Рішення № 131220557, 17.10.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2025 року справа №320/4754/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, в якому просить суд, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 , компенсацію за затримку розрахунку при звільнені у розмірі 245 059,08 грн. (двісті сорок п`ять тисяч п`ятдесят дев`ять гривень 08 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 06.07.2018 №419 позивач звільнений зі служби відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у відставку за пунктом «б» (за станом здоров`я). Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 13.09.2018 №857/о звільнений з посади провідного інженера з управління використання повітряного простору (старшого штурмана центру) центру організації повітряного руху служби аеронавігаційного обслуговування Дніпровського РСП з вислугою років на військовій службі тривалістю 24 роки.

Проте, при здійсненні розрахунку йому не було сплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 у справі №520/9008/18 було зобов`язано Державне підприємство обслуговування повітряного руху України виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 352 917,00 грн. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 рішення було залишено без змін. На виконання зазначеного судового рішення 10.06.2019 відповідач здійснив виплату вказаної грошової допомоги, що підтверджується платіжними дорученнями про зарахування коштів №315138753505, №315138753605.

Проте, позивач вважає, що відповідач повинен сплатити компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 245 059,08 грн відповідно до вимог статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року (суддя Брагіна О.Є.) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Представником позивача 19.05.2020 було подано заяву про відвід судді Брагіної О.Є.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Лапій С.М.) від 21 травня 2020 року повернуто справу №320/4754/19 головуючому судді по справі для вирішення питання про обґрунтованість або необґрунтованість заявленого відводу відповідно до ст.40 КАС України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Балаклицький А.I.) від 02 червня 2020 року повернуто справу №320/4754/19 головуючому судді по справі для вирішення питання про обґрунтованість або необґрунтованість заявленого відводу відповідно до ст.40 КАС України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року (суддя Брагіна О.Є.) задоволено самовідвід судді Брагіної О.Є.

15 червня 2020 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями справу передано на розгляд судді цього адміністративного суду Лиска I.Г.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду дану справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду закрито підготовче засідання та подальший розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надав.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.2 ст.175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд назначає наступне.

Як встановлено судом, наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 06.07.2018 №419 позивач звільнений зі служби відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у відставку за пунктом «б» (за станом здоров`я).

Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 13.09.2018 №857/о звільнений з посади провідного інженера з управління використання повітряного простору (старшого штурмана центру) центру організації повітряного руху служби аеронавігаційного обслуговування Дніпровського РСП з вислугою років на військовій службі тривалістю 24 роки.

Позивачу при звільнені ОСОБА_1 з військової служби, відповідачем не була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 у справі №520/9008/18 було зобов`язано Державне підприємство обслуговування повітряного руху України виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 352 917,00 грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 рішення було залишено без змін.

На виконання зазначеного судового рішення 10.06.2019 відповідач здійснив виплату зазначеної грошової допомоги, що підтверджується платіжними дорученнями про зарахування коштів №315138753505, №315138753605.

Позивач вважає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Крім того, ст. 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Розмір грошового забезпечення, що отримував ОСОБА_1 в липні 2018 року становити 28581,09 грн., в серпні 2018 року - 29409, 70 грн., що підтверджується інформацією, наданою відповідачем листом №1-17.5/998/20 від 31.01.2020 року на адвокатський запит.

Середньоденне грошове забезпечення (заробітна плата) становить: 57990,79 грн., (грошове забезпечення за липень-серпень 2018 року поділити на 62 дні (кількість робочих днів у липні-серпні 2018 року) дорівнює 935 грн.34 коп..

Визначаючи час затримки розрахунку, Позивач зазначає, що згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №520/9008/18 з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 було стягнуто 352 917 грн. 00 коп., - одноразову грошову допомогу при звільненні, яку відповідач перерахував на банківський рахунок позивача 10.06.2019, а повний розрахунок відповідач повинен був здійснити в день звільнення позивача, тобто 21.09.2018.

Відтак, час затримки розрахунку становить 262 календарних дні (з 21.09.2018р. по 10.06.2019р.)

Позивач вважає, що оскільки він був звільнений з підприємства 21.09.2018, а виплата була здійснена підприємством 10.06.2019, то підприємство затримало розрахунок позивачу на 262 дні, а тому повинно сплатити 245 059,08 грн (935,34 грн. х 262 дні).

У зв`язку з наявною заборгованістю позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах встановлені, зокрема, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991р. №2011-ХII (з наступними змінами і доповненнями, надалі Закон № 2011-XII).

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями 9 і 91 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Виплата допомоги при звільненні військовослужбовців з військової служби також гарантована частиною першою ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 р. № 2262-XII (з наступними змінами і доповненнями, далі Закон № 2262-XII), якою встановлено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно з вимогами абз. 4 ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Водночас, відповідно до вимог абз. 5 ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Крім того, ст. 9 Закону № 2262-XII встановлено, що виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (частина четверта). Особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали (частина п`ята).

Отже, зміст наведених положень Закону № 2011-XII та Закону № 2262-XII дає підстави дійти висновку, що виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям за рахунок коштів органів, у яких вони працювали, здійснюється лише у разі їх звільнення зі служби безпосередньо з посад, займаних в цих органах, із залишенням на військовій службі.

Судом встановлено, що наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 06.07.2018 №419 позивач звільнений зі служби відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у відставку за пунктом «б» (за станом здоров`я).

Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 13.09.2018 №857/о звільнений з посади провідного інженера з управління використання повітряного простору (старшого штурмана центру) центру організації повітряного руху служби аеронавігаційного обслуговування Дніпровського РСП з вислугою років на військовій службі тривалістю 24 роки.

При звільненні позивачу не було виплачено одноразову грошову допомогу, у зв`язку з цим він звернувся до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 у справі №520/9008/18 було зобов`язано Державне підприємство обслуговування повітряного руху України виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 352 917,00 грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 рішення було залишено без змін.

На виконання зазначеного судового рішення 10.06.2019 відповідач здійснив виплату зазначеної грошової допомоги, що підтверджується платіжними дорученнями про зарахування коштів №315138753505, №315138753605.

Позивач вважає, що оскільки він був звільнений з підприємства 21.09.2018, а виплата була здійснена підприємством 10.06.2019, то підприємство затримало розрахунок позивачу на 262 дні, а тому повинно сплатити 245 059,08 грн (935,34 грн. х 262 дні), виходячи з грошового забезпечення на момент звільнення.

Із урахуванням наведеного, суд зазначає наступне.

Законом №2011-XII та Законом №2262-XII не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця з військової служби.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Суд звертає увагу, що законодавець у цій статті вжив словосполучення «всіх сум, що належать йому від підприємства». У контексті цієї адміністративної справи це означає, що при звільненні повинна бути одночасно виплачена і одноразова грошова допомога.

Частиною 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд бере до уваги, що спір у справі стосується не розміру належних позивачу сум, оскільки відповідач оспорює саме відсутність підстав для їх виплати, а не розмір таких виплат.

Судом встановлено, що 21.09.2018 позивач звільнений зі служби відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у відставку за пунктом «б» (за станом здоров`я) з посади провідного інженера з управління використання повітряного простору (старшого штурмана центру) центру організації повітряного руху служби аеронавігаційного обслуговування Дніпровського РСП з вислугою років на військовій службі тривалістю 24 роки, тоді як, фактичний розрахунок (виплату одноразової грошової допомоги) проведено 10.06.2019.

Суд зауважує, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців Збройних Сил України стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

З огляду на викладене, враховуючи зміст статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 березня 2018 в справі № 806/533/16 (К/9901/6911/18).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі наведеного, суд вбачає наявність, передбачених чинним законодавством, обставин для стягнення заборгованості на користь позивача компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 245 059,08 гривень.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 2548,84 грн, тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 , компенсацію за затримку розрахунку при звільнені у розмірі 245059 (двісті сорок п`ять тисяч п`ятдесят дев`ять) грн., 08 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2548 (дві тисячі п`ятсот сорок вісім) грн., 84 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.