Рішення № 131209954, 23.10.2025, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/13290/24

№ 2/183/247/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2025 року місто Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання - Зозулі В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Самар Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконавчий комітет Самарівської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування про встановлення факту самостійного виховання дитини,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Олійник О.А.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Шчекіч І.В., суд -

у с т а н о в и в :

30 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить встановити факт самостійного виховання та утримання батьком дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що з 17 лютого 2015 року він знаходився в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Від даного шлюбу вони мають малолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням суду у справі № 183/12648/23 від 26.01.2024 року шлюб між сторонами розірваний. На підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 183/4514/22 від 21.09.2023 року, визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 разом з батьком. Тобто позивач є батьком, який самостійно виховує неповнолітню дитину, оскільки мати, через певні обставини та стан свого здоров`я не може самостійно виховувати сина, мешкає у іншому місті, спілкується з сином переважно засобами інтернет-зв`язку а також під час побачень. Матеріально мати дитини не приймає участі у забезпеченні дитини. Позивач, як батько, виконує всі покладені на нього обов`язки щодо виховання та матеріального забезпечення дитини, піклується про фізичний та духовний розвиток сина, забезпечує належний медичний догляд за дитиною, тощо. Встановлення факту самостійного виховання сина потрібно позивачу для оформлення документів, необхідних для отримання відстрочки від мобілізації, оскільки звернувшись до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» йому було відмовлено у наданні відстрочки від призову. У зв`язку з чим позивач звернувся в суд з позовом.

Відповідачем поданий відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Позивач не надав жодного належного доказу в обґрунтування самостійного виховування та забезпечення малолітнього ОСОБА_3 . На підтвердження того, що мати ніколи не припиняла приймати участь у забезпеченні потреб малолітнього сина ОСОБА_5 , надала копії банківських квитанцій про оплату мобільного зв`язку номера телефону, який вона придбала ОСОБА_5 21.06.2023 року за 12397,9 грн, копії квитанцій про оплату іграшок та одягу для ОСОБА_5 . Під час зустрічей матері з сином, вони спільно відвідують дитячі розважальні заклади, кафе та ресторани, мати регулярно оплачує вартість мобільного зв`язку сина, тощо. Мати постійно піклується про дитину, приймає участь у забезпеченні його потреб не зважаючи на те, що дійсно син проживає з батьком в місті Самар, а мати в м. Павлоград. Після вирішення у судовому порядку питання щодо визначення місця проживання сина, мати заперечувала проти задоволення позовних вимог, неодноразово зверталась до батька дитини з приводу добровільної сплати аліментів на утримання сина, проте батька усно відмовлявся від отримання аліментів посилаючись на відсутність необхідності у сплаті аліментів адже він дійсно має достатньо задовільний майновий стан. Проте, після того, як мати дізналась, що позивач стверджує, що мати самоусунулась від участі в утриманні сина, вона звернулась до банківської установи із заявою про оформлення банківської карти на ім`я дитини та перераховує кошти безпосередньо сину на карту. Статтею 151 СК України, встановлено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Відповідно, відповідач має пріоритетне права на виховання ОСОБА_5 за умови відсутності батька у зв`язку з призовом на військову службу. Дійсно між батьками відсутній спір з приводу виховання та розвитку дитини, проте за умови мобілізації батька дитини, мати цілком готова та може у повній мірі займатись вихованням, розвитком та забезпеченням всіх потреб свого малолітнього сина ОСОБА_5 . Отже, вважає, немає підстав для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації і відповідно вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, стягнувши з позивача на її користь витрати на правову допомогу понесені нею.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду від 24 січня 2025 року позовна заява прийнята до провадження та ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 11 березня 2025 року у справі залучений в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на боці відповідача - виконавчий комітет Самарівської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування.

23 червня 2025 року підготовче провадження у справі закрите, а справа призначена до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги та посилаючись на ті ж підстави, просив суд їх задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що він повністю опікується дитиною, він не звертався до відповідача з питанням щодо надання матеріальної допомоги щодо утримання дитини, тому як повністю забезпечує сина усім необхідним. Із заявою про стягнення аліментів з матері дитини також не звертався.

Представник позивача також підтримала позовні вимоги позивача та, посилаючись на ті ж підстави просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнала и посилаючись на підстави, зазначені у відзиві просила суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача також позов не визнала, та з підстав зазначених у відзиві, просила суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Самарівської міської ради в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи у їх відсутність, вказавши, що з урахуванням доказів, які є в справі вбачається, що ОСОБА_1 самостійно займається вихованням малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Представник третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_5 в судове засідання не з`явився, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні у присутності представника органу опіки та піклування ОСОБА_6 був опитаний малолітній ОСОБА_3 , який пояснив, що він мешкає зі своїм батьком, який повністю займається його вихованням та забезпеченням. Він відвідує окрім школи також уроки гри на гітарі та уроки іноземної мови. З матір`ю він бачиться у вихідні, коли батько привозить його на зустріч із мамою. З мамою він у вихідний день переважно грає у розважальному центрі, де вони також їдять, після чого батько забирає його. Обставини за яких батьки разом з ним проживали він не пам`ятає. Вважає, що батько повністю його утримує. На день народження мати подарувала йому мобільний телефон, яким він користується та спілкується із мамою також. До лікарні він також їздить з батьком. З мамою він бачиться, спілкується, в той же час висловлює своє бажання проживати з батьком.

Суд, дослідивши підстави поданих сторонами заяв по суті, матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, прийшов до наступних висновків.

Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 лютого 2015 року по 27 лютого 2024 року, що підтверджується копією рішення суду про розірвання шлюбу від 26 січня 2024 року, яке набрало законної сили 27 лютого 2024 року, наданому суду у засвідченій позивачем копії.

Від шлюбу у сторін є малолітня дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Позивач є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається із копії договору купівлі-продажу від 30 вересня 2014 року та витягу з ДРРП (а.с. 15-17). З акту, складеного 15 липня 2024 року головою квартального комітету № 30 Петрусенко З.О. у присутності жителів цього кварталу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 мешкають ОСОБА_1 , 1983 року народження разом з сином ОСОБА_3 , 2015 року народження (а.с. 13).

З копії сертифікату серії 12ЯЯС № 567125 від 17.01.2023 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 проходив профілактичний наркологічний огляд; а з медичної довідки серії 12ЯЯТ № 8290999 від 17.01.2023 року, вбачається що він проходив обов`язкові попередній та періодичний психіатричний огляд (а.с. 14).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 183/4514/22 від 21 вересня 2023 року, яке набрало законної сили 26 жовтня 2023 року - визначене місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаним рішенням встановлено, що «у листопаді 2021 року сторони припинили фактичні шлюбні відносини, відповідача разом з дитиною переїхала проживати до орендованої квартири. Вказана обставина визнана сторонами та не підлягає доказуванню у відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України.

Як вбачається з висновку судово-медичного експерта №6 від 04.01.2022, експертом оглянуто ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у присутності батька; за результатами обстеження виявлено у дитини тілесні ушкодження у виді синців на нижніх повіках очей, садна на передній поверхні шиї, крововиливи і крапкові ранки на внутрішній поверхні ліктьових суглобів. Крапкові ранки і крововиливи навколо могли бути заподіяні внаслідок внутрішньовенних ін`єкцій; усі знайдені тілесні ушкодження могли утворитися 02.01-03.01.2022.

У період з 05.01.2022 по 12.01.2022 спеціалістами Новомосковського міського центру соціальних служб проведено оцінку потреб сім`ї, під час якої встановлено, що з 04.01.2022 дитина ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; за місцем проживання дитині створені умови проживання та розвитку, навчання, харчування; зафіксовано наявність у дитини тілесних ушкоджень - синці на згинах ліктьових суглобів від ін`єкцій, під обома очима синці на нижніх повіках, садна на шиї; визначено, що дитина потребує психологічної допомоги після подій, які сталися 02-03 січня 2022 року.

Надані позивачем фотознімки дитини також підтверджують факт отримання дитиною тілесних ушкоджень, вказаних у висновку експерта та акті оцінки потреб сім`ї.»

«з наданих суду доказів встановлено, що дитина у період 02.01-03.02.2022, перебуваючи з матір`ю отримала тілесні ушкодження, стала жертвою фізичного насилля. Оцінюючи встановлені обставини, суд зазначає, що не може ставити у провину матері наявність психічного розладу чи захворювання, а також вважати цю обставину підставою для обмеження прав матері. Такі хворобливі прояви не можуть залежати від волі чи бажання хворого, контролюватися ним. Разом з тим, при вирішенні спору, суд повинен виходити з якнайкращих інтересів дитини.

У судовому засіданні відповідачка події 02.01-03.02.2022, в результаті яких спричинено тілесні ушкодження дитині, пояснила проблемами з її здоров`ям внаслідок перевтоми. В межах розгляду даної справи суд не повинен встановлювати причини виникнення проблем з психічним здоров`ям, також суд не володіє спеціальними знаннями у галузі психіатрії та не може встановлювати ризики повторення подібних станів у матері дитини. Разом з тим, такі фактори як перевтома можуть супроводжувати людину протягом усього життя, тому не виключено існування вірогідності того, що будь-якої миті може виникнути ситуація, що загрожує життю і здоров`ю дитини. Як пояснила у судовому засіданні лікар-психіатр, ніхто не може гарантувати що така ситуація не повториться, або навпаки - що вона обов`язково повториться. Тобто такі стани є не прогнозованими, що враховується судом при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини. Проте, вказана подія не є єдиною обставиною, з якої виходить суд при вирішенні цього спору.

У судовому засіданні встановлено, що позивач з сином за адресою: АДРЕСА_1 проживають у суботу та неділю, а з понеділка по п`ятницю проживають з матір`ю позивача за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідачка відвідує дитину у м.Новомосковську у вихідні дні.

Згідно з договором купівлі-продажу від 30.09.2014 власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є позивач.

Син сторін навчається у Гімназії №2 м.Новомосковська за заочною формою здобуття освіти. Згідно з актом Квартального комітету №20 від 07.07.2022 ОСОБА_1 без реєстрації проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_3 .

Відповідачкою надано характеристику з місця роботи - ліцею №12 Павлоградської міської ради, згідно якої ОСОБА_9 працює з 01.09.2022, за період роботи зарекомендувала себе як дисциплінований, відповідальний працівник. Також, згідно характеристики Квартального комітету №30, ОСОБА_9 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання характеризується позитивно, проживає разом з батьками. Згідно з наданою відповідачкою медичною картою, ОСОБА_10 за результатами проходження медичної комісії придатна до роботи на посаді вчителя.

Згідно з педагогічною характеристикою ОСОБА_3 навчається у 2-А класі Гімназії №2 м.Новомосковська, за вересень-листопад 2022 року виявив достатній рівень успіхів у навчальних досягненнях. Активний у спілкуванні з однолітками, не провокує конфліктні ситуації; під час онлайн уроків має охайний зовнішній вигляд, до занять приєднується своєчасно; має все необхідне шкільне приладдя та технічні засоби для повноцінного навчання; батько та бабуся створили умови для того, щоб хлопчик здобував освіту.

Також, свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у судовому засіданні підтвердили дбайливе ставлення батька, турботу. При оцінці показань цих свідків суд враховує, що свідки є родичами позивача. Проте їх показання не є суперечливими, узгоджуються з дослідженими судом письмовими доказами, а тому підстави ставити під сумнів показання зазначених свідків в цій частині у суду відсутні.

Органом опіки та піклування складено висновок щодо розв`язання спору. З висновку вбачається, що йому передувало ретельне з`ясування відомостей про обох батьків, дослідження документів, обстежено місце проживання як батька, так і матері, вивчено характеристики дитини, батьків запрошено на засідання комісії та вислухано, а також проведено психологічне діагностування дитини, заслухано думку дитини. Повно і всебічно дослідивши обставини проживання та виховання дітей, орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність визначення місця проживання дитини разом з батьком. Висновок є достатньо обґрунтованим і мотивованим, підстави не погоджуватися з ним у суду відсутні.

Суду органом опіки та піклування надано висновки щодо емоційного стану ОСОБА_3 згідно якого на час дослідження (06.01.2023) дитина відчуває у родині турботливе ставлення близьких людей до себе. Хлопчик спокійний, не агресивний, спостерігається незначна тривожність. Тісні відносини з батьком, поруч з ним відчуває спокій. Мати для ОСОБА_3 теж має у житті важливе значення, в усіх методиках вона теж присутня. Але деякі спогади, які відбулися в минулому, пов`язані з матір`ю викликають у дитини неспокій.»

«судом було вислухано думку ОСОБА_3 2015 року народження, який за віком та станом розвитку міг її висловити. Дитина висловила категоричне, чітке та однозначне бажання проживати разом з батьком. Таке бажання дитини, на переконання суду, було щирим і невимушеним, відповідало дійсній волі дитини. При цьому, суд відзначає більшу прихильність до батька, ніж до матері. Але дитина, незважаючи на травматичні для неї події, які мали місце 02.01-03.02.2022, зберегла теплі почуття до матері, з якою бажає спілкуватися. Проте, категорично не бажає проживати з матір`ю.

Суд також дійшов висновку, що для батька пріоритетом є інтереси дитини. Про це, зокрема, свідчить вжиття позивачем заходів з метою забезпечення присутності матері у житті дитини. Зі спілкування з дитиною судом встановлено позитивне ставлення дитини до матері, що свідчить про те, що дитина виховується у дусі поваги та любові до обох батьків, незважаючи на травматичні для дитини події.» (а.с. 10-12).

З відповіді за вих.222 від 11.04.2025 року КПН «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Самарівської міської ради вбачається, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходиться на обліку у сімейного лікаря ОСОБА_14 . Відвідування медичного закладу здійснюється вчасно. Проведені всі необхідні щеплення за віком. Піклування за неповнолітньою особою в момент відвідування медичного закладу здійснює батько ОСОБА_1 (а.с. 61).

ОСОБА_3 , 2015 року народження навчається в гімназії № 2 м. Самар, якою надана характеристика на дитину за вих. 44 від 29.01.2025 року, з якої вбачається, що станом на січень 2025 року хлопчик навчається у 4-А класі Гімназії № 2, в поточному році виявив високий рівень успіхів у навчальних досягненнях, є активним, з повагою ставиться до дорослих, має охайний вигляд. Батько хлопчика ОСОБА_1 бере активну участь у навчанні та вихованні сина та шкільному житті класу. Створені належні умови щодо організації навчання у дистанційному і змішаному режимі (61-62).

При вирішенні справи, суд виходить із таких норм права та мотивів їх застосування.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно із ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Ч. 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один з батьків проживає окремо від дитини, він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

З настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються відповідними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або у певному обсязі припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує (пункти 73-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Доведення факту самостійного виховання дитини батьком пов`язане з встановленням обставин щодо невиконання матір`ю батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним з батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Встановлено, що заявнику встановлення такого факту необхідно виключно з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, пунктом 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Процедуру надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (надалі - Порядок № 560).

Відповідно до п.п. 56-58 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5 особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Як виходить з п. 4 Додатку 5 до Порядку № 560, для отримання відстрочки від мобілізації з підстав самостійного виховання та утримання дитини військовозобов`язаний повинен подати до ТЦК та СП серед інших документів також і документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

Таким чином, встановлення факту самостійного виховання дитини в судовому порядку дійсно може вплинути на права та обов`язки заявника як військовозобов`язаного.

Сімейні відносини базуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Справедливість - це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004.

Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17.

Позивач у цій справі намагається застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дитини, з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

В той же час суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що вона приймає участь в утриманні дитини шляхом придбання йому подарунків, оплату їжі під час відвідування дитини в розважальних центрах, а після подання позову до суду про встановлення самостійного виховання дитини - шляхом перерахування на карту дитини, відкриту матір`ю - коштів, тому як зазначені обставини не можуть бути належними на допустимими доказами належного утримання малолітньої дитини.

Під час розгляду означеного спору не надано жодних доказів неможливості утримання відповідачем своєї малолітньої дитини, а відсутність будь-якого рішення щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини - лише підтверджує факт відсутності такого спору.

На думку суду, сформульовані у справі вимоги, враховуючи їх мету, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за особою певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою, які не є предметом даного розгляду.

Батько звернувся до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання дитини для отримання відстрочки від мобілізації (інших фактів, які пов`язані з реалізацією права на відстрочку від призову (мобілізації) на військову службу під час мобілізації / звільнення з військової служби). Вказане питання постало під час дії правового режиму воєнного стану безвідносно спору з матір`ю дитини щодо належного виконання батьківських обов`язків.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права, який є суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін. Поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Таким чином, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають у реалізації права.

У означеній справі відсутні докази того, що матір умисно ухиляється від участі у вихованні чи утриманні дитини, також не встановлено наявності фактів, які перешкоджають матері виконувати свої батьківські обов`язки, а підтвердження факту самостійного виховання та утримання дитини батьком необхідне йому для отримання відстрочки від мобілізації. Тобто у цьому випадку йде мова не про спір між батьками, а щодо встановлення існування певних обставин в умовах війни, а саме факту самостійного виховання дитини батьком, які перешкоджають реалізації одним із батьків своїх прав та обов`язків, визначених СК України, а іншому з метою забезпечення повноцінного догляду та належних умов для дитини і збереження її прав та інтересів необхідне рішення суду, що підтверджує факт самостійного виховання та утримання дитини батьком.

Крім того, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки на виконання своїх повноважень, визначених Законом України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» та на підставі документів, передбачених Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, приймає рішення стосовно надання чи відмови у наданні особі відстрочки відповідно до наданого нею переліку необхідних документів.

В умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через існування (настання) обставин, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється [наприклад: особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов`язки по вихованню та утриманню дитини, в той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов`язки; батько або матір не беруть участі у вихованні та утриманні дитини або зникли, проте не визнані судом безвісно відсутніми або такими, що позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території, в полоні і не може фактично виховувати та утримувати дитину тощо). Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнитися з військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов`язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків та ін.

Так, у цій справі факт самостійного виховання малолітньої дитини є умовою для отримання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку». Разом з тим, з огляду на встановлений статтею 65 Конституції України конституційний обов`язок захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, надаючи оцінку доводам і доказам у вказаній категорії справ стосовно самостійного виховання і утримання одним з батьків дитини, суди мали б обережно застосовувати таку процедуру, не допускаючи ситуацій, за яких виникав би сумнів у пред`явленні позовів військовозобов`язаних / військовослужбовців з метою штучного створення умов та обставин, які могли б бути підставою для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» та / або звільнення з військової служби на підставі частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Тому, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, мають бути доведені обставини (події), які є виключними (непереборними / винятковими / неординарними / особливими) у конкретних життєвих ситуаціях. У означеній справі таких обставин(подій) не доведено та не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довів, що мати дитини ухиляється від здійснення прав та не виконує обов`язків щодо своєї неповнолітньої дитини.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконавчий комітет Самарівської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування про встановлення факту самостійного виховання дитини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_4 ).

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_5 , електронна пошта: відсутня).

Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Самарівської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування (код ЄДРПОУ 04052206, адреса місцезнаходження: 51200, Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Гетьманська, будинок 14, електронна пошта: info@nmvyk.dp.ua).

Рішення суду складено і підписано 23 жовтня 2025 року.

Суддя І.Г.Дубовенко