Рішення № 131223129, 22.10.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4365/25

22 жовтня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 (далі позивач), в інтересах якого діє адвокат Балабан Петро Олегович, звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі відповідач), у якому просив ухвалити рішення, яким:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.07.2025 щодо відмови у призначенні житлової субсидії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити житлову субсидії ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звертався із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про призначення житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовлено позивачу у задоволенні заяви з підстав наявності заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 40 неоподатковашіх мінімумів доходів громадян, що й слугувало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень представник вказав, що умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій визначені Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848. Відповідно до пункту 14 вищезазначеної постанови, житлова субсидія призначається з початку опалювального (неопалювального) сезону за умови документального підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження споживачем заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі) протягом двох місяців з початку такого сезону, в іншому випадку - з місяця, що настає за тим, у якому заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження споживачем заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі). Позивачу відмовлено у призначенні житлової субсидії тому, що у позивача наявна заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (арк. справи 22 - 24).

Представником позивача надіслано до суду відповідь на відзив, у якій він заперечує щодо викладених у відзиві доводів, в обґрунтування чого зазначає, що позивач проживає сам, отримує лише пенсію і оплатити за комунальні послуги з пенсії можливості не має, а тому потребує призначення житлової субсидії. Борг, який виник за комунальні послуги є не боргом ОСОБА_1 , а це борг його сина, який з 2017 року отримував субсидію. Син не сплачував комунальні послуги, а коли накопичився борг переїхав із своєю сім`єю і залишив позивача самого. Відтак ОСОБА_1 вважає, що відмова викладена в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 1441220111-2025-2 від 04.07.2025 є протиправною та підлягає скасуванню (арк. справи 25 - 28).

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 28.07.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 28.07.2025 про відкриття спрощеного провадження отримано відповідачем 28.07.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 22.10.2025 продовжено процесуальний строк розгляду справи на період воєнного стану з урахуванням розумних строків розгляду, як це передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок виданого Тернопільською районною радою 31.01.1990 на підставі рішення виконкому № 8, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади та інформаційною довідкою № 397 від 18.04.2024 виданою Тернопільським районним госпрозрахунковим БТІ (арк. справи 8, 12).

Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надіслано лист адресований ОСОБА_2 від 07.07.2025 № 1900-0213-8/31795, у якому повідомлено про відмову у призначенні житлової субсидії (арк. справи 13).

Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 1441220111-2025-2 від 04.07.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на звернення від 27.06.2025, відмовлено у призначенні житлової субсидії за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із наявною заборгованістю з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (арк. справи 14).

Не погодившись із таким рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у призначенні житлової субсидії, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду із цим позовом.

Мотивувальна частина

Предметом спору у даній справі по суті є рішення відповідача щодо відмови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у призначенні житлової субсидії.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет правомірності таких дій відповідача, оцінивши їх через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб`єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Суд зазначає, що за змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25.11.1997 № 6-зп Суд зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Окрім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 802/2474/17-а.

При цьому порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішеннями з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

У спірному випадку позивач просить суд визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.07.2025 щодо відмови у призначенні житлової субсидії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити житлову субсидії ОСОБА_1 .

В обґрунтування доводів позовної заяви позивач зазначає, що він звертався до відповідача щодо призначення житлової субсидії, відтак, за результатами його звернення, відповідачем прийнято рішення № 1441220111-2025-2 від 04.07.2025 про відмову у призначенні житлової субсидії.

Суд зауважує, що дослідженням оскаржуваного рішення відповідача, судом встановлено, що Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення № 1441220111-2025-2 від 04.07.2025 про відмову ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на звернення від 27.06.2025, у призначенні житлової субсидії за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із наявною заборгованістю з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, оскаржуване рішення відповідача щодо відмови у призначенні житлової субсидії, яке позивач просить суд визнати протиправним та скасувати, стосується ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом не встановлено та не здобуто доказів, звернення позивача до відповідача щодо призначення житлової субсидії та, як наслідок розгляду такого звернення, відмови саме позивачу у призначенні житлової субсидії.

З огляду на наведене, суд вважає, що фактично спору між позивачем та відповідачем у даній справі не існує, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області оскаржуваним рішенням відмовлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у призначенні житлової субсидії.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Відтак, враховуючи, що оскаржуваним рішенням права позивача не порушенні, доводи викладенні у позовній заяві є необґрунтованими, а позовні вимоги такі, що не підлягають до задоволення.

Доказів протилежного позивачем до суду не надано. Інші доводи не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Водночас суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості звернутись з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо призначення житлової субсидії.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд приходить до переконання, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено. Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати

Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.

Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).

Головуючий суддяЮзьків М.І.