Рішення № 131221449, 22.10.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2025 рокусправа № 380/15854/25Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АРМАЛІТАС (61052, м. Харків, пров. Сімферопольський, буд 6, літ. Д-1, офіс 1, ЄДРПОУ 44839733) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними дії та скасування рішення, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю АРМАЛІТАС до Львівської митниці, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 12.06.2025 №UA209000/2025/100237/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного UA209230/2025/001732.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та позбавляли контролюючий орган будь-яких сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Натомість Митниця в порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Вважає, що вищезазначені рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийняття митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не відповідають встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому підлягають скасуванню. Просив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 5.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у своїх запереченнях вказує, що під час здійснення митного оформлення було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступне: у зовнішньоекономічному контракті 2511001 від 25.11.2022 відсутні печатки - відсутність в Договорі печаток може свідчити про не набрання ним юридичної сили. Дублювання номерів Додатків до контракту, а саме Додаткова угода №1 від 27.03.2023 та Додаткова угода №1 від 31.12.2023 виникає неоднозначність який саме документ є чинним або пріоритетним; згідно з п.2.2 Контракту 2511001 умови поставки EXW Lithuania, а у фактурі 0606001/25 від 06.06.2025 FCA Klaipeda. Інформація про зміну таких умов відсутня; згідно п.3.2 Додаткова угода №1 від 27.03.2023 Постачальник зобов`язується відвантажити товар в терміни згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту, проте у інвойсі відсутні відомості щодо термінів відвантаження, що може свідчити про наявність іншого документу який врегульовує такі умови; експортна декларація країни відправлення №25LTLUB00003D798K7 заповнена у режимі транзиту, та не містить числових даних що підлягають перевірці; відповідно до Договору №0606001/25 транспортного експедирування від 06.06.2025 п.1.1 Замовник доручає, а Перевізник бере на себе зобов`язання за винагороду та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторське обслуговування (послуги, безпосередньо пов`язані з організацією перевезень вантажів у внутрішньому і міжнародному повідомленні автомобільним транспортом), на підставі погоджених сторонами Заявок. Проте заявки до митного оформлення не надано, а згідно з п.1.2 заявка - це форма доручення в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення. Відповідно до п.4.1 Вартість послуг Перевізника за даною угодою має бути заздалегідь погоджена сторонами і вказана в додатках до договору (заявках). Додаткові витрати, вказані в п. 2.5., не включаються до рахунку за послуги з перевезення і сплачуються Замовником окремо за умови надання документів, що підтверджують виконання даних послуг. Додатків до договору також надано. Декларанту було надіслано повідомлення про необхідність подання додаткових документів. Декларант подано пакет додаткових документів. За результатами розгляду всіх наданих документів було встановлено: неподання документів: заявки на перевезення (Додатків до Договору), висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, виписку з бухгалтерської документації, платіжних документів. Проведено консультацію з декларантом відповідно до вимог ч. 4 ст. 57 МКУ. За результатами консультації встановлено відсутність у митниці та декларанта відомостей щодо ідентичних та подібних товарів. Метод 2а та 2б не було використано оскільки в митниці та декларанта відсутні необхідні відомості щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів; методи 2в і 2г не були застосовані у зв`язку з відсутністю необхідних документально підтверджених відомостей для розрахунку. Застосовано метод 2ґ. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару "рівниця зі склонитки: склоровінг", оформленого за МД №25UA100250201462U3 від 14.04.2025. Скоригована митна вартість склала 1,52 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі. Сума донарахованих митних платежів по оскаржуваному рішенню про коригування митної вартості становить 252226,74 грн. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ «Армалітас» зареєстроване 30.09.2022 за юридичною адресою Україна, 61052, місто Харків, пров. Сімферопольський, буд. 6 літ. «Д-1», офіс 1.

25 листопада 2022 року між компанією MB GUOLIS MARKET (постачальник) та ТОВ «АРМАЛІТАС» (покупець) було укладено Контракт на продаж товару № 2511001.

Додатковою угодою №1 від 27.03.2023 до Контакту №2511001 від 25.11.2022 текст Контракту викладено у новій редакції.

Відповідно до п. 1 Контракту передбачено, що Постачальник зобов`язується поставити Товар, а Покупець зобов`язується своєчасно сплатити Товар за умов цього контракту.

Згідно з п. 1.2. Контракту Найменування, кількість, ціна Товару зазначені у Інвойсах, що є невід`ємною частиною цього Контракту.

