Ухвала суду № 131179579, 20.10.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

"20" жовтня 2025 р. № 520/18625/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку письмового провадження заяву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Харківська виправна колонія (№43)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції 02.10.2025 звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій просить суд вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення по справі № 520/18625/24 шляхом його зміни на стягнення з Державної установи "Харківська виправна колонія (№43)" на користь ОСОБА_1 суми, що підлягає до виплати ОСОБА_1 в розмірі 83 842,87 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі № 520/18625/24 на даний час боржником не виконано в повному обсязі, оскільки кошти, нараховані позивачу на виконання рішення суду, на даний час не виплачені, що є підставою для зміни способу та порядку виконання судового рішення.

Ухвалою від 06.10.2025 прийнято до розгляду заяву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі та призначено судове засідання по адміністративній справі на 20.10.2025 о 12:00 год.

Учасники справи в судове засідання, призначене на 20.10.2025 о 12:00 год, не прибули, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заявник просив розглянути заяву без його участі.

Позивач подав до суду заяву про розгляд заяви Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції без його участі.

За приписами ч. 2 ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 КАС України, беручи до уваги, що сторони у судове засідання не прибули, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та подану заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі, суд встановив наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі №520/18625/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Харківська виправна колонія (№43)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по 18.07.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Зобов`язано Державну установу «Харківська виправна колонія (№43)» здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; за період з 01.01.2022 по 18.07.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили 14.04.2025.

З програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що Харківським окружним адміністративним судом 02.05.2025 видано представнику позивача виконавчий лист по даній справі.

За доводами заявника, викладеними в заяві про зміну способу та порядку виконання судового рішення, відповідне рішення в даній справі можливо виконати лише шляхом стягнення з Державної установи "Харківська виправна колонія (№43)" на користь ОСОБА_1 суми, що підлягає до виплати ОСОБА_1 , в розмірі 83 842,87 грн.

Надаючи правову оцінку викладеним в заяві обставинам, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені ст. 378 КАС України.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.

Неможливість виконання рішень зобов`язального характеру, боржником за яким є державний орган, відповідно до встановленого Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" порядку безспірного списання відповідних коштів із рахунків такого державного органу фактично призводить до неможливості їх виконання в цілому. Така обставина є підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 16.05.2018 у справі № 556/2609/14-а, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15 та від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.

Спосіб виконання судового рішення є способом реалізації захисту порушених прав позивача, який визначений самим рішенням та повинен відповідати вимогам закону. Під зміною ж способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації прийнятого рішення. Ці заходи мають забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.

Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI від 05.06.2012, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган, державні підприємство, установа, організація.

Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі №520/18625/24 зобов`язано Державну установу «Харківська виправна колонія (№43)» здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; за період з 01.01.2022 по 18.07.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Тобто, за результатами розгляду справи та вирішення спору між сторонами, суд постановив рішення, яким зобов`язав суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії (здійснити перерахунок грошового забезпечення) задля захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах.

Натомість, у поданій заяві заявник просить суд змінити спосіб і порядок виконання вищевказаного рішення шляхом стягнення з Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43) на користь позивача перерахованого грошового забезпечення в сумі 83 842,87 грн.

Обраний спосіб відновлення порушених прав позивача фактично свідчить про зміну резолютивної частини рішення суду, із зобов`язального характеру у спосіб стягнення конкретної суми, що суперечить усталеній позиції Верховного Суду (постанова від 10.07.2018 у справі №490/9519/16-а, від 30.07.2019 у справі № 281/1618/14-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18).

Суд зазначає, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення, та передбачають відмінний механізм виконання судових рішень.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2023 у справі №340/6875/21.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що при ухваленні рішення в цій справі способом відновлення порушеного права позивача судом було обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретної суми не було обрано в якості способу відновлення порушених прав позивача, тому суд доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить позивач, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі.

Оскільки зміна на підставі ст. 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до ст. 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання суб`єктів владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справах № 21-394а14, № 21-475а14, та в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 755/7078/16-а.

Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, в якій суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

При цьому, суд враховує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості з перерахованого грошового забезпечення не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірних відносинах йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у такому випадку не захищає право позивача на отримання сум заборгованості, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.

Інших обставин, що були би підставами для зміни способу і порядку виконання судового рішення, заявником не наведено.

Окрім того, матеріалами справи не підтверджено, що на даний час вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з наданих заявником до матеріалів справи документів, відповідачем вчиняються дії задля виконання судового рішення в даній справі в частині виплати нарахованої заборгованості з перерахованого грошового забезпечення, зокрема, шляхом направлення листа до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо виділення коштів для виплати заборгованості на виконання рішення суду в даній справі, тому наразі відсутні підстави для висновку про неможливість виконання судового рішення в даній справі без зміни способу та порядку його виконання.

Враховуючи викладене, судом не встановлено обґрунтованих та доведених підстав для задоволення заяви позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі № 520/18625/24.

Згідно ч. 8 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалу за результатами розгляду питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

На підставі викладеного, керуючись положеннями статей 241, 248, 256, 294, 295, 297, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Харківська виправна колонія (№43)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН