Рішення № 131221461, 22.10.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2025 рокусправа № 380/4082/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.12.2024 №152 про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву від 03.12.2024 про призначення ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у рішенні.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . 04.02.1993 розірвала шлюб, але проживала спільно з ним без повторного укладення шлюбу. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова встановлено факт її спільного проживання з ОСОБА_2 з 04.02.1993 до дня його смерті однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Вказує, що ОСОБА_2 загинув при виконанні службових обов`язків. З метою реалізації права на призначення пенсії у разі втрати годувальника звернулася до відповідача, однак ГУ ПФУ у Львівській області прийняло рішення від 13.12.2024 №152, яким відмовлено у призначенні пенсії. Підставою для відмови слугувало відсутність документа, який підтверджує родинні відносини, а саме свідоцтва про шлюб. Вважаючи оскаржуване рішенні протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 10.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

27.03.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачкою обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що перелік непрацездатних членів сім`ї, яким може бути призначена пенсія у зв`язку з втратою годувальника є поосібним і вичерпним. На нормативному рівні не передбачено можливості віднесення до непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім`я, прикладом якого є спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав а обов`язків. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Однак, в пакеті документів, долучених до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 , копія свідоцтва про шлюб відсутня. Таким чином, підстав для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №2262 немає. Окрім цього, рішенням Залізничного районного суду Львівської області від 24.07.2024 у справі №462/3149/24 встановлено лише факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Судовим рішенням не встановлено перебування заявниці на утриманні ОСОБА_2 . Зважаючи на наведене, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до довідки від 07.02.2006 №57/03-22 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, після реєстрації якого прізвище позивачки змінено на « ОСОБА_4 ».

Зі змісту свідоцтва про смерть від 11.04.1994 серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з постановою від 01.08.2018 №64 медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» травма колишнього старшини міліції, інспектора дорожньої міліції стройового підрозділу Львівського відділу дорожньої міліції на автомагістралях УВС ОСОБА_2 , 1958 року народження. «Тупа травма тіла (11.04.1994), переломи VIII, ІХ, Х ребер справа, закритий перелом правої плечової кісти, розриви печінки, що супроводжувалося масивною внутрічеревною кровотечою та гострим знекровленням організму», яка призвела до смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). ТАК, отримана при виконанні службових обов`язків.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 24.07.2024 №462/3149/24 встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 04.02.1993 до часу смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 позивачка звернулася до відповідача із заявою від 03.12.2024 щодо призначення пенсії у разі втрати годувальника, що визнається сторонами.

Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 13.12.2024 №152 відмовлено у призначенні пенсії у разі втрати годувальника відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Підставою для відмови слугувало відсутність документів про родинні відносини, зокрема завірена копія свідоцтва про шлюб.

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивачка пред`явила цей позов до суду.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із відмовою у призначенні пенсії у разі втрати годувальника.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми законодавства України та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, процедури призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, регулюються Законом України 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

Приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV унормовано, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Тобто, вказаний закон передбачає безумовну гарантію особам, які є членами сімей військовослужбовців, які загинули чи пропали безвісти, отримати право на пенсію в разі втрати годувальника.

Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника встановлені ст. 29 Закону № 2262-XII.

Так, пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

За змістом абз. 1 ст.30 Закону № 2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Тобто, за загальним правилом право на пенсію у зв`язку зі втратою годувальника мають саме непрацездатні члени сімей відповідної категорії військовослужбовців, якщо вони перебували на їх утриманні.

Водночас згідно з абз. 2 ст. 30 Закону № 2262-XII незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Тобто, перебування на утриманні годувальника не є обов`язковою умовою для вказаної вище категорії осіб. Орган Пенсійного фонду України зобов`язаний призначити пенсію вказаній категорії осіб. При цьому, для дружини або чоловіка військовослужбовця необхідною ознакою є факт загибелі чи втрата безвісти саме в період проходження служби або пізніше внаслідок визначеного тілесного ушкодження чи хвороби під час служби.

Суд установив, що ОСОБА_2 отримав травму при виконанні службових обов`язків, яка призвела до смерті, що підтверджується довідкою медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» від 01.08.2018 №64.

Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 13.12.2024 №152 позивачці відмовлено в призначенні пенсії в разі втраті годувальника.

В оскаржуваному рішенні зазначено: «Документи, що засвідчують родинні відносини членів сім`ї з померлими пенсіонером передбачені п. 12 розділу 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 №10-1, а саме: паспорт громадянина України, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, рішення суду.

В наданих документах відсутні документи про родинні відносини, зокрема завірена копія свідоцтва про шлюб».

За таких обставин, пенсійним органом, в якості підстави для відмови у призначенні позивачу пенсії в разі втрати годувальника, визначено відсутність свідоцтва про укладення шлюбу з померлим годувальником.

Згідно з п.3 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 02.03.2023 № 10-1 (далі- порядок № 10-1), до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи:

1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (якщо пенсія померлому годувальнику органом, що призначає пенсію, не призначалась);

2) витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю/ з визнанням судом безвісно відсутнім (якщо годувальник помер (загинув) / пропав безвісти у період проходження служби) або його копія;

3) свідоцтво про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим;

4) документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім`ї з померлим годувальником, які передбачені пунктом 12 цього розділу;

5) документи про перебування непрацездатних членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу;

6) документи померлого годувальника, які передбачені підпунктом 4 пункту 2 цього розділу;

7) документи, що підтверджують право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, які передбачені підпунктами 5-7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону);

8) документи про обставини загибелі чи смерті годувальника внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов`язків (обов`язків військової служби) (висновок військово-лікарської комісії, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю / визнанням судом безвісно відсутнім або його копія) (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону);

9) документи, що підтверджують право на встановлення надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу.

Відповідно до п.12 розділу ІІ порядок № 10-1 за документи про родинні відносини приймаються: 1) паспорт громадянина України; 2) свідоцтво про народження; 3) свідоцтво про шлюб; 4) рішення суду.

З огляду на наведене, документами про родинні відносини вважається як свідоцтво про шлюб так і рішення суду.

Суд акцентує на тому, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 24.07.2024 №462/3149/24 встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 04.02.1993 до часу смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд звертає увагу, що копія вищевказаного судового рішення надавалася позивачкою пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, що також підтверджено відповідачем у спірному рішенні. При цьому, відсутність свідоцтва про шлюб зумовлена відсутністю факту безпосередньої реєстрації шлюбу в органах РАЦС України.

Тобто відповідачем безпідставно не враховано рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24.07.2024 №462/3149/24, яким встановлено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якості належного документа, що засвідчує родинні відносини позивачки з померлим годувальником.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд виснує, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, тому оскаржуване рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 13.12.2024 №152 про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника слід визнати протиправним і скасувати.

Друга позовна вимога є похідною та підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Статтею 58 Закону № 1058-IV унормовано, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Враховуючи те, що відповідач, розглянувши заяву позивачки про призначення пенсії у разі втрати годувальника, не надав оцінку всім доказам, наданим позивачкою, в тому числі і тим, які позивачка не змогла надати з об`єктивних причин, а також з урахуванням того, що вирішення питання про призначення пенсії є виключною компетенцією пенсійного органу, суд виснує, що належним способом захисту права позивачки є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 03.12.2024 про призначення пенсії у разі втрати годувальника з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тому особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів правомірність прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника. Доводи відповідача спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі міркування суд не враховує.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України регламентовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з цим позовом позивачка сплатила судовий збір у сумі 968,96 грн.

Отже, понесені позивачкою документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 968,96 грн підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.12.2024 №152 про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_5 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.12.2024 про призначення пенсії у разі втрати годувальника з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивачка ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна