Рішення № 131220291, 22.10.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2025 року Справа № 280/6875/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач, Управління), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періодів роботи з 01.06.2009 року по 31.03.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати періоди роботи з 01.06.2009 року по 31.03.2025 року до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у зв`язку з чим провести їй перерахунок та виплату пенсії з дати призначення, а саме з 21.06.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що з 21.06.2023 позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV). Втім, при призначенні пенсії, відповідачем не було враховано страховий стаж позивача за період з 01.06.2009 по 31.03.2025 у подвійному розмірі у відповідності до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII). У відповідь на звернення позивача Управління повідомило, що стаж позивача з 01.01.2004 зараховано в одинарному розмірі, оскільки пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Вважає, що вказаними діями відповідач порушив законні права та інтереси позивача, оскільки вони ґрунтуються на безпідставних мотивах і не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 12.08.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 19.08.2025 позовну заяву в частині позовних вимог за період з 21.06.2023 по 31.01.2025, повернуто позивачеві.

Ухвалою суду від 19.08.2025 відкрито провадження у справі в частині позовних вимог за період, починаючи з 01.02.2025, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано докази по справі.

03.09.2025 відповідач подав витребувані докази та відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Вказує, що відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Враховуючи вищезазначене, при визначенні права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статі 55 Закону №1788-XII зазначений порядок зарахування періодів роботи в подвійному розмірі застосовується як до 01.01.2004 року, так і після цієї дати. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії періоди роботи після 01.01.2004 року зараховуються на загальних підставах, тобто в одинарному розмірі, оскільки пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Також, відповідач посилається на лист Міністерства праці та соціальної політики України № 217/0/14-06/039-6 від 17.01.2006 року щодо застосування вказаних пільг. Виходячи з вищевикладеного, вважає, що дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому підстави для задоволення вимог позивача відсутні. Просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області, з 21.06.2023 отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Згідно з розрахунком стажу по пенсійній справі № 083950018017 підтверджується, що до страхового стажу позивача у розмірі 34 років 10 місяців 14 день враховано в одинарному розмірі періоди її роботи з 01.06.2009 по 16.04.2017, з 18.04.2017 по 19.12.2021 як робота за Списком №2.

На відповідне звернення позивача від 20.05.2025, Управління листом №9310-9000/Л-02/8-0800/25 від 03.06.2025 повідомило, що відповідно до ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж з 01.01.2004 обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку до 01.01.2004 на підставі документів та згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. До стажу позивача зараховано, зокрема періоди роботи з 01.06.2009 по 16.04.2017, з 18.04.2017 по 19.12.2021 на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно із записами трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 08.07.1991, судом встановлено:

- запис №15: 01.06.2009 прийнята на посаду фельдшера-лаборанта бактеріологічного відділу клініко-діагностичної лабораторії Комунальної установи «Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер» Запорізької обласної ради, підстава наказ №117/л від 28.05.09;

- запис №16: 17.04.2012 підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 згідно атестації робочих місць за умовами праці, підстава наказ №74 від 17.04.12;

- запис №17: 22.04.2013 присвоєна ІІ кваліфікаційна категорія за спеціальністю «лабораторна справа (гігієна)» на підставі наказу ДОЗ №87-о від 22.04.2013, підстава наказ №151/л від 16.05.13;

- запис №18: 23.05.2016 присвоєна І кваліфікаційна категорія за спеціальністю «лабораторна справа (гігієна)» на підставі наказу ДОЗ №164-о від 23.05.2016, підстава наказ №154/л від 09.06.16;

- запис №19: 18.04.2017 підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 згідно атестації робочих місць за умовами праці, підстава наказ №92 від 18.04.17;

- запис №20: 01.03.2020 Комунальна установа «Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер» Запорізької обласної ради припинила діяльність шляхом перетворення у Комунальне некомерційне підприємство «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради, підстава рішення облради №9 від 27.02.20;

