Рішення № 131179389, 20.10.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4872/25

20 жовтня 2025 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № 080923 від 05.08.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що постанова № 080923 від 05.08.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу винесена стосовно ОСОБА_2 , хоча позивачка у 2021 році змінила прізвище, про що повідомила відповідача завчасно до початку розгляду справи. Крім того, стверджує, що 12.06.2025 мало місце перевезення водієм ОСОБА_3 вантажу належним позивачці транспортним засобом для особистого її користування. ОСОБА_1 не є субєктом господарювання, а відтак не вважається перевізником у розуміння Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідачем подано до суду відзив, в якому проти позову заперечує, постанову вважає правомірною та зазначає наступне.

Посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) на підставі направлення №000803 від 06.06.2025 проведенні рейдової перевірки перевірено транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ» н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/ з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , посвідчення водія НОМЕР_3 , яким здійснювалися вантажні перевезення (хліб), однак товарно-транспортної накладної для проведення перевірки надано не було. Власником вище згаданого транспортного засобу є ОСОБА_2 (позивач).

Під час перевірки встановлено, що у водія відсутня індивідуальна контрольна книжка водія (не ведеться облік робочого часу та часу відпочинку); ТТН або інший документ на вантаж; особиста медична книжка водія при перевезенні харчових продуктів (відповідно до п.12.4 Глави 12 наказу МТЗУ №363). Зважаючи на виявлені порушення складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №ОАР022143 від 12.06.2025 про порушення вимог абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону. Акт про порушення складено на місці перевірки в присутності водія, яким на спростування виявлених у ході рейдової перевірки порушень жодних доказів не надано, від підпису відмовився.

Враховуючи вищезазначене, у спростування виявлених у ході рейдової перевірки порушень водієм жодного доказу та заперечень щодо суті порушення не було надано, а навпаки - підтверджено встановлений факт відсутності необхідних документів. Зазначені документи були відсутні, що підтверджує факт наявності порушення, а відповідно - беззаперечної підстави для застосування адміністративно-господарського штрафу. Враховуючи зазначені обставини відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Також зазначає, що 05.08.2025 винесено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону. У вказаній вище постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу №080923 від 05.08.2025 допущено описку в частині зазначення прізвища позивача (оскільки прізвище « ОСОБА_4 », що зазначено в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, було змінено позивачкою на « ОСОБА_5 »). Відповідачем, з посиланням на ст. 73 Закону України «Про адміністративну процедуру», виправлено описку, що, на думку відповідача, не призвело до порушення прав позивачки.

Від позивачки надішла відповідь на відзив, з якої слідує, що вона не погоджується з доводами відповідача про виправлення описки в оскаржуваній постанові, оскільки, на її думку, це є процесуально неприпустимим.

Судом провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб. Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що відділом державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області на підставі направлення №000803 від 06.06.2025 проведено рейдову перевірку під час якої 12.06.2025 складено акт №022143 та перевірено транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ» н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 , власник ОСОБА_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , посвідчення водія НОМЕР_3 , яким здійснювалися вантажні перевезення (хліб), однак у водія була відсутня індивідуальна контрольна книжка водія; ТТН або інший документ на вантаж; особиста медична книжка при перевезенні харчових продуктів відповідно до п.12.4 Глави 12 наказу МТЗУ №363, чим порушено вимоги абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме втановлено перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону.

Листом від 30.06.2025 позивачку повідомлено про дату, час та місце розгляду справи. Скориставшись право подання пояснень, позивачка 14.07.2025 надіслала клопотання про закриття справи із додатковими матеріалами.

Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05.08.2025 відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону з ОСОБА_2 стягнуто штраф у сумі 17000 грн.

У вказаній вище постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу №080923 від 05.08.2025 допущено описку в частині зазначення прізвища позивачки, оскільки прізвище ОСОБА_6 , що зазначено в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, змінено позивачкою у 2021 році на ОСОБА_7 .

Позивачка не погодилася із прийнятою постановою, у зв`язку із чим звернулася до суду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що постанова № 080923 від 05.08.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу винесена стосовно ОСОБА_2 , хоча позивачка у 2021 році змінила прізвище, про що повідомила відповідача завчасно до початку розгляду справи. Не погоджується з виправленням відповідачем описки її прізвища у постанові, оскільки вважає таке протиправним.

Крім того, стверджує, що 12.06.2025 мало місце перевезення водієм ОСОБА_3 вантажу належним позивачці транспортним засобом для особистого її користування. Стверджує, що не є субєктом господарювання, а відтак не вважається перевізником у розуміння Закону України «Про автомобільний транспорт».

Аналізуючи наведене, суд вважає, що у межах розгляду цієї справи повинен дати відповідь на такі питання:

1. чи належить позивачки до автомобільних перевізкиків, на яких поширюються вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт»?

2. чи відповідає вимогам закону постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, в якій у подальшому виправлено описку щодо прізвища особи?

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (надалі - Закон №2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

За змістом статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Статтею 18 Закону №2344-ІІІ визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Статтею 34 Закону №2344-III визначені вимоги до автомобільного перевізника, з-поміж яких автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів. Відповідно до частини першої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Законом України від 03.06.2021 №1534-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю" внесено ряд змін до Закону №2344-III, що набрали чинності з 01.10.2021.

Відповідно до положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 згаданого Закону в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктами 54, 57 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; проводить перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (у редакції постанови від 02.02.2022 №79), відповідно до пунктів 2, 4 якого рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 15 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

У силу пунктів 20-22 названого Порядку, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Згідно з абзацом першим пункту 25 Порядку справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

У спірних правовідносинах причиною накладення штрафу на позивача стала відсутність у водія ТТН на вантаж, індивідуальної котрольної книжки, особистої медичної книжки у разі перевезення харчових продуктів.

Відповідно до пунктів 1.3-1.4 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010, вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються:

фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв; під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій;

транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем;

сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств;

закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності;

транспортними засобами спеціального та спеціалізованого призначення суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об`єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об`єкта будівництва (ремонту), які обладнані спеціальними світловими сигнальними пристроями відповідно до пункту 3.6 розділу 3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за умови наявності у водія відповідного транспортного засобу первинного документа, що фіксує маршрут руху такого транспортного засобу, а також у разі забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів і виникнення інших перешкод у дорожньому русі;

Пунктом 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Пунктом 6.4 Положення №340 передбачено, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника. У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Відповідно до пункту 12.3-12.4 глави 12 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі - Правила №363) забороняється використання рухомого складу, призначеного для перевезення харчових продуктів, для перевезення інших вантажів. Рухомий склад, що перевозить харчові продукти, повинен мати санітарний паспорт автомобіля та спеціальне маркування ("хліб", "молоко", "риба" тощо). Суд вважає підтвердженими відповідачем належними і достатніми доказами факт перевезення транспортним засобом позивачки харчових продуктів хліба, про що свідчать долучені фотоматеріали про спеціальне маркування автомобіля «хліб», а також завантажені виключно хлібо-булочними виробами контейнери у вантажному відділенні транспортного засобу.

Відтак, водій (експедитор), зайнятий перевезенням харчових продуктів, повинен мати санітарну книжку з результатами медичного огляду. Зазначений документ, всупереч вимогам Правил №363, водієм для перевірки надано не було.

Крім того, статтею 1 Закону № 2344-ІІІ зазначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Абзацом 3 частини 1 Закону № 2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: - для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; - для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством;

З аналізу вищевикладеного слідує, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів фактично не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності в тому числі інших документів, передбачених законодавством. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року по справі № 820/4624/17.

У свою чергу, обов`язкова наявність товарно-транспортної накладної як єдиного для всіх учасників транспортного процесу документу, призначеного для обліку товарно матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та одного із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, прямо передбачена положеннями статті 48 Закону №2344- ІІІ.

Так, відповідно до зазначеної статті при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/ напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Положеннями Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі Правила №363), у пункті 11.1 прямо зазначено про те, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. При цьому, оформлення перевезень вантажів товарнотранспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (пункт 11.2 Правил №363). Як вбачається із зазначеного, товарнотранспортна накладна є документом, що підтверджує облік товарно-матеріальних цінностей (вантажів) саме на шляху їх переміщення (під час здійснення перевезень).

Водночас, як встановлено судом і не заперечується сторонами, ні товарно-транспортної накладної, ні будь-якого іншого документу на вантаж під час проведення рейдової перевірки надано не було.

