Рішення № 131222515, 22.10.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа №420/25825/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008) про визнання протиправною бездіяльності та вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом через систему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо надання неповної відповіді на запит№1309.13/25/31 від 27.06.2025 року та зобов`язати надати повну відповідь на запит.

Ухвалою суду від 05.08.2025 року позов залишений без руху з підстав необхідності надання доказів проживання (перебування) за вказаною у позові адресою, не надання копії запиту на публічну інформацію, направленого на адресу відповідача. Саме відносно вказаного запиту позивач запросив інформацію у відповідача.

Позивач направив до суду лист, в якому зазначив, що в ухвалі не зазначено, які саме докази необхідно надати щодо підтвердження місця проживання (перебування). А також зазначив, що він не має жодного бажання надавати копію звернення., оскільки суть звернення є конфіденційною інформацією.

Враховуючи, право особи ініціювати провадження по справі відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд дійшов висновку про наявність можливості прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

Ухвалою суду від 27.08.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що права буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за матеріалами в електронній формі.

Позивач у позові зазначив, що 27.06. 2025 року ним було надіслано на електронну пошту запит на публічну інформацію до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

У запиті було прохання надати таку інформацію щодо певного звернення: дата та час реєстрації звернення; реєстраційний номер звернення; назва журналу обліку (системи обліку), де конкретно було зареєстровано звернення; повна назва посади, прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, яка безпосередньо зареєструвала звернення; назва структурного підрозділу, куди звернення було передано для розгляду (на виконання); повна назва посади, прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, яка є (була) безпосереднім виконавцем по вищезазначеному зверненню.

01.07.2025 року надійшла відповідь на вищезазначений запит. Реєстраційні реквізити відповіді: №45.6.1/1062.14/1309.13/25/ЗІ від 01.07.2025 Підпис на відповіді: Сілушина Марія Юріївна (завідувач Сектору розгляду запитів на інформацію Департаменту моніторингу додержання інформаційних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини). Виконавець відповіді: Хлудєєва Анастасія Олександрівна.

У відповіді надано інформацію суто про те, який реєстраційний номер отримало звернення, щодо якого було подано запит. Тобто з 6 різних пунктів запиту вирішили обрати 1 пункт запиту, і на нього відповісти.

Позивач вважає, що ненаданням відповіді на всі питання відповідачем порушений Закон України "Про доступ до публічної інформації», оскільки відповідно до ч.1 ст.14 Закону розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що запит позивача був розглянутий та листом від 01.07.2025 № 45.6.1/1062.14/1309.13/25/ЗІ позивача повідомлено, що за даними, внесеними до системи електронного документообігу Секретаріату Уповноваженого, звернення, яке надійшло з електронної пошти info721628103742@gmail.com, зареєстроване за № АН-40190.3/25 від 27.06.2025.

Додатково до раніше наданої інформації, викладеної у зазначеному вище листі, листом від 05.08.2025 № 45.6.1/1351.14/1309.13/25/ЗІ позивача повідомлено, що його звернення від 27.06.2025, яке надійшло з електронної пошти info721628103742@gmail.com, зареєстровано головним спеціалістом відділу реєстрації звернень Департаменту документального забезпечення та роботи зі зверненнями Секретаріату Уповноваженого Гудзенко Наталею Геннадіївною в системі електронного документообігу в Журналі реєстрації «Звернення громадян - 3-2025» о 15:38 год. 27.06.2025 за №АН-40190.3/25. Вказане звернення було передано на розгляд до Департаменту документального забезпечення та роботи зі зверненнями Секретаріату Уповноваженого. Безпосереднім виконавцем звернення від 27.06.2025 визначено головного спеціаліста відділу розгляду звернень та прийому громадян Департаменту документального забезпечення та роботи зі зверненнями Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Шиманську Ларису Василівну ». Таким чином, з урахуванням листа від 05.08.2025 №45.6

Таким чином, з урахуванням листа від 05.08.2025 № 45.6.1/1351.14/1309.13/25/ЗІ, Секретаріатом Уповноваженого надано відповіді на всі питання, поставлені Позивачем у запиті від 27.06.2025, зареєстрованого за вхідним № 1309.13/25/ЗІ.01.07.2025.

Також представник відповідача посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004, вважає, що обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його права та охоронюваних законів інтересів відповідачем.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року зазначив, що визнавши протиправною бездіяльність Керівника Офісу Президента України щодо недотримання строку звернення громадянина, суд не відновить порушеного, на думку позивача, права на звернення до органу державної влади, оскільки відповідь на це звернення вже отримана.

