Рішення № 131211212, 23.10.2025, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/959/25

Провадження № 2/348/734/25

23 жовтня 2025 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бурдун Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Лейб`юк Є.В.,

представника позивача - Басалиги Д.М.,

представника відповідача - ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м. Надвірна в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Біззнес Позика», інтереси якого представляє Мишевська Н.М., звернувся до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.12.2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №484647-КС-001, шляхом обміну електронним повідомленням, відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,16395 - знижена процентна ставка в день, 2,00000000 - стандартна процентна ставка за кредитом в день за кожен день користування Кредитом. Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів. Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору. ТОВ «Бізнес Позика» виконало взяті на себе зобов`язання, в свої чергу ОСОБА_1 належним чином не виконала свої зобов`язання за договором, не повернула грошові кошти, у зв`язку з чим станом на 31.03.2025 утворилась заборгованість у розмірі 32 260,80 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 20 760,80 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 1 500,00 грн. За викладених обставин представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» вищевказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо кредитної карти відповідача та виписки про рух коштів по рахунку.

20.05.2025 представник відповідача ОСОБА_1. через систему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, в якому вважала позовні вимоги незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Вказала, що позивачем не долучено жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань за кредитним договором, внесення відповідачем коштів на його погашення, дат такого внесення, періодичності, у зв`язку з чим відсутня можливість перевірити як факт наявності заборгованості відповідача, так і встановити її розмір. Розрахунок заборгованості не є первинним документом, а отже не є належним доказом. Доказів на підтвердження отримання відповідачем грошових коштів також не долучено. На підставі наведеного просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

20.05.2025 представник відповідача ОСОБА_1. через систему «Електронний суд» подала заперечення на клопотання про витребування доказів, у якому просила у задоволенні клопотання про витребування доказів відмовити.

26.05.2025 представник позивача через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив на позовну заяву, в якому просила поновити позивачу строк для подання доказів у справі та врахувати викладену у відповіді інформацію при вирішенні справи. Зазначила, що кредитний договір підписаний боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними і допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Кредитний договір, укладений між позивачем та відповідачем не є договором приєднання. Надані позивачем до суду примірники договору, акцепту та оферти на його укладення, є їх оригіналами, укладеними відповідно до вимог закону «Про електронну комерцію». Кредитні кошти були перераховані позивачем на банківську карту позичальника, яку остання вказала при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті. Позичальник добровільно погодилася з умовами кредитного договору та погодилася їх виконувати. На момент укладення кредитного договору відповідач не зверталася до ТОВ «Бізнес Позика» із заявою про надання роз`яснень незрозумілих їй умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодилася з усіма умовами такого договору. Посилання позичальника на загальний принцип «розумності та добросовісності» не є правовою підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм Цивільного кодексу України. ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувала проценти за кредитним договором поза межами строку дії кредитного договору. Комісія, яку позивач просить стягнути з відповідача у розмірі 1500,00 грн. встановлена п.2.5 кредитного договору, та є саме комісією за надання кредиту, а не за обслуговування кредиту. Вимоги щодо штрафу та пені позивач не заявляє.

29.05.2025 представник відповідача ОСОБА_1. через систему «Електронний суд» подала додаткові пояснення у справі, в яких зазначила, що жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення розрахунків позивачем не долучено. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не підтверджений належними доказами. Позивачем не надано жодного документу, який би свідчив, що позикодавцем були перераховані відповідачу в розмірі, передбаченому кредитним договором, а відповідач ці кошти отримала. Належні докази позивачем разом із позовною заявою не подані. Вимоги позивача щодо стягнення комісії є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на вимоги Закону України «Про захист прав споживачів». Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи.

07.07.2025 представник відповідача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала додаткові пояснення у справі, в яких зазначила, що кредитний договір був укладений 28.12.2023 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», відповідно, денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1 %. Кредитним договором установлена стандартна процентна ставка у розмірі 2,00000000% в день, а також знижена процентна ставка у розмірі 1,16395000% в день. Відтак, позивач здійснював нарахування відсотків за ставкою, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки, визначений законодавством. Вищевказане, безумовно, порушує права порівняно з іншими споживачами фінансових послуг, положення кредитного договору в частині щоденної відсоткової ставки на день були несправедливими, а тому при вирішенні даного спору підлягають зміні з урахуванням положень законодавства. Вважає правильним наступний розрахунок: 10000 грн. (сума кредиту) * 113 (кількість днів) за період строку кредитування 28.12.2023-18.04.2024 * 1 / 100 = 11 300,00 грн. Таким чином, заборгованість за відсотками повинна складати не більше 11 300,00 грн. Натомість, позивач безпідставно пред`являє позовні вимоги про стягнення суми в розмірі 20 760,80 грн. Умови договору, якими передбачено сплату комісійної винагороди за видачу кредиту є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією, задоволенню не підлягають. На підставі наведеного, просить позовні вимоги задовольнити частково.

Ухвалою суду від 08.07.2025 визнано обов`язковою особисту участь представника позивача.

09.07.2025 представник позивача через систему «Електронний суд» подала додаткові пояснення, в яких зауважила, що сторона відповідача помилково ототожнює поняття «денна процента ставка» в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та процентну ставку в день, яка встановлена в Кредитному договорів укладеному відповідачем з ТОВ «Бізнес Позика». Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» (далі - Закон) денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою, визначеною у ч. 4 ст. 8 Закону: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. Відповідно до вказаної формули денна процентна ставка за даним кредитним договором становить 0,98 процентів - (11 040,00/10 000,00)/113 днів х 100%. Відповідно до вищевикладеного, розмір денної процентної ставки на дату укладення Кредитного договору та протягом всього строку дії Кредитного договору відповідає максимальному розміру денної процентної ставки 1 % відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а також відповідає відповідним перехідним періодам, які передбачені у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» на дату укладення Кредитного договору. Позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі, відмовити стороні відповідача у стягненні з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях. Додатково зауважила, що за укладеним в електронному виді кредитним договором відповідач отримала кредитні кошти, однак жодного разу не погашала заборгованість за договором. Згідно умов договору з 28.12.2023 по 18.01.2024 відсотки нараховувалися за зниженою ставкою 1,16395%, з 19.01.2024 по 18.04.2024 - за стандартною ставкою 2,0%. Зауважила, що не можна ототожнювати поняття «денна процента ставка» в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та процентну ставку в день, яка встановлена в Кредитному договорів. Денна процентна ставка обраховується за формулою, яка є у відкритому доступі та у даному випадку становить 0,98 %. Відсотки це частина денної процентної ставки. Комісія встановлена умовами договору саме за надання кредиту, а не за обслуговування, розбита на два платежі для зручності відповідача. Просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача просила позовні вимоги задовольнити частково, з підстав, зазначених у додаткових поясненнях. Зазначила, що у даному випадку кредитний договір укладений після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування». Вважає правильним розрахунок відсотків, які підлягають до стягнення: 10000 грн. (сума кредиту) * 113 (кількість днів) за період строку кредитування 28.12.2023-18.04.2024 * 1 / 100 = 11 300,00 грн. Також просить відмовити у задоволенні вимоги про стягнення комісії. Зазначила, що відповідачкою понесені судові витрати по справі, докази чого будуть подані у визначені ч.8 ст. 141 ЦПК України строки.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12,13,81,89 ЦПК України передбачено: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В судовому засіданні встановлено, що 28.12.2023 року між позивачем ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №484647-КС-001 про надання кредиту, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку визначеному ЗУ «Про електронну комерцію» (а.с.18-22).

Позивачем ТОВ «Бізнес Позика» 28.12.2023 року направлено відповідачу ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №484647-КС-001 про надання кредиту. 28.12.2023 року ОСОБА_1 прийняла (акцептувала) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № №484647-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони позивачем направлено відповідачу ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3714, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 28.12.2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Договір № №484647-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.25-34).

Відповідно до договору кредитодавець надав позичальнику (відповідачу ОСОБА_1 ) грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів.

Пунктом 2 договору про надання кредиту передбачено, що строк кредиту становить 16 тижнів, стандартна процентна ставка за кредитом в день: 2,00000000, фіксована, знижена процентна ставка за кредитом в день: 1.16395000, фіксована, комісія за надання кредиту 1500,00 грн (комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі), загальний розмір наданого кредиту 10 000,00 грн, строк дії договору до 18.04.2024 року. Орієнтована загальна вартість наданого кредиту 21 040,00 грн. Загальні витрати за кредитом 11 040,00 грн. Орієнтована реальна річна процентна ставка 12 297,45 процентів (а.с.18).

За змістом п. 2.12 договору, мета (цілі) отримання Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей кредит є споживчим кредитом.

Протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом нараховується за ставкою, вказаною у п. 2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів (п. 3.2 договору).

У п. 3.2.3 договору визначено графік платежів, встановлений на момент укладення договору.

У п. 8 договору зазначені паспортні дані відповідача ОСОБА_1 , адреса проживання, номер телефону, адреса електронної пошти. Договір підписаний одноразовим ідентифікатором UA-3714 28.12.2023 о 11:00:12.

Також в матеріалах справи міститься візуальна форма послідовності дій клієнта ОСОБА_2 щодо укладення електронного договору про надання кредиту № №484647-КС-001 від 28.12.2023 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Бізнес Позика» (а.с. 35-36).

Також позивачем долучені Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», які діяли на час укладення відповідачем кредитного договору (а.с. 39-48).

Відповідно до п. 2.17 Правил, за результатами заповнення заявки може здійснюватись одночасна перевірка дійсності та автентифікація поточного (карткового) рахунку заявника відповідно до стандартів міжнародних платіжних систем.

В анкеті клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи) містяться персональні дані відповідача ОСОБА_1 : паспортні дані, адреса реєстрації та проживання, номер телефону, адреса електронної пошти, номер банківської картки № НОМЕР_2 (а.с. 37).

На виконання умов договору відповідачу було перераховано 10000,00 грн на банківську карту відповідача № НОМЕР_2 , Банк карти отримувача: ПриватБанк, дата проведення платежу 28.12.2023, призначення платежу: Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. кредитного дог. № 484647-КС-001 від 28.12.2023, що вбачається з підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» (а.с.38).

Крім того, згідно витребуваної з АТ КБ «ПриватБанк» інформації, підтверджено, що картка НОМЕР_2 (рахунок НОМЕР_4 ) емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та надано виписку про рух коштів за період з 28.12.2023 по 18.04.2024, з якої вбачається, що остання здійснювала операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, так і щодо розрахування кредитною карткою (а.с.158-163).

Однак, відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконала, не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно розрахунку заборгованості за договором станом на 31.03.2025 року становить: 32 260,80 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 20 760,80 грн.; суми прострочених платежів за комісією- 1 500,00 грн. (а.с.11-14).

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником (відповідачем ОСОБА_2 ) взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем (ТОВ «Бізнес Позика») за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Законом України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення договорів в мережі, процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється часткового або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відсутність реального і своєчасного виконання зобов`язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що у даному випадку кредитний договір укладений в електронній формі. При цьому суд зазначає, що відповідач користувалася кредитними коштами, жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодилася з умовами та правилами надання кредиту під час підписання договору про надання кредиту, стороною відповідача суду надано не було. Також відповідно до умов договору відповідач мала право відмовитися від договору протягом 14 днів, але такого повідомлення відповідач також не надала. Отже, суд вважає, що відповідач була обізнана з умовами та правилами користування кредитними коштами.

Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит у розмірі 10000,00 грн, строком на 16 тижнів, з стандартною фіксованою процентною ставкою 2 % в день. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,16395000 %, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Строк повернення кредиту 18.04.2024 рік. Умовами договору (п 2.5) передбачена Комісія за надання Кредиту (надалі Комісія), яка становить 1 500,00 грн.

Як встановлено судом, ТОВ "Бізнес позика" свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (який позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів на суму 10000 грн. Отримання коштів стороною відповідача не заперечується.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Жодних доказів повернення грошових коштів за кредитним договором, та які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості, відповідачка суду не надала.

Представник відповідача заборгованість з тіла кредиту не заперечувала.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1ст.2 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договорами не виконала, у передбачений в договорах строк кошти (суми позики) не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за основним зобов`язанням, зокрема тілом кредиту.

Таким чином, у відповідача за тілом кредиту наявна заборгованість за договором №484647-КС-001 від 28.12.2023 року в сумі 10000,00 грн.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за кредитним договором, суд зазначає таке.

Згідно із положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Підписуючи договір відповідач погодилася з усіма його умовами, в тому числі із процентами за користування кредитними коштами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що відповідач отримала на підставі кредитного договору грошові кошти у розмірі 10000,00 грн.

Позивач, пред`являючи позов, крім заборгованості за основною сумою боргу, просив стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом, які, відповідно до розрахунку заборгованості, нараховані в межах строку дії кредитного договору за період 28.12.2023 по 18.04.2024 в розмірі 20760,80 грн.

Представник відповідача, заперечуючи відсотки у вказаному розмірі, вважала правильним розрахунок відсотків, які підлягають до стягнення: 10000 грн. (сума кредиту) * 113 (кількість днів) за період строку кредитування 28.12.2023-18.04.2024 * 1 / 100 = 11 300,00 грн, оскільки у даному випадку кредитний договір укладений після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування», який передбачає максимальний розмір процентної ставки 1 %.

Однак, згідно з умовами п. 2.4 договору, стандартна процентна ставка становить 2 % на день, а знижена ставка застосовується лише за умови дотримання відповідачем погодженого графіку платежів (п. 3.2.1 договору). Відповідно до п. 3.2.2 договору, у разі прострочення більше ніж на 7 календарних днів, позичальник втрачає право користуватися зниженою процентною ставкою, і нарахування здійснюється за стандартною ставкою у розмірі 2 % на день, починаючи з 8-го дня прострочення.

Матеріали справи підтверджують, що відповідач порушила графік погашення кредиту, чим позбавила себе права на знижену ставку. Внаслідок цього позивач правомірно здійснив нарахування процентів виходячи зі стандартної ставки - 2%, передбаченої договором. Такий порядок прямо відповідає умовам п. 3.2.3 та п. 4.2.1 договору, якими позичальник зобов`язався виконувати свої обов`язки у строки, встановлені договором.

Щодо посилання сторони відповідача про те, що кредитний договір укладений після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування», який передбачає максимальний розмір процентної ставки 1 %, тому відсоткова ставка у договорі мала бути встановлена у розмірі 1%, суд зважив на таке.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що, починаючи з 24 грудня 2023 року, денна процентна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року - не більше 1,5%, а з 20 серпня 2024 року - не більше 1%.

Кредитний договір № 484647-КС-001 від 28.12.2023 укладений сторонами 28.12.2023 строком на 16 тижнів до 18.04.2025, тобто в межах строку дії перших 120 днів перехідного періоду.

Беручи до уваги, умови п. 2.4, 3.2 договору № 484647-КС-001 від 28.12.2023, які передбачають розмір процентних ставок та порядок їх нарахування, враховуючи п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що до 18.04.2024 включно позивач правомірно здійснював нарахування відсотків за користування кредитом у розмірах, що узгоджується з відповідними вимогами законодавства, чинного на період формування складових суми заборгованості, та розмір заборгованості за сплатою відсотків станом на вказану дату складає 20 760,80 грн.

Суд також враховує положення ст. 1054 ЦК України, за якою позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти на умовах договору, а також ст. 629 ЦК України, відповідно до якої договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд констатує, що застосування зниженої процентної ставки є пільгою для позичальника, яка втрачається у випадку порушення ним графіку платежів, і кредитодавець має право застосовувати стандартну процентну ставку.

Таким чином, суд вважає доводи відповідача щодо необхідності нарахування процентів виключно за відсотковою ставкою 1% ставкою безпідставними. Збільшення загальної вартості кредиту зумовлене саме невиконанням відповідачем графіку платежів і простроченням зобов`язань, що передбачає застосування стандартної процентної ставки. Отже, вимоги позивача щодо стягнення процентів у заявленому розмірі відповідають умовам договору та чинному законодавству.

Відповідачем не доведена сплата процентів за договором.

Отже, при визначенні остаточного розміру заборгованості за процентами, суд приймає до уваги суму процентів, нарахованих позивачем, у розмірі 20 760,80 грн, у межах заявлених позовних вимог.

Щодо доводів відповідача про безпідставне нарахування комісії, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що відповідно до 2.5. кредитного договору, розмір комісії за надання кредиту становить 1 500,00 грн та нараховується одноразово при видачі кредиту. При цьому п. 3.2.3. договору визначає графік платежів, що включає погашення тіла кредиту, процентів та комісії.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають, серед іншого, проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі, пов`язані з його наданням та обслуговуванням. Крім того, ч. 2 ст. 8 зазначеного Закону прямо передбачає, що до загальних витрат включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, а також комісії, пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту.

Таким чином, встановлення та стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1 500,00 грн прямо передбачене умовами Кредитного договору, узгоджується із законодавством України.

Отже, сам факт підписання відповідачем кредитного договору свідчить про її вільне волевиявлення та згоду з умовами, у тому числі з положеннями щодо сплати комісії, що відповідає положенням законодавства, чим спростовуються доводи про їх несправедливість чи нав`язування.

В судовому засіданні представник позивача зазначила, що комісія умовами договору встановлена саме за надання кредиту, а не за обслуговування кредиту, для зручності відповідача сума була поділена на два платежі.

Суд дійшов висновку, що нарахування комісії є правомірним та обґрунтованим, а доводи сторони відповідача про неправомірність стягнення такої плати не підлягають задоволенню.

У зв`язку з наведеним, суд погоджується з розміром нарахованої позивачем комісії в сумі 1500,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, суд відхиляє доводи представника позивача про те, що відповідно до умов договору денна процентна ставка становить 0,98 %, оскільки із наданого позивачем розрахунку не вбачається нарахування відсотків за таким розміром ставки.

Крім того, посилання представника позивача на те, що «денна процентна ставка» в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та процентна ставка(ки) в день, які встановлені в кредитному договорі, укладеному відповідачем з ТОВ «Бізнес Позика» не є тотожними поняттями, суд відхиляє та вважає такими, що зводяться лише до особистого тлумачення позивачем закону на власну користь.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач свої зобов`язання з повернення заборгованості не виконала, у зв`язку із чим станом на 31.03.2025 утворилася заборгованість в сумі 32 260,80 грн.

З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним зобов`язанням у розмірі 32 260,80 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України - стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.(а.с.10), тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на оплату судового збору в сумі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12-13, 76-81,89, 133,141,263-265,268,354-355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» суму заборгованості за кредитним договором № 484647-КС-001 від 28.12.2023 року в розмірі 32 260,80 грн. (тридцять дві тисячі двісті шістдесят гривень) 80 коп., з яких: 10 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 20 760,80 грн - сума прострочених платежів по процентах, 1 500,00 грн - сума прострочених платежів за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», код ЄДРПОУ 41084239, адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.А. Бурдун