Рішення № 131221234, 22.10.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2025 рокусправа № 640/22013/21 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, рішення та зобов`язання вчинити дії -

установив:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач - 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач - 2), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від16.04.2021 № 00292182418; визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 19.07.2021 №5952/Ч/99-00-06-01-04-09; зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві здійснити перерахунок податкової знижки за 2020 рік з включенням до складу податкової знижки суми фактично здійснених протягом 2020 року витрат у сумі 53300,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 19.02.2021 подав до Головного управління ДПС у місті Києві звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік №10794943 з Додатком Ф3- розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, у зв`язку з використанням права на податкову знижку в розмірі суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету 10123 грн. 10 коп. За результатами перевірки Головного управління ДПС у місті Києві було складено Акт про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи від 16.03.2021 №21013/Ж5/26-15-24-18-21 про виявлення помилок (порушень) яким встановлено порушення: п.п 14.1.170 п.14.1. ст 14 ПК України; п.п 166.2.1. п. 166.2 ст. 166 ПК України; п.п. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 ПК України.

Позивач зазначив, що разом із податковою декларацією про майновий стан і доходи та додатком Ф3 ним були подані такі додаткові документи: довідка Львівської митниці ДФС про доходи ОСОБА_1 №13-70-05/38-015 від 11.02.2021; довідка Буковинської митниці Держмитслужби про доходи ОСОБА_1 №7.2-08/1/7.2-22-02/10/506 від 02.02.2021; договір про надання освітньої послуги (навчання) Київським національним університетом імені Тараса Шевченка №74 від 05.08.2019 року та квитанція про оплату №0.0.1819916400.1 (2069-5196-6100-2201) від 31.08.2020 року в сумі 53300 грн. Як зазначено у акті про результати камеральної перевірки у позивача відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового 2020 року, оскільки відповідно до квитанції №0.0.1819916400.1 від 31.08.2020 ідентифікувати платника, яким понесено витрати немає можливості, так як відправником (ініціатором платежу) визначено ОСОБА_2 . Крім того, як слідує з акта камеральної перевірки, платником документально не підтверджено першу ступінь споріднення з громадянкою ОСОБА_3 . Позивач не погоджується з таким обґрунтуванням податкового органу, вважає його неправомірним, та стверджує, що безпосередньо у квитанції про оплату №0.0.1819916400.1 від 31.08.2020 платником зазначений - ОСОБА_1 , та відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та отриманих податків ОСОБА_2 у період з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2020 року доходу не отримувала, таким чином не мала можливості сплатити кошти за навчання ОСОБА_3 . Позивач стверджує, що з урахуванням вимог Акта камеральної перевірки №21013/Ж/5//26-15-24-18-21 від 16.03.2021 до Головного управління ДПС у м. Києві, ним 25.03.2021 року було подано уточнюючу декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік, з додатком Ф3 - розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету 10123 грн. 10 коп., у зв`язку з використанням права на податкову знижку. Також зазначає, що додав такі документи: реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_3 , довідку Львівської митниці ДФС про доходи ОСОБА_1 №13-70-05/38-015 від 11.02.2021 року; витяг з демографічного реєстру №8031-1525527-2018 від 26.03.2018; паспорт ОСОБА_1 ; довідку Буковинської митниці Держмитслужби про доходи ОСОБА_1 №7.2-08/1/7.2-22-02/10/506 від 02.02.2021, квитанцію про оплату №0.0.1819916400.1 від 31.08.2020 року в сумі 53300 грн, свідоцтво про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 від 20.12.2001; паспорт ОСОБА_3 та договір про надання освітньої послуги (навчання) Київським національним університетом імені Тараса Шевченка №74 від 05.08.2019 року.

На підставі акта камеральної перевірки від 16.03.2021 №21013/Ж5/26-15-24-18-21 Головним управлінням ДПС у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 16.04.2021 № 00292182418 яким встановлено порушення : п.п 14.1.170 п.14.1. ст 14 ; п.п 166.2.1. п. 166.2 ст. 166; п.п. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 ПК України №2755-VI від 02.12.2020 та зменшено суму податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, у розмірі 0 грн. На адресу Державної податкової служби України позивач направив скаргу на податкове повідомлення-рішення. Рішенням №5952/Ч/99-00-06-01-04-09 від 19.07.2021 Державна податкова служба України залишила податкове повідомлення-рішення №00292182418 від 16.04.2021 без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Не погоджуючись з такими діями контролюючого органу позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2021 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами.

Згідно з Додатком 3 до пункту 19 Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва справу № 640/22013/21 визначено розглядати Львівському окружному адміністративному суду.

Матеріали адміністративної справи за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду судді Львівського окружного адміністративного суду Качур Р.П.

Ухвалою від 28.03.2025 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від відповідача - 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 38946 від 12.05.2025) у якому проти позову заперечив. Вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. У своїх обґрунтуваннях зазначає, що Головним Управлінням Державної Податкової служби у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації позивача про майновий стан і доходи за 2020 рік, за результатами якої було складено акт № 21013/Ж5/26-15-24-18-21 від 16.03.2021. На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено податкове повідомлення-рішення від 16.04.2021 № 0292182418 про визначення суми завищення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету у розмірі 10123,19 грн., яке було направлено платнику засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано особисто 28.04.2021.

Відповідно до ст. 75 Кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Кодексу).

Стверджує, що у ході камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи встановлено, що у позивача відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового 2020 року, оскільки відповідно до квитанції № 0.0.1819917400 від 31.08.2020 ідентифікувати платника, яким понесено витрати немає можливості, так як відправником визначено ОСОБА_2 . Крім того, звертає увагу на те, що платником документально не було підтверджено першу ступінь споріднення з ОСОБА_3 та резидентський статус платника податку. Таким чином, контролюючим органом, відповідно до положень п.п. 166.3.3 п.166.3 ст. 166, п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПК України самостійно визначено суму завищення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету у розмірі 10123,19 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, - це документально підтверджена сума' (вартість) витрат платника податку - резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених ПК України. Відповідач - 1 зазначає що позивач до уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік (від 25.03.2021 № 14282464) додав документи, якими підтверджено першу ступінь споріднення з ОСОБА_3 . Водночас, Законом України від 05 квітня 2001 № 2346 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон № 2346) визначено, що платник - це особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів. Суб`єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем (ст. 5 Закону № 2346). Крім того, відповідно до п.2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976) (далі - Інструкція), відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку. Таким чином, контролюючий орган вважає, що у ОСОБА_1 відсутні підстави для нарахування податкової знижки за наслідками звітного (податкового) 2020 року а у податкового органу відсутнє зобов`язання щодо здійснення перерахунку податкової знижки за наслідками звітного (податкового) 2020 року із включенням до складу податкової знижки суми фактично понесених протягом 2020 року витрат у розмірі 53300 грн.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги зазначає таке. Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Дії по проведенню перевірки, а також висновки, викладені в рішенні Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 19.07.2021 №5952/4/990006010409 самі по собі не породжують обов`язкових юридичних наслідків для позивача. Порушення, допущені контролюючим органом при проведенні перевірки можуть бути підтверджені або спростовані судом саме у рамках спору про законність податкового повідомлення-рішення, в основу якого покладені висновки акта перевірки. З цих підстав, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та позовної вимоги про визнання протиправним та рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 19.07.2021 №5952/4/990006010409.

Від відповідача-2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 38967 від 12.05.2025) у якому проти позову заперечив, погоджуючись з позицією відповідача-1, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що оскаржуване рішення ДПС України про результати розгляду скарги саме по собі не є не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки останнього шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак, безпосередньо не порушує права та інтереси позивача. Аналогічний висновок знаходить своє підтвердження в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.03.2019 № 810/869/16, від 24.06.2019, від 08.09.2020 № 826/24880/15, від 10.08.2020, від 07.02.2020 №826/11086/18. від 12 липня 2019 року у справі 813/5256/13-а, від 6 лютого 2020 року №810/101/16, 03 квітня 2020 року у справі №826/4114/18, від 16 червня 2020 року у справі №810/1652/16. В контексті ст. 56 ПК України процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. А відтак, мотивація, спосіб її викладення, прийняття рішення в процесі адміністративного оскарження, визначеного нормами ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124 «Про затвердження Порядку розгляду податковим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу», є досудовим порядком вирішення спору. При цьому, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства повноваження ДПС України щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг платника податків є дискреційними повноваженнями та визначаються виключною компетенцією органу. Вважає, що внаслідок цього суд не може оцінювати повноту розгляду ДПС України скарги позивача та вмотивованість і обґрунтованість рішення про результати її розгляду, з огляду на положення конституційного принципу розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Також, у відзиві відповідач - 2 звертає увагу суду на те, що Постановою Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 826/7961/16 встановлено, що запроваджені Податковим кодексом України способи оскарження рішень податкових органів «адміністративний та судовий» повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушені права. При цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними. Доводи платника податків викладені у скарзі оцінюються, судом під час розгляду справи, а не шляхом оцінки рішення, прийнятого за результатами адміністративного оскарження, і йме по собі рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору і порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов`язків. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Отже, відповідач-2 вважає, що рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 19.07.2021 №5952/4/99-00-06-01-04-09 не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов`язків позивача, а отже не містить обов`язкового для нього припису та підстав скасування такого рішення. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 19.02.2021 через особистий кабінет подано до Головного управління ДПС у місті Києві звітну Податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік, з додатком Ф3 - розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, у зв`язку з використанням права на податкову знижку в розмірі суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету 10123 грн. 10 коп. Платником податків задекларовано загальну суму доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу 194134,69 грн, з якої утримано (сплачено) податковим агентом, зокрема податок на доходи фізичних осіб 34415,05 грн, військовий збір 2737,41 грн; суму податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у зв`язку з використанням права на податкову знижку 10123,19 грн; суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету за результатами звітного (податкового) року (від`ємне значення) 10123,19 грн. При цьому у додатку Ф3 задекларовано суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім`ї першого ступеня споріднення (підпункт 166.3.3. пункту 166.3 статті 166 ПКУ) 53300 грн.

25.03.2021 позивачем подано уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік, з додатком Ф3 - розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, у зв`язку з використанням права на податкову знижку (реєстраційний номер 10794943). Платником податків задекларовано загальну суму доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу 194134,69 грн, з якої утримано (сплачено) податковим агентом, зокрема податок на доходи фізичних осіб 34415,05 грн; суму податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у зв`язку з використанням права на податкову знижку 10123,19 грн; суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету за результатами звітного (податкового) року (від`ємне значення) 10123,19 грн. При цьому у додатку Ф3 задекларовано суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім`ї першого ступеня споріднення (підпункт 166.3.3. пункту 166.3 статті 166 ПКУ) 53300,00 грн.

16.03.2021 відповідачем проведено камеральну перевірку декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 16.03.2021 № 21013/Ж5//26-15-24-18-21. Під час перевірки посадовою особою Головного управління ДПС у м. Києві проведено розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, у зв`язку з використанням права на податкову знижку, за висновком якого сума витрат становить 0,00 грн, оскільки відповідно до квитанції від 31.08.2020 №0.0.1819917400.1 ідентифікувати платника, яким понесено витрати, немає можливості, оскільки відправником визначено ОСОБА_2 , тому контролюючий орган вважає, що сума яка підлягає поверненню становить - 0,00 грн.

На підставі акта камеральної перевірки від 16.03.2021 №21013/Ж5/26-15-24-18-21 Головним управлінням ДПС у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 16.04.2021 № 00292182418, яким встановлено порушення : п.п 14.1.170 п.14.1. ст 14 ; п.п 166.2.1. п. 166.2 ст. 166; п.п. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 ПК України №2755-VI від 02.12.2020 та зменшено суму податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, у розмірі 0 грн. Відповідно до розрахунку зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку: сума податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету 10123,19 грн; сума податку на доходи фізичних осіб, підтвердженого до повернення з бюджету за результатами перевірки 0,00 грн; відхилення 10123,19 грн.

Позивач, не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, відповідно до вимог ст. 56 ПК України направив на адресу Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення. Рішенням Державної податкової служби України №5952/Ч/99-00-06-01-04-09 від 19.07.2021, Державна податкова служба України залишила податкове повідомлення-рішення №00292182418 від 16.04.2021 без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Приймаючи рішення, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства урегульовані Податковим кодексом України.

У розумінні пп.14.1.170 п.14.1 ст.14 ПК України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати та/або у вигляді дивідендів, у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з підпунктами 166.1.1 пункту 166.1 статті 166 ПК України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року; підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

З огляду на підпункти 166.2.1,166.2.2,166.2.3 пункту 166.2 статті 166 ПК України до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності, в яких обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги); копії зазначених у підпункті 166.2.1 цього пункту документів (крім електронних розрахункових документів) надаються разом з податковою декларацією, а оригінали цих документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого цим Кодексом. У разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в податковій декларації лише реквізити електронного розрахункового документа. Для документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки, контролюючий орган не має права вимагати від платника податку надання документів та/або їх копій, які містяться в автоматизованих інформаційних і довідкових системах, реєстрах, банках (базах) даних органів державної влади та/або органів місцевого самоврядування, інформація з яких безоплатно отримується контролюючими органами відповідно до цього Кодексу та міститься в інформаційних базах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Підпунктом 166.3.3. пункту 166.3 статті 166 ПК України встановлено, що платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, нарахованого у вигляді заробітної плати, зменшеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, або у вигляді дивідендів, крім сум дивідендів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати: суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім`ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім`ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір`ю, батьком-вихователем, матір`ю-вихователькою.

Відповідно до пп.166.4.2 п.166.4 ст.166 ПК України загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку у звітному податковому році, не може перевищувати суму річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшену з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, крім випадку, визначеного підпунктом 166.4.4 цього пункту.

Суд враховує, що пунктом 166.4 статті 166 ПК України визначено, що загальна сума податкової знижки не може перевищувати суму річного загального оподатковуваного доходу платника податку, а також передбачено зменшення загальної суми податкової знижки на суму податкової соціальної пільги та встановлено окремий порядок розрахунків у разі оподаткування заробітної плати за різними ставками податку.

Таким чином, встановлений Податковим кодексом України порядок нарахування податкової знижки та запроваджені обмеження права на її нарахування, унеможливлюють виникнення від`ємного значення за результатом розрахунку податкової знижки. Натомість, виникнення за підсумками розрахунку податкової знижки від`ємного значення, може свідчити лише про неповноту утримання податковим агентом податку на доходи фізичних осіб чи про помилковість проведених розрахунків.

Зі змісту ст.166 ПК України судом встановлено, що алгоритм нарахування суми податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, у зв`язку з використанням права на податкову знижку є таким:

1) на підставі первинних документів визначається розмір витрат, які включаються до податкової знижки;

2) визначається база оподаткування шляхом віднімання від загального річного оподатковуваного доходу сум застосованих податкових соціальних пільг та сум витрат, які дозволено включити до податкової знижки;

3) визначається сума податку на доходи фізичних осіб із бази оподаткування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснив оплату за навчання ОСОБА_3 у сумі 53300,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією від 31.08.2020, яка спростовує доводи відповідача, зазначені у акті камеральної перевірки, щодо неможливості ідентифікувати позивача платником. Контролюючим органом не надано жодних доказів, щодо підтвердження того, що відправником (ініціатором платежу) визначено ОСОБА_2 .

Також судом встановлено і не заперечується відповідачем, що позивач подав уточнюючу декларацію і документи, що підтверджують першу ступінь споріднення позивача з ОСОБА_3 .

Таким чином суд дійшов висновку, що позивач має право на податкову знижку за наслідками звітного (податковго) 2020 року, а у відповідача не було правових підстав для винесення податкового повідомлення-рішення № 00292182418 від 16.04.2021.

Отже в цій частині адміністративний позов слід задовольнити, визнати протиправним і скасувати оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 19.07.2021 № 5952/Ч/99-00-06-01-04-09 суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 56 ПКУ, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства повноваження ДПС України щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг платника податків є дискреційними повноваженнями та визначаються виключною компетенцією органу, внаслідок чого суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження контролюючим органом обставин, викладених платником податків у скарзі на податкове повідомлення-рішення.

Належність такого висновку підтверджується змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином суд не може оцінювати повноту розгляду ДПС України скарги позивача та вмотивованість і обґрунтованість рішення про результати її розгляду, з огляду на положення конституційного принципу розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Крім того, за висновком Верховного Суду у постанові від 10.08.2020 у справі № 640/6528/19, рішення про результати розгляду скарги не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки платника шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку.

Платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства повноваження ДПС України щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг платника податків є дискреційними повноваженнями та визначаються виключною компетенцією органу, внаслідок чого суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження контролюючим органом обставин, викладених платником податків у скарзі на податкове повідомлення-рішення.

Оскільки рішення про результати розгляду скарги не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку, що така позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДПС у місті Києві здійснити перерахунок податкової знижки за 2020 рік із включенням до складу податкової знижки суми фактично здійснених протягом 2020 року фактично здійснених витрат у розмірі 53300 грн., суд зазначає таке.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (далі-також «Рекомендація R (80)22), під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. (Рекомендація Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів.).

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень-єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Разом з тим, суд зазначає, що сума завищення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету становить не 53300 грн, а 10123,19 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління ДПС у місті Києві здійснити перерахунок податкової знижки за 2020 рік із включенням до складу податкової знижки суми фактично здійснених протягом 2020 року фактично здійснених витрат не є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, не виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому підлягають задоволенню частково.

Таке рішення суд приймає з урахуванням того, що єдиною підставою для відмови позивачу у наданні знижки податковий орган зазначив, що фактичні витрати ОСОБА_1 не понесенні безпосередньо, як платником податку, який звертався. При цьому, як встановив суд, позивачем здійснювалась оплата за навчання його доньки ОСОБА_3 безпосередньо позивачем. Відтак, у відповідача відсутній вибір між декількома правомірними варіантами поведінки, оскільки правомірним є один можливий, - надання податкової знижки на навчання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Таким чином, виходячи з аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 77, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

вирішив:

1. Адміністративний позов про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 16.04.2021 № 00292182418.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві здійснити перерахунок податкової знижки за 2020 рік із включенням до складу податкової знижки суми фактично здійснених протягом 2020 року фактично здійснених витрат у розмірі 10123,19 грн

4. У задоволенні інших позовним вимог відмовити.

5. Стягнути з Головного управління ДПС у місті Києві (04116 вул. Шолуденка 33/19 м. Київ код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь позивача судові витрати у розмірі 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач-1: Головне управління ДПС у м. Києві (04116 вул. Шолуденка 33/19 м. Київ Київська область; код ЄДРПОУ ВП 44116011)

Відповідач-2: Державна Податкова Служба України (04053 Львівська площа 33/19 м. Київ Київська область; код ЄДРПОУ 43005393)

Суддя Р.П. Качур