Рішення № 131197672, 23.10.2025, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/30317/25

Провадження № 2/947/5259/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2025 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

до ОСОБА_1

про стягнення надміру

виплаченої суми пенсійних виплат,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області 14.08.2025 року звернулось до Київського районного суду міста Одеси через систему «Електронний суд» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми пенсійних виплат в сумі 1000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).

У зв`язку з призначенням пенсії в разі втрати годувальника по суміжній справі за особовим рахунком № НОМЕР_2 (МО) у відповідачки виникла переплата пенсії в сумі 1000,00 грн. за період з 01.04.2025 року по 30.04.2025 року.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судувід 18.08.2025року вказанупозовну заявузалишено безруху.

25.08.2025 року на виконання ухвали суду представником позивача надано до суду заяву про усунення недоліків разом з квитанцією про сплату судового збору.

Оглянувши подану до суду заяву та додатки до неї, судом встановлено, що позивачем усунуті недоліки поданої заяви у відповідності до ухвали судді Київського районного суду міста Одеси від 18.08.2025 року.

За наслідком чого, ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 26.08.2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено дату, час і місце проведення судовому засідання з повідомленням сторін по справі.

Одночасно визначено відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз`яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

У судове засідання призначене на 23.10.2025 року сторони по справі не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.

Позивач 23.10.2025 року до суду надав заяву про підтримання заявлених вимог, розгляд справи за його відсутності, а також зазначив про відсутність заперечень проти розгляду справи в заочному порядку.

Щодо сповіщення відповідача по справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з відповіддю №1672466 від 15.08.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

За наслідком встановленого зареєстрованого місця проживання відповідачки, уся судова кореспонденція суду, у тому числі копія ухвали про відкриття провадження по справі та судова повістка, скеровувались судом разом з рекомендованим поштовим повідомленням про відправлення поштової кореспонденції на ім`я ОСОБА_1 за вказаною адресою місця реєстрації, яка була повернута до суду без вручення, з причини відсутності адресата за зазначеною адресою.

Одночасно, судом здійснювалось повідомлення останньої про дату, час і місце проведення судового засідання шляхом скерування судової повістки, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі за адресою, зазначеною позивачем у позову, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , однак поштова кореспонденція, яка була скерована для вручення відповідачу, була повернута до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Також, у відповідності до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідно до ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

За наслідком викладеного, суд вважає, що відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання, однак не з`явилась без поважних причин, не скориставшись процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав для відкладення судового засідання чи оголошення перерви в судовому засіданні у відповідності до положень статті 223 ЦПК України, судом не встановлено.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Приймаючи викладене, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 23.10.2025 року за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, за згодою сторони позивача, Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.03.2025 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулась громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про призначення/перерахунок пенсії в якій просила призначити пенсію в разі втрати годувальника.

У відповідності до розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії, за пенсійною справою №1501017274 за дорученням №Д1501017274/7, сума виплати (утримання) пенсіонерки ОСОБА_1 за квітень 2025 року складає -1000,00 грн.

26.05.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області винесено рішення №95 про прийняття суми переплати пенсії на облік, згідно із яким відповідачка ОСОБА_1 одержує пенсію в разі втрати годувальника в розмірі 5480,16 грн. на місяць, за наслідком чого встановлено суму переплати пенсії у розмірі 1000,00 грн., згідно з розрахунком відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидів та пільг від 28.04.2025 №Д1501017274/7, яка утворилась за період з 01.04.2025 року по 30.04.2025 року. У зв`язку з призначенням пенсії в разі втрати годувальника по суміжній справі ОСОБА_2 та зменшення розміру доплати по постанові Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713, утворилась сума переплати 1000,00 грн., яка прийнята на облік в травні 2025 року.

27.05.2025року Головнимуправлінням Пенсійногофонду Українив Одеськійобласті наадресу ОСОБА_1 скерованолист листа за вих. №1500-0404-8/97255 з повідомленням щодо виникнення у останньої переплати пенсії, яка виникла за період з 01.04.2025 року по 30.04.2025 року та становить 1000,00 грн. з одночасним зазначенням про необхідність повернення вказаної суми переплати пенсії на рахунок Пенсійного фонду України.

Не сплата відповідачкою вказаної переплати у добровільному порядку, стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення надміру виплаченої пенсії на підставі положень статті 1212 ЦК України.

На підставі ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного страхування, а також ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управліннях районах, містах і районах у містах.

Отже, Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області виступає органом, уповноваженим державою виконувати відповідні функції у даних правовідносинах.

Відповідно до ст. 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Сім`ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»).

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Так,згідноч.1ст.8Закону України«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування»,право наотримання пенсійта соціальнихпослуг ізсолідарної системимають:1)громадяниУкраїни,якізастрахованізгідно ізцимЗакономта досягливстановленогоцимЗаконом пенсійноговікучивизнані особамизінвалідністюв установленомузаконодавствомпорядкуі маютьнеобхіднийдляпризначення відповідноговидупенсіїстраховий стаж,авразі смертіцихосіб-члениїхніхсімей,зазначеніустатті 36цьогоЗакону,таіншіособи,передбаченіцимЗаконом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Відповідно доч.ч.1,2ст.36Закону України«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування»,пенсіяузв`язку звтратоюгодувальникапризначається непрацездатнимчленамсім`їпомерлого годувальника,якібулина йогоутриманні,занаявностів годувальниканаденьсмерті страховогостажу,якийбувби необхідниййомудляпризначення пенсіїпоIIIгрупіінвалідності,авразі смертіособи,якавиконалафункцію донораанатомічнихматеріалівлюдини,пенсіонераабоосіб,зазначенихучастині другійстатті32цьогоЗакону,уразісмерті (загибелі)особивнаслідокпоранення,каліцтва,контузіїчиінших ушкодженьздоров`я,одержанихпідчас участіумасовихакціях громадськогопротестувУкраїні з21листопада2013рокупо21лютого2014рокузаєвроінтеграцію тапротирежимуЯнуковича (РеволюціїГідності),танепрацездатнимчленам сім`їособи,якійвідповіднодо ЗаконуУкраїни"Проправовийстатусосіб,зниклихбезвістиза особливихобставин"наданоправовийстатус особи,зниклоїбезвістиза особливихобставин,-незалежновідтривалості страховогостажу.Прицьомудітям пенсіяузв`язкуз втратоюгодувальникапризначаєтьсянезалежно відтого,чибуливони наутриманнігодувальника.

Батьки ічоловік(дружина)померлого,якінебули найогоутриманні,маютьправона пенсіюузв`язкузвтратоюгодувальника,якщовтратилиджерело засобівдоіснування.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Відповідно до ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 38Закону України«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» визначено,що пенсіяу зв`язкуз втратоюпризначаєтьсяна весьперіод,протягомякогочлен сім`їпомерлогогодувальникавважається непрацездатнимзгідноізчастиною другоюстатті36цьогоЗакону,ачленамсім`ї,якідосяглипенсійного віку,передбаченогостаттею26цьогоЗакону,-довічно. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до п. 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України № 64 від 21 березня 2003 року із змінами, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли має місце зловживання з боку самого пенсіонера, який надав недостовірні дані, що впливають на призначення пенсії; або коли такі дані були наданні страхувальником.

Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.

Згідно зі ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону №1788-ХІІє, зокрема подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі №686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017).

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суду слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-91цс14 (постанова від 02 липня 2014 року) визначено, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц зазначено, що: «правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум».

Отже, суд зазначає, що обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п.1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьсяна всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Досліджуючи подані до суду докази, судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 26.05.2025 року було винесено рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік №95, згідно з яким у зв`язку з призначенням пенсії в разі втрати годувальника по суміжній справі ОСОБА_2 , яка прийнята на облік в травні 2025 року та зменшення розміру доплати по постанові Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713, у ОСОБА_1 утворилась переплата за період з 01.04.2025 року по 30.04.2025 року в розмірі 1000,00 грн.

Разом з тим, з позивачем до суду не надано жодних доказів існування рахункової помилки, що виразилась у нарахуванні та виплаті пенсії, на підставі яких можна було б відстежити шлях та причини виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з`ясувати, що ця помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, а не помилкою, пов`язаною з неналежним виконанням обов`язків службовою особою, відповідальною за обчислення та нарахування пенсії.

Також, позивачем в порушення вимог ст.12, 13, 81 ЦПК України не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що відповідачка ОСОБА_1 при зверненні до позивача, так і в подальшому, діяла недобросовісно, допустила будь-які зловживання, зокрема, свідомо, навмисно подала документи, які містять недостовірні відомості з метою незаконного отримання пенсії або знала про обставини, що можуть вплинути на отримання пенсії та свідомо, навмисно не повідомила (приховала) ці обставини.

З урахуванням вищенаведеного, надаючи належним чином оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку про не доведеність позивачем викладених в позові обставин належними, достовірними та допустимими доказами, тому у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю заявлених вимог.

Ухвалюючи рішеннясудувданій справі,судомвраховується,щовідповіднодо ст.263ЦПКУкраїни,судоверішенняповинно ґрунтуватисяназасадахверховенства права,бутизаконнимі обґрунтованим. Законнимєрішення,ухваленесудомвідповідно донормматеріальногоправа іздотриманнямнормпроцесуального права. Судоверішеннямаєвідповідати завданнюцивільногосудочинства,визначеномуцимКодексом. Привиборіізастосуванні нормиправадоспірних правовідносинсудвраховуєвисновки щодозастосуваннявідповіднихнорм права,викладенівпостановах ВерховногоСуду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене в сукупності, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, за наслідком чого у задоволенні позову Головного управлінняПенсійного фондуУкраїни вОдеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми пенсійних виплат, слід відмовити.

Керуючись ст.ст.1-18,76-89,141,223,263-266,268,273,280-282,352,354ЦПК України,суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) до ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення надміру виплаченої суми пенсійних виплат відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Л. В. Калініченко