Рішення № 131179273, 17.10.2025, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2025 року Справа № 640/8284/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Воловика С.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 640/8284/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю БРАНЕР до Київської митниці про скасування рішення,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю БРАНЕР (далі - позивач, ТОВ БРАНЕР) звернулось з позовною заявою до Київської митниці (далі - відповідач, Київська митниця), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № UA100000/2019/000416/2 від 30.10.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.10.2019 до структурного підрозділу відповідача подано митну декларацію № UA100110/2019/788224 згідно з якою до митного оформлення пред`являлися товари, а саме: верстати для обробки матеріалів, що працюють з використанням лазерного випромінювання оптоволоконна портальна лазерна різка LFD3015, 1000W.

Після прийняття митної декларації до митного оформлення, посадовою особою відповідача декларантові направлено електронне повідомлення, в якому зазначалось про необхідність надання документів що підтверджують митну вартість для вирішення спірного питання правильності її визначення.

У відповідь на вказане повідомлення митниці, позивач надав додаткові документи, після опрацювання яких, 30.10.2019 Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA100000/2019/000416/2, відповідно до якого заявлену декларантом митну вартість товарів скориговано за резервним методом.

На переконання позивача, рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправними та підлягає скасуванню, оскільки при поданні митної декларації було виконано усі вимоги частини 2 статті 53 МК України щодо надання повного обсягу необхідних для визначення розміру митної вартості документів, які не містили ані розбіжностей, ані неповноти заявлених даних.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 640/8284/20, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Київська митниця з позовними вимогами не погодилась, у відзиві на позовну заяву (а.с. 75-83, 181-186) зазначила, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України, було здійснено контроль наявності в наданих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, під час якого спрацювали ризики АСАУР, застосування якої є обов`язковим.

Так, за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідачем було встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зокрема, Київською митницею було встановлено, що інвойс № PI201907180001 від 20.08.2019 та коносамент № SZZY19080308 від 28.08.2019 не містять печаток та підписів; довідка про транспортні витрати видана ТОВ «ЛТЛ СЕРВІС Україна», проте у коносаменті перевізником вказана інша особа; у банківській виписці відсутні реквізити продавця, що унеможливлює ідентифікацію з інформацією наведеною в контракті № 2018/01-10 від 01.10.2018, а також встановлено здійснення оплати відповідно до проформи-інвойса № PI201907180001 від 18.07.2019, який не наданий до митного оформлення та виявлено те, що 01.10.2019 відповідно до додаткової угоди до контракту № 1, умови поставки FCA м. Шанхай змінено на FOB, в той час, коли поставка на таких умовах була визначена ще в інвойсі від 20.08.2019.

У зв`язку з цим, відповідно до статті 53 Митного Кодексу України, позивачу пропонувалось надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями наказу № 599; за власним бажанням додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

За результатами розгляду додатково наданих документів, відповідачем встановлено, що ТОВ «БРАНЕР» не забезпечило переклад митної декларації країни-відправлення відповідно до статті 254 Митного кодексу України, не надало платіжний документ щодо оплати коштів по заявці на перевезення № 2, надало рахунки на оплату № ЛТ1390 та № ЛТ1604, які не містять інформації щодо номеру контейнера, коносаменту або номера заявки, що унеможливлює їх ідентифікацію з транспортуванням оцінюваного товару.

Крім того, у заявці зазначена вартість страхування вантажу в розмірі 103,07 дол. США, яка не враховувалась при розрахунку митної вартості.

З огляду на зазначене, відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для використання основного методу визначення митної вартості товару - за ціною договору та про необхідність коригування заявленої митної вартості за другорядним методом передбаченим статтею 64 Митного кодексу України резервним. У зв`язку з цим, керуючись ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, 30.10.2019 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/000416/2.

За таких обставин, Київська митниця вважає оскаржуване рішення правомірним, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва, на підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863), проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ згідно з Порядком передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України № 399 від 16.09.2024.

За результатами вказаного автоматизованого розподілу, справа № 640/30527/20 передана на розгляд Сумському окружному адміністративному суду. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2025, зазначену справу передано на розгляд судді Воловику С.В.

Так, ухвалою від 18.03.2025, справа № 640/8284/20 прийнята до провадження, розгляд справи вирішено продовжувати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, первісного відповідача Київську митницю Держмитслужби замінено на правонаступника Київську митницю, учасникам справи запропоновано подати додаткові пояснення щодо предмету спору.

Дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд встановив наступне.

З метою митного оформлення товару, придбаного відповідно до контракту № 2018/01-1000 від 01.10.2018, укладеному з компанією ANHUI DONGHAI MACHINE TOOL CO., LTD, 24.10.2019 позивач подав митну декларацію № UA100110/2019/788224 згідно з якою до митного оформлення пред`являлися товари, а саме: верстати для обробки матеріалів, що працюють з використанням лазерного випромінювання оптоволоконна портальна лазерна різка LFD3015, 1000W.

За результатами розгляду поданих документів, відповідачем направлено повідомлення у якому зазначалось про розбіжності, що мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявність ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема, зазначалось про те, що інвойс № PI201907180001 від 20.08.2019 та коносамент № SZZY19080308 від 28.08.2019 не містять печаток та підписів; довідка про транспортні витрати видана ТОВ «ЛТЛ СЕРВІС Україна», проте у коносаменті перевізником вказана інша особа; у банківській виписці відсутні реквізити продавця, що унеможливлює ідентифікацію з інформацією наведеною в контракті № 2018/01-10 від 01.10.2018, а також вказано про здійснення оплати відповідно до проформи-інвойса № PI201907180001 від 18.07.2019, який не наданий до митного оформлення та про те, що умови поставки FCA м. Шанхай, відповідно до додаткової угоди до контракту № 1 від 01.10.2019 змінено на FOB, в той час, коли поставка на таких умовах була визначена ще в інвойсі від 20.08.2019.

Одночасно, позивачу пропонувалось подати додаткові документи для підтвердження митної вартості відповідно до статті 53 Митного кодексу України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями наказу № 599; за власним бажанням додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Розглянувши отримані документи, 30.10.2019 Київська митниця прийняла рішення № UA100000/2019/000416/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким, митну вартість товарів визначено за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, зокрема, у митній декларації № UA100010/2019/306393 від 14.01.2019.

Підставою для прийняття такого рішення відповідач визначив неподання всіх запрошених документів, відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих документах, що не дає можливості перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, та вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України (далі Митний кодекс, МК України), митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч. 5 ст. 54 Митного кодексу).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч. 6 ст. 54 Митного кодексу).

Згідно зі статтею 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митна вартість має бути підтверджена належними та достовірними документами. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

У цій справі судом встановлено, що підставою для надсилання позивачу вимоги про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, Київська митниця фактично визначила розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:

Разом з цим, у повідомленні про надання додаткових документів, відповідач зазначав про необхідність надання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписок з бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; копії митної декларації країни відправлення; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачених Правилами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012; за власним бажанням додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Тобто, вказане повідомлення містило загальну вимогу щодо надання документів, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України, без зазначення конкретних документів, які б надали можливість перевірити спірні відомості та усунути сумніви у достовірності визначеної митної вартості.

Вирішуючи питання щодо виникнення у Київської митниці права витребовувати у позивача додаткові документи під час митного оформлення товарів за митною декларацією № UA100110/2019/788224 від 24.10.2019 та, відповідно, права вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, суд зазначає про те, що на виконання приписів норм, які регулюють спірні правовідносини, митний орган зобов`язаний зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості, причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як уже зазначалось, обґрунтованою підставою для висновків про відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість, Київська митниця визначила недоліки деяких документів, розбіжності та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Суд звертає увагу на те, що реалізовуючи своє повноваження витребовувати додаткові документи для підтвердження митної вартості, Київська митниця у повідомленні про надання додаткових документів не зазначила конкретні документи, надання яких могло б підтвердити або спростувати встановлені недоліки та розбіжності.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання вимоги відповідача про надання додаткових документів, позивачем були надані: інвойс № PI201907180001 від 20.08.2019 з печаткою продавця; коносамент № SZZY19080308 від 28.08.2019 з печаткою та підписом; договори про організацію перевезення № 01072019 від 01.07.2019 та № 01072019 від 15.08.2019; заявки № 2 від 15.08.2019 до договорів про організацію перевезення № 01072019 від 01.07.2019 та № 01072019 від 15.08.2019, рахунки на оплату № 229 від 03.09.2019, № 251 від 07.10.2019, № ЛТ1390 від 05.09.2019, № ЛТ1604 від 07.10.2019 та № ЛТ1753 від 22.10.2019; інвойс № PI201907180001 від 18.07.2019 та копію митної декларації країни відправлення.

Суд зазначає, що надані митному органу документи на підтвердження митної вартості, не містили розбіжностей, які мають вплив на правильність її визначення та ознак підробки й містили усі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Також, суд враховує те, що на підтвердження оплати імпортованого товару, окрім банківської виписки, ТОВ «БРАНЕР» надавало відповідачу платіжне доручення в іноземній валюті № 22 від 26.07.2019, у якому вказані усі реквізити продавця, а зміна умов поставки в інвойсі та подальше внесення відповідних змін у контракт, не впливає на визначення митної вартості.

Крім того, суд зауважує на тому, що наданий Київській митниці звіт про оцінку майна № 264 від 25.10.2019, стосується саме того товару, який імпортувався позивачем, у зв`язку з чим може враховуватись при визначенні митної вартості такого товару, а також на тому, що декларація країни відправлення не є тим документом, який має відповідати вимогам статті 254 Митного кодексу України, оскільки не входить до переліку документів, що подаються митному органу для підтвердження митної вартості, визначеного статтею 53 Митного кодексу України.

Такі обставини, на переконання суду, свідчать про необґрунтованість доводів відповідача щодо неналежного підтвердження позивачем заявленої митної вартості та про відсутність підстав для застосування резервного методу її визначення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про невідповідність оскаржуваного рішення критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та про наявність підстав для задоволення позовних вимог

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю БРАНЕР до Київської митниці про скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № UA100000/2019/000416/2 від 30.10.2019.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик