Рішення № 131224518, 22.09.2025, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

22.09.2025 Єдиний унікальний номер 205/8002/25

Єдиний унікальний номер судової справи 205/8002/25

Номер провадження 2/205/3796/25

РІШЕННЯ

іменем України

22 вересня 2025 року

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Вороніної М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу №205/8002/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2025 року до Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 14.12.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 4217388 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - Договір), за умовами якого відповідач отримує кредит в розмірі 17000 грн. строком на 360 днів з 14.12.2023 року по 08.12.2024 року та зобов`язується їх повернути та сплатити проценти, періодичність платежів із сплати процентів кожні 30 днів. На підставіпогоджених умов,викладених вп.2.1.Договору ТОВ«ЛІНЕУРА УКРАЇНА»надало кредиту безготівковійформі шляхомперерахування грошовихкоштів набанківський рахунокфізичної особиза реквізитамиелектронного платіжногозасобу (платіжноїкартки) НОМЕР_1 ,які відповідачемвказано особистопід часукладання Договору.За данимиподенного розрахункузаборгованості заДоговором №4217388від 14.12.2023року вперіод з14.12.2023року по26.07.2024року включнопервісним кредиторомбуло нарахованопроценти закористування грошовимикоштами загальноюсумою 113050грн.26.07.2024року ТОВ«ЛІНЕУРА УКРАЇНА»на підставіДоговору факторингу№ 26/07/2024за платувідступило,а ТОВ« Українські фінансові операції» набулоправо грошовоївимоги довідповідача.На виконаннявимог ст.18Закону України«Про споживчекредитування» тавідповідно доположень п.1.3Договору факторингувід 26.07.2024року №26/07/2024,листом від29.07.2024року ТОВ«ЛІНЕУРА УКРАЇНА»повідомило відповідачапро відступленняправа грошовоївимоги заДоговорами тапередачу персональнихданих позивачаз зазначеннямбанківських реквізитівнового кредитора,а такожнаправлення відповідноготекстового повідомлення(SMS-повідомлення)боржникам,згідно зреєстром SMS-повідомлень.У межах строку дії Договору позивачем у період з 26.07.2024 року по 08.12.2024 року (135 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 2%, у сумі 57375 грн.

На підставі викладеного просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором у розмірі 170425 грн.,яка складаєтьсяз сумизаборгованості заосновним боргом(сумоюкредиту)у розмірі17000 грн., суми заборгованості за відсотками нарахованими первісним кредитором - 96 050 грн., суми заборгованості за відсотками нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за 135 календарних днів 57 375 грн.

Ухвалами судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 04.08.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також витребувано докази.

01.09.2025 року від представника відповідача адвоката Терес О.В. надійшов відзив на позов, у якому заперечувала проти позовних вимог. Заперечення обґрунтовано тим, що позивачем не надано банківських виписок на підтвердження заборгованості відповідача за Договором, а також дані щодо руху коштів на рахунку та порядок розрахунку заборгованості за основною сумою боргу і відсотками, внаслідок чого неможливо встановити дійсний розмір заборгованості відповідача. Представник зазначила, що у розрахунках, наданих позивачем, не відображено за який період нараховані відсотки, при цьому відсотки перевищують тіло кредиту, що, на її думку, є порушенням ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Також у відзиві вказано, що в Україні заборонено, щоб загальна сума процентів, штрафів, пені та інших платежів за кредитом перевищувала тіло кредиту. У позовній заяві зазначена процентна ставка 2,5 відсотки, що є порушенням Закону України «Про захист прав споживачів». Окрім того, представник відповідача зазначила, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази набуття позивачем права вимоги до відповідача за Договором. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

08.09.2025року відпредставника позивачаЛисенка Д.В.надійшла відповідьна відзив,у якійзаперечував протиаргументів представникавідповідача.Заперечення обґрунтованітим,що посиланнявідповідача нате,що нарахованіпроценти єнесправедливими,не єслушними,оскільки передукладанням кредитногодоговору відповідачбув ознайомленийз йогоумовами тарозміром процентноїставки,та йогоумови неоспорював.Частина 5статті 18Закону України«Про захистправ споживачів»статті Законупередбачає,що якщоположення договорувизнано несправедливим,включаючи цінудоговору,таке положенняможе бутизмінено абовизнано недійсним.При цьому,вимог провизнання кредитногодоговору абоокремих йогоумов недійснимивідповідач непред`являв.Враховуючи положеннячинного законодавстваУкраїни пропринцип свободидоговору,відповідач мавможливість невступати укредитні відносиниз первіснимкредитором,якщо дійсновважав розмірпроцентної ставкинесправедливою умовою,натомість вінпогодився зісвоєї сторонитакі умовидоговору,підписавши йогозміст безбудь-якихзастережень тайого умовив частинінарахування відсотківне оспорювала.Отже,підписавши кредитнийдоговір велектронній формі,позичальник засвідчила,що погодиласьна отриманняу кредиткоштів самена умовах,визначених кредитнимдоговором.Вчинений правочинвважається правомірним,тобто таким,що породжує,змінює абоприпиняє цивільніправа йобов`язки,доки цяпрезумпція небуде спростована,зокрема,на підставірішення суду,яке набралозаконної сили.У разіне спростуванняпрезумпції правомірностідоговору всіправа,набуті сторонамиправочину заним,повинні безперешкодноздійснюватися,а обов`язки,що виникливнаслідок укладеннядоговору,підлягають виконанню.Заперечення щодонезгоди ізумовами Договоруна стадіїсудового провадженнязі стягненнязаборгованості вчерговий разпідтверджує одностороннювідмову відповідачавід майновогозобов`язання.Позиція щодонезгоди ізумовами фінансуванняне єправовою підставоюдля їхневиконання абозвільнення відузгоджених договірнихумов.Чинним законодавствомне визначенообов`язковуформу розрахункузаборгованості,і тому,позивачем наданодо судуз позовноюзаявою розрахунокзаборгованості,який позивачвважав надатиза потрібне,і якийзроблений відповіднодо умовкредитного договорута зурахуванням усіхкоштів,які надійшлина погашеннязаборгованості поцьому договору,зворотного відповідачемне доведено. Відповідач не надає контр-розрахунків заборгованості, висловлюючи загальні заперечення проти позову та у відсутність доказів повного та належного виконання позичальником зобов`язань за Договором № 4217388 від 14.12.2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Також представник позивача вказав, що позивачем надані належні докази на підтвердження переходу права вимоги, у тому числі оплата договору факторингу та розрахунок заборгованості здійснений первісним кредитором. На підставі викладеного просить позов задовольнити.

18.09.2025 року від представника відповідача Терес О.В. надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких ще раз звернула увагу, що позивачем не надані докази відступлення права вимоги, банківські виписки. Також вказала, що відповідач не погоджується з розміром нарахованих відсотків, оскільки вони нараховані в більшому розмірі, ніж встановлено законом. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання сторони не з`явилися.

У відповіді на відзив представник ТОВ «Українські фінансові операції» Лисенко Д.В. просив проводити розгляд справи без його участі, позов задовольнити.

Від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Терес О.В. надійшла заява. у якій просила розглядати справу без її участі, просила в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

У ході судового розгляду встановлено, що 14.12.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем в електронній формі укладено договір № 4217388 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до умов Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язалося надати відповідачу грошові кошти в сумі 17 000 грн. строком на 360 днів з умовою їх повернення у вказаний строк та сплатою процентів у розмірі 0,63% на день - знижена ставка, 2,50 % - стандартна ставка.

Умовами Договору (пп. 1.4.2.) визначено, що знижена процентна ставка застосовується, якщо клієнт до 12.01.2024 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше сум першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором і доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

У Договору сторони погодили всі його істотні умови. Також у Договорі вказана реальна річна процентна ставка і орієнтовна вартість кредиту на дату укладення Договору 170000 грн. за стандартною ставкою за весь строк кредитування, 160437,50 грн. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки.

Підпунктами 2.1.-2.2. Договору визначено, що кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 протягом двох днів з моменту укладення цього договору.

Відповідно до пп. 3.1. Договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом строку кредитування, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та в році, тобто метод «факт/факт».

Позивачем також надано паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, у якому також зазначено розмір стандартної процентної ставки 2,50 % на день.

14.12.2023 року на виконання умов Договору відповідачу було перераховано на картку, зазначену в Договорі, грошові кошти в розмірі 17000 грн., що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 2797-2607 від 26.07.2024 року, а також випискою АТ «Універсал Банк», наданою на виконання ухвали суду.

Також згідно з відповіддю АТ «Універсал Банк» на ухвалу суду картка, на яку перераховані кредитні кошти відкрита на ім`я відповідача, телефон, зазначений в Договору відповідає номеру телефону, на який в період з 14.12.2023 року по 25.12.2023 року банком надсилалася інформація про підтвердження здійснення операцій, тобто фінансовому телефону ОСОБА_1 .

Отже, факт виконання ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» своїх зобов`язань за Договром доведено.

26.07.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та позивачем укладено договір факторингу № 26/07/2024, відповідно до умов якого позивач за плату набув права вимоги до боржників, за кредитними договорами, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4217388. Перехід права вимоги ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» підтверджується копією договору факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 року, витягом з реєстру боржників від 26.07.2024 року, копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1 від 02.08.2024 року, відповідно до якої позивачем перераховано первісному кредитору грошові кошти згідно з вищевказаним договором факторингу.

Відповідно до ст.627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до розрахунків заборгованості відповідача, наданих позивачем, ОСОБА_1 за весь строк кредитування не зробила жодного платежу на погашення заборгованості.

Враховуючи, що відповідач кошти за Договором отримала, умови Договору щодо їх повернення не виконала, доказів повернення коштів суду не надала, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 17 000 грн.

У відзиві на позов представник відповідача, не погоджуючись з розміром нарахованих відсотків, вказала, що нарахування відсотків в розмірі, що перевищує розмір, встановлений Законом України «Про споживче кредитування», є неправомірним, а така умова договору порушує закон.

Позивачем надано два розрахунки заборгованості: виконаний первісним стягувачем за період з 14.12.2023 року по 26.07.2024 року та складений позивачем за період з 27.07.2024 року по 08.12.2024 року. Тобто нарахування відсотків здійснено протягом строку кредитування, а нараховані відсотки відповідають умовам Договору, який підписаний відповідачем.

Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав законної сили статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною 5, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно з п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023 року.

Таким чином, законом встановлено обмеження розміру денної процентної ставки споживчих кредитів та встановлено такі максимально допустимі розміри денної процентної ставки: 2,5 % у період з 24.12.2023 року по 21.04.2024 року, 1,5 % у період з 22.04.2024 року по 19.08.2024 року, 1% з 20.08.2024 року.

Відповідно до розрахунків, наданих позивачем, заборгованість відповідача за відсотками за період з 14.12.2023 року по 26.07.2024 року становить 96050 грн., за період з 27.07.2024 року по 08.12.2024 року 57375 грн.

Як вбачається з наданих розрахунків проценти за Договором нараховувалися з 14.12.2023 року по 12.01.2024 року за денною процентною ставкою 1,87%, з 13.01.2024 року по 08.12.2024 року за денної процентною ставкою 2,5 %.

Таким чином, денна процентна ставка за Договором у період з 24.04.2024 року мала становити не більше 1,5 %, а з 20.08.2024 року 1%.

Представник позивача у відповіді на відзив наголошував на тому, що саме такі умови Договору погодили сторони, відповідач, коли підписувала Договір, ознайомилася з розміром денної процентної ставки.

Однак, оскільки умови договору в період та в частині, що перевищує встановлений законом максимальний розмір денної процентної ставки, суперечать вимогам закону, тобто є нікчемними, розрахунок заборгованості в цій частині є необґрунтованим.

