Рішення № 131233977, 21.10.2025, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/1152/25

провадження №2-а/457/13/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2025 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого-судді Грицьківа В.Т.,

секретарі судових засідань Ринда О.О, Кушнір М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці в залі суду справу за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Касандяка Володимира Васильовича до поліцейського ВП №2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області Олійника Івана Васильовича, ГУНП у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з позовною заявою до поліцейського ВП №2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області Олійника Івана Васильовича, ГУНП у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позовна заява мотивована тим, що поліцейським відділення поліції № 2 Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівський області молодшим лейтенантом поліції Олійником Іваном Васильовичем винесено постанову серії ЕНА № 5206881 від 12.07.2025, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Згідно оскаржуваної постанови, 12 липня 2025 року, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Dacia Logan ВС 763400, рухався по вул. Стебницька ( зі сторони міста Стебник у бік кільцевої розв`язки, що на пл. В. Чорновола у місті Трускавець) та маючи намір, виїхати на вул. І. Мазепи і наближаючись до пішохідного переходу, що розташований безпосередньо перед кільцевою розв`язкою, ОСОБА_1 зменшив швидкість руху автомобіля та, не спостерігаючи ніяких перешкод для безпечного руху автомобіля за визначеним маршрутом, продовжував цей рух.

Раптом,коли керований ОСОБА_1 автомобіль опинивсяна відстані5метрів допішохідного переходу,два пішоходи,що передтим рухалисяпо тротуарупротилежного,по відношеннюдо рухуавтомобіля,боку дороги, фактично недоходячи допішохідного переходу, різко змінили свій рух і через край проїздної частини дороги, вийшли на початок пішохідного переходу.

На момент перетинання, керованого ОСОБА_1 автомобіля Dacia Logan ВС 763400, пішохідного переходу, пішоходи не встигли подолати відстань від бордюру тротуару до середини смуги дороги із зустрічним рухом (по відношенню до смуги дороги, у який рухався позивач).

На момент знаходження пішоходів на лінії, що розділяє смуги зустрічного руху транспорту, керований ОСОБА_1 автомобіль Dacia Logan ВС 763400 об`єктивно не міг створювати для них будь-яких перешкод чи небезпеки, оскільки, на той момент, вказаний автомобіль вже проїхав пішохідний перехід та перебував на відставні не менше 6 метрів від пішоходів.

Касандяк Роман Васильович не погоджується з рішенням поліцейського Олійника І.В., яке викладене у постанові серії ЕНА №5206881 від 12.07.2025, вважає це рішення поліцейського протиправним та оскаржує його в порядку ст. 20, 286 КАС України, тому просить суд надати судовий захист правам, свободам та інтересам позивача у публічних правовідносинах, що виникли у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності, шляхом визнання протиправним та скасування рішення поліцейського відділення поліції № 2 Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівський області молодшого лейтенанта поліції Олійника Івана Васильовича, що викладене у постанові від 12 липня 2025 року серії ЕНА № 5206881, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, відносно особи ОСОБА_1 ; стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у зв`язку з судовим розглядом даного позову за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівський області.

Представник відповідача ГУНП у Львівській області - Коваль І.А. подала відзив на позов, в якому позову не визнала, оскільки керуючись ст. 252 КУпАП, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснилася оцінка доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Також зазначила, що, зокрема, на відеозаписі з портативного відеореєстратора службового автомобіля, чітко вбачається, що позивач, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, дійсно, не зменшив швидкість транспортного засобу та не вжив жодних дій, для того, щоб надати перевагу в русі пішоходам, які вже переходили проїзну частину дороги та рухалися даним пішохідним переходом. Це вказує на те, що представник позивача намагається ввести в оману суд, твердженнями, вказаними у позовній заяві.

Окрім цього, для складання адміністративних матеріалів за ч.1 ст. 122 КУпАП, працівнику поліції не потрібно відбирати пояснення свідків, не потрібно залучати експерта (працівники поліції, а саме СРПП і є уповноваженими особами, які забезпечують безпеку дорожнього руху та реагують на дані порушення), а також для фіксації порушення, вчиненого позивачем, та доведення його винуватості, не потрібно спеціальних технічних приладів. Відеофіксація порушення та спілкування з водієм велася у відповідності до Наказу МВС №1026. А докази, оцінені працівниками поліції, у відповідності до ст. 252 КУпАП.

Представник відповідача вважає, що керуючи транспортним засобом, позивач усвідомлював, що його дії є протиправними та суспільно небезпечними, від яких можуть постраждати невинні люди, хоча керуючи автомобілем, як джерелом підвищеної небезпеки, мав би розуміти настання всіх негативних наслідків.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та додатково пояснив, що працівники поліції незаконно перебували на місці складання постанови про вчинення адмінправопорушення позивачем, поліцейські не відібрали пояснення у потерпілих і, порушуючи вимоги законодавства, притягнули позивача до адміністративної відповідальності.