У розділі 2 Контакту «Умови платежу» пунктом 2.2. Контракту передбачено, що загальна вартість Товару у межах цього Контракту на умовах EXW Lithuania, становить 400 000 USD (Чотириста тисяч, 00 центів USD) і складається із суми Інвойсів, які є невід`ємною частиною цього Контракту

Відповідно до п. 2.3 Контракту розрахунки за цим контрактом здійснюються згідно з умовами вказаними в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту.

У розділі 3 Контракту «Терміни постачання товару» пунктом 3.1. Контракту передбачено умови постачання EXW Lithuania, або згідно з умовами вказаними в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту згідно з умовами Інкотермс 2000.

У зв`язку із виконанням Контракту №2511001 від 25.11.2022 та отриманням Товару від компанії MB GUOLIS MARKET, з метою здійснення митного оформлення товару декларантом/представником ТОВ «МІД-БРОК СХІД» було оформлено та подано до Львівської митниці митну декларацію (далі - МД) № 25UA209230055019U0 від 12.06.2025, в якій визначено митну вартість товару за «Рівниця зі склониток (склоровінг): - Склоровінг 1200 tex ECER16-1200D-608 - 1148,00 кг.; Склоровінг 2400 tex ECER24-2400D-601 -12411,00 кг.; Склоровінг 4800 tex ECER24-4800D-601 - 7349,00 кг. Торговельної марки: Shandong Fiberglass. Країна виробництва: СЯ. Виробник: Shandong Fiberglass Group» в сумі 11 708,48 дол. США та у графі 45 митної декларації визначено митну вартість товару в сумі 531 039,91 грн.. До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: пакувальний лист №0606001/25 від 06.06.2025, рахунок-фактуру (інвойс) №0606001/25 від 06.06.2025, автотранспортну накладну MR) від 10.06.2025, рахунок на оплату №10/06 від 10.06.2025, довідку щодо вартості транспортування вантажу від 10.06.2025, контакт №2511001 від 25.11.2022, додаткову угоду №1 від 27.03.2023, додаткову угоду №1 від 31.12.2023, договір доручення на надання брокерських послуг та декларування товарів №0105/001 від 01.05.2023, договір транспортного експедирування № 0606001/25 від 06.06.2025, коносамент (B/L) №KUNSE25030305 від 16.03.2025, довідку про набрання судовим рішенням законної сили від 28.05.2024, довідку про набрання судовим рішенням законної сили від 14.04.2025, заявку на автоперевезення №1 від 06.06.2025 до договору надання транспортних послуг №0606001/25 від 06.06.2025, рахунок-фактуру №SDFE8250219B від 06.03.2025, картку обліку автотранспортного засобу №154757 віл 12.06.2025, пакувальний лист від 06.03.2025, рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/15002/23 від 19.02.2024, рішення Львівського окружного адміністративного суду по справі №380/24111/24 від 14.03.2025, платіжне доручення (свіфт) CN №420 від 26.02.2025, платіжне доручення (свіфт) CN №448 від 15.04.2025, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №380/24111/24 від 14.04.2025, копію митної декларації країни відправлення № 25LTLUB00003D798K7 від 10.06.2025.

Митна вартість товару визначена за основним методом - ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідачем 12.06.2025 декларанту було направлено запит (повідомлення) у якому митний орган запропонував «Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідно до вимог ст.254 МК України. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

У відповідь на запит Декларант/представник ТОВ «МІД-БРОК СХІД» листом №12/06 від 12.06.2025 надав розрахунок (калькуляцію) від 10.06.2025, прайс-лист від 10.06.2025, рахунок-фактуру (фрахт) №АТ173694 від 10.06.2025, проформу інвойс №1105006/25 від 11.05.2025 та повідомило про відсутність можливості надати інші додаткові документи, які підтверджують заявлену вартість товарів, за їх відсутності. Всі документи були надані з Митною декларацією, а також просило перервати 10 денний розгляд справи та надати рішення стосовно Митної вартості товарів.