Позивачка на підтвердження заявлених позовних вимог вказує, що за її проханням водій ОСОБА_8 здійснював перевезення особистих речей для її власних потреб, а тому не вважається автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» і не може бути суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 вказаного Закону, оскільки не є субєктом господарювання.

Разом з тим, суд вважає такі доводи позивачки непереконливими, не підтвердженими жодними доказами і не погоджується з ними з таких підстав.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_1 ) з 27.04.2021 є фізичною особою-підприємцем, основними видами діяльності якої є:

10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання (основний)

47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах

69.10 Діяльність у сфері права

01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур

77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.

Натомість, вантажні перевезення за для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників. Наявність власних потреб є опцією фізичної особи. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31 липня 2024 року в справі №440/5873/23.

Згідно з статтею 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до абзацу 18 розділу І Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Тобто, відповідальність у цьому випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.

Перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт - перевезення для власних потреб.

У свою чергу, пунктом 1.3. Інструкції № 385, визначено, що ця інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Однак, вказаною нормою не визначено поняття власних потреб перевізника.

Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що, зокрема, вантажні перевезення для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.

Суд також зазначає, що з 01 жовтня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» від 03 червня 2021 року №1534-ІХ, яким абзац 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» викладено в новій редакції, відповідно до якої за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У попередній редакції передбачалось «надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Порівняльний аналіз наведених положень статті 60 Закону №2344-ІІІ (чинної та попередньої) дає підстави для висновку, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Також Верховний Суд у постановах від 11.02.2020 у справі №820/4624/17, від 18.03.2020 у справі №826/2239/16 та від 14.12.2023 у справі №340/5660/22 дійшов висновку, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення (внутрішнього чи міжнародного) до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Як слідує з долучених відповідачем доказів, належний позивачці транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ» н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з серії НОМЕР_2 під керуванням 12.06.2025 водія ОСОБА_3 , посвідчення водія НОМЕР_3 , був обладнаний спеціальним маркуванням «хліб», в перевезений вантаж стоновив хлібо-булочні вироби у спеціальних контейнерах.

Окрім того, для перевірки відповідачу водієм надано протокол №01069-00111-25 від 19.02.2025 перевірки технічного стану транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ» н.з. НОМЕР_1 , який, у сиду Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів № 137 від 30.01.2012, складається після успішного проходження обов`язкового технічного контролю вантажних автомобілів, автобусів, таксі, спеціалізованого транспорту та легкових автомобілів, що використовуються для комерційних цілей.

Зокрема, відповідно до пункту 1 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів № 137 від 30.01.2012 (далі Порядок №137) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3.5 тони, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Таким чином, доводи позивачки щодо непоширення на неї вимог Положення № 340 у зв`язку із здійсненням перевезення вантажу для власних потреб є безпідставними, адже для перевірки посадовим особами Укртрансбезпеки надано протокол технічного стану транспортного засобу №01069-00111-25, чим стверджено використання належного позивачці автомобіля з метою отримання прибутку.

Наведене узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №440/5873/23.

Зважаючи на викладене, у сукупності наведених обставин, суд дійшов висновку про невиконання позивачем вимог, установлених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині неподання при проведенні перевірки визначених цією статтею документів.

Щодо доводів позивача про виправлення прізвища у постанові №080923 від 05.08.2025 суд зазначає таке.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - Положення № 103).

Відповідно до п.1 Положення № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пп. 1 п. 4 Положення № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006(далі Порядок - №1567).

Відповідно до пп. 2-4 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2021 р. № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби України з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області. Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) здійснює функції з управління автомобільними дорогами загального користування та має право вимагати дотримання законодавчих та нормативних актів з питань дорожнього руху. З огляду на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) під час здійснення своїх повноважень діє як суб`єкт владних повноважень, а також є органом наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, в тому числі шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.

Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (п. 20-22 Порядку № 1567).

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено здійснення транспортним засобом позивача вантажних перевезень без оформлення необхідних документів, які передбачені законодавством, що є складом правопорушення, за яке абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідач наполягає, що на момент проведення рейдової перевірки позивач не забезпечив водія повним комплектом документів, що передбачений законодавством, у зв`язку з чим інспектором зафіксовано в акті перевірки порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відповідач стверджує, що відсутність визначених законом документів під час здійснення перевезення вантажу вже є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу до перевізника.

