені фрагменти публікацій приходить до переконання, що оціночні судження висловлені хоч і у гострій, шокуючій формі, очевидно, що є неприйнятними та образливими для позивача, однак не сягають того рівня, щоб такі висловлювання можна було вважати брутальними, принизливими чи непристойними.

А відтак, позовна вимога ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 .

У своєму зустрічному позові ОСОБА_19 просить суд стягнути із ОСОБА_8 50430 гривень прямих майнових втрат, які спричинені тим, що Д. Чобіт витратив свій час на участь у судових засіданнях у цій справі, збирання доказів, друкування відзиву, а також додатків, на що були витрачені значні кошти. Також, ОСОБА_19 просить стягнути із ОСОБА_8 50 000 гривень моральної шкоди, яка спричинена безпідставним позовом ОСОБА_8 .

Суд, дослідивши зустрічний позов ОСОБА_33 , зауважує, що за своєю правовою природою, предметом такого зустрічного позову є фактично витрати, пов`язані із розглядом справи, перелік яких, визначений ч. 3 ст. 133 ЦПК України. Детальний опис таких витрат дано у статтях 138-140 ЦПК України.

Порядок судового розподілу судових витрат визначено у ст. 141-142 ЦПК України. Саме у процесуальний спосіб вирішується розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. Вони не можуть бути предметом зустрічного позову.

Також, суд зазначає, що відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Стаття 55 Конституції України, передбачає, що кожному громадянину гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, інших громадян.

Суд наголошуєна тому,що зверненняоднієї особидо судуіз позовнимивимогами до іншої цереалізації конституційного права на судовий захист, і сам факт того, що до відповідача ставиться матеріально-правова вимога у такому позові, не може розцінюватися, як порушення прав відповідача, якою спричиняється моральна шкода.

Під час судового розгляду судом встановлено, що поведінка представника позивача була коректною стосовно відповідачів та їхніх представників, усі заяви по суті спору, а також заяви з процесуальних питань, за своїм змістом є коректними, а тому не могли завдати шкоди честі, гідності та діловій репутації, а відтак, спричинити моральну шкоду відповідачу ОСОБА_10 .

Тому, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_33 за зустрічним позовом є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо зустрічного позову видавництва «Просвіта».

У своєму зустрічному позові видавництво «Просвіта» просить суд стягнути із ОСОБА_8 100 000 гривень моральної шкоди, яка спричинена безпідставним позовом ОСОБА_8 .

Дослідивши такі позовні вимоги за зустрічним позовом, суд приходить до переконання, що такі є безпідставними та задоволенню не підлягають з тих же причин, з яких суд вважає безпідставним зустрічний позов ОСОБА_33 в частині стягнення моральної шкоди.

Щодо вирішення питання розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 судом відмовлено, судові витрати у виді судового збору, а також витрат пов`язаних із розглядом справи необхідно покласти на позивача.

Враховуючи, що у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_43 відмовлено, судові витрати у виді судового збору, а також витрат пов`язаних із розглядом справи необхідно покласти на позивача за зустрічним позовом ОСОБА_33 .

Судом встановлено, що ОСОБА_19 у своєму зустрічному позові заявив дві позовні вимоги, в той час як судовий збір у розмірі 908 грн. сплатив лише за одну із них. В той же час на момент ухвалення судового рішення позовна вимога про відшкодування моральної шкоди залишалася на оплаченою судовим збором.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2270грн.

Тому, з ОСОБА_33 необхідно стягнути на користь держави 2270грн. судового збору.

Керуючись статтями 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Видавництва «Просвіта», ОСОБА_2 , про захист честі, гідності, ділової репутації та визнання інформації недостовірною, - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову Видавництва «Просвіта» до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, - відмовити

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2270 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24 жовтня 2025року.

Позивач:ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 1: видавництво «Просвіта» знаходиться за адресою: Львівська область, Золочівський район, м. Броди, вул. Юридика, 17, ЄДРПОУ 22338389.

Відповідач 2: ОСОБА_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Б.М.Петейчук