Розглянувши подані позивачем документи, відповідач склав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/001732 та прийняв рішення №UA209000/2025/100237/2 від 12.06.2025 про коригування митної вартості товарів. У графі 33 вказаного рішення про коригування митної вартості зазначено, що «Заявлена митна вартість не може бути визнана у зв`язку з неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 МК України) або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

Під час здійснення митного контролю було встановлено наступне:

У Зовнішньоекономічному контракті 2511001 від 25.11.22 відсутні печатки - відсутність в Договорі печаток може свідчити про не набрання ним юридичної сили. Дублювання номерів Додатків до контракту, а саме Додаткова угода № 1 від 27.03.2023 та Додаткова угода № 1 від 31.12.2023 виникає неоднозначність який саме документ є чинним або пріоритетним;

згідно з п.2.2 Контракту 2511001 умови поставки EXW Lithuania, а у фактурі 0606001/25 від 06.06.2025 FCA Klaipeda. Інформація про зміну таких умов відсутня. Згідно п.3.2 Додаткова угода № 1 від 27.03.24 Постачальник зобов`язується відвантажити товар в терміни згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту, проте у інвойсі відсутні відомості щодо термінів відвантаження. Що може свідчити про наявність іншого документу який врегульовує такі умови;

-експортна декларація країни відправлення 25LTLUB00003D798K7 заповнена у режимі транзиту, та не містить числових даних що підлягають перевірці;

згідно з Договором № 0606001/25 транспортного експедирування від 06.06.2025 п.1.1 Замовник доручає, а Перевізник бере на себе зобов`язання за винагороду та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторське обслуговування (послуги, безпосередньо пов`язані з організацією перевезень вантажів у внутрішньому і міжнародному повідомленні автомобільним транспортом), на підставі погоджених сторонами Заявок. Проте заявки до митного оформлення не надано, а згідно з п.1.2 заявка - це форма доручення в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення. Відповідно до п.4.1 Вартість послуг Перевізника за даною угодою має бути заздалегідь погоджена сторонами і вказана в додатках до договору (заявках). Додаткові витрати, вказані в п. 2.5., не включаються до рахунку за послуги з перевезення і сплачуються Замовником окремо за умови надання документів, що підтверджують виконання даних послуг. Додатків до договору також надано.

Декларанту було надіслано повідомлення про необхідність подання додаткових документів, а саме:

1)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларант подав наступні додаткові документи: рахунок на перевезення (Фрахт) - АТ173694 від 10.06.2025 , проте не можливо перевірити чи такий документ стосується конкретної поставки та Калькуляція, яка розрахована із врахуванням суми фрахту згідно рахунку на АТ173694 від 10.06.2025, прайс лист від 10.06.25, прайс-лист, в якому вартість сформовано без врахування умов поставки. Даний документ містить суб`єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об`єктивних умов визначення ціни при здійсненні зовнішньоекономічної операції , та рахунок проформу, який не стосується даної поставки

За результатами розгляду всіх наданих документів було встановлено: неподання документів : заявки на перевезення (Додатків до Договору), висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, виписку з бухгалтерської документації, платіжних документів.

Проведено консультацію з декларантом відповідно до вимог ч. 4 ст. 57 МК України. За результатами консультації встановлено відсутність у митниці та декларанта відомостей щодо ідентичних та подібних товарів.

Метод 2а та 2б не було використано оскільки в митниці та декларанта відсутні необхідні відомості щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів; методи 2в і 2г не були застосовані у зв`язку з відсутністю необхідних документально підтверджених відомостей для розрахунку. Застосовано метод 2ґ.

Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару " рівниця зі склонитки : - склоровінг", оформленого за МД 25UA100250201462U3 від 14.04.2025 . Скоригована митна вартість склала 1,52 дол. США/кг.

Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.».

З урахуванням прийнятого Львівською митницею оскаржуваного рішення та картки відмови ТОВ «АРМАЛІТАС» подано нову електронну митну декларацію №25UA209230055238U4. Сума донарахованих митних платежів за рішенням про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100237/2 від 12.06.2025 становить 252 226,74 грн.

Позивач, не погоджуючись із рішенням та карткою відмови, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України.

Згідно з статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з статтею 374 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною другою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).

Як уже зазначалося, декларант одночасно із митними деклараціями надав відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:

-упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

-письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також, відповідно до положень частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною першою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з правилами частин третьої - шостої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертій статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як встановлено з матеріалів справи декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018 року, №815/6827/17 від 29.01.2019 року, №804/2256/16 від 12.11.2021 року, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021 року №480/3558/19 від 17.11.2021 року, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов`язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена рахунку-фактурі (інвойсі).