- запис №21: 18.02.2021 присвоєна вища кваліфікаційна категорія за спеціальністю «лабораторна справа (гігієна)» на підставі наказу ДОЗ №64-о від 18.02.2021, підстава наказ №43/о від 09.03.21;

- запис №22: 01.12.2021 переведено на посаду фельдшера-лаборанта у бактеріологічну лабораторію у зв`язку зі змінами у штатному розписі, підстава наказ №266/о від 30.11.2021;

- запис №23: 20.12.2021 не підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 на підставі позачергової атестації робочих місць за умовами праці, підстава наказ №228 від 20.12.21.

Відповідно до Довідки від 23.06.2025 за №06/08/118, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради, позивач дійсно працює на посаді фельдшера-лаборанта КУ "Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер" з 01 червня 2009 року по теперішній час. Відпустка без збереження заробітної плати не надавалася. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного та шестирічного віку не надавалася. Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в протитуберкульозних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, тому ОСОБА_1 має право на цю пільгу. Перейменування установи: 1. "Комунальна установа "Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер" Запорізької обласної ради припинила свою діяльність шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради. Підстава: рішення Запорізької обласної ради від 12.12.2019 № 24 та від 27.02.2020 №9. Довідка видана на підставі наступних документів: накази з особового складу, особова картка ф. П-2, особова справа, відомості на заробітну плату.

Відповідно до Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 06/08-с/100 від 19.06.2023, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради, підтверджено період роботи позивачки з 01.06.2009 по 30.11.2021 на посаді фельдшера-лаборанта бактеріологічного відділу клініко-діагностичної лабораторії та з 01.12.2021 по 19.12.2021 на посаді фельдшера-лаборанта бактеріологічної лабораторії, що передбачені Списком № 2 розділу XXIV, виконувала обслуговування хворих на туберкульоз. Згідно з вказаною довідкою пільговий стаж позивача складає з 01.06.2009 по 19.12.2021 - 12 років 06 місяців 19 днів. Підстава для видачі: постанови КМУ від 16.01.2003 року № 36, внесення змін до Постанови КМУ від 13.12.2004 №1644, Постанова КМУ від 24.06.2016 №461.

Позивач вважає, що відповідач протиправно не зарахував періоди її роботи з 01.06.2009 по 31.03.2025 до страхового стажу для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-XII, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1788-XII та Законом № 1058-IV.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Приписами ч. 1-3 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Як зазначено у ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Таке право на зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону №1788-ХІІ, не пов`язано із набранням чинності Законом № 1058-IV. При цьому, для зарахування медичному працівнику стажу у подвійному розмірі необхідно враховувати саме специфіку місця роботи працівника, а не посади, що він обіймав.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 06.04.2000 № 1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб», інфекційні хвороби - це розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

За приписами статті 7 цього Закону, лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають, медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

Відповідно до пунктів 7 і 12 статті 1 Закону України від 05.07.2001 №2586-ІІІ «Про протидію захворюванню на туберкульоз» (далі - Закон № 2586-ІІІ, який втратив чинність 11.02.2024 на підставі Закону України № 3269-IX від 14.07.2023 «Про подолання туберкульозу в Україні»):

протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров`я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;

туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 2586-ІІІ, медична допомога хворим на туберкульоз надається амбулаторно або в умовах стаціонару протитуберкульозного закладу відповідно до галузевих стандартів надання медичної допомоги та стандарту інфекційного контролю за захворюванням на туберкульоз.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 16.07.2009 №514 затверджено «Перелік туберкульозних закладів», в якому міститься: розділ 1. Лікувально-профілактичні заклади, пункт 1.1 Лікарняні: Медичний центр (фтизіатричний, фтизіопульмонологічний); Територіальне медичне об`єднання (протитуберкульозне, фтизіатричне); Протитуберкульозний диспансер; Туберкульозна лікарня ( у т.ч. дитяча); Лікарня "Хоспіс" для хворих на туберкульоз.