При цьому, заборгованість за Договором розрахована у період з 14.12.2023 року по 12.01.2024 року за ставкою 1,87 % на день у розмірі 9537 грн. та за період з 13.01.2024 року по 23.04.2024 року за ставкою 2,5 % на день у розмірі 43350 грн. відповідає закону та умовам Договору.

Суд, застосувавши максимальні передбачені законом денні процентні ставки, перерахував заборгованість з 24.04.2024 року та встановив, що заборгованість відповідача за період з 24.04.2024 року по 19.08.2024 року становить 30600 грн. (17000 грн.* 1,5% * 120 днів), з 20.08.2024 року по 08.12.2024 року становить 18870 грн. (17000 грн. * 1% *111 днів).

Отже, заборгованість ОСОБА_1 за відсотками за період з 14.12.2023 року по 08.12.2024 року становить в загальному розмірі 102357 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Заперечення представника відповідача щодо того, що розмір відсотків не може перевищувати тіло кредиту, не ґрунтуються на законі, а тому судом до уваги не беруться.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов частково, а саме з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договором в розмірі 119357 грн., з яких 17000 грн. заборгованість за основним боргом, 102357 грн. заборгованість за процентами.

Оскільки позовні вимоги судом було задоволено частково, позивачем при поданні позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1696,53 грн. (119357*2422,40/170 425).

Окрім того, позивачем при подані позову заявлено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

У відзиві на позов представник відповідача Терес О.В. заперечувала проти стягнення витрат на правову допомогу, оскільки в акті приймання-передачі наданих послуг № 4217388 до договору № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 року зазначено неправильно дату кредитного договору, про стягнення заборгованості за яким було підготовлено позов, 11.12.2024 року замість 14.12.2023 року. Представнику відповідача, виходячи з викладеного, є незрозумілим за які юридичні послуги позивач просить стягнути витрати на правову допомогу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн. позивачем надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; договір № 01/08/2024-А про надання правової допомоги від 01.08.2024 року, відповідно до п. 3.1. якого визначено, що вартість послуг за договором визначається в актах наданих послуг; акт приймання-передачі наданих послуг № 4217388 до договору 01/08/2024-А про надання правової допомоги від 01.08.2024 року (далі - Акт), відповідно до якого адвокатом надано такі послуги: підготовка та подача позовної заяви про стягнення заборгованості зі ОСОБА_1 за договором № 4217388 про надання споживчого кредиту від 11.12.2024 року вартістю 10000 грн.

Суд не бере уваги заперечення представника відповідача щодо відсутності підстав стягнення витрат на правову допомогу через неправильну дату кредитного договору, зазначену в Акті, оскільки з акту вбачається, що правова допомога надана саме у зв`язку з поданням позову до відповідача за договором № 4217388 про надання споживчого кредиту. При цьому, враховуючи, що відповідачем не надано доказів укладення іншого кредитного договору з таким самим номером, але від 11.12.2024 року, суд вважає, що зазначення дати Договору від 11.12.2024 року в Акті є одруком.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, не обтяжена великою кількістю доказів, через що для фахового юриста не вимагала значних часових затрат для надання підготовки позову, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 5 000 грн., що є об`єктивним та співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати останнього на професійну правову допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3501,75 грн. (119357*5 000/170 425).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 526, 625, 627, 1048, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 80, 81, 137, 141, 247, 265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимогиТовариства зобмеженою відповідальністю«Українські фінансовіоперації» до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896,місцезнаходження:м.Київ,вул.Набережно-Корчуватська,буд.27,прим.2)заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4217388 від 14.12.2023 року в розмірі 119357 грн., з яких 17000 грн. заборгованість за основним боргом, 102357 грн. заборгованість за процентами.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Українськіфінансові операції»судові витратив розмірі5198,28грн.,з яких:1696,53грн. - судовий збір, 3501,75 грн. витрати на професійну правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.Г. Остапенко