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: пакувальний лист №0606001/25 від 06.06.2025, рахунок-фактуру (інвойс) №0606001/25 від 06.06.2025, автотранспортну накладну MR від 10.06.2025, рахунок на оплату №10/06 від 10.06.2025, довідку щодо вартості транспортування вантажу від 10.06.2025, контакт №2511001 від 25.11.2022, додаткову угоду №1 від 27.03.2023 року, додаткову угоду №1 від 31.12.2023 року, договір доручення на надання брокерських послуг та декларування товарів №0105/001 від 01.05.2023 року, договір транспортного експедирування № 0606001/25 від 06.06.2025, коносамент (B/L) №KUNSE25030305 від 16.03.2025, довідку про набрання судовим рішенням законної сили від 28.05.2024, довідку про набрання судовим рішенням законної сили від 14.04.2025, заявку на автоперевезення №1 від 06.06.2025 до договору надання транспортних послуг №0606001/25 від 06.06.2025, рахунок-фактуру №SDFE8250219B від 06.03.2025, картку обліку автотранспортного засобу №154757 віл 12.06.2025, пакувальний лист від 06.03.2025, рішення Львівського окружного адміністративного суду по справі №380/15002/23 від 19.02.2024, рішення Львівського окружного адміністративного суду по справі №380/24111/24 від 14.03.2025, платіжне доручення (свіфт) CN №420 від 26.02.2025, платіжне доручення (свіфт) CN №448 від 15.04.2025, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі №380/24111/24 від 14.04.2025, копію митної декларації країни відправлення № 25LTLUB00003D798K7 від 10.06.2025.

Суд встановив, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

На запит митного органу Декларант/представник ТОВ «МІД-БРОК СХІД» листом №12/06 від 12.06.2025 надано розрахунок (калькуляцію) від 10.06.2025, прайс-лист від 10.06.2025, рахунок-фактуру (фрахт) №АТ173694 від 10.06.2025, проформу інвойс №1105006/25 від 11.05.2025 та повідомило про відсутність можливості надати інші додаткові документи, які підтверджують заявлену вартість товарів, за їх відсутності.

Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що заявлена митна вартість не може бути визнана у зв`язку з неподанням основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 МКУ) або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо твердження відповідача, що у зовнішньоекономічному контракті 2511001 від 25.11.22 відсутні печатки - відсутність в договорі печаток може свідчити про не набрання ним юридичної сили. Дублювання номерів додатків до контракту, а саме додаткова угода № 1 від 27.03.2023 та додаткова угода № 1 від 31.12.2023 виникає неоднозначність який саме документ є чинним або пріоритетним».

Згідно з частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено обов`язкового використання суб`єктом господарювання печатки.

Однаковий номер при різних датах укладення додаткових угод не свідчить про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та жодним чином не впливає на визначення митної вартості такого товару. Додаткові угоди №1 від 27.03.2023 та №1 від 31.12.2023 не визнавалися недійсними, у тому числі нікчемними, або неукладеними.

Стосовно твердження відповідача про те, що згідно п.2.2 Контракту 2511001 умови поставки EXW Lithuania, а у фактурі 0606001/25 від 06.06.2025 FCA Klaipeda. Інформація про зміну таких умов відсутня.

У розділі 2 Контакту «Умови платежу», пунктом 2.2. Контракту передбачено, що загальна вартість Товару у межах цього Контракту на умовах EXW Lithuania, становить 400 000 USD (Чотириста тисяч, 00 центів USD) і складається із суми Інвойсів, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Пунктом 3.1. Контракту 2511001 передбачено умови постачання EXW Lithuania, або згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту згідно з умовами Інкотермс 2000.

Сторонами умовами контракту визначено дві умови постачання товару або ЕХМ~ Lithuania або згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Суд встановив, що остаточні умови поставки товару сторони визначили в рахунку-фактурі (інвойсі) №0606001/25 від 06.06.2025, а саме FCA Klaipeda, Lithuania.

Відповідне зазначення щодо умови поставки у вигляді FCA наявне й у митній декларації, що була надана позивачем.

Крім цього, стандартизовані умови FCA та EXW згідно правил Інкотермс-2020 є схожими - в обох випадках ціна товару не включає вартість перевезення (фрахту), яке здійснюється за рахунок покупця.

Отже, доводи митного органу про розбіжності з приводу умов поставки є безпідставними, оскільки, умова FCA чи ЕХW не впливають на правильність визначення митної вартості товарів. Оскаржуване рішення не містить посилання на не включення позивачем до митної вартості витрат на перевезення, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів.

Голослівним та необґрунтованим є твердження відповідача про те, що згідно з п.3.2 Додаткова угода №1 від 27.03.2023 Постачальник зобов`язується відвантажити товар в терміни згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту, проте у інвойсі відсутні відомості щодо термінів відвантаження. Що може свідчити про наявність іншого документу який врегульовує такі умови.

