Ухвала суду № 131187156, 22.10.2025, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/8137/25

Провадження 2-з/362/36/25

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

22 жовтня 2025 року

Cуддя Васильківського міськрайонного суду Київської області МартинцоваІ.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Даніліної Наталії Сергіївни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний виконавець виконавчого округу Київської області Микитин Оксана Степанівна про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшла дана позовна заява, яка у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Мартинцовій І.О.

Разом з позовом представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,006 га, кадастровий номер 322148566016016012:0142, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Заява обґрунтована тим, що 15.06.2009 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки. Однак на початку жовтня 2025 року йому стало відомо, що власником земельної ділянки на даний час є відповідача. Підставою цьому є договір купівлі продажу земельної ділянки, укладений між приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Микитин О.С. та ОСОБА_2 в рамках реалізації майна боржника ( ОСОБА_3 ) за виконавчим провадженням № 66338247, на підставі протоколу про результат земельних торгів № LSE001-UA-20221128-48981 від 03.01.2023 року та акту про проведені електронні торги, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Микитин О.С. від 09.01.2023 року. У зв`язку з цим, як зазначає заявник, виникла необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову, для того щоб відповідач не зміг здійснити повторне відчуження спільного майна до завершення розгляду справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 153 розгляд заяви здійснено без повідомлення учасників справи.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цьогоКодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованимдля забезпеченняпозовує підтвердженадоказами наявністьфактичних обставин,з якимипов`язуєтьсязастосування певноговиду забезпеченняпозову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Згідно ч. 1, 2ст. 151 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Cпівмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо земельної ділянки, яка з 2009 року належить позивачу.

Однак, до заяви про забезпечення позову не додано будь-яких доказів того, що відповідач намагається уникнути виконання судового рішення або ж вживає заходи щодо відчуження спірної земельної ділянки.

Посилання представника позивача у заяві про забезпечення позову на те, що відповідач може здійснити повторне відчуження спірного майна, не може слугувати обґрунтованою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Даніліної Наталії Сергіївни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний виконавець виконавчого округу Київської області Микитин Оксана Степанівна про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння-відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Мартинцова І.О.