У постанові від 14.11.2024 у справі № 440/8156/23 Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Натомість нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21 тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідач наполягає на тому, що у спірній постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу №080923 від 05.08.2025 допущено описку у прізвищі особи.

Аналізуючи такі доводи, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Так, у постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16 Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип - «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа № 813/1790/18.

Суд зазначає, що для перевірки посадовим особам Державної служби України з безпеки на транспорті водієм надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , з якого вбачається належність транспортного засобу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Позивачкою повідомлено відповідача про зміну 23.06.2021 прізвища ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_5 на прізвище ОСОБА_7 .

Відтак, відповідач наполягає на тому, що у спірній постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу №080923 від 05.08.2025 допущено описку у прізвищі особи.

Враховуючи наведене, на переконання суду, описка у постанові, а саме зазначення попереднього прізвища особи не змінює суті виявленого порушення. З акту №022143 від 12.06.2025 та викладених в ньому порушень достовірно можливо встановити фактичні обставини, а також особу, якої вони стосуються. Посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті під час перевірки 12.06.2025 встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 його власником - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) не дотримано положень ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивачкою доказів заміни свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 19.06.2020 після зміни прізвища 23.06.2021 ні відповідачу під час винесення спірної постанови, ні під час розгляду цієї справи у суді не надано.

Надаючи оцінку постанові №080923 від 05.08.2025, суд відзначає, що вона прийнята на підставі зазначеного акта перевірки від 12.06.2025 №022143, що складений у відповідності, у спосіб і порядок, що передбачений законом. Наведені як в акті перевірки №022143 від 12.06.2025, так і в постанові №080923 від 05.08.2025 відомості дозволяють у повній мірі дійти висновку, що викладені порушення стосуються ОСОБА_9 . А відтак, допущення описки у постанові №080923 від 05.08.2025 щодо прізвища особи, що надалі була виправлена із засвідченням підпису посадової особи, яка її прийняла, і печатки відповідача не свідчить про очевидну протиправність постанови.

Суд приходить до висновку, що формальне допущення описки у цьому випадку не може мати наслідком скасування правильної по суті постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, адже такий недолік не є істотним (фундаментальним) і не свідчить про порушення прав позивачки суб`єктом владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття спірного рішення. Так, відповідачем забезпечено у повній мірі реалізацію прав позивачки, як особи, яка притягується до відповідальності, як під час складення акта перевірки, так і під час розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Зокрема, розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно із актом №022143 від 12.06.2025 призначено на 05.08.2025, повідомлення про розгляд направлено заздалегідь листом від 30.06.2025, що не заперечується позивачем з урахуванням долучення вказаного доказу до позовної заяви (а.с. 11 зворот).

05.08.2025 винесено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн відповідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону, обставини не надання яких не заперечуються позивачкою.

Згідно пункту 29 Порядку № 1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі автомобільного перевізника під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням. Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №080923 від 05.08.2025 направлена позивачу листом від 06.08.2025, що не заперечується позивачем з урахуванням долучення вказаного доказу до позовної заяви (а.с. 10 зворот).

Таким чином, судом не встановлено порушень відповідачем вимог закону у сфері здійснення державного нагляду (контролю) під час застосування адміністративно-господарського штрафу стосовно позивача, не йдеться про такі й у позовній заяві. Окрім того, у позовній заяві не йдеться також й про те, яким чином виправлення описки вплинуло чи може вплинути на реалізацію прав позивачки, порушення її законних інтересів тощо. Сама по собі лише констатація допущення описки не свідчить про наявність підстав для визнання протиправною спірної постанови від 05.08.2025 за умови її виправлення у належний і передбачений законом спосіб.

Суд звертає увагу, що непред`явлення належним чином оформлених документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому відповідачем правомірно складено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до ч.2 ст.78 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій, а позивачем доказів протиправності рішення відповідача надано не було, отже позовні вимоги є необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Отже, оскаржувана постанова відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №080923 від 05.08.2025 є правомірною, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати у зв`язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач:

- Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46027, код ЄДРПОУ 39816845).

Головуючий суддяГрицюк Р.П.