Суд зазначає, що відсутність в інвойсі інформації про терміни поставки жодним чином не впливає на правильність визначення митної вартості товарів, та не може свідчити, про наявність іншого документу яким врегульовано такі питання.

Стосовно твердження митного органу про те, що експортна декларація країни відправлення №25LTLUB00003D798K7 заповнена у режимі транзиту, та не містить числових даних що підлягають перевірці.

Надана позивачем експортна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджують митну вартість товарів (ч. 2 ст. 53 МКУ), а тому такий документ надається лише у тому випадку, якщо документи, підтверджують митну вартість товарів містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Надана позивачем при декларуванні декларація країни відправлення №25LTLUB00003D798K7 має саме форму електронного документа та містить усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення (зокрема штрих-кодовий ідентифікатор, митний код) та інші необхідні реквізити, які передбачені країною відправлення, що у свою чергу надає митному органу, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МКУ, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Експортна декларація країни відправлення 25LTLUB00003D798K7 містить всі відомості, які дозволяють її ідентифікувати як товаросупровідний документ конкретної поставки товару, а саме: вагу, опис товару, ДНЗ транспортних засобів, тощо. Номер інвойсу збігається з номером інвойсу, поданим до митного оформлення.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що правильність оформлення митних документів продавцем-експортером не може впливати на право покупця визначити митну вартість товарів при імпорті за ціною контракту і не може слугувати підставою для сумнівів у заявленій митній вартості.

Щодо твердження митниці про те, що згідно з Договором №0606001/25 транспортного експедирування від 06.06.2025 п.1.1 Замовник доручає, а Перевізник бере на себе зобов`язання за винагороду та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторське обслуговування (послуги, безпосередньо пов`язані з організацією перевезень вантажів у внутрішньому і міжнародному повідомленні автомобільним транспортом), на підставі погоджених сторонами Заявок. Проте заявки до митного оформлення не надано, а згідно п.1.2 заявка - це форма доручення в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення. Відповідно до п.4.1 Вартість послуг Перевізника за даною угодою має бути заздалегідь погоджена сторонами і вказана в додатках до договору (заявках). Додаткові витрати, вказані в п. 2.5., не включаються до рахунку за послуги з перевезення і сплачуються Замовником окремо за умови надання документів, що підтверджують виконання даних послуг. Додатків до договору також надано.

Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно зі статтею 9 Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Стаття 929 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

За своєю суттю транспортне експедирування - це менеджмент у галузі перевезення вантажів, який може в себе включати не лише укладення договору з перевізником (від свого чи від імені Замовника), а й інший широкий спектр послуг, що не заборонені законом, та пов`язані із транспортуванням цього самого вантажу і т.д. Відносини експедиторів, вантажовідправників та вантажоодержувачів і порядок розрахунків між ними визначаються насамперед змістом договору на транспортно-експедиційне обслуговування. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, обов`язків та інших відносин, що не суперечить чинному законодавству. Експедитор може фактично виконати послуги, пов`язані з перевезенням вантажу, або лише визначити, узгодити та проконтролювати виконання заходів, спрямованих на вирішення передбачених договором завдань. У той же час, хоча договір транспортного експедирування залежно від його умов може містити окремі елементи договорів доручення, комісії, підряду, зберігання, перевезення тощо, його правова конструкція не є тотожною цим договорам, у зв`язку з цим законодавством передбачено окреме правове регулювання відносин за договором експедирування. Такі правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у від 13.09.2019 у справі № 826/66/14.

Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю АРМАЛІТАС подало заявки на автоперевезення №1 від 06.06.2025 до договору надання транспортних послуг №0606001/25 від 06.06.2025 року, у якій сторонами погоджено істотні умови перевезення, в тому числі вартість послуг Перевізника.

Відповідно до п.2.5 Договору транспортного експедирування №0606001/25 від 06.06.2025 року передбачено, що Перевізник має право за рахунок Замовника організовувати страхування, митне оформлення вантажу, а також надавати інші послуги, пов`язані з перевезенням вантажів Замовника, які не були обумовленні під час підписання цього договору або заявки, про що Сторони підписують окремий договір доручення.

Перевізник не надавав позивачу будь-яких додаткових послуг окрім перевезення вантажу. А тому дане твердження митного органу являється надуманим та таким, що суперечить нормам Митного кодексу України, оскільки у митного органу була відсутня будь-яка інформація, що могла б змінити як вартість транспортного перевезення так і понесення будь-яких інших витрат позивачем.

