Рішення № 131220802, 21.10.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2025 року м. Київ №320/20804/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у перерахунку та виплаті підвищеної пенсії ОСОБА_1 , з врахуванням до зарахованого страхового стажу в пенсійній справі позивачки, страхового стажу від 01.02.2006 по 01.03.2016, на підставі Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області внести зміни до реєстру застрахованих осіб з зарахуванням страхового стажу застрахованої особи ОСОБА_1 період роботи з 01.02.2006 по 01.03.2016;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію, з врахуванням додаткового трудового страхового стажу з 01.02.2006 по 01.03.2016 на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає про протиправність відмови відповідача у зарахуванні позивачці до стажу роботи спірні періоди роботи. Стверджує, що відсутні відомості за спірний період в реєстрі застрахованих осіб є свідченням про порушення прав застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням. Також вказує, що всі періоди трудової діяльності позивачки вказані в трудовій книжці, що є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач надав відзив на позов, в якому вказує про необґрунтованість доводів позивачки. Відповідач зауважував, що в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу наявні страхові внески позивачки сплачено по 17 березня 2006 року. За період з 01.04.2006 по 01.03.2016 сплата страхових внесків у позивачки відсутня. За таких обставин, відповідач вважає, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому пред`явлені позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області з 24.11.2008 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 23.05.2024 щодо ознайомлення з особистою пенсійною справою та зарахуванням періодів роботи з 01.02.2006 по 01.03.2016.

Відповідачем було вказано, що «За даними персоніфікованого обліку інформація про сплату страхових внесків наявна по 17.03.2006, надалі інформація відсутня. Розмір пенсії розраховано з урахуванням страхового стажу 33 роки 3 місяці 10 днів. Коефіцієнт стажу становить 0,33250. Стаж враховано по 17.03.2006.

Заробітна плата визначена за періоди з 01.01.1986 по 31.12.1990 та з 01.07.2000 по 31.03.2006. Осучаснена середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої індивідуальний коефіцієнт по заробітній платі - 1,41990, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 10514,40 грн (7405,03 х 1,41990).

Розмір пенсії станом на листопад 2023 року становить 3768,13 грн, де:

- 3496,04грн розмір пенсії,

- 272,09 грн доплата за понаднормовий стаж (за 13 років).

Також повідомляємо, що рішення суду із зобов?язанням щодо проведення перерахунку пенсії з врахуванням стажу та заробітної плати за період роботи з 2006 по 2016 рік в матеріалах пенсійної справи відсутнє».

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2019 стягнуто з Комунального підприємства "Джерело" на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі за період 01 лютого 2006 року по 19 лютого 2016 року в розмірі 215592, 60 грн.

Позивачка звернулась до відповідача зі скаргою щодо внесення змін до реєстру застрахованих осіб з зарахуванням страхового стажу застрахованої особи ОСОБА_1 період роботи з 01.02.2006 по 01.03.2016.

Відповідач повідомив, що: «Станом на 17.11.2023 звітні відомості за період з 01.02.2006 по 19.02.2016 стосовно Вас по страхувальнику Комунальне підприємство "Джерело" (код ЄДРПОУ 32020159) до реєстру застрахованих осіб не надходили. Зміни в реєстрі застрахованих осіб відсутні.

Разом з тим повідомляємо, що в наданому Вами рішенні Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2019 зобов?язання до органів Пенсійного фонду України щодо внесення змін в реєстрі застрахованих осіб відсутнє.

Враховуючи вищезазначене, оскільки в реєстрі застрахованих осіб дані щодо Вас по вказаному вище підприємству за період з 01.02.2006 по 19.02.2016 відсутні, підстав для зарахування до Вашого страхового стажу періоду з 01.02.2006 по 19.02.2016 немає».

Вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулась в суд з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Згідно з абзацами 1 та 2 частини першої статті 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до положень ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, а починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Частиною 4 статті 26 Закону №1058-ІV встановлено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Як встановлено судом, спір між сторонами виник щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу позивачки періоду роботи в Комунальному підприємстві «Джерело» з 01.04.2006 по 01.03.2016 у зв`язку з відсутністю даних про сплату страхових внесків підприємством.

При цьому з матеріалів справи встановлено, що відповідно до запису трудової книжки серії НОМЕР_1 :

17.08.2002 позивачка прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера КП Джерело;

19.02.2016 позивачка звільнена з роботи за угодою сторін згідно із п. 1 ст. 36 КЗпП України.

У зв`язку з тим, що розрахунку при звільненні з роботи КП Джерело не здійснено, позивачка звернулась з позовом до суду.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2019 стягнуто з Комунального підприємства Джерело на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі за період 01 лютого 2006 року по 19 лютого 2016 року в розмірі 215592,60 грн.

Разом з тим, в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу відсутня інформація про суми нарахованої заробітної плати (доходу) позивачки за період роботи з 01.02.2006 по 19.02.2016 в Комунальному підприємстві Джерело та дані про сплату ЄСВ.

Відповідач, посилаючись на те, що в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу відсутня інформація про суми нарахованої заробітної плати (доходу) позивачки за період роботи з 01.02.2006 по 19.02.2016 в Комунальному підприємстві Джерело та дані про сплату ЄСВ, відмовив у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу.

Так, відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою статті 20 вказаного Закону, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VІ за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте, не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

При цьому суд наголошує, що оскільки саме на роботодавця покладено обов`язок сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, то невиконання страхувальником обов`язку зі сплати страхових внесків не може позбавляти особу соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи.

Таким чином, період роботи позивачки в Комунальному підприємстві «Джерело» з 01.02.2006 по 19.02.2016 рік має бути зарахований позивачці до страхового стажу суцільним порядком, а не лише за відомостями, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Зважаючи на викладене, дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у відмові зарахувати до страхового стажу позивачки періоду її роботи в Комунальному підприємстві «Джерело» з 01.02.2006 по 01.03.2016 та у проведенні відповідного перерахунку пенсії позивачки є протиправними.

Відтак, з метою ефективного захисту та поновлення порушеного права позивачки, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу позивачки період її роботи в Комунальному підприємстві «Джерело» з 01.02.2006 по 01.03.2016, та здійснити відповідний перерахунок і виплату призначеної їй пенсії за віком з 23.05.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

Що стосується позовної вимоги про зобов?язання Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області внести зміни до реєстру застрахованих осіб з зарахуванням страхового стажу застрахованої особи ОСОБА_1 період роботи з 01.02.2006 по 01.03.2016, суд зазначає таке.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначено положеннями ст. 21 Закону №1058-IV. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити відомості, зокрема частина персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від:

державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

роботодавців;

застрахованих осіб;

фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування;

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру;

органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією;

державної служби зайнятості;

інших підприємств, установ, організацій та військових частин;

компаній з управління активами;

зберігачів;

інших джерел, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 21 Закону № 1058-IV персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості, зокрема, розмір страхового внеску за відповідний місяць; сума сплачених страхових внесків за відповідний місяць; страховий стаж; кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць; ознака особливих умов праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення; сума заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць.

Відповідно до абз. 5 ч. 5 ст. 21 Закону № 1058-IV, персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Згідно п. 7 ч. 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Згідно із ст. 14-1Закону № 2464-VI визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

Відповідно до статті 20 Закону № 2464-VI реєстр застрахованих осіб являє собою автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування. Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства. Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

На кожну застраховану особу заводиться персональна облікова картка, до якої включаються такі відомості: 1) умовно-постійна частина картки: номер посвідчення застрахованої особи; прізвище, ім`я та по батькові на момент подання відомостей до Пенсійного фонду; дата народження; стать; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі та серія, номер і назва документа, з якого взяті відомості до персональної облікової картки; громадянство; номер телефону (за згодою); відмітка про смерть; 2) частина картки, що відображає загальний страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування: ідентифікаційний номер платника (крім осіб, які через релігійні або інші переконання відмовилися від ідентифікаційного номера); рік, за який внесено відомості; розмір єдиного внеску за відповідний місяць; сума сплаченого єдиного внеску за відповідний місяць; позначка про особливі умови праці, що дають право на пільги із загальнообов`язкового державного соціального страхування; сума виплат (доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць; кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць; інша інформація, необхідна для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року № 794 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення № 794).

Відповідно до п. 1 Положення № 794 персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб).

Відповідно до п. 5 Положення № 794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Пунктом 16 Положення № 794 встановлено, що на кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний індивідуальний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів.

Персональна облікова картка фізичної особи повинна мати таку структуру, зокрема частина персональної облікової картки, що відображає сплату страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи:

ідентифікаційний номер роботодавця;

рік, за який внесено відомості;

тривалість трудової або іншої діяльності, яка зараховується до стажу роботи;

сума заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески) на пенсійне страхування (помісячно);

розмір страхового збору (внесків) на пенсійне страхування за відповідний місяць;

відомості, які підтверджують наявність особливих умов праці, які дають право на пенсію на пільгових умовах.

Пунктом 5 Розділу І Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1(у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 №8-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (далі - Положення 10-1), реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 3 розділу IV Положення №10-1 визначено, що відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Абзацами другим, третім другим пункту 4 розділу IV Положення №10-1 передбачено, що у разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.

Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.

Отже, наявність у системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб) відомостей про періоди трудової діяльності застрахованих осіб у подальшому є підставою для призначення та здійснення такій особі пенсійних виплат. У свою чергу, відсутність у Реєстрі відповідної інформації призведе до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Разом з тим, суд зазначає, що самостійне внесення пенсійним органом відомостей до Реєстру застрахованих осіб, зокрема, щодо розміру їх заробітної плати, чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до п. 8 розділу IV Положення № 10-1 У разі виявлення застрахованою особою некоректних відомостей в її обліковій картці (прізвище, ім`я, по батькові на поточний момент; реєстраційний номер облікової картки платника податків; дата народження, місце народження; стать; громадянство; серія та номер паспорта; номер телефону (за згодою); адреса місця проживання) ця особа може подати до територіального органу Пенсійного фонду України особисто або через представника анкету застрахованої особи для внесення/зміни/уточнення даних в Реєстр(і) застрахованих осіб (далі - Анкета) за формою згідно з додатком 2 до цього Положення та документи, що підтверджують внесення/зміну/уточнення даних та належність помилкових даних цій особі (паспорт (інший документ, що посвідчує особу), трудова книжка, документ, який підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків або право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта).

Внесення/зміни/уточнення даних до умовно-постійної частини облікової картки відповідно до поданої Анкети та доданих до неї документів, а у частині інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків - після підтвердження відповідності реєстраційних даних згідно з пунктом 3 розділу III цього Положення здійснюється на підставі наказу керівника відповідного територіального органу Пенсійного фонду України у п`ятиденний строк.

Отже, відповідач не мав права вносити зміни до Реєстру застрахованих осіб на підставі поданої позивачкою заяви.

Враховуючи, що Комунальне підприємство «Джерело» станом на дату розгляду справи припинено без визначення правонаступника, спірні відомості мають бути внесені до Реєстру застрахованих осіб на підставі рішення суду.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 з 17.08.2002 по 19.02.2016 позивачка працювала на посаді головного бухгалтера КП Джерело.

Згідно рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2019 встановлено, що середньомісячний заробіток ОСОБА_1 становить 1786 грн 22 коп. За період 01 лютого 2006 року по 19 лютого 2016 року вбачається, що загальна сума по заробітній платі становить 215592 грн. 60 коп.

Обставини викладені в рішенні Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2019 не підлягають доказуванню згідно ч. 4 ст. 78 КАС України.

Суд зазначає, що вказаних відомостей достатньо для зобов`язання відповідача внести змін до Реєстру застрахованих осіб в частині заробітної плати позивачки за період з 01.02.2006 по 01.03.2016 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що позивачкою виконано усі необхідні дії та надано належним чином оформлені документи для перерахунку пенсії, та з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу щодо розрахунку розміру пенсії позивачки та розгляду її заяви, керуючись ст.9 КАС України, суд вважає за необхідне змінити обраний позивачкою спосіб захисту її порушеного права та зобов`язати відповідача внести зміни до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відносно ОСОБА_1 в частині зазначення заробітної плати у Комунальному підприємстві «Джерело» за період 01 лютого 2006 року по 19 лютого 2016 року 215592, 60 грн.

Суд зазначає, що вказаний спосіб захисту буде належним та достатнім для відновлення порушених прав позивачки.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн, що підтверджується відомостям квитанції наявної в матеріалах справи.

Відтак, враховуючи задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи в Комунальному підприємстві «Джерело» з 01.02.2006 по 01.03.2016, здійснивши відповідний перерахунок і виплату призначеної їй пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу позивачки період її роботи в Комунальному підприємстві «Джерело» з 01.02.2006 по 01.03.2016, та здійснити відповідний перерахунок і виплату призначеної їй пенсії за віком з 23.05.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області внести зміни до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відносно ОСОБА_1 в частині зазначення заробітної плати у Комунальному підприємстві «Джерело» за період 01 лютого 2006 року по 19 лютого 2016 року 215592,60 грн.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.