Ухвала суду № 131187272, 23.10.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/19207/25

Провадження № 2-о/369/655/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2025 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усиновлення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, згідно якої просить ухвалити рішення про усиновлення дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внести зміни до актових записів про народження дітей, а саме - відповідні відомості про батька, прізвище та по батькові дітей.

Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до такого.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, пропорційність.

Суд зауважує, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України суддя після одержання позовної заяви у тому числі з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 175, 177 вказаного Кодексу.

Розглянувши вказану заяву вважаю, що вона підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як убачається з поданої заяви, позивачем не надано доказів сплати судового збору або документів, що підтверджують підстави про звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Водночас, позивач у заяві зазначив, що з 18.02.2025 року по теперішній час перебуває на військовій службі, у зв`язку з чим просив звільнити його від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Так, згідно із положеннями пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Вирішуючи питання про сплату судового збору особою, яка має статус військовослужбовця, для правильного застосування норм пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову, перевірити чи стосується така справа захисту прав цих осіб.

З вищевикладених норм закону у їх сукупності слідує, що позивач як військовослужбовець має пільги по сплаті судового збору лише у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків, а не у справах окремого провадження (усиновлення).

За таких обставин, правові підстави, передбачені пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» для звільнення позивача від сплати судового збору за подання вказаної заяви, відсутні.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до статті 4 цього ж Закону за подання, зокрема, за подання заяви у справах окремого провадження, розміри ставок судового збору диференційовано за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа).

Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, зокрема, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028 гривень.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі подання заяви у справах окремого провадження фізичною особою, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 4 пункт 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий у розмірі 605,60 грн., перерахувавши на розрахунковий рахунок за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у Київ.обл/Вишнева міс./22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37955989, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), номер рахунку: UA238999980313161206000010790, код класифікації доходів бюджету: 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 101).

Таким чином позивачу необхідно усунути недоліки, вказані в ухвалі суду, а саме - сплатити визначений судовий збір за подання до суду заяви у справах окремого провадження та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору, або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно зі ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких умов, згідно з ч.1ст. 185 ЦПК України суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу термін для усунення недоліків, вказаних в ухвалі, та приведення заявлених вимог у відповідність з вимогами процесуального законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

постановив:

заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усиновлення - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом 10 днів з моменту отримання ухвали. Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Копію даної ухвали невідкладно надіслати позивачу, що звернувся із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя - Лапченко О.М.