Суд встановив, що на підтвердження понесених транспортних витрат позивач надав такі документи: договір транспортного експедирування № 0606001/25 від 06.06.2025, заявку на автоперевезення №1 від 06.06.2025 до договору надання транспортних послуг №0606001/25 від 06.06.2025, рахунок на оплату №10/06 від 10.06.2025, довідку щодо вартості транспортування вантажу від 10.06.2025. У довідці щодо вартості транспортування вантажу від 10.06.2025 року зазначено, що страхування вантажу не проводилося, вантажно-розвантажувальні роботи входять у вартість доставки.

Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).

Відповідач стверджує, що за результатами розгляду всіх наданих документів було встановлено неподання документів: заявки на перевезення (Додатків до Договору), висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, виписку з бухгалтерської документації, платіжних документів.

Вказане твердження митного органу спростовується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/001732 та графою 44 митної декларації № 25UA209230055019U0 від 12.06.2025, які свідчать про подання митному органу заявки на автоперевезення №1 від 06.06.2025 до договору надання транспортних послуг №0606001/25 від 06.06.2025 року.

Щодо твердження відповідача про неподання платіжних документів суд зазначає наступне.

Згідно з п. 4 ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Отже, обов`язок надання доказів сплати за товар виникає у випадку фактичної сплати.

Відповідно до п. 2.3 Контракту №2511001 від 25.11.2022 розрахунки за цим контрактом здійснюються згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту.

В рахунку-фактурі (invoice) №0606001/25 від 06.06.2025 вказано: умови оплати: 100% після оплата.

Відповідно до п.4.2 Договору транспортного експедирування №0606001/25 від 06.06.2025 року передбачено, що термін оплати послуг Перевізника по перевезенню вантажів автомобільним транспортом: - по території України - 5 календарних днів після отримання оригіналу рахунку, акту виконаних робіт, оригіналу ТТН, оригіналу заявки; по території іноземних держав - 7 календарних днів після отримання копій рахунку, акту виконаних робіт, CMR, заявки.

Заявкою на автоперевезення №1 від 06.06.2025 до договору надання транспортних послуг №0606001/25 від 06.06.2025 сторони погодили умови оплати по факту отримання оригіналів документів протягом 5-10-ти банківських днів.

Суд встановив, що надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідач мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України необхідною умовою для використання цього документу як такого, що підтверджує митну вартість товарів, є наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявність ознак підробок або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у документах, що перелічені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Вищевказані документи, надані декларантом, не містять жодних розбіжностей щодо числових складових митної вартості товарів, надають можливість ідентифікувати найменування, вартість, порядок та факт поставки Товару, а дані, вказані у зазначених документах, кореспондуються між собою.

Відтак, у цьому випадку відсутні умови, які уможливлюють використання митної декларації країни відправника у якості документа, що підтверджує митну вартість товару.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Митний орган не аргументував, як зазначені обставини впливають на числові значення митної вартості товарів, що було подано до митного оформлення.

Таким чином, зазначені відповідачем зауваження не знаходять свого підтвердження того, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За таких обставин вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних у митній декларації відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі необґрунтованим.

Зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару митна вартість товару "рівниця зі склонитки: склоровінг", оформленого за МД №25UA100250201462U3 від 14.04.2025. Скоригована митна вартість склала 1,52 дол. США/кг.

Відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цієї декларації, а не будь-яких інших. Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків, а також причин не проведення коригування на обсяг партії на комерційні рівні (обсяги поставок різняться в десятки разів), різні країни експорту, різні умови поставки, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати однієї митної декларації, яка з неочевидних причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки, тощо, не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

За таких обставин вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних у митній декларації відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі необґрунтованим.

Зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів митна вартість товару відповідачем визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» вказує на те, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Згідно з ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Частинами 1, 2 ст.64 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

На підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України суд дійшов висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов`язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.

Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованими та правомірними. Наведене свідчить про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, а відтак про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Окрім того, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Однак, оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за методом 2ґ, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування його є підставними та підлягають задоволенню.

Щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У постанові від 23.07.2021 року у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».

Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.

При цьому, судом не беруться до уваги інші посилання відповідача, з огляду на встановлені обставини.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення та картка відмови відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100237/2 від 12.06.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209230/2025/001732.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС» (адреса: 61052, місто Харків, пров. Сімферопольський, буд. 6 літ. «Д-1», офіс 1, ЄДРПОУ 44839733) 6811,40 грн сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович