Рішення № 131216795, 23.10.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/8477/25

Провадження №2/752/5605/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2025 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Провагроінвест» (далі - ПрАТ «Провагроінвест») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 05.03.2020 між ПрАТ «СК «Провідна» та ТОВ «АТЛАНТ-М ЛЕПСЕ» укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №06/6771619/1007/20, предметом якого є страхування транспортного засобу Volkswagen Crafter 35, д.н.з НОМЕР_1 .

12.01.2025 змінено назву юридичної особи ПрАТ «СК «Провідна» на ПрАТ «Провагроінвест».

26.06.2020 в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю мотоцикла Bajaj V15, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Volkswagen Crafter 35, д.н.з НОМЕР_1 , в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб Volkswagen Crafter 35, д.н.з НОМЕР_1 .

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 18.09.2020 по справі №760/14430/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні цієї ДТП.

Представник власника пошкодженого транспортного засобу Volkswagen Crafter 35, д.н.з НОМЕР_1 , звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» з заявою про факт настання події.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Volkswagen Crafter 35, д.н.з НОМЕР_1 , було проведено його огляд та складено страховий акт №2300310659 на суму 106426,46 грн., виплату якої здійснено на рахунок страхувальника.

Враховуючи, що винуватцем ДТП є ОСОБА_1 , який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 106426,46 грн., то він зобов`язаний відшкодувати позивачу зазначену шкоду в порядку суброгації.

Просило ОСОБА_1 в порядку суброгації матеріальну шкоду в розмірі 106426,46 грн. та судовий збір в сумі 3028 грн.

16.04.2025 постановлено ухвалу про прийняття до розгляду позовної заяви, відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження, яка повернулася на адресу суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

05.03.2020 між ПрАТ «СК «Провідна» та ТОВ «АТЛАНТ-М ЛЕПСЕ» укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №06/6771619/1007/20, згідно з яким застраховано цивільну відповідальність володільця забезпеченого транспортного засобу Volkswagen Crafter 35, д.н.з НОМЕР_1 .

26.06.2020 в м. Києві відбулася ДТП за участю мотоцикла Bajaj V15, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу Volkswagen Crafter 35, д.н.з НОМЕР_1 , в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб Volkswagen Crafter 35, д.н.з НОМЕР_1 .

Відповідно до постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 18.09.2020 по справі №752/760/14430/20 відповідача ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

30.06.2020 ТОВ «АТЛАНТ-М ЛЕПСЕ» звернулося до ПрАТ «СК «Провідна» із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку.

30.06.2020 ПрАТ «СК «Провідна» оглянула автомобіль Volkswagen Crafter 35, д.н.з НОМЕР_1 .

Відповідно до рахунку №2310330129-1 від 22.07.2020, складеного ТОВ «АТЛАНТ-М ЛЕПСЕ», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Volkswagen Crafter 35, д.н.з НОМЕР_1 , становить 110401,46 грн. з ПДВ.

24.07.2020 ПрАТ «СК «Провідна» склало страховий акт №2300310659, яким затверджена сума, що належить до виплати, у розмірі 106426,46 грн.

27.07.2020 ПрАТ «СК «Провідна» виплатило ТОВ «АТЛАНТ-М ЛЕПСЕ» страхове відшкодування згідно договору №06/6771619/1007/20 у розмірі 106426,46 грн. без ПДВ, що підтверджується копією платіжної інструкції від 27.07.2020 №026303.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За правилами ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Така ж позиція викладена уст. 27 Закону України «Про страхування».

Згідно з наведеними положеннями до страховика в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією.

Відповідно до ст. 980 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про страхування», в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Таким чином, Цивільний кодекс України та Закон України «Про страхування» передбачає три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності.

Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника.

Відповідно п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема,статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Із правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25.12.2013 у справі №6-112цс13 вбачається, що при розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив наступний правовий висновок: у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України). При цьому, перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (ч. 1 ст. 261, ст. 262 ЦК України).

Страхувальник, який отримав майнову шкоду, набув право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача.

Таким чином, у спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора, а саме, страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи 27.07.2020 ПрАТ «СК «Провідна», яке є страховиком потерпілої особи, виплатило ТОВ «АТЛАНТ-М ЛЕПСЕ» страхове відшкодування у розмірі 106426,46 грн. без ПДВ.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди власнику застрахованого автомобіля в порядку суброгації.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для стягнення сплаченого позивачем страхового відшкодування з відповідача як з винуватця ДТП, виходячи з наступного.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За правилами статті 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.. Основними завданнями Моторного (транспортного) страхового бюро України є, зокрема, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі (пункт 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 на час вчинення ДТП не була застрахована.

За таких умов, позивач мав звертатися з відповідними вимогами спочатку до Моторного (транспортного) страхового бюро України, а у разі недостатності відшкодування - безпосередньо до відповідача, як до винної особи.

МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону (п.п.38.2.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Однак, позивачем до МТСБУ, у якого є обов`язок відшкодувати шкоду на умовах, визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вимоги про сплату страхового відшкодування заявлено не було.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, як особа, до якої перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні, повинен був звернутися з вимогою про відшкодування шкоди до МТСБУ, зважаючи на ту обставину, що заподіяння шкоди відбулось транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

З огляду на викладене, суд вважає, що компенсацію збитків, понесених у результаті виплати страхового відшкодування позивачу, повинне здійснюватися МТСБУ.

Суд, проаналізувавши доводи, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, приходить до висновку, що позов поданий до неналежного відповідача.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).

При цьому суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, яка зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Відтак, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в його задоволенні.

Враховуючи наведене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України позивачу за рахунок відповідача судові витрати по оплаті судового збору не відшкодовуються, оскільки позовні вимоги залишені без задоволення.

Керуючись ст.ст. 12 - 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Провагроінвест», місцезнаходження: м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 25, код ЄДРПОУ 23510137.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення складене 23.10.2025.

Суддя Ж. І. Кордюкова