Представник стверджує, що у цій справі №420/25825/25 відсутній предмет, оскільки відповідачем листами від 01.07.2025 та від 05.08.2025 року надано відповідь на всі питання.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, просив задовольнити вимоги у повному обсязі та зазначив, що він першу відповідь на запит отримав 01.07.2025 року, яка була неповною, що стало підставою для звернення до суду. Позов поданий 31.07.2025 року. Лише після цього відповідачем на його адресу направлена повна відповідь на його запит. У зв`язку з чим позивач наполягає на задоволенні позову щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо надання неповної інформації за запит.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач направив на адресу відповідача запит, в якому просив надати інформацію щодо його певного звернення: дата та час реєстрації звернення; реєстраційний номер звернення; назва журналу обліку (системи обліку), де конкретно було зареєстровано звернення; повна назва посади, прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, яка безпосередньо зареєструвала звернення; назва структурного підрозділу, куди звернення було передано для розгляду (на виконання); повна назва посади, прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, яка є (була) безпосереднім виконавцем по вищезазначеному зверненню.

01.07.2025 року позивачем отримана відповідь на запит, в якій надано інформацію лише на одне питання, а саме про те, який реєстраційний номер отримало звернення, щодо якого було подано запит. Тобто з 6 різних пунктів запиту вирішили обрати 1 пункт запиту, і на нього відповісти.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом, якій надійшов до суду 31.07.2025 року.

Після звернення до суду відповідачем листом від 05.08.2025 року позивачу надана повна інформація за поставленими ним питаннями.

Ухвалою суду від 22.10.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Дослідивши заяви по суті та надані учасниками справи докази суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно ст.1 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23.12.1997 №776/97-ВР (далі Закон №776/97-ВР) парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №776/97-ВР сферою застосування Закону є відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини і громадянина між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами.

Відповідно до ст.17 Закону №776/97-ВР Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Згідно ст.10 Закону №776/97-ВР для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка.

Наказом Уповноваженого від 14.10.2022 №79.15/22 затверджено Положення про Секретаріат Уповноваженого (далі Положення), згідно п.1.1 Розділу 1 якого Секретаріат Уповноваженого утворюється відповідно до ст.10 Закону №776/97-ВР для забезпечення діяльності Уповноваженого.

На Секретаріат покладено завдання з організаційного, правового (юридичного), науково-консультативного, інформаційно-аналітичного, науково-експертного, контрольно-ревізійного, матеріально-технічного, фінансового, а також іншого забезпечення діяльності Уповноваженого в межах чинного законодавства України (п.2.2 Розділу 2 Положення).

Відповідно до п.3.1.5 Розділу 3 Положення для забезпечення діяльності Уповноваженого Секретаріат відповідно до покладених на нього завдань та розподілу обов`язків між працівниками, зокрема: організовує та здійснює прийом та розгляд звернень громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до чинного законодавства України та роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення до Уповноваженого.

Отже саме Секретаріат Уповноваженого, згідно покладених на нього завдань та функцій організовує та здійснює прийом та розгляд звернень громадян України.

Позивач зазначив, що він звернувся з певним зверненням до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Позивач не вказує з яким саме зверненням, проте відповідач не заперечує надходження звернення позивача.

Отже таке звернення позивача за приписами ст.17 Закону №776/97-ВР повинно розглядатися Уповноваженим відповідно до Закону України «Про звернення громадян», метою якого є надання практичної можливості громадянам України впливати на діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, суб`єктів приватного права. Така можливість доступна для кожного громадянина України, хто хоче реалізувати своє право на звернення з метою поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Суд вважає, що спірні правовідносини між сторонами виникли з підстав реалізації позивачем права на звернення та регламентовані Законом України «Про звернення громадян», відповідно до ст.3 якого під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Згідно зі ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Права громадянина при розгляді заяви чи скарги встановлені ст.18 Закону.

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Статтею 19 Закону визначені обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, а саме вони зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

З огляду на вказані положення Закону України «Про звернення громадян» суд дійшов висновку, що запит позивача на отримання інформації про реєстрацію його звернення, кому передано на виконання із зазначенням відповідних посадових осіб, є складовою реалізації його права на розгляд звернення.

Оскільки Секретаріат Уповноваженого, згідно покладених на нього завдань та функцій організовує та здійснює прийом та розгляд звернень громадян України, надання вказаної інформації позивачу належить до його повноважень.

Ненадання повної інформації на запит позивача порушує його права, у тому числі на об`єктивний, всебічний і вчасний розгляд звернення та реалізації права на участь у розгляді звернення.

На необхідність дотримання прав особи, встановлених Законом «Про звернення громадян», при розгляді такого звернення зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі №818/929/17.

Суд вважає помилковим посилання позивача на Закон України «Про доступ до публічної інформації», оскільки за висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.05.2022 у справі №9901/502/21, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати та/або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі здійснення ним своїх владних управлінських функцій. У подальшому володіти цим продуктом може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Суд вважає, що позивачем доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів саме цим відповідачем, тобто реального порушення його прав, відповідно доводи представника відповідача і цієї частині є неспроможними.

З урахуванням того, що під час розгляду справи позивачу надана повна інформація на його запит, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо надання неповної відповіді на запит №1309.13/25/31 від 27.06.2025 року.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Проте вважаючи, що відповідач надав повну відповідь на запит позивача під час розгляду справи, суд вважає, що судові витрати підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративного позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ 21661556 ) про визнання протиправною бездіяльності та вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо надання неповної відповіді на запит №1309.13/25/31 від 27.06.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва