Ухвала суду № 131189406, 23.10.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/27732/25

Провадження № 2/761/8592/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Волошин В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про примусове виселення; стягнення коштів; стягнення моральної шкоди, -

встановив:

01 липня 2025р. ОСОБА_1 через канцелярію подано до суду позовну заяву до ОСОБА_2 про стягнення компенсації упущеної вигоди; стягнення компенсації моральної шкоди; виселення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 липня 2025р. вказаній позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №761/27732/25 та номер провадження 2/761/8592/2025 та передано до провадження судді Волошина В.О.

Під час вивчення матеріалів позовної заяви було встановлено, що остання подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2025р. вказаний позов залишено без руху.

На виконання вимог ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2025р. позивачці, серед іншого, необхідно було:

-після визначення ціни позову в частині майнових вимог (сукупна сума, яка підлягає до стягненню, тобто упущена вигода+моральна шкода), та після уточнення змісту слід було вирахувати та сплатити суму судового збору у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір» та надати до суду оригінал документу, що підтверджує таку сплату (оригінал квитанції), або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

На виконання вищенаведеного, позивачкою подано до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору в порядку ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір». Позивачка зазначила, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу останньої за попередній календарний рік. На підтвердження вказаного надано копію витягу із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та війського збору за 2024р.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Суд звертає увагу, що питання звільнення від сплати судового збору є правом суду і застосовується у виключних випадках, зазначених у законі, за наявності лише вагомих для цього підстав.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинна навести у своєму клопотанні доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплати ним судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Водночас, на переконання суду, відомості Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та війського збору за 2024р. не є доказом того, що розмір судового збору у цій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Так, із них слідує, що позивачка за попередній календарний рік мала дохід у розмірі 121086,33 грн.

Разом із тим, вказаний витяг сам по собі, не охоплює повний дохід фізичної особи, оскільки, окрім зазначеного доказу, доказами, які у своїй сукупності підтверджують дохід фізичної особи, зокрема, є: банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків в оосби, документи про заборгованість за комунальні послуги, у разі наявності, документи про стягнення заборгованості з позивача в межах виконавчих проваджень, відомості про відсутність рухомого чи нерухомого майна, від яких позивач може отримувати доходи, тощо.

Саме лише посилання позивачки на скрутне матеріальне становище без надання доказів на підтвердження цих обставин не може вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору, що узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001р.).

Крім того, щодо посилань позивачки на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», як на підставу звільнення від сплати судового збору, суд зазначає, що Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини саме між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Разом із тим, суд зауважує, що на спірні правовідносини, враховуючи предмет та підстави позову, не розповсюджуються положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Тому, враховуючи відсутність будь-яких інших доказів наявності обставин, передбачених ст. 8 Закону України «Про судовий збір» для звільнення позивачки від сплати судового збору, суд приходить висновку про відмову позивачеві у задоволенні його клопотання, а тому останній належить сплатити судовий збір на загальних підставах.

Згідно із ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачкою заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру (примусове виселення) та дві позовні вимоги майнового характеру (стягнення грошових коштів та стягнення моральної шкоди).

Суд зазначає, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру (ВС/КЦС від 28 листопада 2018р. у справі № 761/11472/15-ц).

Згідно з п. 1) ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 2025р. становить у сумі 1211,20 грн.

Відповідно до п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Таким чином, позивачці необхідно сплатити 1211,20 грн. за одну вимогу немайного характеру та 6850,00 грн. за вимоги майнового характеру, а в сукупному розмірі - 8061,20 грн.

Отже, позивачці слід сплатити суму судового збору у відповідності до вищезгаданих положень Закону України «Про судовий збір» у розмірі 8061,20 грн. та надати до суду оригінал документу, що підтверджує таку сплату (оригінал квитанції).

Суд роз`яснює позивачці, що сторона може сплатити вказаний судовий збір за наступними реквізитами Шевченківського районного суду м. Києва:

Отримувач коштів ГУК у м.Києві/Шевченк.р-н/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783

Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA628999980313151206000026011

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу: 101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Шевченківський районний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа).

Крім того, як вбачається із змісту заявлених позовних вимог, вимога про примусове виселення є не конкретизованою, в частині примусового виселення інших стороніх осіб, яких заселила відповідачка до спірної квартири.

Суд наголошує, що задоволення вказаної вимоги у вищевказаній редакції, на переконання суду, фактично призведе до неможливості виконання рішення суду у майбутньому, у разі задоволення вказаної вимоги.

Таким чином, позивачці слід уточнити позовну вимогу про примусове висленння, а саме: вказати конкретних осіб, яких має намір виселети позивачка із спірної квартири, та зазначити їх у якості відповідачів у суб`єктному складі учасників справи.

Згідно ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, позивачці необхідно подати до суду виправлену редакцію позову, з урахуванням вищевикладених недоліків, з дотриманням положень ч. 1 ст. 177 ЦПК України та сплатити суму судового збору у відповідності до вищезгаданих положень Закону України «Про судовий збір» у розмірі 8061,20 грн. та надати до суду оригінал документу, що підтверджує таку сплату (оригінал квитанції).

Керуючись ст. ст. 175, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -

ухвалив:

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - залишити без задоволення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про примусове виселення; стягнення коштів; стягнення моральної шкоди - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

У випадку невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя: