Рішення № 131220397, 22.10.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2025 р. справа № 300/3854/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення певних дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №926160171412 від 02.05.2025 про відмову ОСОБА_1 , у перерахунку пенсії відповідно до пункту "г статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ із розрахунку підвищення розміру пенсії на 25% мінімальної пенсії за віком і 24.04.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 24.04.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, із розрахунку підвищення розміру пенсії на 25 % мінімальної пенсії за віком.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком. Зазначає, що її разом із матір`ю було виселено на спецпоселення в жовтні 1947 року. На підставі статті 3 Закону Української PCP від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» позивач реабілітована з поновленням в усіх громадянських правах та поверненням конфіскованого майна або його вартості. Отже, за доводами позивача, вона є членом репресованої особи, яка згодом реабілітована. У зв`язку із цим, позивач стверджує, що наявність у неї права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком та пільг по обчисленню стажу роботи гарантується Конституцією України. Вказує, що в даному випадку підлягає застосуванню п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не постанова Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 19-20).

На адресу суду надійшов відзив від Головного управління ПФУ в Харківській області, у якому представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, представник відповідача послалася на те, що відповідачем прийнято оскаржуване рішення №926160171412 від 02.05.2025 про відмову позивачу у перерахунку пенсії відповідно до ст. 6 Закону №962, оскільки відсутнє посвідчення відповідного зразка затвердженого Постановою КМУ №593 від 24.05.2024 (а.с.25-26)

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням строку перебування головуючого судді в основній щорічній відпустці, в порядку черговості, за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тростянці, Монастирського району, Тернопільської області. Батько: ОСОБА_3 , мати: ОСОБА_4 (а.с. 8).

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 одружилась із ОСОБА_5 та після одруження позивачу присвоєно прізвище - ОСОБА_6 (а.с. 8).

Довідкою про реабілітацію від 25.08.1993 №6/3737 підтверджується, що ОСОБА_7 , 1945 року народження 21 жовтня 1947 року разом з матір`ю ОСОБА_4 із села Тростянці Монастирського району Тернопільської області за рішенням позасудових органів була виселена на спец поселення у Челябінську область, де знаходилася до 17 січня 1948 року.

На підставі статті 3 Закону Української PCP від17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», ОСОБА_1 - реабілітована (а.с. 11).

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 від 23.11.2016, ОСОБА_1 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (а. с. 9).

Позивач, 24.04.2025 звернулася до Головного управління ПФУ в Івано- Франківській області із заявою, у якій просила здійснити перерахунок підвищення пенсії як члену сім`ї репресованої особи, яку у подальшому реабілітовано, у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону №1788-XII.

Після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Так, згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від №926160171412 від 02.05.2025, позивачу відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку із тим, що відсутнє посвідчення відповідного зразка затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №593 від 24.05.2024 ( а.с. 14).

Не погодившись із рішенням відповідача щодо відмови у проведенні нарахування підвищення до пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Зміст нормативно-правових положень щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності через надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені вЗаконі України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 № 962-XII(далі - Закон № 962-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою ліквідувати наслідки беззаконня, допущені з політичних мотивів до громадян Української РСР, поновити їх права, встановити компенсації за незаконні репресії та пільги реабілітованим.

Статтею 1 Закону № 962-XIIвстановлено, що реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинностіЗакономСРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених устатті 2 цього Закону.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

Відповідно достатті 3 Закону № 962-XIIреабілітації підлягають всі громадяни, заслані і вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

Наведене свідчить, що законодавець до реабілітованих осіб відносить як громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій, так і примусово переселених осіб.

Статтею 1-1 Закону № 962-XIIвизначенні наступні терміни, зокрема: вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; депортація - примусове виселення народів, етнічних, етноконфесійних, соціальних або інших груп населення з місць їхнього постійного проживання з політичних, класових, соціальних, релігійних, національних мотивів; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім`ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю були пов`язані спільним побутом.

Відповідно достатті 1-3 Закону № 962-XIIпотерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.

Положення цієї норми чітко визначають, що потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі: діти, які були переселені разом із батьками; діти, які народилися під час перебування репресованої особи на засланні і проживали з репресованою особою однією сім`єю.

Таким чином, до членів сімей, яких було примусово переселено, належать й діти, які народилися на засланні і проживали з репресованою особою однією сім`єю.

Відповідно до пункту 6Прикінцевих положень Закону № 1058-IVдо прийняття відповідногозаконудо пенсій, передбачених цимЗаконом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно ізЗаконом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII.

Згідно з пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.05.2024 у справі № 500/5507/23.

Відповідно до частини 5статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 500/5507/23.

Як встановлено, згідно до архівної довідки про реабілітацію № 6/3737р від 25.08.1993 виданою управлінням внутрішніх справ виконавчого комітету Тернопільської обласної Ради депутатів трудящих, свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 17.03.1961, паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Івано-Франківським MB УМВС в Івано-Франківській області, мати позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знаходилась на спецпоселенні з 21.10.1947 по 17.01.1948.

Отже, відповідно достатті 1-3 Закону № 962-XIIпозивач є потерпілим від репресії, оскільки є дитиною репресованої особи, яка народилися на засланні.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, зокрема, що позивач належить до категорії громадян, членів сім`ї, висланих з постійного місця проживання, позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління, з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями, реабілітованої по статті 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", суд вважає що позивач, як член сім`ї громадянина, який необґрунтовано зазнав політичних репресій та був реабілітований, має право на підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону № 1788-XII з 24.04.2025.

Рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області №926160171412 від 02.05.2025 про відмову у встановленні позивачу підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону № 1788-XII у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до поданої позивачем заяви від 24.04.2025, є протиправним.

Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті132, частини 1 статті139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у розмірі 1211,20 грн відповідно до копії квитанції від 29.05.2025 за (а.с.16).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ - 14099344, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, м. Харків, 61000) про визнання протиправним рішення та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №926160171412 від 02.05.2025 про відмову ОСОБА_1 , у перерахунку пенсії відповідно до пункту "г статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ. із розрахунку підвищення розміру пенсії на 25% мінімальної пенсії за віком з 24.04.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ - 14099344, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, м. Харків, 61000) здійснити з 24.04.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, із розрахунку підвищення розміру пенсії на 25 % мінімальної пенсії за віком.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ - 14099344, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, м. Харків, 61000) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Відповідачу рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.