Представник відповідача ГУНП у Львівській області - Коваль І.А. в судовому засіданні позову не визнала, просила відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов та додатково пояснила, що працівники поліції діяли чітко до вимог законодавства.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що 12.07.2025 він здійснював патрулювання з ОСОБА_3 і вони побачили як позивач не пропустив пішоходів на нерегульованому пішохідному переході, коли вони вже були на даному пішохідному переході. Позивач, не зменшуючи швидкість, проїхав пішохідний перехід, тому вони його наздогнали і вже потім склали постанову про адміністративне правопорушення.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що 12.07.2025 вона здійснював патрулювання з ОСОБА_2 і ними було зафіксофіно факт порушення правил дорожнього руху позивачем, який керуючи транспортним засобом, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість транспортного засобу та не надав перевагу в русі пішоходам, які перебували на пішохідному переході, що і зафіксовано на відеозаписі з відеореєстратора патрульного автомобіля.

Заслухавши пояснення учасників справи, свідків, вивчивши матеріали справи, оглянувши диск наданий представником позивача та відеозапис з патрульного автомобіля працівників поліції, оцінивши та дослідивши в сукупності наявні у справі докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п. 18.1 Правил дорожнього руху України, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України, пішохід - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в кріслах колісних без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу коляску чи крісло колісне.

Пішохідний перехід - ділянка проїзної частини, острівця безпеки чи розділювальної смуги або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.38.1-5.41.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч.

Відповідно до пункту 4.7 Правил дорожнього руху України, пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

Відповідно до пункту 4.14 Правил дорожнього руху України пішоходам забороняється, зокрема, виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід.

Пунктом 4.16 Правил дорожнього руху України надано право пішоходу на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання перевагиу русіпішоходам нанерегульованих пішохіднихпереходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

До того ж, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції частина друга статті 258 КУпАП.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року, у справі №751/4821/17, адміністративне провадження №К/9901/3390/17 викладено правовий висновок, а саме: "... вимога пункту 18.1 ПДР України передбачає, що на нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід. Для виконання вимоги цього пункту водій транспортного засобу обов`язково повинен своїм маневром показати пішоходам, що він дає дорогу, тобто знизити швидкість, якщо цього достатньо для того, щоб дати дорогу або зупинитися.

Забороняється здійснювати об`їзд пішохода, який перебуває на пішохідному переході незалежно від відстані між ним і транспортним засобом, а також збільшувати швидкість з метою «проскочити» перед пішоходом, який ступив на нерегульований пішохідний перехід.

Таким чином, водій повинен врахувати можливі маневри пішохода на пішохідному переході (пішохід може зупинитися, передбачаючи небезпеку, побігти або уповільнити хід) і спрогнозувати можливий розвиток ситуації: якщо ймовірно, що шляхи руху пішохода (незалежно від того, як він рухається) і транспортного засобу можуть перетнутися на переході, - уникнути такої ситуації, тобто дати дорогу пішоходу."

Судом встановлено, що поліцейським відділення поліції №2 Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівський області молодшим лейтенантом поліції Олійником Іваном Васильовичем винесено постанову серії ЕНА № 5206881 від 12.07.2025, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 12.07.2025, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Dacia Logan ВС 763400, не виконав вимогу п. 18.1 ПДР України та, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість, не зупинив транспортний засіб, яким керував, та не надав переваги в русі пішоходам.

Оглянувши відеозапис з відеореєстратора патрульного автомобіля та диск з записом події, наданий представником позивача, судом встановлено, що 12.07.2025, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Dacia Logan ВС 763400, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому вже перебували пішоходи, не зменшив швидкість, не зупинив транспортний засіб, яким керував, та не надав їм переваги у русі. З відеозаписів вбачається, що позивач, наближаючись до пішоходного переходу, мав можливість бачити всю проїздну частину, пішохідний перехід та пішоходів, які вже перебували на ньому, однак всупереч вимог п. 18.1 ПДР України, позивач не зменшив швидкість транспортного засобу та не зупинився щоб дати дорогу пішоходам.

З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Представником відповідача було надано докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме: диск з відеозаписом з патрульного автомобіля, факт вчинення адміністративного правопорушення ствердили і свідки в судовому засіданні.

В свою чергу позивачем не спростовано обставину викладену в оскаржуваній постанові. На відеозаписі, який надав суду представник позивача, зафіксовано подію вчинення адміністративного правопорушення позивачем з іншого ракурсу. Позивачем та його представником не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували дані факти.

Суд вважає, що працівники поліції діяли відповідно до закону та в рамках своїх повноважень.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, беручи до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року, у справі №751/4821/17, адміністративне провадження №К/9901/3390/17, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити.

У випадку відмови у задоволенні позову, витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 194, 211, 217, 288, 289, 373 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволені адміністративного позову представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Касандяка Володимира Васильовича до поліцейського ВП №2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області Олійника Івана Васильовича, ГУНП у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому копію рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24.10.2025.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління національної поліції у Львівській області, площа Генерала Григоренка, 3, Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 40108833.

Відповідач: ОСОБА_2 , поліцейський ВП №2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області, м.Трускавець, вул.Мазепи, 19А.

Суддя: В. Т. Грицьків