Рішення № 131214274, 13.10.2025, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/3320/25

Номер провадження 2/570/1698/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2025 року Рівненський районнийсуд Рівненськоїобласті у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» в особі представника адвоката Дідуха Є.О. звернулося до суду 26.06.2025 р. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 140797,79 грн. заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 22.03.2024 р. між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Первісним кредитором) та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4493824 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. В подальшому відповідачкою було підписано додатковий договір із ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» від 27.03.2024р.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договорами кредиту у повному обсязі шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку, що належить відповідачці. Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, відповідачка не виконала свого зобов`язання.

31.03.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31-1/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до Відповідача. До позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 31.03.2025 року №31-1/03/2025 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4493824 від 22.03.2024 року, загальна сума заборгованості склала 151797,79 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 21999,95 грн., заборгованості за процентами 118797,84 грн. та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 11000 грн.

Фактично, таким чином, відповідачка має заборгованість перед Позивачем за Договором № 4493824 від 22.03.2024 року загальною сумою 140797,79 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 21999,95 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 118797,84 грн.

Зважаючи на згадане вище, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1331-1120 у розмірі 140797,79 грн., а також суму судового збору 2422,40 гривень.

Ухвалою суду від 08.08.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом учасників.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи без участі вх.№18901 від 13.10.2025, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомлена про час, дату і місце проведення розгляду справи. До суду повернулася поштова кореспонденція, надіслана за місце реєстрації відповідача, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки особі. Зазначена позиція висвітлена в постанові ВС України у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.11.2022 року у справі № 760/25978/13-ц, провадження № 61-6788св22, висновки якої підлягають врахуванню для судів інших інстанцій.

Відповідно до частин п`ятої, шостоїстатті 128 ЦПК Українисудова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У частині восьмійстатті 128 ЦПК Українипередбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно зі змістом частини восьмоїстатті 128 ЦПК Українивідмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання.

Згідно з ч.4ст.130 ЦПК України, у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 131 ЦПК Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Оскільки судова повістка, направлена судом відповідачу за адресою, за якою зареєстровано її місце проживання ( АДРЕСА_1 ), повернута суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», суд вважає відповідачку такою, що була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового розгляду.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, відповідач в судове засідання не з`явилася, а тому відповідно дост. 280 ЦПК України, за згодою представника позивача, суд ухвалює заочне рішення.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд встановив наступні факти.

1. Щодо укладення кредитних договорів та їхнього виконання.

22.03.2024р.між ТОВ«ЛІНЕУРА УКРАЇНА»(Первіснимкредитором)та ОСОБА_1 було укладенодоговір №4493824про наданнякоштів наумовах споживчогокредиту.За цимдоговором ТОВ«ЛІНЕУРА УКРАЇНА»зобов`язувалися надативідповідачці вкористування грошовікошти наумовах строковості,зворотності,платності,а ОСОБА_1 зобов`язуваласяповернути кредит,сплатити процентиза користуваннякредитом тавиконати іншіобов`язки,передбачені Договором.Відповідно доп.1.2.тип кредиту-кредит,сума кредитускладає 19600грн.Згідно ізп.1.3Договору строккредиту 360днів:з 22.03.2024року по17.03.2025року,ставка кредитуванняу розмірі2,5%у день.В подальшому відповідачкою було підписано додатковий договір від 27.03.2024, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надали їй кошти у розмірі 2400 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що договір кредиту № 4493824 та додатковий договір укладені в електронній формі. Їхня дійсність відповідачем у встановленому законом порядку не спростована, у судовому порядку ознчені договори відповідачем не оскаржувалися. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно дост.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особамисуб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі (ст. 4 Закону).

Відповідно дост.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Статтею 6 даного Закону передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ст.8 вищевказаного Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до п.п.1,6 ч.1ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно із частиною 3статті 11Закону України «Про електронну комерцію`електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Частиною 6 статті 11 вищевказаного Закону передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснені всі дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору позики. Без відповідних дій з боку відповідача укладення вказаного договору було б неможливим.

Також судом встановлено, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та 22.03.2024р. надало їй кредит в сумі 19600 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». Таким самим чином 27.03.2024р. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 за додатковим договором 2400,00 грн.

Факт належності ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 , а також, факт виконання ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» своїх зобов`язань шляхом перерахування відповідачці коштів у сумі 19600,00 грн за договором кредиту № 4493824 від 22.03.2024р. та у сумі 2400,00 грн за додатковим договором від 27.03.2024 підтверджується довідкою АТ «Універсал Банк» від 03.10.2025р. вих.№БТ/Е-14673, наданою товариством на виконання ухвали суду від 08.08.2025р. (вх.№ЕЛ-6274 від 06.10.2025р.)

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно дост.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст.6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст.627 ЦК України).

Статтею 1054ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У ч.1 ст.1049ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У ст.526ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (ст.525 ЦК України).

Згідно із ч.1ст.530ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Уст.598ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до положень ст.12,81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивачем надано розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором № 4493824 від 22.03.2024 р., яка виникла станом на 31.03.2025 р. Відповідно до розрахунку заборгованості загальна сума, яка підлягала до сплати відповідачкою 223923,69 грн, а з урахуванням уже виплачених нею коштів на погашення кредиту в сумі 72125,90 грн, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем складає 151797,79 грн.

Доказів належного виконання своїх договірних зобов`язань щодо повернення коштів та доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості чи контррозрахунку суми заборгованості, відповідачем суду не надано.

Умовами договору № 4493824 від 22.03.2024р. передбачено, що строк кредитування 360 днів: з 22.03.2024 року по 17.03.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 1,375 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5 % у день.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 сформульовано правову позицію, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Нарахування процентів поза межами встановленого сторонами строку кредитного договору законом не передбачено.

Таким чином, суд, виходячи з принципу диспозитивності, вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 140797,79 грн заборгованості за кредитним договором, з них: заборгованість по тілу кредиту 21999,95 грн., нараховані проценти первісним кредитором 118797,84 грн.

2. Щодо переходу права вимоги до позивача.

31.03.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31-1/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

Згідно з актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу №31-1/03/2025 від «31» березня 2025 року, на виконання п.1.2 Договору факторингу №31-1/03/2025 від «31» березня 2025 року, Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю _3045.

Реєстром боржників до Договору факторингу №31-1/03/2025 від «31» березня 2025 року, доданим до позовної заяви, підтверджено наявність у ТОВ «Українські фінансові операції» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4493824 від 22.03.2024р.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч. 1 ст. 10781 ЦК України).

Наявний в матеріалах справи договір факторингу укладений у відповідно до вимог закону, містить всі істотні умови, при його укладенні були дотримані норми ЦК України, які регулюють дані правовідносини.

3. Щодо стягнення судових витрат з відповідача.

Стосовно вимоги про стягнення 10000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8ст.141 ЦПК України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2ст.137 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (ч.3ст.4 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Відповідно достатті 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність "адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням.

Такі висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 31 травня 2023 року у справі №757/13974/21-ц.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача сплачені витрати на професійну допомогу. На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем до позовної заяви додано детальний опис робіт (наданих послуг) №4493824 від 12.06.2025р., наданих адвокатом Дідухом Є.О. відповідно до Договору про надання правової допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024р.; заявку №4493824 на виконання доручення до Договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024р.; рахунок на оплату №4493824 -2025 від 12 червня 2025 р.; акт №4493824 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно з Договором №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 р.

Також до позовної заяви було додано Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5972/10, видане Радою адвокатів Київської області 24.03.2017 р. на ім`я Дідуха Євгена Олександровича.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з цим, враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, зі значення справи для сторони, з відповідача на користь позивача слід стягнути 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, у стягненні інших витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Враховуючи положення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265, 280 - 284 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за договором про надання кредиту № 4493824 від 22.03.2024 р. та додатковим договором від 27.03.2024р. у розмірі 140797,79 грн, з них: заборгованість по тілу кредиту 21999,95 грн., нараховані проценти первісним кредитором 118797,84 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422, 40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «УКРАЇНСЬКІФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ»витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони справи:

ПозивачТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ",,код ЄДРПОУ 40966896, адреса місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, кв. прим.2, м. Київ, .

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Гнатущенко Ю.В.