Отже, протитуберкульозний диспансер та медичний центр (фтизіатричний, фтизіопульмонологічний) належать до закладу охорони здоров`я, в якому надається медична допомога хворим на туберкульоз, що є інфекційною хворобою, а тому робота у такому медичному закладі має бути зарахована до стажу роботи у подвійному розмірі.

Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного суду від 27.04.2023 у справі №160/14078/22.

У Статуті Комунального некомерційного підприємство «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради (у загальному доступі за посиланням https://zor.gov.ua/komunalna-vlasnist/komunalna-ustanova-zaporizkyy-oblasnyy-protytuberkuloznyy-klinichnyy-dyspanser) передбачено, що основною метою діяльності Центру є надання дорослому та дитячому населенню висококваліфікованої протитуберкульозної допомоги, спрямованої на збереження, поліпшення та відновлення здоров`я населення.

Наданими до матеріалів справи письмовими доказами підтверджується що позивач працювала в Комунальній установі «Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер» Запорізької обласної ради (після реорганізації - Комунальне некомерційне підприємство «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради) з 01.06.2009 по 30.11.2021 на посаді фельдшера-лаборанта бактеріологічного відділу клініко-діагностичної лабораторії і з 01.12.2021 по 19.12.2021 на посаді фельдшера-лаборанта бактеріологічної лабораторії, що передбачені Списком № 2 розділу XXIV, виконувала обслуговування хворих на туберкульоз.

Таким чином, стаж роботи позивача з 01.06.2009 по 19.12.2021 підлягає зарахуванню до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону №1788-XII.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 22.12.2021 у справі №688/2916/17.

Таким чином, відповідачем протиправно не враховано період роботи позивача з 01.06.2009 по 19.12.2021 у КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради до стажу її роботи на пільгових умовах за Списком №2 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-XII.

Водночас, суд зазначає, що відсутні підстави для зарахування періоду роботи позивача з 20.12.2021 по 31.03.2025 у подвійному розмірі відповідно до статтею 60 Закону №1788-XII, оскільки зазначений період не підтверджено належними доказами.

Крім того, згідно записів у трудовій книжці позивача, з 20.12.2021 не підтверджено право позивача на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 на підставі позачергової атестації робочих місць за умовами праці (підстава наказ №228 від 20.12.21), доказів іншого суду не надано.

Суд також зазначає, що у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом № 1058-IV та Законом №1788-XII вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788-XII був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", то він мав би виключити із Закону України "Про пенсійне забезпечення" усі інші положення, чого зроблено не було.

Отже, доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи особи в інфекційних закладах після 01.01.2004 (набрання чинності Законом № 1058-IV) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність порушення прав позивачки відповідачем щодо не зарахування періоду її роботи на посаді фельдшера-лаборанта у КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» ЗОР з 01.06.2009 по 19.12.2021 у подвійному розмірі при обчисленні пенсії за віком.

На підставі вищевикладеного суд доходить до висновку про те, що позивач має право на пільгове обчислення стажу при обрахунку пенсії за віком із зарахуванням спірного періоду трудової діяльності з 01.06.2009 по 19.12.2021 до страхового стажу у подвійному розмірі.

Водночас, в іншій частині позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки пільговий стаж за Списком №2 позивача у період з 20.12.2021 по 31.03.2025 не підтверджено належними та допустимими доказами.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем обґрунтовані судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи на посаді фельдшера-лаборанта у Комунальному некомерційному підприємстві «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради з 01.06.2009 по 19.12.2021 в одинарному розмірі без урахування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати період роботи ОСОБА_1 на посаді фельдшера-лаборанта у Комунальному некомерційному підприємстві «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» Запорізької обласної ради з 01.06.2009 по 19.12.2021 до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку із чим перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2025 та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.

Повне судове рішення складено 22.10.2025.

Суддя М.О. Семененко