Рішення № 131223892, 22.10.2025, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/9442/25

РІШЕННЯ

іменем України

22 жовтня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №163950030980 від 17.04.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи 1986 року по 1990 рік, з 1992 року по 1998 рік згідно записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 07.03.1984 та призначити пенсію за віком з 10.04.2025 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправно не зарахувало періоди роботи позивача до страхового стажу, оскільки недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

Ухвалою суду від 04.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області не надано, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами з урахуванням ст. 126 КАС України, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.04.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №163950030980 від 17.04.2025 відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 32 роки.

Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №163950030980 від 17.04.2025 страховий стаж позивача складає 31 рік 6 місяців 21 день.

За результатами розгляду документів доданих до заяви про призначення пенсії Головним управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до страхового стажу позивача не зараховані:

- періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника №502 від 07.03.1984, оскільки на титульній сторінці трудової книжки дата народження заявника зазначена не повністю -1964 рік і не вірно;

- період роботи в колгоспі з 1986 року по 1997 рік згідно архівної довідки № 01-07/158 від 08.10.2024, оскільки по батькові заявника зазначено скорочено.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів та вважаючи протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 9 Закону України №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ч.1 ст. 26 Закону № 1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Як слідує з оскаржуваного рішення, саме відсутність необхідного стажу стала підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цимЗаконом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4ст. 24 Закону №1058-IV).

Згідно з ч. 1 ст. 56Закону №1788до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вимоги до заповнення трудових книжок викладені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджено Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі Інструкція № 58), Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного комітету Ради міністрів СРСР з питань праці заробітної плати від 20.06.1974 р. № 162 (далі - Інструкція № 162), які діяли в спірний період.

Відповідно до Інструкції № 58 та Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.

Крім того, Інструкцією №58 та Інструкцією № 162, що діяли у спірні періоди роботи позивача, унормовано, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника - прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення. У графi 4 трудової книжки зазначається пiдстава для внесення запису до трудової книжки - наказ (розпорядження) керiвника пiдприємства, дата його видачi i номер.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» визначено, що заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №163950030980 від 17.04.2025, до страхового стажу позивача не враховані періоди роботи згідно відомостей трудової книжки №502 від 07.03.1984.

Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вказане кореспондується також з положеннями постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 р. №310 «Про трудові книжки колгоспників» (далі Постанова №310) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі Порядок).

Згідно п. 5 Постанова №310 в трудову книжку колгоспника вносяться, в тому числі, відомості про трудову участь, а саме: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві, та стан його виконання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні за призначенням пенсії подав трудову книжку колгоспника № НОМЕР_1 від 07.03.1984, записи в якій також підтверджено архівною довідкою №01-07/158 від 08.10.2024.

Крім того, в трудовій книжці колгоспника відображені кількість відпрацьованих трудоднів (час роботи за фактичною тривалістю) за період з 1986 року по 2000 рік, а також вказана заробітна плата за згаданий період.

Відмовляючи у зарахуванні періоду роботи за трудовою книжкою колгоспника, відповідач посилається на те, що на титульній сторінці запис дати народження особи зазначений не повністю та не вірно.

Проте, суд зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

У свою чергу згідно з вимогами статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

При цьому відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємств, у яких працював позивач, або архівних установ для отримання відомостей щодо спірного періоду роботи позивача.

Також відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.

На підтвердження стажу позивачем до суду надано, зокрема, трудову книжку колгоспника № НОМЕР_1 від 07.03.1984, архівну довідку №01-07/158 від 08.10.2024 та Форму РС-право про зараховані періоди трудового стажу.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №163950030980 від 17.04.2025 є протиправними та підлягає скасуванню.

З Форми РС-право судом встановлено, що позивачу частково не враховано періоди роботи за 1998 рік, а саме з 18.01.1998 по 31.01.1998, з 24.03.1998 по 31.03.1998, з 23.05.1998 по 31.05.1998, з 28.06.1998 по 30.06.1998, з 28.09.1998 по 30.09.1998, з 26.10.1998 по 31.10.1998, з 17.11.1998 по 30.11.1998.

Водночас не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що йому не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1998 по17.01.1998, з 01.02.1998 по 23.03.1998, з 01.04.1998 по 22.05.1998, з 01.06.1998 по 27.06.1998, з 01.07.1998-27.09.1998, з 01.10.1998 по 25.10.1998, з 01.11.1998 по 16.11.1998, з 01.12.1998 по 30.11.2000. Відповідно до Форми РС-право вказані періоди були зараховані до страхового стажу позивача, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того відповідно до ч. 2ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2020 року по справі №820/1961/18.

В позовній заяві позивач просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача спірні періоди та призначити пенсію за віком з 10.04.2025.

З метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу спірні періоди та призначити пенсію за віком, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, як просить позивач, оскільки ОСОБА_1 має перебувати на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Відтак, необхідно зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 1986 року по 1990 роки, з 1992 року по 1997 рік, з 18.01.1998 по 31.01.1998, з 24.03.1998 по 31.03.1998, з 23.05.1998 по 31.05.1998, з 28.06.1998 по 30.06.1998, з 28.09.1998 по 30.09.1998, з 26.10.1998 по 31.10.1998, з 17.11.1998 по 30.11.1998.

Щодо вимоги позивача призначити пенсію за віком, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-ІV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Загальний страховий стаж позивача, обрахований пенсійним органом у спірному рішенні, складає 31 рік 6 місяців 21 день.

З урахуванням періодів роботи, які підлягають зарахуванню, загальний страховий стаж позивача (станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії від 10.04.2025) становить більше 32 років, що є достатнім для призначення позивачу пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) досяг пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , а звернувся з заявою 10.04.2025 (тобто в межах трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку), то пенсія йому має бути призначена з 22.03.2025.

Позивач сплатив судовий збір, враховуючи часткове задоволення позовних вимог та приписи ч. 1 ст. 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, оскільки рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №163950030980 від 17.04.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 періоди роботи з 1986 року по 1990 роки, з 1992 року по 1997 рік, з 18.01.1998 по 31.01.1998, з 24.03.1998 по 31.03.1998, з 23.05.1998 по 31.05.1998, з 28.06.1998 по 30.06.1998, з 28.09.1998 по 30.09.1998, з 26.10.1998 по 31.10.1998, з 17.11.1998 по 30.11.1998.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком з 22.03.2025.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66,м. Полтава,Полтавська обл., Полтавський р-н,36014 , код ЄДРПОУ - 13967927)

Головуючий суддя О.О. Михайлов