Рішення № 131223100, 22.10.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3920/25

22 жовтня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.11.2024 №104450013320 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 16 жовтня 2024 року за вирахуванням суми, що вже була виплачена ОСОБА_1 на підставі цієї статті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, подавши необхідні документи. Однак, за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області своїм рішенням відмовило позичу в призначенні пенсії, мотивуючи тим, що не підтверджено необхідний період роботи чи проживання на території зони посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки він належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, на підтвердження чого надав відповідне посвідчення, та документи, що підтверджують період роботи чи проживання на території зони посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років. Наведені обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 07.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Позивачем не підтверджено факт проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 роки (03 роки 09 місяців 18 днів) право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутнє.

Представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якій підтримала позовні вимоги, просить позов задовольнити повністю.

Судом встановлено, що 16.10.2024 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №104450013320 від 14.11.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки заявником не підтверджено факт проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - не менше 04 роки (03 роки 09 місяців 18 днів). Зокрема, відповідачем за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1986 по 02.02.1991, оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби (29.06.1987 по 02.06.1989). Також, до періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю позивачу не враховано період навчання в Слов`янському авіаційному технічному училищі цивільної авіації Донецької області, оскільки даний населений пункт не віднесено до зони посиленого радіологічного контролю. Крім цього, відповідач вказав, що страховий стаж позивача становить 35 років 03 місяці 15 днів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.03.2003 року (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пунктом 13 Перехідних положень Закону №1058-ІV передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 року (далі - Закон №796-XII від 28.02.1991 року).

Згідно із статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 року (далі - Закон №796-XII), особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Статтею 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Початкова величина (3 роки) зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 01.01.1993 року не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986 року) по 31.07.1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Тобто, обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі частини 2 статті 55 Закону №796-XII - є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року.

При цьому, особам, які додатково проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 року у справі №565/1829/17, від 26.09.2018 року у справі №205/4589/16-а та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років станом на 01 січня 1993 року, необхідно пов`язувати з моментом аварії, а саме вказаний період проживання слід обраховувати з 26.04.1986 року по 01.01.1993 року. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на ЧАЕС.

Предметом даного спору є право позивача на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. При цьому відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, покликається на те, що заявником не підтверджено факт проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - не менше 04 роки (03 роки 09 місяців 18 днів).

Так, механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1).

У підпункті 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 наведено перелік документів, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи, а саме: для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення; для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування; для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Житомирською або Київською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Враховуючи цей перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, суд зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

Наведене узгоджується з правою позицією Верховного Суду відображеною, зокрема, у постановах від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23, серед іншого, зазначив, що оскільки навчання зазвичай є тривалим періодом, протягом якого особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду.

Як встановлено судом, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 14.07.1995, позивач належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що надає право користування пільгами, встановленими Законом №796.

Однак, як вже зазначалось вище, у розумінні п.п. 7 п. 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796.

При цьому, суд вважає, що факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення в цілях призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку засвідчують документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування, зокрема, довідка, видана на підставі офіційно підтверджених та достовірних відомостей. Разом з тим, на думку суду, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.

Як встановлено судом, з 08.02.1980 по 18.12.1990 позивач проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; з 08.02.1991 по 27.02.1993 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач навчався у Слов`янському авіаційному училищі цивільної авіації з 01.09.1989 по 12.01.1991 (запис №2 у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 19.02.1991).

Зі змісту архівної довідки №179/1/9763 від 02.10.2024 слідує, що позивач проходив службу: у військовій частині НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , з 06.07.1987 (наказ від 06.07.1987 №148), виключений зі списків особового складу частини з 14.11.1987 (наказ від 14.11.1987); у в/ч НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 , зарахований 15.11.1987 /прибув з в/ч НОМЕР_5 / (наказ від 14.11.1987 №271), виключений зі списків особового складу частини 02.06.1989 /направлений на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 (наказ від 02.06.1989 №137).

Тобто, на думку суду, у період з 06.07.1987 по 02.06.1989 позивач фактично знаходився у смт. Десна та м. Біла Церква, проходячи військову службу.

При цьому, як слідує з матеріалів справи, з 21.02.1991, і станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу та здійснював трудову діяльність, проживаючи у смт. Гостомель.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 р. № 106 смт. Гостомель, м. Біла Церква, смт. Десна є населеними пунктами, віднесеними до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи.

Тому, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено, що у позивача в сукупності наявний необхідний період (не менше чотирьох років) проживання (навчання та період роботи) на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 26.04.1986 до 01.01.1993 за наявності якого він може набути право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №104450013320 від 14.11.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вирішуючи даний спір по суті, суд звертає увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відтак, у сукупності наведених вище обставин, на переконання суду, у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача від 16.10.2024 про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку згідно із ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №104450013320 від 14.11.2024 про відмову ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.10.2024 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно із ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) 20 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 22 жовтня 2025 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_6 ),

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ:14035769).

Головуюча суддяДерех Н.В.