Рішення № 131214687, 23.10.2025, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/829/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2025 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого: судді В.А. Каліберди,

за участю секретаря судового засідання Н.Д. Коломієць,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -

ВСТАНОВИВ:

До Краснокутського районного суду Харківської області засобами системи "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , в якій представник позивача адвокат АО «Апологет» Усенко М.І. просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 6359373 від 20.04.2024 року у розмірі 30297,20 грн; суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача посилається на те, що 20.04.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит № 6359373, згідно з умовами якого відповідач отримала 10000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Кредитний договір був підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві кредит у сумі, визначеній договором. Відповідачем зі свого боку не було сплачено кредитні кошти, комісію і проценти за користування кредитом у строк, встановлений Кредитним договором.

Враховуючи ці обставини, умови чинного законодавства та п. 3.2.6. кредитного договору № 6359373 від 20.04.2024, позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди позичальника.

24.09.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ від 24.09.2024. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги та у відповідності до статті 512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, визначених в реєстрі боржників, включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 6359373 від 20.04.2024 року, що укладений між кредитодавцем та відповідачем. Сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором були передані позивачу від первинного кредитора згідно Договору відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.09.2024 р. Сума заборгованості відповідача відповідно до виписки з особового рахунку становить 30297,20 грн. З них: прострочена заборгованість за сумою кредиту 9804,35 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 14392,85 грн; прострочена заборгованість за комісією 1100 грн; сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 5000 грн.

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості від 12.08.2025.

Оскільки відповідач свої зобов`язання не виконала, представник позивача звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 6359373 від 20.04.2024 року у розмірі 30297,20 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 08.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивачаадвокат Усенко Михайло Ігорович у судовезасідання нез`явився,у позовнійзаяві зазначив справу розглядати за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце його проведення повідомлялася належним чином шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем її проживання, які вона особисто отримала 12.09.2025, 27.09.2025. Дані докази свідчать про належне повідомлення. Відповідач не використала наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні. Заяв про відкладення чи розгляд справи у її відсутність до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті чи спростування доводів позивача. Відзив на позов не подала.

Беручи до уваги ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також беручи до уваги те, що відповідач клопотань про відкладення судового засідання суду не надала, в силу положеньст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне проводити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що у матеріалах справи є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлялась про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача та згідно з ч. 4ст. 223 ЦПК Українипостановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК Українипередбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 20.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 6359373, згідно якого ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 10000 грн із загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 20.04.2024 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у строк до 15.04.2025 року (дата остаточного погашення заборгованості).

Відповідно до п.п. 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3 договору комісія за надання кредиту 1150 грн., яка нараховується за ставкою 11,50 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 511 % річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511 % річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду. Нараховані згідно п. 1.5.2 та 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 40698,00 грн.

Відповідно до п.2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 .

Відповідно до п.2.5 договору відповідач зобов`язаний здійснити сплату одним з способів, зазначених на сайті кредитодавця.

Додатком №1 до договору про споживчий кредит є графік платежів, згідно якого до сплати визначено 51848,00 грн., з яких 10000 грн - сума кредиту; 1150 грн - комісія за надання кредиту, 40698 грн проценти за користування кредитом.

Додатком №2 до договору про споживчий кредит є заява на отримання кредиту № 6359373 від 20.04.2024, якою визначено інформацію щодо умов кредитування.

Згідно довідки ТОВ «Мілоан» від 14.10.2024, підтверджено, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит № 6359373 від 20.04.2024, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: 333118, дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику - 2024-04-20 18:54:17, номер телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор - +380681874376.

Виконання ТОВ «Мілоан» обов`язку щодо надання грошових коштів відповідачу ОСОБА_1 у розмірі 10000,00 грн підтверджується платіжним дорученням № 128841951 від 20.04.2024.

24.09.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №110-МЛ, відповідно до п.1.1 якого кредитор ТОВ «Мілоан» передає (відступає) новому кредитору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Мілоан» і боржниками (портфель заборгованості).

24.09.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.09.2024.

Відповідно до платіжної інструкції №5898 від 24.09.2024, платником ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплачено отримувачу ТОВ «Мілоан» оплату згідно Договору відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24 вересня 2024 року у розмірі 1479167,31 грн.

Згідно Витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.09.2024 до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 6359373 від 20.04.2024 у розмірі 30297,20 грн, з яких: залишок заборгованості по тілу (основній сумі кредиту) 9804,35 грн, залишок по нарахованим процентам 14392,85 грн, залишок комісії за надання кредиту 1100 грн, залишок по неустойці за порушення грошового зобов`язання - 5000 грн.

Відповідно до Виписки з особового рахунка за договором №6359373 від 20.04.2024, заборгованість відповідача перед позивачем становить 30297,20 грн.

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» направлялась досудова вимога від 12.08.2025 року за № 23928421/5585 на адресу ОСОБА_1 , якою повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 6359373 від 20.04.2024 року з вимогою погашення 30297,20 грн на рахунок позивача.

Відповідно до ч. 1 ст.207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Устатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом статей626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 таст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

За статтями526, 612 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, що передбачено ч. 1 ст. 625ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист (ст.ст.3, 12, 13, 20 ЦК України, ст.ст.12, 13, 44 ЦПК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором (ч.1 ст.1077 ЦК України).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

При цьому, відповідно до положень ст.1082ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідност. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст.517ЦКУкраїни первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідност.518ЦКУкраїни боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц.

З матеріалів справи вбачається, що банк покладені на нього зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав можливість відповідачу користуватись кредитними коштами.

В той же час, відповідач не виконала взяті на себе за договором про споживчий кредит № 6359373 зобов`язання. При цьому, суд враховує, що розрахунок заборгованості відповідачем не оспорювався і доказів погашення кредитної заборгованості до суду не подано.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Відповідно ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2статті 77 ЦПК України.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач у добровільному порядку не виконала взяті на себе зобов`язання за договором № 6359373, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 30297,20 грн, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 25297,20 грн, з яких: залишок заборгованості за тілом кредиту 9804,35 грн, заборгованість за процентами 14392,85 грн, заборгованість за комісією 1100 грн.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання у розмірі 5000 грн з наступних підстав.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05.00 год 24 лютого 2022 року, який триває донині.

З огляду на вказані норми, позичальник (відповідач) звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафів) та інших платежів у період дії в Україні воєнного стану, а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК Україниоднією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст.137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, що укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Апологет» (Адвокатське об`єднання); акт наданих послуг №Д/1494 від 20.08.2025 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025; детальний опис наданих послуг від 20.08.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 гр. Усенко М.І.; копія ордеру на надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» від 02.07.2025.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертійстатті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14.11.2018 у справі № 753/15687/15.

З позовної заяви вбачається, що вона подана представником позивача через систему «Електронний суд». Провадження по цивільній справі відкрито у спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін. Представник позивача не приймав безпосередню участь у судовому засіданні, вказана цивільна справа не є складною.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених статтями137та141 ЦПК України, та, враховуючи обсяг виконаних робіт, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

При зменшенні витрат на правову допомогу суд також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною. За таких обставин суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 5000,00 грн. Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Згідно ч.1ст.141 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №19183 від 20.08.2025.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положеньст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (83,49 %), та стягує з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 2022 грн. 46 коп, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.525, 526, 626-629, 638, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст.1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280-284,289,351-352,354-355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (адреса місцезнаходження:вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ: 35234236, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 6359373 від 20.04.2024 у розмірі 25297 (двадцять п`ять тисяч двісті дев`яносто сім) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (адреса місцезнаходження:вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ: 35234236, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2022 (дві тисячі двадцять дві) грн 46 коп та витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», адреса місцезнаходження:вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ: 35234236.

Представник позивача: Усенко Михайло Ігорович, адвокат АО «АПОЛОГЕТ», адреса:вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, 79029.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Каліберда В. А.